Рішення № 77745485, 09.11.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

09 листопада 2018 рокум. Ужгород№ 0740/985/18

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Іванчулинця Д.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, 4 , м. Ужгород, 88008, ЄДРПОУ - 20453063) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - відповідач), в якому просить суд: 1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо зменшення ОСОБА_1 розміру пенсії з 89 до 70 відсотків відповідних сум грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку; 2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області провести з 01 січня 2018 року перерахунок та виплатити даний перерахунок; виплачувати ОСОБА_1 надалі пенсію у розмірі 89 відсотків відповідних сум грошового забезпечення; 3) стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Ухвалою судді від 18 вересня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження у справі, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - п'ятнадцять днів з дня вручення йому копії даної ухвали суду та роз'яснено сторонам, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 02 листопада 1992 року позивач перебував на обліку у позивача як військовий пенсіонер та отримував пенсію за вислугу років (33 роки) згідно ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» - виходячи з розрахунку 89% грошового забезпечення. Однак, 01 січня 2018 року відповідачем було здійснено перерахунок призначеної позивачеві пенсії із розрахунку 70 % розміру окладу за посадою, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років. Однак, позивач наголошував, що при розрахунку розміру підвищення до пенсії на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21 лютого 2018 року максимальний її розмір має обраховуватися із вказаного у довідці грошового утримання станом на 01 березня 2018 року, але виходячи із розміру пенсії у відсотках, право на які особа набула на момент виходу на пенсію і розмір яких не може бути зменшено наступними змінами в законодавстві. Також, позивач зазначав, що відмова у виплаті 89 % розміру перерахованої пенсії є незаконною та порушує права позивача. Враховуючи вищевикладене, позивач просив задовольнити позовні вимоги.

З відзиву на позовну заяву від 08 жовтня 2018 року вбачається, що відповідач позовні вимоги не визнає, проти задоволення таких заперечує, мотивуючи тим, що 02 листопада 1992 року ОСОБА_1 було призначено пенсію за вислугу років, обчислену у розмірі 89 % сум грошового забезпечення, виходячи із законодавчо встановлених розмірів пенсій та максимально дозволеного розміру згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Такий розрахований розмір пенсії, зокрема 89 %, - не перевищував на той момент встановленого максимально дозволеного розміру пенсії 90 %. В подальшому відповідачем здійснювались перерахунки пенсії позивача із застосуванням граничного розміру, чинного на час проведення перерахунку. Так, у відповідності до внесених в ч. 2 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» змін, згідно Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформуванні пенсійної системи» та Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» було встановлено максимальний розмір пенсії за вислугу років на рівні 80 % та 70 % відповідних сум грошового забезпечення. Зокрема, згідно ч. 2 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 % відповідних сум грошового забезпечення (ст. 43), а особам , які під час проходженні служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії « 1» - 100 %, до категорії « 2» - 95 %. Так, постановою Кабінету Міністрів України за № 103 від 21 лютого 2018 року «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» визначено порядок перерахунку і виплати пенсій, що призначені згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». У відзиві на позовну заяву відповідач наголошує, що позивачу було вірно обчислено пенсію, зі складових грошового забезпечення за відповідною посадою та на підставі чинного законодавства України, а тому просить відмовити у задоволенні позову.

Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач з 02 листопада 1992 року перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за вислугу років (33 роки) згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виходячи з розрахунку 89% грошового забезпечення за посадою на день звільнення зі служби.

01 січня 2018 року відповідачем було здійснено перерахунок призначеної позивачу пенсії із розрахунку 70% розміру окладу за посадою, окладом за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, що підтверджується листом відповідача № 427/К-99-01 від 05 вересня 2018 року.

Зі змісту вищезазначеного листа вбачається, що перерахунок пенсії позивача було здійснено на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України за № 103 від 21 лютого 2018 року «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».

03 вересня 2018 року позивач звернувся до відповідача з проханням здійснити з 01 січня 2018 року перерахунок та виплату 89 % призначеної йому пенсії за вислугу років.

Листом від 05 вересня 2018 року відповідач повідомив позивача, що перерахунок пенсії з 01 січня 2018 року було здійснено згідно чинної редакції Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Відповідно до ст. 63 Закону перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Згідно пп. «а» ч. 1 ст. 13 Закону пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або через хворобу - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Частиною 2 статті 13 Закону, чинній на час виходу ОСОБА_1 на пенсію, було передбачено, що обчислений розмір відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 75 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і віднесені до категорії 1, - 85 процентів, до категорії 2 - 80 процентів.

01 квітня 2014 року набрав чинності Закон України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», яким до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» внесені зміни, а саме, цифри « 80» замінено цифрами « 70».

Так, відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у редакції Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року № 1166-VII максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.

Водночас, пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 27 березня 2014 року № 1166-VII передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Враховуючи вище викладені правові норми, суд приходить до висновку, що при перерахунку пенсії військовослужбовцям, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) було призначено до набрання чинності Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 27 березня 2014 року № 1166-VII - має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

Отже, внесені Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» зміни до частини 2 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% грошового забезпечення - не стосуються перерахунку вже призначених пенсій і мають застосовуватися виключно при призначенні нових пенсій.

Принцип незворотності дії нормативно-правових актів у часі втілено у змісті частини першої статті 58 Конституції України, відповідно до якої зазначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Також, у рішенні № 1-рп від 09 лютого 1999 року Конституційний Суд України виклав правовий висновок, відповідно до якого у частині першій статті 58 Конституції України дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той законабо інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (абзац другий пункту 2 мотивувальної частини цього рішення).

Таким чином, суд прийшов висновку, що при розрахунку розміру підвищення до пенсії на підставі постанови № 103 максимальний її розмір має обраховуватися із вказаного у довідці про грошове забезпечення, але виходячи із розміру пенсії у процентах, право на які особа набула на момент виходу на пенсію, і розмір яких (процентів) не може бути зменшено наступними змінами в законодавстві.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах № 175/1665/17 від 03 квітня 2018 року та № 686/12623/17 від 24 квітня 2018 року.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням викладеного, дії відповідача, що виразились у зменшенні розміру пенсії позивача при здійсненні її перерахунку з 89 % до 70 % відповідних сум грошового забезпечення є протиправними.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду достатні та належні докази правомірності своїх дій.

Отже, є обґрунтованими та підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 щодо зобов'язати відповідача здійснити з 01 січня 2018 року перерахунок призначеної згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» пенсії за вислугу років з урахуванням 89% розміру окладу за посадою, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років.

Щодо позовних вимог про виплату позивачеві, починаючи з 01 січня 2018 року 100% суми перерахованої пенсії без обмежень, встановлених п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21 лютого 2018 року «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб», суд зазначає наступне.

Згідно п. 2 Постанови № 103 зазначено, що виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 р. у таких розмірах: з 1 січня 2018 р. - 50 відсотків; з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків; з 1 січня 2020 р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.

У відповідності до ст. 55 З Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Таким чином, п. 2 Постанови № 103 встановлено обмеження на виплату пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), перерахованих відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», які не відповідають умовам виплати нарахованих пенсій, не отриманих пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, що передбачені статтею 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Також суд зазначає, що стаття 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» не передбачає повноважень Кабінету Міністрів України визначати строки виплати пенсії, яка не виплачена з вини органу Пенсійного фонду України.

Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22 червня 2010 року у справі № 21-399во10, від 07 грудня 2012 року у справі № 21-977во10, від 03 грудня 2010 року у справі № 21- 44а10). Така правова позиція підтримана Конституційним Судом України у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.

Згідно з частиною третьою статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта закону України суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Таким чином, при вирішенні питання про визначення строку виплати перерахованої пенсії застосуванню підлягають норми статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», як закону, який має вищу юридичну силу.

Також, як вбачається зі змісту п. 1, п. 2 Постанови № 103, нею врегульовані строки виплати пенсій, а не порядок проведення перерахунку. Крім того, вказаними пунктами постанови Кабінету Міністрів України фактично зменшено розмір доплат до пенсій за результатами перерахунку у 2018 та 2019 роках.

У зв'язку з чим суд зазначає, що питання строків виплати доплат до пенсії за результатами проведеного перерахунку, тобто частини пенсії особи, а також розмірів такої доплати не охоплюються поняттям «порядок проведення перерахунку пенсії».

Таким чином, право позивача на отримання перерахованого розміру пенсії за період з 01 січня 2018 року, з урахуванням вже сплачених сум, має визначатися та визначається безпосередньо Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та підпадає під дію ст. 1 Першого протоколу до Конвенції «Захист прав власності», отже, відповідні суми доплати до пенсії за результатом проведення перерахунку слід вважати «майном», оскільки позивач отримав право на вказані суми виплат, яке до прийняття Постанови № 103 було передбачено Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», а тому невиплата вказаних сум є втручанням у право позивача на мирне володіння майном.

Зазначена правова позиція, викладена в рішенні ЄСПЛ по справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26 червня 2014 року (за заявою № 68385/10 та № 71378/10), згідно якої, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є чинний Закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування.

В даному випадку є підстави стверджувати про наявність «законних сподівань», оскільки позивач отримав право на перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» у січні 2018 року, а Постанова № 103, яка фактично звужує право позивача на отримання розміру перерахованої пенсії за 2018-2019 роки, без внесення змін до відповідного Закону, прийнята 21 лютого 2018 року та набрала чинності 24 лютого 2018 року.

Також суд зазначає, що друге речення першого пункту ст. 1 Першого протоколу до Конвенції «Захист прав власності», яке дозволяє позбавити майна лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт зазначає, що держава має право здійснювати контроль за використанням майном шляхом введення в дію «законів» не поширюється на спірні правовідносини, оскільки втручання у право позивача не може бути визнано таким, що відповідає закону.

Таким чином, суд вважає, що позивач мав «законні сподівання» отримати пенсію у збільшеному розмірі після перерахунку її розміру, отже, обмеження щодо строків та розмірів виплати сум доплати до пенсії за 2018-2019 роки, передбачені Постановою № 103, не можуть бути застосовані.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності здійсненого перерахунку пенсії позивача.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у сумі 704,80 грн., що підтверджується квитанцією від 17 вересня 2018 року.

Отже, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вище вказаного суд приходить до висновку, що, беручи до уваги, що позовні вимоги підтверджено належними та допустимими доказами, то позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 139, 241-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, 4 , м. Ужгород, 88008, ЄДРПОУ - 20453063) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.

2. Визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо зменшення ОСОБА_1 розміру пенсії з 89 до 70 відсотків відповідних сум грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку.

3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, 4 , м. Ужгород, 88008, ЄДРПОУ - 20453063) провести з 01 січня 2018 року перерахунок та виплатити ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) даний перерахунок та виплатити починаючи 01 січня 2018 року суму перерахованої пенсії без обмежень, встановлених п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року за № 103 «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб».

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, 4 , м. Ужгород, 88008, ЄДРПОУ - 20453063) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) сплачений судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 255 КАС України, та може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня проголошення, а в разі проголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяД.В. Іванчулинець