Рішення № 77744941, 06.11.2018, Луганський окружний адміністративний суд

8.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

06 листопада 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3125/18

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Басової Н.М.

при секретарі судового засідання: Солошенка П.В.,

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Касєнкової І.О.,

позивач не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_3 (далі - позивач, ОСОБА_3) до Головного управління ДФС у Луганській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Луганській області), в якому позивач просив суд визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф - 6382-17 від 07.08.2018 року (а.с.3-4).

В обґрунтування позовних вимог зазначив наступне. 01.10.2018 року позивачу стало відомо, що 25.09.2017 державним виконавцем Сєвєродонецького МВ ДВС було відкрито виконавче провадження ВП № 57287967, по якому він є боржником. Виконавчим документом по цьому провадженню є вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6382-17 від 07.08.2018 року, видана ГУ ДФС у Луганській області, щодо сплати суми заборгованості (недоїмки) з єдиного соціального внеску на суму 29123,85 грн. У відповідності до відомостей ЄДРПОУ, реєстрація Позивача у якості фізичної особи-підприємця було здійснено 31.10.2006. Також, Позивача було взято на облік як платника єдиного внеску у ДПІ в м.Сєвєродонецьку Луганської області 31.10.2006. Позивач, на момент державної реєстрації у якості СПД мав адресу: АДРЕСА_1. Станом на дату подання позову, має адресу проживання: АДРЕСА_2. Позивач вважає вказану вимогу протиправною, оскільки у відповідності до розпорядженням Кабінету міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р, м. Сєвєродонецьк внесено до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Таким чином, Позивача, в силу закону, звільнено, у тому числі, від обов'язку своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Також, відповідно, у відповідача відсутнє право на нарахування єдиного внеску по відношенню до позивача. З цього приводу позивач 05.10.2018 року звертався з відповідною заявою до в.о. начальника головного управління ДФС у Луганській області Височиної О.А. Враховуючи викладене, позивач просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач позовні вимоги не визнав, до відділу діловодства та обліку звернення громадян за вх.№28963/2018 надав відзив, в обґрунтування якого зазначив наступне (а.а.36-39). Позивач перебуває на обліку в Державній податковій інспекції м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області як фізична особа-підприємець з 31.10.2006. Позивачем обрано спрощену систему оподаткування (II група), є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Відповідач зазначив, що серед обов'язків платника єдиного внеску, визначених частиною другою статті 6 Закону України № 2464-VІ, наявний обов'язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. З аналізу наведених норм та положень вбачається, що податковий орган в імперативному порядку зобов'язаний на підставі поданого звіту платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів, у разі виявлення своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску сформувати та направити такому платнику вимогу про сплату боргу (недоїмки). Сплата єдиного внеску здійснюється за місцем обліку такого платника у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в органах Державної казначейської служби України. З 01.01.2013 по 2015 рік (включно) ЄСВ нараховувався за ставкою 34,7% суми, що визначається такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом, з 2016 року - за ставкою 22 %. Розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2013 по листопад 2013 року складав 1 147 грн., у грудні 2013 року- 1218 грн. У 2014 році розмір мінімальної заробітної плати складав 1218,00 грн. У 2015 році розмір мінімальної заробітної плати складав з січня по липень- 1 218,00 грн., з вересня по грудень 2015 року - 1 378 грн. У 2016 році розмір мінімальної заробітної плати складав з січня по квітень - 1378,00 грн., з травня по листопад - 1450,00 грн., з грудня - 1600 гривень. Законом України «Про державний бюджет на 2017 рік» визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб на 2017 рік: з 1 січня 2017 року - 1600 грн; з 1 травня 2017 року - 1684 грн; з 1 грудня 2017 року - 1762 грн; мінімальну заробітну плату з 1 січня 2017 року - 3200 грн., в 2018 році - прожитковий мінімум з січня по червень становив 1762,00 грн, мінімальна заробітна плата - 3723,00 гривні. Таким чином, загальна сума заборгованості з єдиного внеску на час формування та направлення оскаржуваної вимоги становила 29123,85 грн, в тому числі: 1598,17 грн. (2013)+ 5071,8 грн. (2014)+ 5293,88 грн. (2015) + 3797,64 грн. (2016) + 8448,00 грн. (2017) + 4914,36 грн. (2018), що підтверджується витягом з інтегрованої картки платника податків по платежу 71040000. Вказана сума недоїмки за період з 01.10.2013 по 30.06.2018. Головним управлінням ДФС у Луганській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 07.08.2018 року № Ф-6382-17 у розмірі 29 123, 85 грн., яку було направлено на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням, що в подальшому повернуто із відміткою «Адресат вибув» 23.08.2018, тобто датою вручення вимоги, що оскаржується, є зазначена дата. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки (абзац дев'ятий частини 4 статті 25 Закону № 2464). Таким чином, враховуючи той факт, що позивачем з жодної вищенаведеної дії вчинено не було відповідач правомірно направив для примусового виконання вимогу від 07.08.2018 № Ф-6382-17-у до Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області.

Щодо звільнення від відповідальності зі сплати заборгованості з єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування передбаченою Законом № 2464 за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, відповідач зазначив наступне. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, у якому, серед інших населених пунктів, зазначено м. Сєвєродонецьк, де знаходиться та здійснює діяльність позивач. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 1079-р. зупинено дію Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року№ 1053-р. Чинним розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р, яким визнані такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р та розпорядження Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 1079-р. затверджений новий перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, внесено зміни до Закону 2464-VI, а саме, розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено п. 9-4, відповідно до якого платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Відповідно до ст.10 Закону № 1669 визначено, що єдиним належним та достатнім документом, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України. Відповідач вказав, що позивачем сертифікат Торгово-промислової палати України не наданий. Вважає, що саме по собі включення того чи іншого населеного пункту до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, не є безумовною підставою для невиконання чи виконання не в повному обсязі платниками єдиного внеску своїх обов'язків, передбачених частиною 2 статті 6 Закону України № 2464. На підставі викладеного, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Судом по справі вчинені наступні процесуальні дії.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 08.10.2018 по справі відкрито провадження, призначено до розгляду в поряду спрощеного позовного провадження на 06.11.2018 (а.с.1).

Ухвалою суду від 08.10.2018 в задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення адміністративного позову у справі №360/3125/18 за позовом ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги відмовлено (а.с.22-23).

В судовому засіданні 06.11.2018 представником позивача було надано відповідь на відзив відповідача (а.с.59).

В судове засідання прибув представник позивача, надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві та у відповіді на відзив на адміністративний позов, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засідання надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на позову заяву, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.35).

Вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-77,90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.

ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) зареєстрована як фізична особа-підприємець за адресою: АДРЕСА_1, 31.10.2006 №23830000000003577 зареєстрована як ФОП Сєвєродонецькою міською радою за основним місцем обліку - ДПІ в м.Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області (а.с.8, 45-46, 57-58).

З 11.10.2018 змінено адресу ФОП: АДРЕСА_2 (а.с.57-58).

07 серпня 2018 року Головним управління ДФС у Луганській області сформовано позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6382-17, у якій зазначено, що загальна сума боргу позивача станом на 31.07.2018 становить 29123,85 грн., з яких: 29123,85 грн. - недоїмка (а.с.5).

Корінець оскаржуваної вимоги направлено засобами поштового відправлення на адресу позивача, а саме: АДРЕСА_1, та до відповідача повернувся конверт з позначкою «адресат вибув» (а.с.44).

25.09.2018 старшим державним виконавцем Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №57287967 з виконання вимоги про сплату боргу №Ф-6385-17 від 07.08.2018 про стягнення з ФОП ОСОБА_3 на користь ГУ ДФС України у Луганській області недоїмку в сумі 29123,85 грн. (а.с.6).

05.10.2018 позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив вжити заходи, передбачені п.9-4 Розділу VIII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», та крім того, зазначив, що станом на 05.10.2018 жодного указу Президента України про завершення проведення АТО або військових дій на території України не існує (а.с.7).

Згідно відомостей інтегрованої картки платника зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування вбачається, що у позивача виникла заборгованість, яка станом на 31.07.2018 складає 29123,85 грн., в яку входить період виникнення боргу з третього кварталу 2013 по другий квартал 2018 (а.с.42-43).

З розрахунку суми боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску ФОП ОСОБА_3 вбачається, що за вказаний період нараховано єдиний внесок у розмірі 29123,85 грн. (а.с.47,48).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідачів, суд виходить з такого.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464) (тут і надалі положення Закону № 2464 наведені у редакції чинній на час виникнення спірних відносин між сторонами).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Частиною 2 статті 6 Закону № 2464 встановлено обов'язок платника єдиного внеску своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати такий внесок.

Відповідно до ч. 5, ч. 7 ст. 9 Закону № 2464 сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування. Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

При цьому в ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів (п. 1 ч. 10 ст. 9 Закону № 2464).

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

З вищевикладеного слідує, що за загальними правилами орган доходів і зборів, у разі наявності недоїмки у платника єдиного внеску, надсилає такому платнику вимогу про сплату боргу.

Однак, особливістю даної справи є те, що на час виникнення спірних правовідносин, позивач перебував на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції, а тому норми Закону № 2464 необхідно застосовувати з урахуванням норм Закону України № 1669-VII від 02.09.2014 "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі - Закон № 1669).

Зокрема, п.п. б п. 8 ст. 14-1 Закону № 1669 розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464 доповнено пунктом 9-3, в наступному 9-4, такого змісту: "Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1669 період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Згідно абзацу 3 п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669 перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція визначається Кабінетом Міністрів України.

Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" (втратив чинність), від 02 грудня 2015р. № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено м.Сєвєродонецьк (Сєвєродонецька міська рада).

Судом встановлено, що у спірному періоді позивач був платником єдиного внеску, який перебуває на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території проведення антитерористичної операції, та подав відповідну заяву до органу доходів і зборів про звільнення від виконання обов'язків платника єдиного внеску, а отже є суб'єктом правовідносин, до яких необхідно застосувати положення п. 9-4 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464.

З огляду на дію зазначеної норми, судом встановлено, що Позивач звільнявся від виконання обов'язків платника єдиного внеску, встановлених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464, починаючи з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.

Судом також встановлено, що 30.03.2018 Президент України підписав Указ «Про затвердження рішення РНБО «Про широкомасштабну антитерористичну операцію на території Донецької та Луганської областей» №116/2018, яким вводиться в дію рішення РНБО про зміну формату широкомасштабної антитерористичної операції, яка була запроваджена у 2014 році.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що станом на дату розгляду справи по суті Указу Президентом України про завершення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей не приймалось, а вказаний вище нормативно-правовий акт лише змінив формат її проведення.

Судом також встановлено, що вимога №Ф-6385-17 від 07.08.2018 про сплату боргу (недоїмки) частково охоплює період, у якому позивач звільняється від виконання обов'язків платника єдиного внеску, а саме: з ІІ кварталу 2014 року по ІІ квартал 2018 року. Відповідно за цей період орган доходів і зборів не мав повноважень формувати та направляти позивачу вимогу про сплату боргу.

Крім того, слід зазначити, що оскаржуване рішення органом доходів і зборів прийнято з посиланням на ст. 25 Закону № 2464, абзацом 2 частини 1 якою визначено, що положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Оскільки, як вже вище вказано, Позивач у період з ІІ кварталу 2014 року по ІІ квартал 2018 року в силу приписів закону звільнений від обов'язків платника єдиного внеску, орган доходів і зборів позбавлений можливості застосовувати заходи впливу та стягнення до такого платника за період його звільнення від виконання обов'язків, встановлених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464.

Наявність заборони у застосуванні до позивача заходів впливу та стягнення, визначених ст. 25 Закону № 2464, за невиконання обов'язків платника єдиного внеску з ІІ кварталу 2014 року по ІІ квартал 2018 року, унеможливлює й формування та направлення позивачу вимоги про сплату боргу за цей період.

З огляду на дію зазначеної норми Позивач звільняється від виконання зобов'язань платника єдиного внеску встановлених частиною другою статті 6 Закону України 2464, у тому числі передбачених підпунктом першим частини другої цієї статті а саме, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок у період з ІІ кварталу 2014 року по ІІ квартал 2018 року, а не взагалі перерахувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок.

Посилання відповідача на відсутність у позивача сертифікату Торгово-промислової палати України, як на підставу відмови у задоволенні позовних вимог, суд вважає необґрунтованими, оскільки подання такого сертифікату не є обов'язковою умовою для звільнення від обов'язків платника єдиного внеску, а є умовою для списання недоїмки, що не є тотожними поняттями у розмінні п. 9-4 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464.

За таких обставин, судом встановлено, що вимога ГУ ДФС у Луганській області про сплату боргу № Ф - 6382-17 від 07.08.2018 є частково протиправною та підлягає скасуванню в частині визначення позивачу недоїмки зі сплати єдиного внеску за період з ІІ кварталу 2014 року по ІІ квартал 2018 року в сумі 26257,73 грн. (29123,85 грн. (загальний розмір недоїмки) - 379,50 грн. (ІІІ квартал 2013 року) - 1218,67 грн. (ІV квартал 2013 року) - 1267,95 грн. (І квартал 2014 року) = 26257,73 грн.).

В іншій частині вимога про сплату боргу у повній мірі відповідає законодавству, тому в задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити.

Висновки суду щодо застосування норм права узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 09.08.2018 по справі №812/685/17, які в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України суд повинен врахувати при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.2 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З матеріалів справи вбачається, що Позивачем сплачено судовий збір у сумі 1762,00 грн. (а.с.2).

З огляду на те, що позовні вимоги позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути з Головного управління ДФС у Луганській області судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь позивача у сумі 881,00 грн.

Керуючись статтями 2, 9, 139, 241-250, 255,295, пунктом 15.5 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6382-17 від 07.08.2018 Головного управління ДФС у Луганській області відносно ОСОБА_3 в частині сплати боргу (недоїмки) в сумі 26257(двадцять шість тисяч двісті п'ятдесят сім) гривень 73 копійки за період з другого кварталу 2014 року по другий квартал 2018 року.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Луганській області (ідентифікаційний номер 39591445, адреса: 93400, Луганська обл., місто Сєвєродонецьк, вулиця Енергетиків, будинок 72) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_2) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 881 (вісімсот вісімдесят одну) гривню 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст повного судового рішення складено 09 листопада 2018 року.

Суддя Н.М. Басова