Рішення № 77747894, 09.11.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2018м. ДніпроСправа № 904/2811/18

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця", м. Дніпро

до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг

про стягнення плати за користування вагонами та додаткових зборів у сумі 3 866,71 грн.

Суддя Красота О.І.

Без участі представників

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" і просить суд стягнути плату за користування вагонами у розмірі 80,30 грн., збір за маневрову роботу локомотива у розмірі 2 323,50 грн., збір за телеграфні повідомлення у розмірі 140,30 грн., збір за зважування вантажу у розмірі 199,10 грн., витрати за роботу МЧ по усуненню комерційної несправності у розмірі 392,91 грн., збір за зберігання вантажу у розмірі 730,60 грн. та судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням Відповідачем умов договору № №ПР/ДН-2-061-555/НЮп про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги від 22.12.2006р.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2018 р. суддею Юзіковим С.Г. відкрито провадження у справі № 904/2811/18 визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (без виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

26.07.2018р. Відповідач подав відзив на позов, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, у зв'язку з тим, що жодних письмових зауважень, щодо непридатності вагону для перевезення вантажу навалом у вагонах відкритого типу в комерційному відношенні, виходячи із викладених в комерційних актах обставин працівниками Залізниці зроблено не було. Даний факт свідчить лише про те, що відповідач підготував вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування та здійснював навантаження з виконанням Технічних умов. Крім того, після завантаження окатишів залізорудних офлюсованих та виставляння завантаженого вагону для відправлення, вагон, зазначений у міжнародній залізничній накладній № 47185376, було перевірено працівниками залізниці і в комерційному, і в технічному відношенні. Залізниця, оглянувши поданий до перевезення вагон за міжнародною залізничною накладною №47185376, прийняла його до перевезення, проставивши календарний штемпель станції Терни в оформленій накладній. Жодних актів загальної форми ГУ-23 щодо комерційної або технічної несправностей залізницею складено не було, жодних зауважень з приводу, що свідчить про відсутність зауважень до комерційного і технічного стану вагону, тобто, залізниця після проставлення відповідної відмітки у міжнародній залізничній накладній №47185376 підтвердила, що вагон за вказаною накладною придатний до перевезення вантажу навалом у вагонах відкритого типу і в комерційному, і в технічному стані, та взяла на себе відповідальність за збереження вантажу під часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу, а також підтвердила, що саме вона несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу.

Також Відповідач зазначає, що пунктом 3.8 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею №04-5/601 від 29.05.2002 зазначено, що відповідно до параграфа 1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі, правильність розміщення та закріплення вантажів перевіряє залізниця. Отже, перед прийняттям завантажених вагонів до відправлення працівниками залізниці було перевірено і правильність розміщення, і правильність закріплення вантажів. Таким чином, наявність виїмок у вагонах, засвідчених комерційним актом №350002/169 від 27.12.2017 р. є ознакою втрати вантажу в дорозі проходження. Необхідно відзначити, що зауважень до технічного та комерційного стану вагону не виникало і на попутних станціях на шляху слідування поїзду. Згідно з ч.1 ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт", перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Таким чином, саме на залізницю покладається відповідальність за незбереження (втрату, нестачу) прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди. Відповідач зазначає, що вищенаведені обставини, а також характер несправностей, що були виявлені на станції Здолбунів Львівської залізниці 27.12.2017р. свідчать про пошкодження стану вагону до стану, що виключає можливість його перевезення саме під час перевезення, адже спірний вагон було прийнято ПАТ "Укрзалізниця" до перевезення без зауважень, протягом перевезення на території України не було виявлено будь-яких зауважень до технічного стану вагону, що виключає можливість притягнення ПРАТ "ПІВНГЗК" до відповідальності, оскільки на це відсутні законні підстави.

02.08.2018р. Позивач подав відповідь на відзив, в якому зазначає, що вагон був цілком справний, але таким що не забезпечив збереження якості певного вантажу. Саме в такому випаду йдеться про непридатність вагона у комерційному відношенні. Якщо завантаження вагонів здійснюється засобами відправника, придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається останнім. Таким чином, саме відправник є тією особою, яка відповідає за стан вагону в комерційному відношенні. Проте, при завантаженні вантажу у вагон Відповідачем не було вжито заходів щодо недопущення просипання вантажу на шляху прямування через конструктивні зазори у вагоні.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2018 року №653, у зв'язку з перебуванням судді Юзікова С.Г. на лікарняному, відповідно до п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, проведено повторний автоматичний розподіл справи по вх. № 4-2729/18 справи №904/2811/18, за результатами якого, справу передано для розгляду судді Красота О.І.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2018р. визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

13.09.2018р. Позивач подав доповнення до відповіді на відзив.

01.10.2018р. представник Відповідача подав відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечує та в позові просить відмовити в повному обсязі, посилаючиь на те, що несправності були виявлені на станції Здолбунів Львіської залізниці 27.12.2017р., які свідчить про пошкодження стану вагону, що виключає можливість його пошкодження саме під час перевезення, адже спірний вагон було прийнято ПАТ «Укрзалізниця» до перевезення без зауважень, протягом перевезення на території України не було виявлено будь-яких зауважень до технічного стану вагону, що виключає можливість притягнення ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" до відповідальності, у зв'язку з відсутністю законних підстав.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Кабінету Міністрів України №200 від 25.06.2014р. було утворено Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця". Додатком 1 до названої Постанови КМУ затверджено перелік підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, на базі яких утворено Публічне акціонерне товариство Українська залізниця. До нього, зокрема, увійшло Державне підприємство Придніпровська залізниця (код 01073828).

Постановою Кабінету Міністрів України №735 від 02.09.2015р. "Питання публічного акціонерного товариства Українська залізниця" затверджений Статут ПАТ Укрзалізниця.

Відповідно до п.2 Статуту товариство утворено як Публічне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Укрзалізниці, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовано шляхом злиття.

Згідно з додатком 1 до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014р. №200 "Про утворення Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - підприємства залізничного транспорту), товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.

Пунктом 12 Статуту закріплено, що товариство є юридичною особою з дня державної реєстрації.

Відповідно до п.6 ст.2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" від 23.02.12 №4442-VІ товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту.

Відповідно до чинного законодавства, 21.10.2015 відбулася державна реєстрація Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (код 40075815). До даних про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа, увійшло й Державне підприємство "Придніпровська залізниця". Регіональна філія "Придніпровська залізниця" (код 40081237) вказана як відокремлений підрозділ юридичної особи - ПАТ "Укрзалізниця".

Відповідно до п.4 ч.1 статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об'єднання, професійної спілки, її організації або об'єднання, політичної партії, організації роботодавців, об'єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу -підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Згідно з ч.1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідно до статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Виходячи з положень статті 108 Цивільного кодексу України, у разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.

Міністерством інфраструктури України, відповідно до ст.107 Цивільного кодексу України, 18.08.2015р. було затверджено Передавальний акт ДП "Придніпровська залізниця" від 03.08.2015р., за яким до ПАТ "Укрзалізниця" в порядку правонаступництва переходять всі права та обов'язки ДП "Придніпровська залізниця" внаслідок реорганізації шляхом злиття.

Крім того, 01.12.2015р., відповідно до статті 107 Цивільного кодексу України, було складено заключний передавальний акт про те, що одна сторона - ДП "Придніпровська залізниця" передала, друга сторона - ПАТ "Укрзалізниця" прийняла майно станом на 30.11.15, правонаступництво щодо якого, у т.ч. усіх прав та обов'язків, переходить до ПАТ "Укрзалізниця".

Згідно п.2.1 Положення про Регіональну філію "Придніпровська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" - філія є відокремленим підрозділом товариства, який не має статусу юридичної особи. Філія діє від імені товариства та в його інтересах, здійснює делеговані товариством функції у визначеному регіоні транспортної мережі, відповідно до мети, завдань та предмету діяльності товариства. Межі філії затверджуються рішенням правління товариства.

Таким чином, Публічне акціонерне товариство "Укрзалізниця" стало правонаступником Державного підприємства "Придніпровська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця".

22.12.2006 року між ДП "Придніпровська залізниця" ( далі-Позивач) та ПрАТ "Північний ГЗК" (далі- Відповідач) було укладено Договір №ПР/ДН-2-061-555/НЮп про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

25.12.2017 року ПрАТ "Північний ГЗК" на підставі міжнародної залізничної накладної № 47185376 (а.с.15) зі станції Терни Придніпровської залізниці здійснив відправку вагону № 53519179 з вантажем "руда залізна агломераційна" на станцію Ганіска при Кошицах.

Відповідно до накладної, вантажопідйомність вагону № 53519179 становить 69т, а маса нетто 68 600 кг.

Як зазначено у графі 20 накладної, навантаження здійснено відправником. Відповідно до графи 21 спосіб визначення маси - на 150-тонних вагонних вагах вантажовідправником.

На шляху прямування вагону № 53519179 на станції Здолбунів Львівської залізниці під час комісійного зважування вагону працівниками станції було виявлено невідповідність даних про масу вантажу, зазначених у перевізних документах, фактичним даним. У процесі зважування було виявлено масу брутто 74 000 кг, тара вагону становить 23 850 кг, відповідно маса нетто вантажу 50 150 кг, що на 18 450 кг менше, ніж зазначено у накладній.

При огляді вантажу встановлено: навантаження гіркоподібне, над 1, 2 люками - воронка розміром 1500х1500х1500 мм., над 6,7 люками воронка 2000х2000х1500 мм. В 1, 2, 6 та 7 люках зазори розміром 25-30 мм. Теча через зазори в люках. Заходи щодо запобігання втрати вантажу відправником не вжиті.

Про виявлений факт було складено комерційний акт № 350002/169 від 27.12.2017р., Одночасно було проведено обстеження технічного стану вагону та встановлено, що вагон № 53519179 технічно справний (а.с.19).

Про затримку вагону та контрольне зважування на станцію відправлення Терни Придніпровської залізниці було направлене відповідне телеграфне повідомлення. (а.с.20).

За час знаходження вагону на станції Здолбунів Львівської залізниці було нараховано плату за користування вагонами у розмірі 80,30 грн., збір за маневрову роботу локомотива у розмірі 2 323,50 грн., збір за телеграфні повідомлення у розмірі 140,30 грн., збір за зважування вантажу у розмірі 199,10 грн., витрати за роботу МЧ по усуненню комерційної несправності у розмірі 392,91 грн., збір за зберігання вантажу у розмірі 730,60 грн., та відображено їх в акті загальної форми № 788 від 28.12.2017р. (а.с.17).

Отже, предметом спору є вимога ПАТ "Українська залізниця" в особі РФ "Придніпровська залізниця" про стягнення з ПАТ "Північний ГЗК" плату за користування вагонами у розмірі 80,30 грн., збір за маневрову роботу локомотива у розмірі 2 323,50 грн., збір за телеграфні повідомлення у розмірі 140,30 грн., збір за зважування вантажу у розмірі 199,10 грн., витрати за роботу МЧ по усуненню комерційної несправності у розмірі 392,91 грн., збір за зберігання вантажу у розмірі 730,60 грн.

Приймаючи рішення, господарський суд виходив з наступного.

Перевезення вантажів залізничним транспортом регулюється Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457, Правилами перевезення вантажів, що на підставі цього Статуту затверджені наказом Міністерства транспорту України.

Пунктом 4 Статуту встановлено, що перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення, зокрема - Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951р. (далі-СМГС), до якої Україна долучилась 05.06.1992 року.

Відповідно до ст. 3 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Ця Угода встановлює єдині правові норми договору перевезення вантажу у прямому міжнародному залізничному сполученні та в прямому міжнародному залізнично-паромному сполученні (§ 1 ст. 3 СМГС).

За відсутності відповідних положень в цій Угоді застосовується національне законодавство тієї Сторони, в якій уповноважена особа реалізує свої права ( ст. 5 СМГС).

Порядок застосування умов цієї Угоди, а також спеціальні умови перевезень окремих видів вантажів встановлюються Правилами перевезень вантажів (додаток 1 до цієї Угоди) (§1 ст. 8 СМГС).

Відповідно до договору перевезення перевізник зобов'язується за плату перевезти ввірений йому відправником вантаж до станції призначення за маршрутом, узгодженим відправником і договірним перевізником, і видати його одержувачу (§ 1 ст. 14 СМГС).

Укладення договору перевезення підтверджується накладною (§ 3 ст. 14 СМГС).

Вагон для перевезення вантажу надає перевізник або відправник. Для перевезення надаються вагони, допущені до обігу в міжнародному сполученні (§ 6 ст. 14 СМГС).

У накладній повинні міститися такі відомості: найменування відправника і його поштову адресу; найменування одержувача і його поштову адресу; найменування договірного перевізника; найменування залізниці і станції відправлення; найменування залізниці і станції призначення; найменування прикордонних станцій переходів; найменування вантажу і його вод; номер відправки; рід упаковки; кількість місць вантажу; маса вантажу; номер вагона (контейнера), ким надано вагон для перевезення вантажу (відправником або перевізником); перелік супровідних документів, прикладених відправником до накладної; про оплату провізних платежів; кількість і знаки пломб; спосіб визначення маси вантажу; дата укладення договору перевезення (§ 1 ст. 15 СМГС).

У накладній крім відомостей, зазначених у § 1 цієї статті, у разі необхідності повинні міститися такі відомості: найменування наступних перевізників; заяви відправника, що стосуються вантажу; припортові залізничні станції і порти передачі на водний транспорт; інші відомості, передбачені Правилами перевезень вантажів (§ 2 ст. 15 СМГС).

Навантаження вантажу повинно проводитися в технічно справні, придатні для перевезення даного вантажу і очищені вагони (§ 1 ст. 19 СМГС).

Особа, яка провадить навантаження, несе відповідальність за визначення придатності вагонів для перевезення конкретного вантажу, дотримання технічних вимог щодо розміщення та кріплення вантажів у вагонах, ИТЕ і АТС, а також за всі наслідки незадовільного навантаження (§ 3 ст. 19 СМГС).

Визначення маси вантажу здійснюється у відповідності з Правилами перевезення вантажів (§ 5 ст. 19 СМГС).

Перевізник має право перевірити, чи дотримані відправником умови перевезення і чи відповідає відправка відомостям, зазначеним відправником в накладній. Перевірка проводиться в порядку, встановленому національним законодавством (§ 1 ст. 23 СМГС).

Якщо відправником не дотримано умови перевезення або відправка не відповідає відомостям, зазначеним відправником в накладній, то в порядку, передбаченому статтею 31 "Сплата провізних платежів і неустойок" і статтею 32 "Додаткові витрати, пов'язані з перевезенням вантажу" цієї Угоди, перевізнику повинні бути відшкодовані всі витрати, викликані перевіркою і підтверджені документально (§ 2 ст. 23 СМГС).

Перевізник складає комерційний акт, якщо при перевірці вантажу під час його перевезення або видачі констатує: невідповідність найменування, маси або кількості місць вантажу відомостям, зазначеним у накладній; невідповідність маркування на місцях вантажу відомостям, зазначеним у накладній про знаках (марках) місць вантажу, станцію і залізницю призначення, одержувача, кількості місць вантажу; пошкодження (псування) вантажу; відсутність накладної або окремих її листів з даного вантажу або вантажу по даній накладній (втрата) (§ 1 ст. 29 СМГС).

Провізні платежі обчислюються за тарифами, що застосовуються перевізниками, що здійснюють перевезення (§ 1 ст. 30 СМГС).

Якщо угодою між учасниками перевезення не передбачено інше, сплата провізних платежів є обов'язком: 1) відправника - перевізникам, що беруть участь у перевезенні вантажу, за винятком перевізника, що видає вантаж за здійснюване ними перевезення; 2)одержувача - перевізнику, який видає вантаж за здійснюване ним перевезення.

Відносно неустойок діє такий же порядок (§ 1 ст. 31 СМГС).

Провізні платежі і неустойки сплачуються перевізнику в порядку, передбаченому національним законодавством держави, в якому проводиться оплата (§ 5 ст. 31 СМГС).

Перевізнику повинні бути відшкодовані всі витрати, пов'язані з перевезенням вантажу, не передбачені застосовуваними тарифами і викликані причинами, не залежними від перевізника. Дані витрати встановлюються на дату їх виникнення окремо для кожної відправки і підтверджуються відповідними документами (§ 1 ст. 32 СМГС).

Відшкодування додаткових витрат здійснюється в порядку, передбаченому статтею 31 "Сплата провізних платежів і неустойок" (§ 2 ст. 32 СМГС).

Відповідно до ст. 31 Статуту залізниця зобов'язана подавати під навантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу вагони. Придатність рухомого складу для перевезення вантажів в комерційному відношенні визначається: вагонів - відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею,

якщо завантаження здійснюється засобами залізниці; контейнерів, цистерн та бункерних напіввагонів - відправником.

Відповідно до статті 31 Статуту, залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

Придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається: вагонів - відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці; контейнерів, цистерн та бункерних напіввагонів - відправником.

Виходячи із наведеного, відправник зобов'язаний визначити не технічний стан вагону, а його придатність у комерційному відношенні для перевезення конкретного вантажу у комер ційному відношенні.

Необхідно врахувати, що статтею 32 Статуту передбачено обов'язок відправника підготувати вантаж; з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з урахуванням Технічних умов.

Пунктом 5 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених иаказом Мінтрансу України від 20.08.2001 р. № 542, положення якого кореспондуються зі ст. 32 Статуту встановлено, що перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення.

Уразі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення.

Таким чином, оскільки вантаж у вагон був завантажений саме Відповідачем, як відправником, саме він був зобов'язаний визначити придатність рухомого складу для перевезення вантажу у комерційному відношенні. І той факт, що на шляху прямування вагону відбулася теча вантажу, свідчить про те, що Відповідач перед навантаженням не вжив необхідних заходів щодо запобігання просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення. Оскільки незбереження вантажу є наслідком комерційної несправності вагона, відповідальність за це несе той, хто завантажив продукцію у вагон.

У випадках, коли під завантаження подано несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання. Якщо він цього не зробив, то відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника.

Отже, затримка вагону на станції Здолбунів Львівської залізниці, а також всі витрати що були понесені залізницею у зв'язку із вжиттям заходів до збереження вантажу, сталися з вини Відповідача і повинні бути ним відшкодовані.

Згідно наданого Позивачем розрахунку Відповідачу було нараховано плату за користування вагонами у розмірі 80,30 грн., збір за маневрову роботу локомотива у розмірі 2 323,50 грн., збір за телеграфні повідомлення у розмірі 140,30 грн., збір за зважування вантажу у розмірі 199,10 грн., витрати за роботу МЧ по усуненню комерційної несправності у розмірі 392,91 грн., збір за зберігання вантажу у розмірі 730,60 грн.

З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та правомірними, що є підставою для їх задоволення у повному обсязі.

Одночасно заперечення Відповідача, суд вважає необґрунтованими виходячи з наступного.

Згідно п. 3.9 Роз'яснення Вищого господарського суду України від 29.09.2008 р. № 04-5/255 "Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 р. № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" вагон (контейнер) може бути цілком справним, але таким, що не забезпечить збереження якості певного вантажу. Саме в такому випадку йдеться про непридатність вагона (контейнера) у комерційному відношенні.

Відповідно до абз. 1 статті 31 Статуту залізниць України залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту вагони. В даному випадку, вагон № 53519179 при подаванні під навантаження було визнано працівниками вагонного господарства в технічному відношенні справним; на станцію Здолбунів спірний вагон також прибув технічно справним, що підтверджено комерційним актом № 350002/169 від 27.12.2017р. Оскільки незбереження вантажу може бути наслідком як технічної несправності вагона або контейнера, так і їх непридатності для перевезення певного вантажу (тобто у комерційному відношенні), то слід розмежовувати відповідні поняття.

Вагон (контейнер) може бути цілком справним, але таким, що не забезпечить збереження якості певного вантажу, наприклад, має стійкий запах, що впливає на завантажені до нього продовольчі товари. Саме в такому випадку йдеться про непридатність вагона (контейнера) у комерційному відношенні. Згідно із зазначеною статтею Статуту придатність вагона чи контейнера для перевезення відповідного вантажу у комерційному відношенні визначається відправником або залізницею, якщо вона здійснює завантаження. Отже, якщо псування вантажу є наслідком комерційної несправності вагона (контейнера), відповідальність за це несе той, хто завантажив продукцію у вагон (контейнер) (Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 905/96/17).

Виходячи з положень абз. 5 ст. 31 Статуту залізниць України, якщо завантаження вагонів, здійснюється засобами відправника, придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається останнім. Як зазначено в графі 20 накладної № 47185376, навантаження здійснено відправником.

Статтею 32 Статуту залізниць України передбачено обов'язок відправника підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з урахуванням Технічних умов.

Пунктом 5 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Мінтрансу України від 20.08.2001 р. № 542, положення якого кореспондуються зі ст. 32 Статуту передбачено, що перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів.

У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення.

Аналогічну правову позицію висловлено Вищим господарським судом України в п. 3 Інформаційного листа від 02.02.2010 р. № 01-08/71 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів законодавства про відповідальність за порушення у галузі залізничного транспорту".

Таким чином, саме відправник є тією особою, яка відповідає за стан вагону в комерційному відношенні. Проте, при завантаженні вантажу у вагон № 53519179 Відповідачем не було вжито заходів щодо недопущення просипання вантажу на шляху прямування через конструктивні зазори у вагоні.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частина 1 ст. 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст. ст. 76-79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на Відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 129, 73, 74, 76-79, 86, 98, 232-242 Господарського процесуального кодексу України, суд: -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (50079, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, Тернівський район, код ЄДРПОУ 00191023) на користь Публічного акціонерного товариства „Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства „Українська залізниця" (49602, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 108, код ЄДРПОУ 40081237) плату за користування спірними вагонами у розмірі 80,30 грн., збір за маневрову роботу локомотива у розмірі 2 323,50 грн., збір за телеграфні повідомлення у розмірі 140,30 грн., збір за зважування вантажу у розмірі 199,10 грн., витрати за роботу МЧ по усуненню комерційної несправності у розмірі 392,91 грн., збір за зберігання вантажу у розмірі 730,60 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 762,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом 20 днів з дня його оголошення.

Суддя О.І. Красота

Повне рішення складено

09.11.2018р.

Повне рішення складено 09.11.2018