Рішення № 77745543, 08.11.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2018 року м. Київ №810/4544/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В.,

за участю секретаря судового засідання Радевича В.О.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області - Лісовського Є.В.,

представника відповідача Управління державної казначейської служби України у Києво-Святошинському районі Київської област - Якуніна В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області та Управління державної казначейської служби України у Києво-Святошинському районі Київської області про стягнення помилково сплачених коштів,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (далі - відповідач-1) та Управління державної казначейської служби України у Києво-Святошинському районі Київської області (далі - відповідач-2), в якому просить стягнути з Державного бюджету України помилково сплачені як збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування кошти в сумі 6451,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 22.12.2015 нею було укладено з ОСОБА_6 договір купівлі-продажу квартири, згідно якого позивач придбала квартиру АДРЕСА_1.

При цьому, 22.12.2015 позивачем сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі - продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об'єкта нерухомості, що становить 6451,00 грн., хоча позивач не є платником даного збору в розумінні пункту дев'ятого статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки придбала житло вперше.

Звернувшись до відповідача-1 із вимогою про повернення безпідставно сплаченого збору, позивачу було відмовлено з тих підстав, що не існує державного органу, який може підтвердити придбання житла в перше.

Звернувшись до відповідача-2 із вищевказаною вимогою, позивачу повідомлено про необхідність звернутися за поданням про повернення коштів до Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області.

Ухвалою суду від 10.09.2018 у даній справі відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання. Вказаною ухвалою суду також запропоновано відповідачам протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву.

Відповідач-1 позов не визнав та подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що оскільки позивачем не надані документів, на підтвердження факту перебування позивача у черзі на одержання житла та придбання житла вперше, Києво-Святошинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області не має можливості підтвердити необхідність повернення позивачу сплачених коштів страхового збору з операцій купівлі - продажу нерухомого майна.

Відповідач-2 позов не визнав та подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідно до чинного законодавства для повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів та інших платежів платником подається до відповідного органу Казначейства заява про повернення коштів з бюджету разом із поданням органу, що контролює справляння відповідних надходжень з бюджету, а саме - подання органів Пенсійного фонду України.

Вказує, що відповідач-2, не може нести відповідальність за те, що відповідач-1 не надав позивачу, а останній, відповідно, не звернувся до Управління державної казначейської служби України у Києво-Святошинському районі Київської області з цим поданням про повернення коштів, і ніяким чином не може вплинути на вирішення цього питання.

Просить суд зобов'язати Києво-Святошинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області видати подання позивачу щодо повернення сплачених коштів в сумі 6451,00 грн.

При цьому, звертає увагу на те, що позивач просить стягнути зазначені кошти з Державного бюджету України. Натомість вказані відносини регулюються Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства Фінансів України від 03.09.2013 №787, зареєстрованим в Міністерстві юстиції країни 25 вересня 2013 року за №1650/24182. Порядок стягнення - це інша процедура, яка регламентована іншим підзаконним актом, - Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845 "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників".

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши письмові докази, суд зазначає наступне.

22 грудня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 було укладено договір купівлі-продажу квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грицюк П.В. та зареєстрований в реєстрі за №4017. Відповідно до пункту 4 договору купівлі-продажу, експерта оцінка квартири складає 645100 (шістсот сорок п'ять тисяч сто) грн. 00 коп. (том 1, а.с. 8-10).

Перед укладенням зазначеного договору купівлі-продажу квартири позивач сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1 відсотка від вартості придбаного житла - 6451,00 грн. відповідно до квитанції №ПН1385 від 22.12.2015 (том 1, а.с. 12).

Зарахування вказаних коштів до державного бюджету підтверджується довідкою від 28.09.2018 №02-13/967, наданою Управлінням державної казначейської служби України у Києво-Святошинському районі Київської області (том 1, а.с. 64).

18 квітня 2018 року позивач звернулась до Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області із заявою, в якій просила повернути сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 6451,00 грн. (том 1, а.с. 13-14).

За результатами розгляду даної заяви, Києво-Святошинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області листом від 18.04.2018 №5280/03 надало позивачу відповідь про те, що підстав для повернення коштів страхового збору з операції купівлі-продажу нерухомого майна в сумі не має, оскільки не існує державного органу, який може підтвердити придбання житла вперше (том 1, а.с. 15).

10 липня 2018 позивач звернулась із аналогічною заявою до Управління державної казначейської служби України у Києво-Святошинському районі Київської області (том 1, а.с. 16-17).

Управління державної казначейської служби України у Києво-Святошинському районі Київської області листом від 16.07.2018 №02-04/677 роз'яснило, що відповідно до пункту 5 Наказу Міністерства Фінансів України від 03.09.2013 "Про затвердження порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів" затвердженого в Міністерстві Фінансів України 25.09.2013 за №1650/24182, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів до бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до відповідного органу Казначейства з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету. Відповідно до додатку до Постанови Кабінету Міністрів України №106 від 16.02.2011, органом, що контролює справляння надходжень до державного бюджету за КБКД 24140500, а також веде облік таких платежів у розрізі платників з метою забезпечення повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного бюджету є Пенсійний фонд.

В листі управління Казначейства рекомендувало звернутися за поданням на повернення коштів до Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області. Вказано, що рішення щодо повернення вищевказаних коштів відкладено, повернення помилково сплачених коштів буде здійснене управлінням Казначейства після надання позивачем повного пакету документів (том 1, а.с. 18-19).

Не погоджуючись із відповіддю відповідачів позивач звернулася до суду із даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України від 26.06.1997 №400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до абзацу першого пункту 9 статті 1 даного Закону, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" врегульовані Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 (далі - Порядок).

Згідно з пунктом 15-1 Порядку, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Пункт 15-3 Порядку передбачає, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

З системного аналізу наведених правових актів суд приходить до висновку, що із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено винятки для громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта (номер інформаційної довідки 122248985) сформованої 27.04.2018, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є відомості про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 16.02.2018 квартири за адресою: АДРЕСА_2, на підставі свідоцтва про право на спадщину та 22.12.2015 квартири за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу. Відомості щодо придбання іншого нерухомого майна позивачем відсутні (том 1, а.с. 20-22).

У даній справі, будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання нею житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за нею будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у неї права на звільнення від сплати збору, відповідачем 1 не надано.

Посилання відповідача 1 на неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири конкретною особою вперше, як на підставу для відмови позивачу в поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна є необґрунтованими.

У постанові від 03.07.2018 (справа №819/33/17) Верховний Суд дійшов правового висновку, що за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.

Зазначена правова позиція також викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 №К/9901/412/17, від 14.02.2018 №К/9901/1783/18 від 20.02.2018 №К/9901/404/17.

Таким чином, суд приходить до висновку, що дійсно 22.12.2015 позивач вперше придбав житло і при нотаріальному оформленні договору купівлі-продажу квартири безпідставно сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від його вартості, а саме 6451,00 грн.

Позивач просила стягнути з Державного бюджету України на її користь помилково сплачений збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 6451,00 грн.

Однак, суд зазначає, що законодавством визначена інша процедура повернення помилково сплачених коштів.

Частиною другою статті 45 Бюджетного кодексу України передбачено, що казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій.

Механізм повернення коштів, помилково зарахованих до державного бюджету визначений у Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного або місцевого бюджетів, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року №787 (далі - Порядок №787).

Відповідно до пункту 5 Порядку №787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС)) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Відповідно до пункту 7.2 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 27.09.2010 №21-2, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за №988/18283, яким установлено механізм здійснення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.

Отже, законодавством визначено порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджетів, який передбачає наявність подання відповідного органу, що контролює справляння надходжень бюджету, з метою внесення його платником до органу Державної казначейської служби України.

З цього приводу суд зазначає, що зважаючи на відсутність в органів Пенсійного фонду України, в силу незалежних від них обставин, можливості зробити самостійний і беззаперечний висновок про придбання позивачем житла вперше, а також на те, що такі обставини встановлені в ході розгляду адміністративної справи, прийняття судом рішення про зобов'язання сформувати та подати до відповідного органу Державної казначейської служби відповідне подання є єдиним способом відновлення прав позивача, ефективним механізмом захисту таких прав, який відповідатиме принципу верховенства права.

Отже, виходячи із встановлених обставин по справі, а також доказів у справі, що вище вказане нерухоме майно було придбано позивачем вперше та виходячи з вимог чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що позивач звільнена від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, як така, що придбала житло вперше, а тому позивач має право на повернення помилково сплаченого нею збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, під час укладання договору купівлі-продажу квартири від 22.12.2015.

Однак, такі кошти мають бути повернуті на підставі подання відповідача-1 до відповідача-2 про повернення позивачу суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 6451,00 грн., сплаченого відповідно до квитанції №ПН1385 від 22.12.2015.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Ураховуючи протиправність відмови відповідача-1, суд дійшов висновку про наявність підстав для виходу за межі позовних вимог та захисту порушеного права позивача шляхом зобов'язання відповідача-1 сформувати та подати відповідачу-2 подання щодо повернення позивачу суми збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 6451,00 грн., сплаченого відповідно до квитанції №ПН1385 від 22.12.2015.

Разом з цим, заявлена позивачем вимога про стягнення з Державного бюджету України помилково сплачені як збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування кошти в сумі 6451,00 грн. не підлягає задоволенню, оскільки згідно з наведеними вище положеннями Порядку №787 повернення коштів здійснюють органи Казначейства на підставі подання органів Пенсійного фонду України.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Суд також зауважує, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Так, у рішенні від 10.02.2010 р. у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Водночас у рішенні від 27.09.2010 р. по справі "Гірвісаарі проти Фінляндії " зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В свою чергу, відповідачем-1 не спростовано доводів позивача щодо первинного придбання нею житла та не надано суду жодних належних і допустимих у розумінні статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України доказів, які б підтверджували відсутність у позивача права на пільгу у вигляді звільнення від сплати вказаного збору у зв'язку з придбанням житла вперше.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що принцип пропорційності при стягненні судового збору у разі часткового задоволення позову щодо позовних вимог немайнового характеру не застосовується.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн., відповідно до квитанції від 23.08.2018 №55 (том 1, а.с. 3).

Ураховуючи обґрунтованість заявлених вимог ОСОБА_1 по суті та обраний судом спосіб захисту прав позивача, суд вважає, що судові витрати, понесені позивачем підлягають стягненню саме з Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Зобов'язати Києво-Святошинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області сформувати та подати до Управління державної казначейської служби України у Києво-Святошинському районі Київської області подання щодо повернення ОСОБА_1 суми збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 6451 (шість тисяч чотириста п'ятдесят одну) грн. 00 коп., сплаченого відповідно до квитанції №ПН1385 від 22.12.2015.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Святошинська, буд. 50, ідентифікаційний код: 41248571) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Рішення у повному обсязі складене 08.11.2018.

Суддя Басай О.В.