Рішення № 77745690, 01.11.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2018 року справа № 690/201/17

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Паламаря П.Г.,

за участю секретаря Трегулова Б.Л.,

представника позивача - ОСОБА_1.(за ордером),

представника відповідача МОУ - Косточки В.С. (за довіреністю),

представника Черкаського ОВК - Давиденка К.А. (за довіреністю),

представника третьої особи - Коваленко А.П. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_5 до Міністерства оборони України, Черкаського обласного військового комісаріату, третя особа - ліквідаційна комісія УМВС України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_5 (20250, АДРЕСА_1, далі - позивач) до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6, далі - відповідач 1), Черкаського обласного військового комісаріату (18008, м. Черкаси, вул. Хоменка, 19, далі - відповідач 2), в якому з урахуванням уточнень, позивач просить:

-визнати незаконною бездіяльність Міністерства оборони України щодо прийняття та розгляду заяви і документів ОСОБА_5 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги в зв'язку з інвалідністю внаслідок захворювання пов'язаного з участю в бойових діях при виконанні обов'язків військової служби;

-визнати незаконною бездіяльність Черкаського обласного військового комісаріату щодо прийняття заяви і документів ОСОБА_5 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги в зв'язку з інвалідністю внаслідок захворювання пов'язаного з участю в бойових діях при виконанні обов'язків військової служби;

-визнати за ОСОБА_5 право на призначення та отримання від Міністерства оборони України одноразової грошової допомоги в зв'язку з інвалідністю внаслідок захворювання пов'язаного з участю в бойових діях при виконанні обов'язків військової служби;

-зобов'язати Черкаський обласний військовий комісаріат прийняти заяву та документи позивача ОСОБА_5 та направити їх до Міністерства оборони України для вирішення питання призначення та виплати одноразової грошової допомоги в зв'язку з інвалідністю внаслідок захворювання пов'язаного з участю в бойових діях при виконанні обов'язків військової служби;

-зобов'язати Міністерство оборони України розглянути заяву та документи ОСОБА_5 про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням групи інвалідності, пов'язаної із виконанням військової служби та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства;

-стягнути з відповідачів понесені позивачем витрати на правову допомогу.

10.09.2018 справу № 690/201/17 прийнято до свого провадження.

02.10.2018 закрито підготовче провадження та перейдено до розгляду справи по суті.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що позивач маючи право на виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби звернувся до Черкаського обласного військового комісаріату із заявою про виплату відповідної одноразової грошової допомоги додавши до заяви всі необхідні документи. В свою чергу Черкаський обласний військовий комісаріат відмовив позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги. Позивач також зазначив, що департамент Міністерства Оборони України протиправно відмовив у погодженні в призначенні одноразової допомоги позивачу з підсав проходження служби позивачем в органах МВС. Згідно з доводами позивача, така відмова є протиправною та порушує його право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, зазначених вище.

Представники відповідачів позов не визнали, проти його задоволення заперечували, надавши до суду відзиви на позов в яких зазначили, що позивач звільнений зі строкової військової служби 1987 року з підстав що не передбачені ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Крім того, відповідачами зазначено, що Міністерством оборони України не розглядалися документи позивача, про що свідчить повідомлення начальника управління організаційного та соціальних виплат Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 11.05.2017 року за №248/3/6/1606, а оскільки на даний час не вирішено і не вирішувалось питання щодо задоволення або відмови в задоволенні заяви позивача, а відповідь вищевказаної посадової особи Департаменту фінансів МО України не можна розцінювати як рішення Міністерства оборони України, тому позовні вимоги позивача про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії не підлягають задоволенню. При цьому, відповідачі зазначили, що відмова у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги позивачу узгоджується з правовою позицією Касаційного адміністративного суду, викладеною в постанові від 26.06.2018 по справі №750/5074/17.

Згідно письмових пояснень представника третьої особи, остання заперечує щодо задоволення позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

ОСОБА_5 у відповідності до військового квитка НОМЕР_1 проходив строкову військову службу у Збройних Силах СРСР в період з 12.02.1986 по 08.12.1987 та звільнений в запас.

З матеріалів справи також вбачається, що після успішного проходження комісії, позивач зарахований до лав міліції у 1995 році (послужний список).

13.05.2008 у відповідності до наказу № 134 о/с УМВС в Черкаській області по Звенигородському РВ УМВС, ОСОБА_5 на підставі рапорту звільнено з ОВС за п. 65 «А» (за віком).

Згідно свідоцтва про хворобу військово-лікарської комісії УМВС України в Черкаській області № 390 від 10.07.2008, ОСОБА_5 встановлено діагноз: виразкова хвороба 12-ти палої кишки, хронічний гастродуоденіт. Крім того, встановлено, що захворювання пов'язано з участю в бойових діях при виконанні військової служби.

Крім того, у відповідності до наявного свідоцтва про хворобу, яке видано військово-лікарською комісією УМВС України в Черкаській області, зазначено, що біль в епігастрії турбує з 1989 року.

Тобто, суд звернув увагу, що початком захворювання, згідно висновків військово-лікарської комісії УМВС України в Черкаській області пов 'язано з участю у бойових діях є кінець 1989 року, а не період проходження строкової військової служби.

28.04.2014 ОСОБА_5 встановлена II група інвалідності (довідка до акту огляду Оласної МСЕК №2 серії 10 ААВ № 850893).

19 вересня 2016 позивач звернувся до Черкаського обласного військового комісаріату із заявою про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

За наслідками розгляду заяви позивача, 20.09.2016 відповідачем сформовано висновок про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки останнім органом, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби є УМВС України.

06.12.2016 Департаментом фінансів Міністерства Оборони України за вих. №248/3/6/4598 повідомлено Черкаський ОВК, що у відповідності до порядку № 975, особам звільненим з військової служби, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органами, який здійснив розрахунок під час звільнення.

29.12.2016 Черкаський ОВК надіслав позивачу відповідь, що виплата одноразової грошової допомоги не відноситься до повноважень Міністерства Оборони України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, за своїм внутрішнім переконанням, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Статтею 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" №2232-XII (в редакції на час звернення позивача за отриманням допомоги) встановлено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції, що діяла на час звернення позивача за отриманням допомоги), одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно ч. 2 ст. 16 Закону №2011-ХІІ, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби;

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби;

3) загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві;

4) встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;

5) встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби;

6) встановлення військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження цих зборів, служби у військовому резерві;

7) отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності;

8) отримання військовослужбовцем строкової військової служби поранення (контузії, травми або каліцтва) у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності;

9) отримання військовозобов'язаним або резервістом, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, поранення (контузії, травми або каліцтва) при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності.

Згідно ч. 3 ст. 16 Закону №2011-ХІІ, військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, за умов, визначених Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу". Військовозобов'язані та резервісти вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, служби у військовому резерві, за умов, визначених Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу", указами Президента України.

Відповідно до частини дев'ятої статті 16-3 Закону №2011-ХІІ, порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, прийнятою відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975).

При цьому, пунктом 2 наведеної Постанови установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:

-допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499 (Офіційний вісник України, 2008 рік, №39, ст. 1298), Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 року №284 (Офіційний вісник України, 2007 рік, №14, ст. 532), і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 року №1331(Офіційний вісник України, 2007 рік, №89, ст. 3255);

-допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до пункту 6 Порядку №975, одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала в період проходження військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Згідно пункту 3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

-у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

-у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Таким чином, на час подання позивачем заяви про виплату йому одноразової грошової допомоги було визначено, що моментом виникнення права є дата встановлення інвалідності, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент встановлення позивачу ІІ групи інвалідності, а саме Закон України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ, в редакції Закону на час встановлення інвалідності.

Так, п. 5 ч. 2 ст. 16 Закону №2011-XII, було передбачено, що встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Суд звертає увагу, що важливою умовою для правильного тлумачення наведених норм статті 16 Закону №2011-XII, є розуміння видів військової служби, визначених Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-XII.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року №2232-XII, проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.

Відповідно до ч. 4 ст. 2 цього ж Закону, існують такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Отже, строкова служба є окремим видом військової служби, що вказує на особливий порядок правового регулювання вказаного виду служби.

В контексті спірних правовідносин саме частина п'ята статті 16 Закону № 2011-XII є спеціальною правовою нормою, що містить особливі критерії для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги особам, які проходять строкову військову службу, зокрема:

- особливі суб'єкти отримання допомоги - військовослужбовці строкової військової служби;

- визначений час настання інвалідності - період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби;

- відсутність умови про настання інвалідності після закінчення тримісячного строку після звільнення зі служби.

Аналогічне правило закріплено Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499.

Так, відповідно до підпункту 4 пункту 2 вказаного Порядку, військовослужбовцям строкової служби у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності, заподіяного їм під час проходження військової служби, чи в разі настання інвалідності під час проходження військової служби та особам, звільненим із строкової військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, залежно від ступеня втрати працездатності - у розмірі, що визначається у відсотках десятирічного грошового забезпечення.

Частиною п'ятою статті 16 Закону № 2011-XII для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби. У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції ст. 16 Закону №2011-ХІІ після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає.

Оскільки, позивачу встановлена інвалідність більше ніж через 27 років після звільнення зі строкової військової служби, право на отримання одноразової грошової допомоги за статтею 16 Закону №2011-ХІІ у позивача відсутнє.

Вищевказана позиція повністю узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, викладеного у постанові від 26.06.2018 по справі №750/5074/17.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У зв'язку із вищевикладеним, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю.

У відповідності до вимог ст. 139 КАС України, судові витрати, зі сплати судового збору та правничої допомоги не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст. ст. 6, 9, 14, 77, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя П.Г. Паламар

Повний текст рішення виготовлено 09.11.2018