Ухвала суду № 77745473, 06.11.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без розгляду

06 листопада 2018 рокум. ПолтаваСправа № 1640/2282/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Костенко Г.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Колодяжного Д.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача та третьої особи - Зубарєвої С.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду та клопотання відповідача про залишення позову без розгляду у справі за позовом ОСОБА_3 до Державної міграційної служби України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління державної міграційної служби України в Полтавській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

03 липня 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної міграційної служби України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління державної міграційної служби України в Полтавській області, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної міграційної служби України про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 13.04.2018 №123-18;

- зобов'язати Державну міграційну службу України повторно розглянути заяву ОСОБА_3 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_3 є громадянином Сирійської Арабської Республіки, 26 грудня 2017 року звернувся до УДМС України в Полтавській області із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. 23 квітня 2018 року позивач отримав повідомлення від УДМС України в Полтавській області №5 від 23 квітня 2018 року про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. У повідомленні зазначено, що підставою для відмови у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, є рішення ДМС України №123-18 від 13 квітня 2018 року, відповідно до якого позивачу відмовлено, як особі, стосовно якої встановлено, що умови, передбачені пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", відсутні. На думку позивача, відповідач, приймаючи рішення, належним чином не вивчив та не проаналізував інформацію, що може бути доказом наявності умов для визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Таким чином, позивач вважає оскаржуване рішення ДМС України необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05 липня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №1640/2282/18.

24 липня 2018 року відповідачем, у відповідності до статті 175 КАС України, до суду подано відзив на адміністративний позов (а.с.27-44) в прохальній частині якого, останній просив застосувати до позову наслідки пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду та залишити позов без розгляду.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2018 року продовжено строк підготовчого засідання на тридцять календарних днів.

06 листопада 2018 року представником позивача заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду. В якості обґрунтування зазначено, що позивач - ОСОБА_3 23.04.2018 отримав повідомлення УДМС України в Полтавській області №5 від 23.04.2018 про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Оскільки позивач погано володіє українською та російською мовами, він не зрозумів порядок оскарження до суду вказаного рішення.

У судові засідання 24.10.2018 та 06.11.2018 позивач не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Представнику позивача невідомі обставини, що зумовили відсутність позивача у вказаних судових засіданнях. На питання суду повідомив, що позивач на зв'язок не виходить.

Представник позивача заявлене клопотання підтримала, просила поновити строк звернення до суду.

Представник відповідача та третьої особи проти заявленого клопотання заперечувала; підтримала заявлене у відзиві на адміністративний позов клопотання про залишення позову без розгляду.

Надаючи оцінку заявленим клопотанням, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Виходячи зі змісту наведених норм, початок перебігу строку звернення до адміністративного суду пов'язується з днем, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування рішення Державної міграційної служби України від 13.04.2018 №123-18 та зобов'язання вчинити певні дії - 03 липня 2018 року (02 липня 2018 року здано до відділення №18 ТОВ "Нова Пошта"), при цьому з рішенням від 13.04.2018 позивач був ознайомлений ще 24.04.2018, про що свідчить підпис в журналі видачі повідомлень, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с.196).

При цьому, суд наголошує, що відповідно до частини п'ятнадцятої статті 10 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового та тимчасового захисту" особа, якій відмовлено в визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, протягом п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення може оскаржити відповідне рішення уповноваженого органу.

Як вбачається з матеріалів справи, у своєму клопотанні про поновлення строків звернення до суду представником позивача зазначено, що ОСОБА_3 не володіє ані українською, ані російською мовами для ознайомлення із законодавством України щодо його прав, а тому позивач не мав об'єктивної можливості звернутися до суду.

Проте, суд розцінює критично зазначені посилання щодо не володіння українською чи російською мовами, як обґрунтування строків звернення до суду, оскільки з матеріалів справи вбачається протилежне.

В матеріалах справи наявне свідоцтво серії 12 НОМЕР_1, видане 11.07.2013 Вищим державним навчальним закладом України "Українська медична стоматологічна академія", з якого вбачається, що позивач з листопада 2012 року по липень 2013 року навчався навчався на підготовчому відділені для іноземних студентів ВДНЗУ "Українська медична стоматологічна академія". У 2012 році закінчив підготовчий факультет і отримав наступні оцінки: українська мова - зараховано, іноземна мова (російська) - 4 (добре) (а.с.71).

Крім того, на запит суду Українська медична стоматологічна академія повідомила, що ОСОБА_3 навчався в ВДНЗУ "Українська медична стоматологічна академія" з 15.07.2013 по 27.05.2016, форма навчання - російськомовна. Крім того, позивач вивчав українську мову (а.с.240).

Отже, вищевикладене свідчить, що позивач розуміє російську та українську мову, а відтак доводи представника відповідача не відповідають фактичним обставинам справи.

Згідно з частиною третьою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28.10.1998, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини "Осман проти Сполученого королівства" від 28.10.1998 та пункті 54 рішення "Круз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що реалізуючі пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Строк звернення до адміністративного суду це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно правових відносинах або для реалізації владних повноважень.

З огляду на вказане, дотримання строків розгляду адміністративних справ одна з обов'язкових передумов ефективності адміністративних проваджень, оскільки результат правозастосовчої діяльності безпосередньо залежить від часових меж їх реалізації. Будь-який вид адміністративного провадження базується на процесуальних принципах, серед яких оперативність і швидкість, що забезпечується чітко регламентованими строками, закріпленими в законах та підзаконних актах.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Показовою в питанні застосування строку позовної давності в контексті статті 6 Конвенції є справа "Gradescolo S.R.L. проти Молдови".

У цій справі Суд послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпритації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов'язком для країн, які підписали Конвенцію.

Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов'язано з реалізацією права на справедливий суд.

Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.

Як зазначив Верховний Суд у своїй ухвалі від 15.02.2018 у справі №800/499/17, строки мають суттєве значення в правовому регулюванні суспільних відносин. З ними пов'язані початок і закінчення дії правової норми матеріального права, вони вказують на своєчасне здійснення прав і обов'язків, визначають момент настання чи припинення виконання будь-якої процесуальної дії. Можливість захисту прав та інтересів у багатьох випадках залежить від дотримання строків, встановлених законом для звернення за захистом прав та інтересів, розглядом і вирішенням адміністративних справ, оскарженням і переглядом постанов, інших актів у адміністративних справах. Зазначені строки дисциплінують суб'єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків тягне чітко визначені юридичні наслідки.

Суд наголошує на тому, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами, при цьому, необхідно зазначити, що поновлення процесуальних строків на оскарження судових рішень є дискреційними повноваженнями суду, а під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний або судовий орган, приймаючий рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Відтак, беручи до уваги наведене вище, проаналізувавши усні та письмові доводи сторін щодо поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом ОСОБА_3 суд дійшов висновку, що позивачем не наведено суду обґрунтованих доводів в підтвердження поважності пропущення строку звернення до суду з адміністративним позовом, а саме існування обставин, які пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду.

Таким чином, клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене та вимоги частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне задовольнити клопотання відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду, застосувавши до спірних правовідносин вимоги частини четвертої статті 123 та пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 122, 123, 240, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволені клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду - відмовити.

Визнати неповажними підстави пропущення строку звернення до суду і позовом в адміністративній справі №1640/2282/18.

Клопотання відповідача про залишення позову без розгляду - задовольнити.

Позовну заяву ОСОБА_3 до Державної міграційної служби України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління державної міграційної служби України в Полтавській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Повний текст ухвали складено 09 листопада 2018 року.

Суддя Г.В. Костенко