Ухвала суду № 77747849, 08.11.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

08.11.2018

Справа № 910/14258/18

Суддя Господарського суду міста Києва Якименко М.М., розглянувши заяву б/н від 24.10.2018 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Георгієвський Резиденс» (01034, м. Київ, вул. Рейтарська, буд 8-5, літ. Б; ідентифікаційний код 37533486) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Галерея «Дукат» (01034, м. Київ, вул. Рейтарська, буд. 8Б; ідентифікаційний код 42030963) заборгованості за договором оренди нерухомого майна від 01.04.2018 (об’єкт оренди - площею 421,80 кв.м у підвалі будинку 8-5 літ. Б по вул. Рейтарська у місті Києві) у розмірі 139561,49 грн.,

ВСТАНОВИВ:

24.10.2018 року до Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Георгієвський Резиденс» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Галерея «Дукат» заборгованості за договором оренди нерухомого майна від 01.04.2018 (об’єкт оренди - площею 421,80 кв.м у підвалі будинку 8-5 літ. Б по вул. Рейтарська у місті Києві) у розмірі 139561,49 грн.

Розглянувши подану заявником заяву та додані до неї документи, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні заяви про видачу судового наказу з наступних підстав.

За приписами ч. 1 ст. 147 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

У відповідності до приписів ч.1 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником.

При цьому пунктами 4 та 5 ч. 2 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у заяві повинно бути зазначено вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються, а також перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України до заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

При цьому у п.п. 1, 8 ч. 1 ст.152 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, зокрема, якщо заяву подано з порушеннями вимог ст.150 цього Кодексу, а також, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

Як встановлено судом, заявник звернувся до суду з вимогами про стягнення з боржника заборгованості за договором оренди нерухомого майна від 01.04.2018 (об’єкт оренди - площею 421,80 кв.м у підвалі будинку 8-5 літ. Б по вул. Рейтарська у місті Києві) у розмірі 139561,49 грн.

Проте, зазначаючи в тексті заяви про наявність у боржника заборгованості за договором оренди в сумі 139561,49 грн., до складу якої входить прострочена заборгованість за договором та пеня за несвоєчасну сплату орендної плати, в прохальній частині поданої заяви заявник просить суд видати судовий наказ про стягнення з боржника 139561,49 грн. єдиною сумою, не зазначаючи при цьому окремо кожної суми з включених до загальної суми заявлених вимог (основний борг та пеня).

При цьому суд наголошує, що формулювання вимог про стягнення грошової заборгованості за договором на підставі ст. 148 ГПК України відноситься до виключної компетенції заявника у справі.

Натомість, незазначення заявником в поданій суду заяві чіткого змісту самих вимог (в розрізі окремих заявлених до стягнення сум), нівелює можливість здійснення судом ефективного захисту порушених прав заявника.

З урахуванням викладеного, оскільки заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Геогієвський Резиденс" про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Галерея «Дукат» заборгованості за договором оренди нерухомого майна від 01.04.2018 (об’єкт оренди - площею 421,80 кв.м у підвалі будинку 8-5 літ. Б по вул. Рейтарська у місті Києві) у розмірі 139561,49 грн. подана з порушенням вимог, встановлених п. 4 ч. 2 ст. 150, в зв’язку з чим згідно п. 1 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України задоволенню не підлягає.

Також суд зазначає, що за приписами ст. ст. 216 – 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

При цьому суд звертає увагу, що вимоги про сплату пені у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю правовою природою не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов'язань.

Таким чином, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності, яка фактично не є заборгованістю у розумінні ст.148 Господарського процесуального кодексу України.

Суд зазначає, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Георгієвський Резиденс» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Галерея «Дукат» пені в сумі 13021,49 грн., які зазначені в тексті заяви, хоча і мають грошовий характер, проте не є за своєю правовою природою грошовою заборгованістю, стосовно якої Господарським судом міста Києва може бути видано судовий наказ на підставі ст.ст. 147, 148 Господарського процесуального кодексу України, позаяк вказані вимоги не відповідають вимогам, встановленим ст.148 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд звертає увагу заявника, що відповідно до ст.153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п.п. 1, 2, 8, 9 ч.1 ст.152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 частини першої статті 152 Господарського процесуального кодексу України, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку (ч. 2 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України).

У відповідності до ст.ст. 147, 148, 150, п. 1, 3 ч. 1, ч. 2 ст. 152, 153, 154 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Георгієвський Резиденс» у видачі судового наказу за вимогою про стягнення з боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Галерея «Дукат» заборгованості за договором оренди нерухомого майна від 01.04.2018 (об’єкт оренди - площею 421,80 кв.м у підвалі будинку 8-5 літ. Б по вул. Рейтарська у місті Києві) у розмірі 139561,49 грн.

2. Ухвала набирає законної сили негайно після її прийняття та відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України та підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її складання.

Суддя М.М.Якименко