Рішення № 77744997, 08.11.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2018 року м. Київ справа №810/4578/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кагарлицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання неправомірною відмову та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) з позовом до Кагарлицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати неправомірною відмову Кагарлицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до частини першої статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";

- зобов'язати Кагарлицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області з моменту звернення призначити ОСОБА_1 пенсію за віком як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на підставі частини першої статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 являється учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорія 2).

Позивач пояснює, що він виконував роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в період 18.06.1986, 04.09.1986 та 08.09.1986, що підтверджується довідкою Поліського районного споживчого товариства №189 від 15.06.2009, тому вважає, що відповідно до частини першої статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку на 10 років.

У липні 2018 року позивач звернувся до Кагарлицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області із заявою про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, на підставі статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", на 10 років.

Однак, Кагарлицьке об'єднане управління пенсійного фонду України Київської області листом від 12.07.2018 №312/С-02 відмовило ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку. В листі вказано, що для призначення пенсії за віком позивачу необхідно надати: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС та довідку про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року №122, або довідку військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідку архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Позивач наголошує, що відповідачем протиправно відмовлено у призначенні йому пенсії за віком із зниженням пенсійного віку за наявності всіх документів, що підтверджують періоди роботи під час ліквідації аварії на Чорнобильській АЄС.

Ухвалою суду від 10.09.2018 у даній справі відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання. Вказаною ухвалою суду також запропоновано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав та подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що для призначення пенсії позивачем не було надано жодного первинного документа, який би підтверджував факт його участі в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Звертає увагу на той факт, що в обґрунтуваннях своїх позовних вимог позивач зазначає, що такими первинними документами є копія довідки виданої автотранспортним підприємством Подільське райспоживтовариства про період ліквідації наслідків Чорнобильської АЕС від 18.10.1992 №378 та копія довідки з того ж підприємства про заробітну плату в зоні відчуження отриману позивачем від 15.06.1999 №189. Проте, на думку відповідача, в даному випадку вони не можуть вважатися первинними документами, так як видавалися не в зоні ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Протокольною ухвалою від 04.10.2018 суд вирішив здійснювати розгляд даної адміністративної справи у письмовому провадженні.

Розглянувши позовну заяву, оцінивши письмові докази, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1, виданим Ковпаківським РВ СМУ УМВС України в Сумській області 06.02.2001 (том 1, а.с. 32).

Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2, виданого 11.03.1993 Сумською облдержадміністрацією (том 1, а.с. 12).

Відповідно до відомостей про роботу, які містяться у трудовій книжці позивача, ОСОБА_1 у період з 15.05.1986 по 10.12.1986 працював водієм в Поліському автотранспортному підприємстві (том 1, а.с. 15).

Згідно з довідки Автотранспортного підприємства Поліського райспоживтовариства від 18.10.1992 №378, позивач працював на час аварії на Чонобильській АЕС водієм АТП-11, направлявся для роботи в зоні відчуження для проведення робіт по евакуації людей і майна в с. Луб'янка 26.08.1986 та 18.06.1986, в м. Чорнобиль 22.05.1986, в с. Товстий Ліс 04.09.1986 та 08.09.1986 (том 1, а.с. 17).

Згідно з довідки Поліського районного споживчого товариства від 15.06.1999 №189, позивачу за роботу в населених пунктах зони відчуження - с. Товстий Ліс та м. Чорнобиль в період 18.06.1986, 04.09.1986 та 08.09.1986 виплачена зарплата 15 крб. 88 коп. (том 1, а.с. 18).

Судом встановлено, що 05.07.2018 позивач звернувся до Кагарлицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області із заявою про призначення пенсії за віком як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на 10 років на підставі частини першої статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС" (том 1, а.с. 30-31).

Листом (рішенням) від 12.07.2018 №312/С-02 Кагарлицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області відмовило позивачу в проведенні такого перерахунку з посиланням на необхідність надання до заяви про призначення пенсії за віком, як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, наступних документів: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС та довідки про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року №122, або довідки військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (том 1, а.с. 13).

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я врегульовано Законом України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (у редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії, далі - Закон №796-XII).

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 55 Закону №796-XII, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Згідно із статті 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (у редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії, далі - Закон №1058-IV), особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.

За правилами абзацу 2 пункту 1 частини першої статті 55 Закону №796-XII, учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів, мають право на зменшення віку на 10 років.

Відповідно до статті 10 Закону №796-XII, учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців *, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 14 Закону №796-ХП, для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження: - з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів; - з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів; - у 1987 році - не менше 14 календарних днів, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи; - евакуйовані у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку, після досягнення ними повноліття); - особи, які постійно проживали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення, - категорія 2.

Згідно зі статтею 65 Закону №796-XII документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".

В силу вимог статті 15 Закону №796-XII, підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

Відповідно до пункту 3 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 №51 (чинного на момент звернення позивача із заявою про призначення), учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 р. - незалежно від кількості робочих днів, з 1 липня 1986 р. до 31 грудня 1986 р. - не менше 5, а у 1987 р. - не менше 14 календарних днів видаються відповідні посвідчення.

В пункті 10 цього Порядку уточнюється на підставі яких документів видається посвідчення. Зокрема, встановлено, посвідчення видаються учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі одного з таких документів: а) посвідчення про відрядження в зону відчуження; б) військового квитка і довідки командира військової частини або архіву про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження; в) довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту).

Суд зазначає, що єдиним документом, що підтверджує статус учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".

Згідно з абзацом 9 підпункту 5 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (у редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії), до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які засвідчують особливий статус особи, зокрема, посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року №122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та працювали визначену кількість днів у зоні відчуження.

Водночас законодавець встановив перелік документів, що підтверджують участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який не обмежується лише довідкою за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988 №122, а навпаки такий факт може бути підтверджений будь-якими первинними документами.

Позивач разом із заявою про призначення пенсії за віком подав: копію паспорту та коду; посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорія 2) серії НОМЕР_2, видане 11.03.1993 Сумською облдержадміністрацією та довідку Поліського районного споживчого товариства від 15.06.1999 №189, якою підтверджено виплату позивачеві за роботу в населених пунктах зони відчуження - с. Товстий Ліс та м. Чорнобиль в період 18.06.1986, 04.09.1986 та 08.09.1986 заробітної плати. Вказане не заперечується відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Окрім того, в матеріалах справи наявна довідка Автотранспортного підприємства Поліського райспоживтовариства від 18.10.1992 №378, якою також підтверджено факт участі позивача 26.08.1986, 18.06.1986, 22.05.1986, 04.09.1986 та 08.09.1986 в роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.

Суд вважає, що позивачем було подано достатньо документів для підтвердження періоду його роботи в зоні відчуження.

Верховний Суд у постановах від 23.05.2018 у справі №398/3509/16-а та від 27.02.2018 у справі №344/9789/17 висловив правовий висновок щодо застосування положень статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Верховний Суд вказав, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи". Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Як вже було встановлено судом, позивач має посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (2 категорія), в період 18.06.1986, 04.09.1986 та 08.09.1986 він приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Суд наголошує, що Закон надає особам право на отримання пенсії зі зниженням віку на 10 років за умови роботи в зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів.

Отже, в ході розгляду справи судом підтверджено факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що дає йому право на призначення пенсії на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Досягнення позивачем відповідного віку та наявність у нього необхідного страхового стажу для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідачем не оспорюється.

Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач, який у передбаченому законом порядку набув статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, оскільки безпосередньо працював у зоні відчуження 18.06.1986, 04.09.1986 та 08.09.1986, згідно з абзацом 2 пункту 1 частини першої статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на пільгове зменшення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на 10 років.

З огляду на що, відмова Кагарлицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до частини першої статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є протиправною.

Відповідно до частини першої статті 45 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

Ураховуючи, що із заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 звернувся до Кагарлицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області 05 липня 2018 року, саме з цієї дати його права підлягають відновленню.

За приписами пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Аналізуючи дані положення Кодексу, можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.

Приймаючи до уваги встановлення судом протиправності відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 із зменшенням пенсійного віку як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до частини першої статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" суд вважає за необхідне задовольнити позовну вимогу про зобов'язання Кагарлицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на підставі частини першої статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 05.07.2018.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною першою статті 77 КАС зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення з даним позовом до суду, позивач судовий збір не сплачував, на підставі пункту 10 частини першої статті 5 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI "Про судовий збір". Таким чином, судовий збір за рахунок відповідача на користь позивача відшкодуванню не підлягає.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 295 КАС, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову Кагарлицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до частини першої статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Зобов'язати Кагарлицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на підставі частини першої статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 05.07.2018.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Басай О.В.