Рішення № 77744797, 05.11.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2018 р. Справа№805/2912/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Ушенка С.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій щодо невиплати пенсії з 01.03.2018 протиправними та зобов'язання поновити нарахування та виплату пенсію з 01.03.2018 шляхом перерахування на поточний рахунок, відкритий в АТ «Ощадбанк».

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він є пенсіонером, перебуває на обліку та отримував пенсію по інвалідності у відповідача. Відповідно до відміток у паспорті серії ВН 829092 його знято з реєстрації з 25.11.2014 з попереднього місця проживання в м. Донецьку і цією ж датою Красноармійським УДМС України в Донецькій області зареєстровано місце проживання за адресою у м. Покровську (Красноармійську) Донецької області. Проте відповідач припинив йому виплату пенсії з 01.03.2018. Зі звернення до пенсійного органу позивачу стало відомо, що пенсійні виплати призупинені у зв'язку із вимогами Закону України від 20.10.2014 № 1706 «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», постанови КМУ від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», постанови КМУ від 08.06.2016 № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи», затвердженого постановою КМУ від 01.10.2014 № 509. Пенсійний орган зазначив, що проведення виплати йому пенсії можливо після надання довідки внутрішньо переміщеної особи та прийняття відповідного рішення комісією з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. На будь - яке рішення про припинення виплати йому пенсії відповідач не послався. Позивач вважає дії відповідача щодо припинення йому виплати пенсії такими, що порушують його конституційні права, Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", так як з моменту реєстрації позивача на території, підконтрольній Українській владі, статус внутрішньо переміщеної особи, характер правовідносин між ним та Пенсійним органом змінився, а відтак і їх законодавче врегулювання.

В матеріалах справи наявний відзив відповідача на позовну заяву, вмотивований тим, що відповідно до Закону України від 20.10.2014 № 1706 «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» відповідачем прийнято рішення № 5 від 23.02.2018 про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 22.03.2018 на адресу позивача направлено лист щодо необхідності особисто звернутись до управління за місцем реєстрації із заявою про відновлення виплати пенсії та надати довідку внутрішньо переміщеної особи. Зазначив, що дії відповідача не суперечать чинному законодавству, а позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, оскільки відповідно до діючого законодавства позивач відноситься до внутрішньо переміщених осіб та на нього розповсюджуються вимоги законодавства, які регулюють даний вид правовідносин, а тому умовою для продовження виплати пенсії є наявність довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, відсутність якої позбавляє управління можливості та законних підстав для поновлення виплати пенсії позивачу. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27.04.2018 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24.05.2018 позовну заяву вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19.06.2018 зупинено провадження в адміністративній справі № 805/2912/18-а до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у зразковій справі №805/402/18-а.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12.09.2018 поновлено провадження у справі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03.10.2018 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач та його представник до суду не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, представником позивача надана до суду заява про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Представник відповідача до суду у визначений час не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні.

Приймаючи до уваги наведене та враховуючи приписи чинного процесуального законодавства, суд дійшов висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали адміністративної справи та наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, дослідивши докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання з 25.11.2014: АДРЕСА_1 про що свідчить відповідна відмітка у паспорті громадянина України серії НОМЕР_2, копія якого наявна в матеріалах справи.

Відповідач в даних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3, ОСОБА_1 має право на одержання пенсії по інвалідності.

Відповідно до Закону України від 20.10.2014 № 1706 «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» відповідачем прийнято рішення № 5 від 23.02.2018 про припинення виплати пенсії ОСОБА_1

З матеріалів справи вбачається, що позивач та його представник звертались до відповідача з вимогою надати інформацію стосовно підстав припинення виплати пенсії з 01.03.2018.

Листом від 24.04.2018 № 5444/03-2 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повідомило представника позивача про те, що остання виплата пенсії ОСОБА_1 проведена у лютому 2018 року. У зв'язку із вимогами Закону України від 20.10.2014 № 1706 «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», постанови КМУ від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», постанови КМУ від 08.06.2016 № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи» затвердженого постановою КМУ від 01.10.2014 № 509, проведення виплати позивачу пенсії можливо після надання довідки внутрішньо переміщеної особи та прийняття відповідного рішення комісією з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

В листі Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 22.09.2018 року № 3895/03-2, підстави припинення виплати пенсії викладені аналогічно тим, що вже зазначались у листі від 24.04.2018 року № 5444/03-2.

Не погодившись з діями відповідача стосовно припинення виплати пенсії з 01.03.2018, у зв'язку з відсутністю довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Право на соціальний захист, а саме на отримання пенсії, гарантовано Конституцією України та чинними нормативно-правовими актами України.

Згідно статті 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІV) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Стаття 4 Закону № 1058-ІV визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Підстави для припинення виплати пенсії за рішенням органу Пенсійного фонду передбачені частиною 1 статті 49 Закону 1058-ІV, а саме: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність, як такі, що є неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду № 25-рп/2009 від 07.10.2009); у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

Отже, Законом № 1058-ІV не передбачено такої підстави припинення виплати пенсії, як скасуванням довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Відповідач при прийнятті рішення про призупинення виплати пенсії і при наданні роз'яснення про причини призупинення виплати пенсії не послався на Закон та його норму, що передбачає таке припинення, тобто не вказав, яка з обставин, визначених наведеною нормою Закону, стала підставою для невиплати позивачу пенсії.

Також відповідачем не вказано будь-якої іншої норми закону, яка б визначала таку підставу невиплати вже призначеної пенсії, як відсутність (скасування) довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Отже, зазначені відповідачем підстави не є належними для припинення пенсійних виплат в розумінні статті 49 Закону № 1058.

За таких обставин суд, виходячи з пріоритетності норм, застосовує вимоги ст.49 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" та не приймає до уваги доводи відповідача щодо необхідності застосування норм постанов Кабінету Міністрів України.

Відповідно до встановлених у справі обставин, суд приходить до висновку, що нездійснення відповідачем виплати позивачу раніше призначеної пенсії є безпідставним.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що відповідач, припиняючи виплату пенсії позивачеві, діяв у спосіб, не передбачений законодавством.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у рішенні від 03.05.2018 у зразковій справі № 805/402/18, яке, у відповідності до постанови Великої Палати Верховного Суду, набрало законної сили 04.09.2018.

У відповідності до приписів ч. 3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Отже, оскільки дана адміністративна справа є типовою, суд, при ухваленні рішення враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у вищевказаному рішенні за результатами розгляду зазначеної зразкової справи.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Відповідно до ст. 47 Закону № 1058-ІV, пенсія виплачується щомісяця у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 6 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1596, одержувачі самостійно вибирають уповноважений банк для відкриття поточного рахунка. Для внутрішньо переміщених осіб, які перебувають на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509, уповноваженим банком є АТ Ощадбанк.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до постанови КМУ від 13 вересня 2017 року № 689 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів Державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, проводиться через рахунки та мережу установ і пристроїв Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження.

Як вбачається з копії паспорту громадянина України серії НОМЕР_4, виданого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, останній 25.11.2014 зареєстрував місце проживання за адресою: АДРЕСА_2

Крім того, відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3, ОСОБА_1 має право на одержання пенсії по інвалідності.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем прийнято рішення № 5 від 23.02.2018 про припинення виплати пенсії ОСОБА_1, у зв'язку із відсутністю в пенсійній справі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Право на отримання пенсії є конституційною гарантією. Суми пенсії є власністю позивача.

Аналізуючи зазначене, з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача, приймаючи до уваги протиправність дій відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачеві, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та скасувати вказане рішення, оскільки воно не відповідає вимогам, встановленим ст. 49 Закону №1058-VI.

Судом враховані положення статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952), яка передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення Статті 14 Конвенції, якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Оцінюючи спірні правовідносини, суд застосовує положення Конституції України, згідно яких в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України). Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості.

Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов'язків і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Згідно із ч. 1 і ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність дій та рішення щодо припинення виплати пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з 01 березня 2018, а отже позов підлягає задоволенню.

Крім того, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується квитанцією № 41 від 25.04.2018, позивач за подання адміністративного позову сплатив 704,80 грн. судового збору.

Отже, суд повертає позивачу судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у розмірі 704,80 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 133, 139, 242, 244-250, 255, 262, 295, 297, 371, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ: 13486010; 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3) щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1; АДРЕСА_1 з 01 березня 2018 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ: 13486010; 84122, Донецька область, м.Слов'янськ, пл. Соборна, 3) № 5 від 23.02.2018, яким припинено виплату пенсії ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1; АДРЕСА_1 з 01 березня 2018 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ: 13486010; 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3) поновити ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1; АДРЕСА_1 нарахування та виплату призначеної пенсії по інвалідності з 01 березня 2018 року на його рахунок, відкритий у ПАТ «Ощадбанк».

Звернути до негайного виконання судове рішення в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ: 13486010; 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3) поновити ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1; АДРЕСА_1 нарахування та виплату призначеної пенсії у межах суми стягнення за один місяць.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ: 13486010; 84122, Донецька область, м.Слов'янськ, пл. Соборна, 3) на користь ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1; АДРЕСА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору у відповідності до розміру задоволених позовних вимог у сумі 704 (сімсот чотири) гривні 40 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 05 листопада 2018 року.

Суддя Ушенко С.В.