Рішення № 77745400, 30.10.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2018 р. Справа№227/2500/18

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Загацька Т.В.,

при секретарі судового засідання Скрипник К.О.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до голови Новодонецької селищної ради Бражникова Дмитра Олеговича про визнання незаконною діяльність, стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до голови Новодонецької селищної ради Бражникова Дмитра Олеговича з вимогами:

- визнати незаконною діяльність Новодонецького голови Бражникова Д.О., яка полягає в порушенні вимог ст. 40 Конституції України, в прямій дискримінації, у відмові провести особистий прийом за участю ОСОБА_1, вислухати та прийняти заяву на особистому прийомі;

- стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок коштів бюджету Новодонецької селищної ради 5000 грн. моральної шкоди, завданою незаконною діяльністю Новодонецького голови Бражникова Д.О.;

- стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок коштів бюджету Новодонецької селищної ради 2000 грн. компенсації за відрив від звичайних занять;

- стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок коштів бюджету Новодонецької селищної ради витрати пов'язані з прибуттям в судове засідання до Донецького окружного адміністративного суду з смт. Новодонецького та в зворотному напрямку, відповідно до встановленої ціни проїзду, вказаної в проїзних квитках;

- стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок коштів бюджету Новодонецької селищної ради 1409,60 грн. судових затрат у вигляді судового збору.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що з'явився на особистий прийом до голови Новодонецької селищної ради для обговорення питань щодо проблем з очисними спорудами, щодо звалища сміття, щодо тарифів на воду, щодо графіку постачання питної води. Як стверджує позивач, відповідачем було відмовлено в проведенні особистого прийому, у зв'язку з тим, що позивач проводив відеофіксацію бесіди з відповідачем. Позивач вважає, що порушенні його права як громадянина України з посиланням на норми статті Конституції України, Європейської конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», оскільки відповідач безпідставно не прийняв позивача чим допустив протиправні дії. Також позивач зазначає, що відповідачем допущено дискримінаційні дії стосовно першого, які полягають у виштовхуванні з кабінету та одночасному запрошенні іншого відвідувача на прийом. Окрім іншого, позивач зазначає, що у цей час відчуває душевний неспокій, образу, сором і знаходиться в стресовому стані, в зв'язку з чим, враховуючи характер та об'єм завданих йому моральних страждань, вважає розумним і справедливим визначити розмір відшкодування моральної шкоди в 5000 грн.

Відповідач позов не визнав, у наданому відзиві на позовну заяву зазначив, що під час особистого прийому ОСОБА_1 почав порушувати громадський порядок, зайшов до кабінету голови Новодонецької селищної ради без черги та поводився агресивно. Вважає прохання голови Новодонецької селищної ради було із дотриманням пропорційності та необхідного балансу між несприятливими наслідками для фізичного здоров'я голови і цілями ОСОБА_1 на досягнення яких спрямовані дії щодо провокування конфлікту. Враховуючи викладене, просив в задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 08.08.2018 року судом було відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання на 16.08.2018 року.

Ухвалою суду від 16.08.2018 року відкладено підготовче засідання до 02.10.2018 року.

У судовому засіданні 02.10.2018 року до закінчення судових дебатів позивач подав заяву про вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Ухвалою суду від 02.10.2018 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.10.2018 року.

Ухвалою суду від 09.10.2018 року заяву позивача про повернення судового збору задоволено та повернуто позивачу надміру сплачений судовий збір у розмірі 704,80 грн.

У судовому засіданні 30.10.2018 року позивач доводи позовної заяви підтримав, просив позовні вимоги задовольнити з підстав, викладених в адміністративному позові, просив вирішити питання про судові витрати, що пов'язані із прибуттям по суду та компенсацією за відрив від звичайних занять, після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, заперечень, суд з'ясував наступні обставини справи.

ОСОБА_1, громадянин України та член територіальної громади смт. Новодонецьке.

Відповідач, голова Новодонецької сільської ради - Бражніков Дмитро Олегович, є головною посадовою особою територіальної громади смт. Новодонецьке.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року № 280/97-ВР сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста. Сільський, селищний, міський голова обирається відповідною територіальною громадою на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування в порядку, визначеному законом, і здійснює свої повноваження на постійній основі. Строк повноважень сільського, селищного, міського голови, обраного на чергових місцевих виборах, визначається Конституцією України.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та не заперечується відповідачем, 14.05.2018 року з 9:00 до 12:00 позивач був записаний та намагався потрапити на особистий прийом до голови Новодонецької селищної ради Бражникова Дмитра Олеговича, однак особистої зустрічі з останнім не відбулось, оскільки відповідачем було відмовлено в її проведенні.

Вважаючи вказані дії відповідача щодо відмові в здійснення особистого прийому позивача незаконними, а свої особисті права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до п. 17 ч. 4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року № 280/97-ВР сільський, селищний, міський голова веде особистий прийом громадян.

Згідно до ч. 5 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року № 280/97-ВР сільський, селищний, міський голова несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень.

Згідно преамбули Закону України "Про звернення громадян" від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР, цей закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Згідно ч. 1 ст. 3 зазначеного Закону під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне).

Звернення може бути усним чи письмовим.

Усне звернення викладається громадянином на особистому прийомі або за допомогою засобів телефонного зв'язку через визначені контактні центри, телефонні "гарячі лінії" та записується (реєструється) посадовою особою.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про звернення громадян» керівники та інші посадові особи органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян зобов'язані проводити особистий прийом громадян. Прийом проводиться регулярно у встановлені дні та години, у зручний для громадян час, за місцем їх роботи і проживання. Графіки прийому доводяться до відома громадян. Порядок прийому громадян в органах державної влади, місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, об'єднаннях громадян визначається їх керівниками. Усі звернення громадян на особистому прийомі реєструються. Якщо вирішити порушені в усному зверненні питання безпосередньо на особистому прийомі неможливо, воно розглядається у тому ж порядку, що й письмове звернення. Про результати розгляду громадянину повідомляється письмово або усно, за бажанням громадянина.

Як зазначено позивачем в позовній заяві та не заперечується відповідачем, особистий прийом голови Новодонецької селищної ради Бражникова Д.О. проводиться головою кожний понеділок та середу з 9:00 години до 12:00 години.

Таким чином, виходячи з наведених норм законодавства, суд приходить до висновку, що голова Новодонецької селищної ради Бражников Д.О. зобов'язаний здійснювати особистий прийом громадян відповідно до попереднього запису, з урахуванням часу, визначеного графіком прийому громадян.

Проте, як вказує позивач, відповідачем не забезпечено здійснення особистого прийому позивача 14.05.2018 року.

Відмову провести особистий прийом позивача представник відповідача обґрунтовує тим, що позивач під час прийому почав порушувати громадський порядок та провокувати конфлікт.

Проте, вказані твердження відповідача не визнаються судом поважною підставою нездійснення особистого прийому головою Новодонецької селищної ради, оскільки відповідно до Закону України «Про звернення громадян» керівники та інші посадові особи органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян зобов'язані проводити особистий прийом громадян. Зазначений закон не передбачає відмову у проведенні особистого прийому за наведених представником відповідача підстав.

Посилання представника відповідача на витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань №12018050230000712 суд оцінює критично, оскільки зазначений письмовий доказ є підтвердженням направлення відповідачем повідомлення про злочин, проте не містять дані про обставини, що відбулись 14.05.2018 року під час особистого прийому позивача.

Інші надані представником відповідача письмові докази (копія витягу з кримінального провадження 12017050230001557, копія рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 21.08.2017 року по справі № 227/485/17, копія ухвали Апеляційного суду Донецької області від 16.11.2017 року по справі № 227/485/17 копія заочного рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 22.11.2017 року; копія лист від 02.07.2015 року; копія листа № 02/17/14 від 17.07.2015 року; копія листа № 02-27/358 від 18.05.2015 року; копія листа мешканців будинку № 20 по вулиці Московська до голови Новодонецької селищної ради щодо конфліктної поведінки ОСОБА_1; копія листа №7058 від 18.06.2015 року; копія постанови Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 22.10.2013 року по справі №227/5506/13-п; копія листа голови Новодонецької селищної ради до начальника Добропільського ВП Покровського ВП ГУ ПП в Донецькій області щодо прийняття мір до ОСОБА_1; копія листа ОСОБА_4 до голови Новодонецької селищної ради щодо прийняття мір до ОСОБА_1; копія листа голови колективу виконавчого комітету Новодонецької селищної ради до Добропільського МВ ГУМВС в Донецькій області щодо прийняття мір до ОСОБА_1, також не є належними доказами, оскільки не містять дані про обставини, що відбулись 14.05.2018 року під час особистого прийому позивача та не мають значення для правильного вирішення спору.

На підставі вище зазначеного, суд дійшов висновку, що головою Новодонецької селищної ради Бражниковим Д.О. незаконно не забезпечено особистий прийом ОСОБА_1 14.05.2018 року.

Стосовно вимоги позивача визнати незаконною діяльність Новодонецького голови Бражникова Д.О., яка полягає в порушенні вимог ст. 40 Конституції України, у відмові провести особистий прийом за участю ОСОБА_1, вислухати та прийняти заяву на особистому прийомі суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у п.п. 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч. 2 ст. 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

В рамках адміністративного судочинства дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм.

Відповідно до ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій.

Згідно положень ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

На підставі наведеного, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 9 КАС України, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог, для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку суб'єктів владних повноважень та визнати незаконними дії голови Новодонецької селищної ради Бражникова Дмитра Олеговича, які полягають в відмові провести особистий прийом ОСОБА_1.

Стосовно вимоги позивача визнати незаконною діяльність Новодонецького голови Бражникова Д.О., яка полягає в прямій дискримінації суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів ст. 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Організаційно-правові засади запобігання та протидії дискримінації з метою забезпечення рівних можливостей щодо реалізації прав і свобод людини та громадянина визначає Закон України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" від 06.09.2012 року № 5207-VI.

Частиною 1 ст. 6 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" від 06.09.2012 № 5207-VI (зі змінами та доповненнями, далі - Закон № 5207-VI) визначено, що відповідно до Конституції України, загальновизнаних принципів і норм міжнародного права та міжнародних договорів України всі особи незалежно від їх певних ознак мають рівні права і свободи, а також рівні можливості для їх реалізації.

У розумінні п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 5207-VI, дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Стаття 5 Закону № 5207-VI вирізняє такі форми дискримінації: пряма дискримінація; непряма дискримінація; підбурювання до дискримінації; пособництво у дискримінації; утиск.

У позовній заяві позивач вказує на допущення відповідачем по відношенню до нього саме прямої дискримінації.

Згідно зі п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5207-VI, пряма дискримінація - ситуація, за якої з особою та/або групою осіб за їх певними ознаками поводяться менш прихильно, ніж з іншою особою та/або групою осіб в аналогічній ситуації, крім випадків, коли таке поводження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Частиною 2 ст. 6 Закону № 5207-VI встановлено, що форми дискримінації з боку державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, юридичних осіб публічного та приватного права, а також фізичних осіб, визначені статтею 5 цього Закону, забороняються.

В силу приписів ч. 3 вказаної статті Закону № 5207-VI не вважаються дискримінацією дії, які не обмежують права та свободи інших осіб і не створюють перешкод для їх реалізації, а також не надають необґрунтованих переваг особам та/або групам осіб за їх певними ознаками, стосовно яких застосовуються позитивні дії, а саме:

спеціальний захист з боку держави окремих категорій осіб, які потребують такого захисту;

здійснення заходів, спрямованих на збереження ідентичності окремих груп осіб, якщо такі заходи є необхідними;

надання пільг та компенсацій окремим категоріям осіб у випадках, передбачених законом;

встановлення державних соціальних гарантій окремим категоріям громадян;

особливі вимоги, передбачені законом, щодо реалізації окремих прав осіб.

У п.п. 48, 49 рішення Європейського суду з прав людини від 07.11.2013 у справі "Пічкур проти України", яке, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", є джерелом права, визначено, що практикою Суду встановлено, що дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об'єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях (див. рішення у справі "Вілліс проти Сполученого Королівства", заява N 36042/97, п. 48, ECHR 2002-IV). Відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об'єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю. Договірна держава користується свободою розсуду при визначенні того, чи та якою мірою відмінності в інших схожих ситуаціях виправдовують різне ставлення (див. рішення від 21 лютого 1997 року у справі "Ван Раалте проти Нідерландів", п. 39, Reports 1997-I).

Отже, як Законом України «Про запобігання та протидії дискримінації в Україні», так і практикою ЄСПЛ встановлено, що дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об'єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях.

При цьому суд ураховує, що під час розгляду справи судом аргументи позивача щодо наявності в нього певної ознаки, яка б могла вплинути на проведення особистого прийому відповідачем, жодними доказами підтверджені не були. У такому разі має місце припущення позивача про обмеження його прав, яке не можна пов'язувати з дискримінацією, відтак посилання позивача на положення Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" не можна визнати обґрунтованими.

Таким чином, суд не вбачає підстав для висновку про дискримінаційний характер дій відповідача, у зв'язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги позивача про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Новодонецької селищної ради 5000 грн. моральної шкоди, яка заподіяна незаконною діяльністю голови Новодонецької селищної ради, суд зазначає наступне.

Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків встановлених ч. 2 цієї статті.

Питання практики застосування положень законодавства щодо відшкодування моральної шкоди висвітлено у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», згідно з п. 4 якої позивач повинен зазначити у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно, з яких міркувань він виходить, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Пунктом 5 цієї Постанови визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

З врахуванням того, що позивач не надав суду жодних доказів завдання моральної шкоди, зокрема, спричинення моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, додаткових зусиль спрямованих на організацію свого життя, суд не вважає вимоги позивача про завдання йому моральної шкоди обґрунтованими та дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, адміністративний позов ОСОБА_1 до голови Новодонецької селищної ради Бражникова Дмитра Олеговича про визнання незаконними дії та стягнення моральної шкоди слід задовольнити частково в частині визнання незаконними дій голови Новодонецької селищної ради Бражникова Дмитра Олеговича, які полягають в відмові провести особистий прийом ОСОБА_1.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з такого.

Відповідно до ч. ч. 1 та 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовну заяву задоволено частково, судовий збір у сумі 352,40 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Новодонецької селищної ради Донецької області.

Керуючись ст. 2, ст. 8-15, ст.19-21, ст. 72-78, ст. 90, ст. 139, ст. 199-228, ст. 241-255, ст. 293, ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до голови Новодонецької селищної ради Бражникова Дмитра Олеговича про визнання незаконною діяльність та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати незаконними дії голови Новодонецької селищної ради Бражникова Дмитра Олеговича, які полягають в відмові провести особистий прийом ОСОБА_1.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1; адреса: АДРЕСА_1 судовий збір у сумі 352,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Новодонецької селищної ради Донецької області (код ЄДРПОУ 36297522, юридична адреса: 85010, Донецька обл., м. Добропілля, смт. Новодонецьке, вул. Благовісна, буд. 3).

Рішення прийняте в нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні 30.10.2018 року.

Повний текст рішення виготовлено 08.11.2018 року.

Судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат, що пов'язані із прибуттям до суду та компенсацією за відрив від звичайних занять призначити на 08.11.2018 року на 12 год. 00 хв. в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду за адресою: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Добровольського, 1.

Встановити позивачу строк протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду для подання доказів щодо розміру понесених ним судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подала, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Загацька Т. В.