Рішення № 77745026, 30.10.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

30 жовтня 2018 року м. Ужгород№ 807/647/18 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді - Калинич Я. М.

при секретарі судового засідання - Попович М.М.

за участю:

представник позивача: ОСОБА_1,

представник відповідача: Далекорей С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Хустського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання рішення неправомірним та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 30 жовтня 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено 09 листопада 2018 року.

ОСОБА_3 (далі - позивач, ОСОБА_3) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Хустського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області, в якій просив суд:

- визнати протиправною відмову Хустського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області в призначенні ОСОБА_3 пенсії за віком на пільгових умовах;

- зобов'язати Хустське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області призначити ОСОБА_3 пенсію за віком на пільгових умовах у відповідності до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 27.12.2017 року на підставі трудової книжки серії НОМЕР_3, за якою він працював в шахті «Зоря» в/о «Торезантрацит» в м. Сніжне Донецької області, з 14.09.1987 року по 10.05.1996 року, гірником очисного забою підземної дільниці з видобутку вугілля.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 27.12.2017 року звернувся до Хустського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, із зменшенням пенсійного віку. Вказав, що загальний страховий стаж роботи позивача 16 років 3 місяці 3 дні, а пільговий стаж 8 років 7 місяців 14 днів на роботах з особливо важкими умовами праці, що відносяться до Списку № 1, у зв'язку з цим вважає, що має право на пенсію на пільгових умовах.

Однак відповідачем було відмовлено позивачу, зазначивши в обґрунтування своєї відмови те, що шахта «Зоря» знаходиться на окупованій території, у зв'язку з чим немає можливості перевірити первинні документи, а тому підстави для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах відсутні.

Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримала, з підстав наведених у позовній заяві та просила суд такий задовольнити повністю.

Від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідного до якого проти позову заперечує та просить суд відмовити у його задоволенні у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1 та документів, які б підтверджували достовірність відомостей, наданих позивачем.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила з мотивів, викладених у поданому відзиві на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з копії трудової книжки у період з 12.11.1988 року (згідно наказу № 332к від 14.11.1988 року) по 10.05.1996 року (згідно наказу №97к від 04.05.1996 року) позивач працював на підземних роботах, а саме: гірником очисного забою 5 розряду (а.с.17-19).

Додатково факт зайнятості позивача повний робочий день на підземних роботах, за професією, посадою, що передбачена Списком №1 підтверджують довідки № 01-18-27/652 від 19.03.2018 року (а.с.10), №01-18-27/649 від 19.03.2018 року (а.с.11), № 18-08/664 від 20.03.2018 року (а.с.12) та виписка з наказу №9 від 26.01.1995 року (а.с.13), відповідно до яких вбачається, що позивач дійсно працював в шахті «Зоря» в/о «Торезантрацит» в м. Сніжне Донецької області повний робочий день, та в період з 14.09.1987 року по 27.10.1987 року - учень гірника підземної ділянки по видобутку вугілля ( Постанова Ради Міністрів СРСР №1173 від 22.08.1956 р., Список №1 розділ 1 пункт 1); в період з 28.10.1987 року по 12.06.1988 року - гірник підземної ділянки по видобутку вугілля (Постанова Ради Міністрів СРСР №1173 від 22.08.1956 р., Список №1 розділ 1 пункт 1); в період з 13.06.1988 року по 11.11.1988 року - навчався на курсах гірників очисного забою та з 12.11.1988 року по 10.05.1996 року перебував на посаді гірника очисного забою (Постанова Ради Міністрів СРСР №1173 від 22.08.1956 р., Постанова КМУ №162 від 11.03.1994 року, Список №1 розділ 1 підрозділ 1,1010100а).

27 грудня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Хустського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із зменшенням пенсійного віку та подав ряд документів.

Рішенням комісії по розгляду питань, пов'язаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсій Хустського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області від 27.03.2018 року позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах з посиланням на відсутність необхідного пільгового стажу роботи на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Також Пенсійний орган вказав на те, що період роботи з 12.11.1988 року по 10.05.1996 року не взято в пільговий стаж роботи, оскільки по записам трудової книжки не вказано, що ОСОБА_3 працював під землею з повним робочим днем, а уточнюючою довідкою підтвердити неможливо, оскільки шахта «Зоря» знаходиться на окупованій території (а.с.16).

Не погоджуючись з такою відмовою позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно п. 1 ст. 1 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (надалі Закон № 1788) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 2 Закону № 1788 існують такі види державних пенсій, трудових пенсій: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Статтею 7 Закону № 1788 визначено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Відповідно до п.п. 1 - 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 №280 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.

Основними завданнями Пенсійного фонду України є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; внесення пропозицій Міністрові соціальної політики щодо забезпечення формування державної політики із зазначених питань; виконання інших завдань, визначених законом.

Відповідно до ст.58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

Право на призначення пенсії на пільгових умовах обґрунтовується посиланням на Закон № 1788,норми якого з урахуванням відомостей про місце та час його роботи зі шкідливими та важкими умовами за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, дають право на призначення такої пенсії. Працівникам, зайнятим повний робочий на роботах, передбачених Списком №1, що чинні на час їх роботи за наявності необхідної кількості пільгового та загального стажу пенсія призначається зі зниженням пенсійного віку. При цьому необхідною умовою для зарахування стажу до пільгового є наявність атестації робочого місця після 22.08.1992 року.

Статтею 14 Закону № 1788 визначено особливості пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних і відкритих гірничих роботах та в металургії.

Так, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо - рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.

При наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок за кожний повний рік цих робіт пенсійний вік, встановлений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», знижується на 1 рік.

Позивач у період з 14.09.1987 року по 27.10.1987 року - учень гірника підземної ділянки по видобутку вугілля (Постанова Ради Міністрів СРСР №1173 від 22.08.1956 р., Список №1 розділ 1 пункт 1); в період з 28.10.1987 року по 12.06.1988 року - гірник підземної ділянки по видобутку вугілля (Постанова Ради Міністрів СРСР №1173 від 22.08.1956 р., Список №1 розділ 1 пункт 1); в період з 13.06.1988 року по 11.11.1988 року - навчався на курсах гірників очисного забою та з 12.11.1988 року по 10.05.1996 року перебував на посаді гірника очисного забою (Постанова Ради Міністрів СРСР №1173 від 22.08.1956 р., Постанова КМУ №162 від 11.03.1994 року, Список №1 розділ 1 підрозділ 1,1010100а).

На підтвердження наявності стажу щодо призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, позивачем надано копію трудової книжки 02.08.1983 року БТ-І № 9635241 (а.с.17-19).

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 1 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що страховий стаж-період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Відповідно до ч.2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфіковано обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно з ч.4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків передбачених цим Законом.

Також суд наголошує на тому, що у відповідності до ст. 48 КЗпП України та основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Це означає, що трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами тільки у випадках відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи (Постанова Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637).

Відповідно до п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Таким чином, за вищенаведеними нормами законодавства позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зі зниженням пенсійного віку, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

У спірному рішенні та відзиві на позовну заяву Хустське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області посилається на те, що надані позивачем при зверненні до відповідача документи (трудова книжка) не можуть бути визнані належною підставою для підтвердження безпосередньої зайнятості позивача повного робочого дня.

Проте із вказаними доводами відповідача суд погодитись не може з огляду на те, що у трудовій книжці позивача, яка відповідно до вимог ст. 62 Закону № 1788 є основним документом, що підтверджує стаж роботи особи, наявна інформація щодо безпосередньої постійної зайнятості позивача у роботі зі шкідливими умовами праці, що є обов'язковою умовою при призначенні пенсії на пільгових умовах згідно ст. 14 Закону № 1788, а тому доводи позивача про наявність у нього достатнього пільгового стажу для призначення йому пенсії та протиправність рішення відповідача щодо відмови позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах є правильним.

Також суд вважає за можливе зазначити, що оскільки позивач подав до пенсійного органу серед іншого трудову книжку, для вирахування трудового стажу позивача, відповідач повинен був узяти до уваги саме цей документ, і, лише за відсутності трудової книжки, для підтвердження стажу, брати інші документи, які б могли свідчити про наявність такого стажу.

Щодо тверджень Пенсійного органу про те, що довідки, надані позивачем містять сумнівні відомості, оскільки видані підприємством, яке знаходиться на території, яка не підконтрольна українській владі, суд зазначає наступне.

Дійсно, постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 595 затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей особам, які переміщені на контрольовану територію та взяті на облік відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509, пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати протягом усього строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. При цьому, усі документи, видані на непідконтрольній Україні території, починаючи з 01.12.2014, вважаються недійсними. А отже, усі свідоцтва, довідки та інші документи, видані такими органами на території України вважаються недійсними та не мають юридичної сили. Якщо особа стала на облік як внутрішньо переміщена особа, то вона звертається у відповідну структуру за місцем реєстрації як внутрішньо переміщена особа.

Загальновідомою є та обставина, що усі органи, організації, установи державної форми власності, в тому числі і органи Пенсійного фонду України, були евакуйовані з території проведення АТО ще наприкінці 2014 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №595 на підконтрольну Українській державі територію і продовжили свою роботу за місцем евакуації. Відповідно, органи державної влади України, включно із Пенсійним фондом України, не мають права здійснювати листування, робити запити та будь-яким іншим способом взаємодіяти із представниками самопроголошених «республік», а тому Пенсійний фонд України не має правової підстави для використання наданої представниками таких підприємств інформації.

Законами України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» визначено порядок регулювання правочинів та реалізації прав суб'єктів, названих Законів, з урахуванням необхідних змін на тимчасово окуповані території України у Донецькій та Луганській областях. Так, ч.1 ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та Законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. При цьому згідно ч.2 ст.9 цього Закону будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Відповідно ч.3 ст.9 зазначеного Закону також передбачено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. Тобто, документи, видані державними органами та органами місцевого самоврядування на таких територіях, згідно законодавства України є недійсним та не можуть створювати правових наслідків.

В силу наведеного, довідки, видані з архіву підприємства, яке на даний час знаходиться на окупованій території Донецької області, лише опосередковано доводять наявність необхідного трудового стажу, та мають надаватися виключно у разі відсутності записів у трудовій книжці. При цьому вказані довідки, в силу ч.3 ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» не є документами, виданими державними органами та органами місцевого самоврядування Донецької області.

Згідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наведених обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивачем при подані даного адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн. (квитанція № 1722610196 від 26.06.2018 року), суд вважає за необхідне стягнути дану суму на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_3 до Хустського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання рішення неправомірним та зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії по розгляду питань, пов'язаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсій Хустського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, оформлене протоколом від 27 березня 2018 року про відмову в призначенні пенсії за віком гр. ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 АДРЕСА_1, згідно поданої заяви від 27.12.2017 року.

3. Зобов'язати Хустське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити ОСОБА_3 пенсію за віком на пільгових умовах у відповідності до ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 27.12.2017 року на підставі трудової книжки серії НОМЕР_3, за якою останній працював в шахті "Зоря" в/о "Торезантрацит" в м. Сніжне, Донецької області з 14.09.1987 року по 10.05.1996 року, гірником очисного забою підземної дільниці з видобутку вугілля.

4. Стягнути з Хустського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (код ЄДРПОУ 20449720, 90400, Закарпатська область, м. Хуст, вул. Івана Франка, 149) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код - НОМЕР_2 судові витрати по справі у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені пп. 15.5 п. 15 Розділу VII КАС України).

СуддяЯ.М. Калинич