Рішення № 77748110, 25.10.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.10.2018 р. Справа № 910/10077/18За позовом Відкритого акціонерного товариства " Меридіан " ім. С.П. Корольова

До Київської міської ради

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління освіти Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації.

Про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради № 453/453 від 30.06.2016 р.

Суддя Пінчук В.І.

Секретар судового засідання Дімітрова Ю.Ю.

Представники сторін:

Від позивача Скаржинський М.В. - предст.

Від відповідача Якубець В.А. - предст.

Від третьої особи Скачко А.А. - предст.

Рішення прийняте 25.10.2018 р., оскільки підготовче засідання 13.09.2018 р. відкладалось, а у підготовчому засіданні 27.09.2018 р. підготовче провадження було закрите і справа призначена до розгляду по суті на 25.10.2018 р.

Обставини справи:

Позивач - Відкрите акціонерне товариство " Меридіан " ім. С.П. Корольова звернувся до господарського суду м. Києва з позовом про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради № 453/453 від 30.06.2016 р. " Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки управлінню освіти Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації на бульварі Івана Лепсе, 81- а у Солом'янському районі міста Києва для будівництва дитячого дошкільного закладу.

Ухвалою господарського суду від 07.08.2018 р. відкрите провадження у справі № 910/10077/18, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначення підготовчого засідання на 13.09.2018 р.

Ухвалою від 13.09.2018 р. підготовче засідання було відкладено до 27.09.2018 р. та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління освіти Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації.

Ухвалою від 27.09.2018 р. підготовче засідання було закрите і справа призначена до розгляду по суті на 25.10.2018 р.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог позивача заперечує та просить суд у задоволені позову відмовити, посилаючись на те, що при прийнятті рішення № 453/453 від 30.06.2016 р. " Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки управлінню освіти Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації на бульварі Івана Лепсе, 81- а у Солом'янському районі міста Києва для будівництва дитячого дошкільного закладу не порушила майнових прав та інтересів ВАТ " Меридіан " ім. С.П. Корольова

Третя особа у своїх пояснень з приводу позовних вимог позивача зазначає про те, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення діяв в межах визначених діючим законодавством.

Також третя особа вказує на те, що позивачем не надано жодного документу, який б підтверджував державну реєстрацію недобудови та права постійного користування спірною земельною ділянкою.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач у позовній заяві 01.11.1982 р. рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів №1758 було передано у постійне користування Виробничому об'єднанню ім. С.П. Корольова земельну ділянку орієнтованою площею 1,04 га, яка знаходиться в Солом'янському районі м. Києва, за адресою: бульвар Лепсе,81-а для будівництва дитячого дошкілького закладу.

30.06.2016 р. відповідачем - Київською міською радою було винесено рішення № 453/453 " Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки управлінню освіти Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації на бульварі Івана Лепсе, 81- а у Солом'янському районі міста Києва для будівництва дитячого дошкільного закладу.

На думку позивача вказане рішення прийняте з порушенням вимог чинного законодавства України, яке регулює питання передання земельної ділянки в постійне користування, основ містобудування та містобудівної діяльності і одночасно, як зазначає останній, цим рішенням порушений його охоронюваний законом інтерес, оскільки спірна земельна ділянка перебуває у нього у постійному користуванні і на вказаній земельній ділянці здійснюється будівництво дошкільного закладу.

Як зазначає позивач у позовній заяві, він є правонаступником Виробничого об'єднання ім. С.П. Корольова і на підставі протоколу від 02.10.2000 р. № 2 Загальних зборів засновників останнього всі майнові та фінансові зобов'язання були передані відкритому акціонерному товариству " Меридіан " ім. С.П. Корольова

Разом з тим, суд вважає, позовні вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав:

Як встановлено судом позивач створений, згідно наказу Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України від 17.07.1994 № 927

Згідно п. 1.2 статуту позивача, його засновником є Міністерство машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України.

Відповідно до п. 2.3 вказаного статуту позивач є правонаступником заводу " Радіоприлад " ім. С.П. Корольова, перетвореного з державного підприємства у відкрите акціонерне товариство відповідно до Державної програми приватизації майна державних підприємств та Указу Президента України від 15.06.1993 р. № 210/93 " Про корпоратизацію підприємств "

Згідно п. 1 Указу Президента України від 15.06.1993 р. № 210/93 " Про корпоратизацію підприємств " корпорацією є переутворення державних підприємств, закритих акціонерних товариств, більш як 75 відсотків статутного фонду яких перебуває у державній власності, а також науково-виробничих об'єднань, правовий статус яких раніше не був приведений у відповідність з чинним законодавством, у відкриті акціонерні товариства.

При цьому, засновниками відкритих акціонерних товариств, що створюються відповідно до цього Указу на базі загальнодержавної власності, з боку держави є органи, уповноважені управляти цим майном: центральні органи державної виконавчої влади, інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи та обласні державні адміністрації.

На час створення позивача ( наказ Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України від 17.07.1994 р. № 927 так і на час підписання позивачем з Виробничим об'єднанням ім. С.П. Корольова акту прийому-передачі майнових прав та фінансових зобов'язань від 02.11.2000 р., управління майном, що перебувало у загальнодержавній власності, здійснювалося у відповідності до Декрету Кабінету Міністрів України від 15.12.1992 р. № 8-92 " Про управління майном, що є у загальнодержавній власності "

Пунктом 1 вказаного Декрету покладено на міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади здійснення функцій щодо управління майном, що є у загальнодержавній власності, крім майнових комплексів підприємств, установ, організацій, управління якими здійснюють відповідні служби Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України згідно з законодавчими актами України.

Згідно п. 2 Декрету Кабінету Міністрів України від 15.12.1992 № 8-92 міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади діють відповідно до покладених на них повноважень, зокрема:

- приймають рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію підприємств, установ і організацій, заснованих на загальнодержавній власності (надалі - підприємства);

- затверджують статути (положення) підприємств, контролюють їх дотримання та приймають рішення у зв'язку з порушенням статутів (положень); укладають і розривають контракти з керівниками підприємств;

- здійснюють контроль за ефективністю використання і збереженням закріпленого за підприємствами державного майна;

- дають згоду Фонду державного майна України на створення спільних підприємств будь-яких організаційно-правових форм, до статутного фонду яких передається майно, що є загальнодержавною власністю.

Пунктом 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 15.12.1992 № 8-92 передбачена заборона підприємствам, що є у загальнодержавній власності, передавати безоплатно закріплене за ними майно іншим підприємствам, організаціям і установам, а також громадянам.

Таким чином, наданий позивачем протокол № 2 загальних зборів засновників Виробничого об'єднання ім. С.П. Корольова від 02.10.2000 р. не є належним доказом того, що позивач є правонаступником права Виробничого об'єднання ім. С.П. Корольова на постійне користування спірною земельною ділянкою, яка була відведена останньому для будівництва дитячого дошкільного закладу.

Відповідно до ч. 1 ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації.

Згідно ч. 1 статті 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України " Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень "

Відповідно до ч.2 статті 331 Цивільного кодексу України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно ч. 4 ст. 334 зазначеного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач всупереч вимогам вказаної статті не надав суду доказів державної реєстрації спірної земельної ділянки та права постійного користування вказаною земельною ділянкою.

Крім того, на час створення позивача та на час підписання позивачем з Виробничим об'єднанням ім. С.П. Корольова акту прийому - передачі майнових прав та фінансових зобов'язань від 02.11.2000 р. відповідно до ч. 4 ст. 86 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 р., у редакції Закону України " Про внесення змін до деяких законодавчих актів України " від 16.12.1993 р. № 3718-ХІІ, відносини власності регулювалися Законом України " Про власність ", цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Частина 1 ст. 20 Закону України " Про власність " визначала акціонерні та господарські товариства як суб'єкти права колективної власності.

Статтею 21 цього Закону були встановлені підстави виникнення права колективної власності, до яких віднесені:

- добровільне об'єднання майна громадян і юридичних осіб для створення кооперативів, акціонерних товариств, інших господарських товариств і об'єднань;

- передачі державних підприємств в оренду;

- викупу колективами трудящих державного майна;

- перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства;

- безоплатної передачі майна державного підприємства у власність трудового колективу, державних субсидій;

- пожертвувань організацій і громадян;

- інших цивільно-правових угод.

Разом з цим, відповідно до ст. 12 Закону України " Про господарські товариства " ( у редакції, чинній на час створення позивача ( наказ Міністерства машинобудування, військово -промислового комплексу і конверсії України від 17.07.1994 р. № 927 ) та на час підписання позивачем з Виробничим об'єднанням ім. С.П. Корольова акту прийому-передачі майнових прав та фінансових зобов'язань від 02.11.2000 р. ) товариство є власником:

- майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність;

- продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності;

- одержаних доходів;

- іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Наданий позивачем протокол № 2 загальних зборів засновників Виробничого об'єднання ім. С.П. Корольова від 02.10.2000 р. та витяг з акту прийому - передачі майнових прав та фінансових зобов'язань, що укладений між ним та Виробничим об'єднанням ім. С.П. Корольова від 02.11.2000 р. не є актом органу державної виконавчої влади в розумінні п. 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 15.12.1992 р. № 8-92 " Про управління майном, що є у загальнодержавній власності "

Суд вважає, що відповідач при прийнятті оспорюваного рішення не порушив майнових прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232, 233, ст.ст. 236 - 238, ст. 240 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанці у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

дата підписання повного тексту рішення 08.11.2018 р.

СуддяВ.І.Пінчук