Рішення № 77744915, 30.10.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2018 р. Справа№0540/5604/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Загацька Т.В.,

при секретарі судового засідання Скрипник К.О.,

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Орлатого В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби в Донецькій області з позовними вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної міграційної служби в Донецькій області щодо відмови в розгляді заяви ОСОБА_1 від 04.04.2018 року про продовження перебування на території України;

- зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби в Донецькій області розглянути повторно заяву ОСОБА_1 про продовження строку перебування на території України.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у зв'язку із закінченням строку перебування в Україні він звертався до відповідача із відповідною заявою та необхідними документами. В першій відповіді позивача повідомлено про пропуск останнім строку звернення з даною заявою. В другому листі зазначено, що заяву позивача залишено без розгляду, оскільки, додані позивачем документи до заяви не відповідають вимогам наказу МВС України № 365 та Постанові Кабінету Міністрів України № 150 від 15.12.2012 року. Позивач не погоджується із даною відмовою, оскільки вважає, що відповідного рішення, прийнятого згідно норм діючого законодавства України відповідачем не прийнято. Позивач зазначає, що органами міграційної служби було порушено його права та законні інтереси як іноземного громадянина на продовження строку перебування на території України, у зв'язку з чим він вимушений був звернутись за захистом своїх прав до суду.

Через відділ документообігу та архівної роботи суду відповідачем було надано відзив на адміністративний позов, в обґрунтування заперечень на позовну заяву відповідачем зазначено, що строки перебування іноземних громадян в Україні та порядок їх продовження вирішуються відповідно до Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а також Порядку продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України. Питання про продовження строку тимчасового перебування іноземного громадянина та території України може бути розглянуто на підставі відповідної письмової заяви зацікавленої особи та приймаючої сторони та документів на підтвердження обґрунтувань необхідності продовження строку. Заява подається не раніше десяти днів та не пізніше трьох днів до закінчення строку перебування особи на території України. Оскільки позивач не звертався до органів міграційної служби, у строк та порядок визначений Законом, із заявою про продовження строків перебування на території України, відповідно такого питання органами міграційної служби не вирішувалось, не приймалось ніяких рішень, не вчинялось дій (бездіяльності) з приводу продовження строку перебування позивача на території України, які б могли бути предметом судового оскарження.

Ухвалою суду від 17.07.2018 року було відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче судове засідання.

У судовому засіданні 14.08.2018 року відкладено підготовче засідання до 17.09.2018 року.

У судовому засіданні 17.09.2018 року оголошено перерву у розгляді справи до 02.10.2018 року.

Ухвалою суду від 02.10.2018 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач у судовому засіданні 30.10.2018 року підтримав позовні вимоги, просив адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 30.10.2018 року заперечував проти задоволення позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Громадянин Азербайджану ОСОБА_1, прибув до України по паспортному документу НОМЕР_1, виданий МВС ОСОБА_5 26.08.2017 року, терміном дії до 25.08.2027 року. Державний кордон України перетнув 25.10.2017 року через КПП «Готівка» (а.с.15).

07.03.2018 року позивачу було продовжено строк перебування на території України у зв'язку із знаходженням на стаціонарному лікуванні його неповнолітньої дитини до 05.04.2018 року. Позивач зобов'язався виїхати з території України після закінчення строку перебування, про що засвідчив підписом в заяві про продовження строку перебування на території України (№ 4/03 від 07.03.2018 року) (а.с. 100-101).

04.04.2018 року до Торецького МВ ГУ ДМС у Донецькій області звернувся позивач із заявою довільної форми, яка містила звернення щодо подовження строку перебування на території України, у зв'язку з тим що, на цей час у Торецькому МВ ГУ ДМС у Донецькій області оформлюється набуття громадянства України його сином ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 9).

05.04.2018 року Торецьким МВ ГУ ДМС у Донецькій області надано позивачу відповідь, в якій роз'яснено, що для продовження строку перебування в Україні згідно Постанови Кабінету міністрів України №150 від 15.02.2012 року «Про затвердження Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України» необхідно було звернутись до територіального органу чи підрозділу ДМС України не раніше ніж за 10 днів та не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення такого строку з заявою про продовження строку перебування на території України (додаток №1 згідно Наказу МВС України №363 до порядку розгляду зіяв іноземців та осіб без громадянства про продовження строку перебування на території України) та надати необхідні для цього документи: паспортний документ, копію сторінок з особистими даними і відміткою про реєстрацію, переклад українською мовою сторінок паспорта, засвідчений в установленому законодавством порядку, паспорт приймаючої сторони та його копію, документ, що підтверджує наявність фінансового забезпечення для покриття втрат, пов'язаних з перебуванням в Україні, 3 фотокартки (3,5х4,5), документ про право власності та його копію, квитанції і документи, що є обґрунтованою підставою для продовження строку перебування в Україні (згідно Постанови КМУ №150 від 15.02.2012 року «Про затвердження Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України» пункту 6 підпункту 1 цієї Постанови, а саме: лікування, вагітність чи пологи, догляд за хворим членом родини, оформлення спадщини, подання заяви про отримання дозволу на імміграцію чи набуття громадянства України) (а.с. 10).

20.04.2018 року позивач направив до Торецького МВ ГУ ДМС у Донецькій області заяву про поновлення строків звернення, щодо подовження строку перебування на території України (а.с. 8).

03.05.2018 року відповідачем було надано позивачу письмову відповідь (вих. № 42 - 1308 від 03.05.2018 року) на заяву від 20.04.2018 року з роз'ясненням вимог чинного законодавства України щодо подачі документів згідно Наказу МВС України від 25.04.2012 року № 363 «Про затвердження Порядку розгляду заяв іноземців та осіб без громадянства про продовження строку перебування на території України» та Постанови Кабінету Міністрів України від 15.02.2012 року №150 «Про затвердження Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України» (а.с. 72).

В позовній заяві позивач зазначає, що з березня 2018 року звертався із заявою та відповідним пакетом документів до відповідача для продовження строку перебування на території України. Проте, відповідач вже неодноразово відмовляв в прийнятті вказаної заяви. У зв'язку з викладеними обставинами, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Отже, між сторонами по справі виник спір стосовно наявності (відсутності) протиправної бездіяльності Головного управління Державної міграційної служби в Донецькій області щодо відмови в розгляді заяви ОСОБА_1 від 04.04.2018 року про продовження перебування на території України.

Правовідносини щодо продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України регулюються Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 року № 3773-VI (далі - Закон №3773-VI).

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону №3773-VI іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів.

Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України.

Положеннями ст. 9 Закону №3773-VI визначено, що іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

Строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

Відповідно до п. 8 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2012 року № 150, прийнятий Порядок розгляду заяв іноземців та осіб без громадянства про продовження строку перебування на території України, затвердженого Наказом МВС України № 363 від 25.04.2012 року, обидва порядку регламентують процедуру подання та розгляду відповідних заяв.

Пунктом 6 Порядку № 150 передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території: 1) протягом наданого візою дозволу в межах строку дії візи в разі в'їзду осіб без громадянства чи іноземців, які є громадянами держав з візовим порядком в'їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України; 2) не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в'їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в'їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України. Порядок обчислення зазначеного строку встановлюється МВС; 3) на період дії візи, але не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в'їзду за візою, оформленою до 11 вересня 2011 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивач легально прибув на територію України по паспортному документу НОМЕР_1, 07.03.2018 року позивачу було продовжено строк перебування на території України, у зв'язку із знаходженням на стаціонарному лікуванні його неповнолітньої дитини до 05.04.2018 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону № 3773-VI документи про продовження строку перебування в Україні оформляються на підставі письмових звернень іноземця або особи без громадянства та приймаючої сторони, які подаються не пізніш як за три робочих дні до закінчення встановленого строку їх перебування на території України.

Пунктом 8 Порядку № 363 визначено, що заяви про продовження строку перебування на території України (далі - заяви) подаються іноземцями та особами без громадянства і приймаючою стороною не раніше ніж за десять та не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення такого строку до територіальних органів або підрозділів ДМС за місцем проживання. Зразок заяви та порядок її розгляду затверджуються МВС.

Відповідно до п. 11 Порядку № 363 про прийняте рішення у заяві про продовження строку перебування на території України робиться відмітка про продовження строку перебування із зазначенням терміну, на який вирішено продовжити строк перебування, або причини відмови.

Проте, за один робочий день до закінчення строку перебування, позивач 04.04.2018 року звернувся до відповідача із заявою довільної форми, яка містила звернення щодо продовження строку перебування на території України, без надання відповідних документів на підтвердження обґрунтувань необхідності продовження строку.

Заяву про продовження строку перебування на території України відповідно до вимог Порядку № 363 позивач подав після закінчення строку легального перебування на території України, а саме 20.05.2018 року (а.с.75-76).

З огляду на вищевикладені положення законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд констатує, що заява позивача від 04.04.2018 року подана з порушенням Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2012 року № 150, та Порядку розгляду заяв іноземців та осіб без громадянства про продовження строку перебування на території України, затвердженого Наказом МВС України № 363 від 25.04.2012 року. Відтак в діях відповідача порушення права заявника як іноземного громадянина на продовження строку перебування на території України відсутнє.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідь на заяву позивача від 04.04.2018 року була надана Головним управлінням Державної міграційної служби в Донецькій області листом від 05.04.2018 року № 42-937 відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян».

Пасивна поведінка позивача щодо реалізації своїх законних прав за наявності належних на те підстав та обставин не може ставитись у вину органу державної влади.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Державної міграційної служби в Донецькій області щодо відмови в розгляді заяви ОСОБА_1 від 04.04.2018 року про продовження перебування на території України задоволенню не підлягають.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо відмови в розгляді заяви ОСОБА_1 від 04.04.2018 року про продовження перебування на території України, позовні вимоги пов'язані підставами виникнення, в задоволенні позову в частині зобов'язання відповідача розглянути повторно заяву ОСОБА_1 про продовження строку перебування на території України також слід відмовити.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

В ході розгляду справи позивач не довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Державної міграційної служби в Донецькій області щодо відмови в розгляді заяви ОСОБА_1 від 04.04.2018 року про продовження перебування на території України, зобов'язання Головного управління Державної міграційної служби в Донецькій області розглянути повторно заяву ОСОБА_1 про продовження строку перебування на території України слід відмовити.

Щодо судового збору суд зазначає, що відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають стягненню.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 122, 132, 139, 143, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (паспортний документ НОМЕР_1, Донецька область, м. Торецьк, смт. Щербинівка, вул. АДРЕСА_1 до Головного управління Державної міграційної служби в Донецькій області (код ЄДРПОУ 37841728, 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Георгіївська, буд. 30 а) про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Державної міграційної служби в Донецькій області щодо відмови в розгляді заяви ОСОБА_1 від 04.04.2018 року про продовження перебування на території України, зобов'язання Головного управління Державної міграційної служби в Донецькій області розглянути повторно заяву ОСОБА_1 про продовження строку перебування на території України - відмовити.

Рішення прийняте в нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні 30.10.2018 року.

Повний текст рішення виготовлено 08.11.2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подала, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Загацька Т. В.