Рішення № 77745278, 09.11.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2018 р. Справа№200/10417/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Череповський Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій щодо не зарахування до страхового стажу періоду строкової військової служби в армії та щодо не виплати грошової допомоги, зобов'язання виплатити грошову допомогу, -

В С Т А Н О В И В:

12.10.2018 року на адресу Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - Позивач) до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - Відповідач) про визнання дій щодо не зарахування до страхового стажу періоду строкової військової служби в армії та щодо не виплати грошової допомоги, зобов'язання виплатити грошову допомогу.

Разом з позовною заявою надано клопотання про поновлення строку для звернення до суду з адміністративним позовом.

В обґрунтування позову Позивач зазначив, що 03.01.2016 року йому була призначена пенсія за віком відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». На день досягнення пенсійного віку він працював на посаді викладачем, загальний страховий стаж становить понад 4 роки, а стаж на посадах, роботах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років, становив понад 35 років. На його звернення листом Відповідача від 07.06.2018 року повідомлено, що періоди навчання в педагогічному училищі з 01.09.1971 року по 25.06.1975 року, навчання в інституті з 01.09.1978 року по 15.06.1984 року, та період проходження військової служби з 05.11.1975 року по 03.11.1977 року зараховані лише в загальний страховий стаж.

Позивач вважає такі дії Відповідача протиправними та такими, що порушують його право на одержання грошової допомоги.

Ухвалою суду від 16 жовтня 2018 року відкрито провадження в даній справі.

Відповідачем 31.10.2018 року до суду надано відзив на адміністративний позов, в якому зазначено, що Позивач не має права на отримання грошової допомоги, оскільки має 34 роки 07 місяців 04 дні стажу на посаді в закладах та установах державної або комунальної форм власності.

У судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час та місце засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на зазначене, оскільки у судове засідання не прибули представники сторін, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі сторін в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером за віком та перебуває на обліку у Відповідача.

Пенсія за віком була призначена Позивачу з 03.01.2016 року, відповідно до Закону України Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Вказані обставини сторонами спору визнаються, отож доказуванню не підлягають.

25.05.2018 року Позивач звернувся до Відповідача з письмовою заявою роз'яснити причини не виплати грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій, підстави не зарахування відповідно до п. «е-ж» ст. 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» періоду проходження військової служби та навчання.

07.06.2018 року Відповідачем було надано Позивачу відповідь у формі листа № 455/02/25, відповідно до якого Відповідач зарахував лише до загального страхового стажу періоди навчання Позивача в педагогічному училищі з 01.09.1971 року по 25.06.1975 року, навчання в інституті з 01.09.1978 року по 15.06.1984 року, а також період проходження військової служби з 05.11.1975 року по 03.11.1977 року.

Позивач не погодившись із вказаними діями Відповідача, звернувся до суду із даним позовом.

Правилами ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просить про їх захист.

Суд, надаючи оцінку правомірності прийнятого суб'єктом владних повноважень рішення оформленого у формі листа, дійшов висновку про таке.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 7-1 Прикінцевих положень вказаного Закону встановлено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "є" - "ж" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно записів в трудовій книжці Позивача судом встановлено, що ОСОБА_1 працював з 15.08.1975 р. по 31.10.1975 р. на посаді вчителя трудового навчання восьмирічної школи № 50.

Згідно з Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909, до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, зараховуються періоди роботи на посадахучителів, логопедів, вчителів-логопедів, вчителів-дефектологів, викладачів, сурдопедагогів, тифлопедагогів, вихователів, завідуючих та інструкторів слухових кабінетів, директорів, завідуючих, їх заступників з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючих навчальною і навчально-виховною частиною, завідувачих філіями, їх заступників з навчально-виховної (навчальної, виховної) роботи, соціальних педагогів (організаторів позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичних психологів, педагогів-організаторів, майстрів виробничого навчання, керівників гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи у загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх навчальнихзакладах, музичних і художніх школах.

Відповідно до примітки 3 постанови Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота па яких дає право на пенсію за вислугу років», робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 01 січня 1992 року, яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.

У відповідності з Переліком установ, організацій і посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений наказом Міністерства соціального забезпечення УPCP від 31 грудня 1959 року №135 та підпункту «а» пункту 1 Положення про порядок зарахування стажу для призначення пенсій за вислугу років працівникам освіти та охорони здоров'я, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 17 грудня 1959 року №1397, мають право на призначення пенсії за вислугу років вчителі та інші працівники освіти початкових, семирічних, восьмирічних і середніхшкіл незалежно від їх найменування.

Згідно п.г ч. 1 зазначеного положення вчителям, лікарям та іншим працівникам освіти та охорони здоров'я в стаж роботи за фахом зараховується військова служба в складі Збройних Сил СРСР.

У відповідності до записів в трудовій книжці, 01.11.1975 року Позивача було звільнено від займаної посади вчителя трудового навчання в зв'язку зі вступом до лав Радянської Армії.Згідно з військовим квитком серії НОМЕР_2 від 05.11.1975 року, Позивач в період з 05.11.1975 року по 03.11.1977 року проходив строкову військову службу в лавах Радянської Армії.

З 29.11.1977 року Позивач зарахований слухачем підготовчого відділення Слов'янського державного педагогічного інституту та з 27.07.1978 року по 15.09.1981 року навчався в Слов'янському державному педагогічному інституті за спеціальністю «Загальнотехнічні дисципліни та праця», що підтверджується записами в трудовій книжці Позивача та копією диплому ЖВ-І № 023399.

Пунктом 1 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно - технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», передбачено, що час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах.

Отже, період строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо особа на момент призову на строкову військову служби працювала за професією, що дає право на пенсію на пільгових умовах або після демобілізації особа працювала за набутою спеціальністю в професійно-технічному закладі.

Згідно записів у трудовій книжці, Позивач працював на посаді вчителя трудового навчання восьмирічної школи № 50 з 15.08.1975 р. по 31.10.1975 р., звільнений з роботи в зв'язку з призовом на військову службу до лав Радянської Армії. З 05.11.1975 року по 03.11.1977 року проходив військову службу в Збройних силах СРСР. Після звільнення зі служби в армії, Позивач продовжив навчання за фахом в Слов'янському державному педагогічному інституті.

В Переліку установ, організацій і посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженому постановою Ради Міністрів СРСР від 17 грудня 1959 року № 1397, було визначено, що правом на пенсію за вислугу років користуються окремі працівники охорони освіти, зокрема, вчителі.

Отже, на день призову на строкову військову службу, Позивач працював в закладі освіти на посаді вчителя, робота на якій дає право на пенсію за вислугу років, а після звільнення зі строкової військової служби продовжив навчання за фахом «вчитель».

Таким чином, зарахування часу проходження строкової військової служби до спеціального стажу гарантоване чинним законодавством, тому не зарахування Відповідачем військової служби Позивача до пільгового стажу є протиправним.

Щодо позовної вимоги визнання протиправними дій щодо не виплати грошової допомоги, суд зазначає, що ця вимога є передчасною, так як на час призначення пенсії, на думку Відповідача, Позивач не мав необхідного стажу.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З метою ефективного захисту прав Позивача, про захист яких вона просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним (ефективним).

Так, суд вважає, що додатково до обраного Позивачем способу захисту його порушених прав слід зобов'язати Відповідача зарахувати до страхового стажу роботи Позивача, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, періоду проходження строкової військової служби з 05.11.1975 року по 03.11.1977 року.

Відповідно до п.71 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Таким чином, Позивач на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мав необхідний страховий стаж на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", до 03.01.2016 року не отримував будь-яку пенсію.

Отже, при призначенні пенсії за віком Позивач мав право на виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі його десяти місячних пенсій станом на день її призначення, а тому, суд приходить до висновку, що Відповідач протиправно не виплатив Позивачу вказану допомогу.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України, у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню.

Одночасно суд зазначає, що Відповідач допустив саме бездіяльність щодо не зарахування до страхового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, періоду проходження Позивачем строкової військової служби, а також щодо не виплати Позивачу грошової допомоги, передбаченої п. 71Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки при поданні адміністративного позову до суду Позивачем сплачено судовий збір за квитанцією № 0.0.1074556359.1 від 02.07.2018 року, суд приходить до висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача судового збору у розмірі 704,80 грн. на користь Позивача.

Керуючись ст. ст. 14, 139, 244-250, 255, 262, 295, 297, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1)до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85323, Донецька область, м. Мирноград, вул. Центральна, б. 13, код в ЄДРПОУ 4216932) про визнання дій щодо не зарахування до страхового стажу періоду строкової військової служби в армії та щодо не виплати грошової допомоги, зобов'язання виплатити грошову допомогу - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не зарахування до страхового стажу роботи ОСОБА_1, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, періоду проходження строкової військової служби з 05.11.1975 року по 03.11.1977 року.

Зобов'язати Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, періоду проходження строкової військової служби з 05.11.1975 року по 03.11.1977 року.

Зобов`язати Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду Донецької області виплатити ОСОБА_1 за рахунок коштів Державного бюджету України грошову допомогу, передбачену п. 71 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у розмірі десяти місячних пенсій за віком станом на день її призначення.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення складене в повному обсязі 09 листопада 2018 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду Донецької області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системиапеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Череповський Є.В.