Рішення № 77745620, 07.11.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2018 року м. ПолтаваСправа № 1640/3295/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Супруна Є.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання - Лисака С.В.,

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача - Касумова О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу №1640/3295/18 за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

19 вересня 2018 року ОСОБА_4 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області , в якому просить визнати протиправною бездіяльність у вирішенні заяви від 17.07.2018 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,6700 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення, що знаходиться на території Вороньківської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_4 про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення вищевказаної земельної ділянки у власність.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на неправомірну, як на його думку, поведінку відповідача, що перешкоджає у реалізації права особи на отримання у власність земельної ділянки.

Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 24.09.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

03.10.2018 до суду надійшов відзив на позов, в якому представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог з тих міркувань, що земельна ділянка, яку позивач має намір отримати в подальшому у власність, відноситься до земель колективної власності згідно з державним актом на право колективної власності на землю від 11.06.1996 серії ПЛ. Таке право не припинено, а отже надання дозволу на розробку проекту землеустрою третім особам є неможливим.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.10.2018 справу призначено до розгляду у судовому засіданні.

06.11.2018 представник позивача надав відповідь на відзив, за змістом якої не погоджується з доводами відповідача. Вказує, що відповідач не надав суду доказів внесення записів до державного реєстру прав щодо спірної земельної ділянки. Зауважує, що спілка селян ім. Карла Маркса реорганізована у сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Темп", яке ліквідовано ще в 2007 році, тому і колективна власність на земельну ділянку також припинена.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позов.

Суд, заслухавши учасників справи, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

17.07.2018 ОСОБА_4 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із заявою (зареєстрована 17.07.2018 за №Ф-10238/0/25-18) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,67 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Вороньківської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області за межами населеного пункту, додавши до заяви необхідні документи (а.с. 17).

26.07.2018 заступник начальника Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Остапенко Л. надав відповідь на звернення позивача, оформивши її листом №6228/0/26-18, у якому зазначив, що за інформацією відділу у Чорнухинському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області вищезазначена земельна ділянка відноситься до земель колективної власності, а тому немає правових підстав для задоволення клопотання ОСОБА_4 (а.с. 19).

Позивач, розцінюючи такі дії як протиправну бездіяльність, звернувся до суду за правовим захистом порушеного права.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

В силу положень частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема, для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 га.

За приписами частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Частина сьома статті 118 Земельного кодексу України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах безоплатної приватизації, при цьому зобов'язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

За правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду викладеної в постанові від 14.08.2018 у справі №816/1050/17 (номер в ЄДРСР - 75906527) законодавством України не встановлено вимог до форми висновків уповноважених органів за результатами розгляду клопотань осіб, зацікавлених в одержанні у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, зокрема відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Єдина вимога до такої відмови, передбачена Земельним кодексом України, - це її належна мотивація.

Надаючи оцінку мотивам відмови, викладеним у листі відповідача від 26.07.2018 №6228/0/26-18, які зводяться до обставин приналежності спірної ділянки до земель колективної власності, суд виходить з наступного.

Відповідач посилається на державний акт на право колективної власності на землю серії ПЛ від 11.06.1996. З урахуванням даного факту відповідач вважає, що Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області не має права на розпорядження такими землями, оскільки розпоряджається тільки землями державної власності.

Проте, суд зауважує, що відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За приписами статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Таким чином, Основний Закон виділяє такі форми власності в Україні: приватну, державну та комунальну.

Згідно з частиною третьою статті 78 Земельного кодексу України, земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Крім того, главою 23 Цивільного кодексу України передбачено існування в Україні трьох форм власності: приватної, комунальної та державної.

Отже, чинне законодавство не передбачає існування в Україні колективної форми власності.

Пунктом 1 Указу Президента України від 08.08.1995 №720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" установлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Відповідно до пункту 2 зазначеного Указу, право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Як встановлено судом зі змісту державного акта на право колективної власності на землю серії ПЛ від 11.06.1996, селянській спілці ім. Карла Маркса передано у колективну власність 4013,5 га землі для ведення сільськогосподарського виробництва (а.с. 20-23).

Підпунктом "а" пункту 1 Указу Президента України від 03.12.1999 №1529/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" визначено необхідність реформування протягом грудня 1999 - квітня 2000 року колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно шляхом, окрім іншого, забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями.

Суд зауважує, що надані селянській спілці ім. Карла Маркса у колективну власність угіддя загальною площею 4013,5 га для ведення сільськогосподарського виробництва підлягали паюванню відповідно до вимог указів Президента України від 08.08.1995 №720/95 та від 03.12.1999 №1529/99.

Процес розпаювання земель КСП закінчився у 2000-2002 роках, а тому державний акт на право колективної власності, виданий селянській спілці ім. Карла Маркса, у розумінні чинного законодавства не може вважатися належним доказом щодо наявності права власності на спірну земельну ділянку.

01.01.2002 набув чинності Земельний кодекс України від 25.10.2001, відповідно до частини першої статті 125 якого в першій редакції право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Законом України від 05.03.2009 №1066-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що посвідчують право на земельну ділянку, а також порядку поділу та об'єднання земельних ділянок" статтю 125 Земельного кодексу України від 25.10.2001 викладено у новій редакції, відповідно до якої право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Суду не надано доказів здійснення державної реєстрації прав на обрану позивачем земельну ділянку.

Надану відповідачем копію технічної документації по виконанню підготовчих робіт для виготовлення та видачі Державного акту на право колективної власності на землю і Державного акту на право постійного користування землею селянській спілці ім. Карла Маркса Чорнухинського району Полтавської області суд не бере до уваги з мотивів, викладених вище.

Представники позивача надали до матеріалів справи відповідь Головного управління статистики у Полтавській області від 22.10.2018 №03.3-19/589 на запит представника позивача щодо селянської спілки ім. Карла Маркса. За її змістом, до ЄДРПОУ був включений суб'єкт з назвою спілка селян ім. Карла Маркса (іден. код 03770336). 30.03.2000 в ЄДРПОУ було внесено зміну щодо назви суб'єкта (іден. код 03770336) - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Темп". 14.03.2007 Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Темп" вилучено з бази даних ЄДРПОУ (а.с. 35).

Аналогічну відповідь надало Головне управління статистики у Полтавській області на запит суду (а.с. 32-33).

Крім цього, в матеріалах справи наявні витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо наявності актуальних відомостей про Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Темп", отримані судом та надані представником позивача до матеріалів справи. Відповідно до вказаних витягів, 06.03.2007 було здійснено державну реєстрацію факту припинення юридичної особи Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Темп" у зв'язку з визнанням банкрутом, про що внесено запис до реєстру за №15811170002000144 (а.с. 25-29, 37-39).

Тож у суду відсутні будь-які підстави для висновку щодо приналежності спірної земельної ділянки третім особам.

Будь-яких інших доказів про те, що спірна земельна ділянка перебуває у чиїй небудь власності матеріали справи не містять.

За таких обставин, посилання відповідача як на підставу відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на наявність права колективної власності, суд вважає безпідставним, оскільки колективна власність не передбачена діючим законодавством як форма власності.

Отже, лист Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 26.07.2018 №6228/0/26-18 не містить вказівок на наявність підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, передбачених частиною сьомою статті 118Земельного кодексу України, тобто не ґрунтується на вимогах закону.

Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що дії Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області щодо вирішення заяви ОСОБА_4, відображені в листі від 26.07.2018 №6228/0/26-18, не ґрунтуються на вимогах законодавства, а відтак визнаються судом протиправними.

Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, з урахуванням дискреційних повноважень, суд визнає за необхідне зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути заяву позивача з прийняттям відповідного рішення, тобто рішення про надання або про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Таким чином, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тож сплачена позивачем сума судового збору підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_4 (с. Харсіки, Чорнухинський район, Полтавська область, 37103, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 39767930) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області щодо вирішення заяви ОСОБА_4 від 17.07.2018 (зареєстрована 17.07.2018 за №Ф-10238/0/25-18) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,6700 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення, що знаходиться на території Вороньківської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області, відображені листом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 26.07.2018 №6228/0/26-18.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 39767930) повторно розглянути заяву ОСОБА_4 від 17.07.2018 (зареєстрована 17.07.2018 за №Ф-10238/0/25-18) з урахуванням правової оцінки спірного питання, наданої судом у даному рішенні.

Стягнути на користь ОСОБА_4 (с. Харсіки, Чорнухинський район, Полтавська область, 37103, РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1409 (одна тисяча чотириста дев'ять) грн 60 коп за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 39767930).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням положень п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення складений 09.11.2018.

Суддя Є.Б. Супрун