Рішення № 77744754, 29.08.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2018 року Справа № 804/1597/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Барановського Р. А. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу №804/1597/18 за позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича, у якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" щодо не включення даних ОСОБА_2 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування фізичних осіб;

визнати протиправним та нечинним рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" про визнання нікчемним зарахування грошових коштів в сумі 84 591, 96 грн. з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-розрахунковий центр" ЄДРПОУ 39140702 з призначенням платежу "Повернення коштів згідно з договором №980-027-000226485 від 22.04.2016р." на рахунок НОМЕР_2, який належить ОСОБА_2;

зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" внести дані ОСОБА_2 до переліку (реєстру) як вкладника Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський", та подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача, яка має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на поточному рахунку НОМЕР_2 на суму 84 591, 96 грн. для внесення даних про ОСОБА_2 до Загального реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський", які отримують кошти в межах гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду.

Справі за вищезазначеним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 804/4740/18.

Адміністративний позов ОСОБА_2 не відповідав вимогам ст.ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, тому ухвалою суду від 03.03.2018 р. був залишений без руху, з встановленням позивачу терміну для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної зави без руху.

02.05.2018р. позивач подала до суду клопотання про усунення недоліків, які зазначені в ухвалі суду від 03.03.2018р.

Ухвалою суду від 03.05.2018р. відкрито провадження в адміністративній справі №804/1597/18 за вищезазначеним позовом та ухвалено здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження згідно ч. 2 ст. 257 та ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України у письмовому провадженні. Крім того, дано ухвалою суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

16.07.2018р. до суду надійшов відзив уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Смолія Б.В., разом із яким відповідачем також було подано до суду клопотання про зупинення провадження в адміністративній справі №804/1597/18.

У період з 16.07.2018р. по 28.08.2018р. суддя Барановський Р.А. перебував у відпустці.

29.08.2018р. за результатами розгляду вищезазначеного клопотання суд виніс ухвалу, якою відмовив у задоволенні клопотання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" (далі - ПАТ «Банк Михайлівський») Смолія Б.В. про зупинення провадження по справі №804/1597/18.

Ухвалою від 29.08.2018р., винесеною у письмовому провадженні, суд закрив провадження в адміністративній справі №804/1597/18 за позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та нечинним рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" про визнання нікчемним зарахування грошових коштів в сумі 84 591, 96 грн. з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-розрахунковий центр" ЄДРПОУ 39140702 з призначенням платежу "Повернення коштів згідно з договором №980-027-000226485 від 22.04.2016р." на рахунок НОМЕР_2, який належить ОСОБА_2.

Згідно ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи були належним чином повідомлені про розгляд справи №804/1597/18 у спрощеному провадженні.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_2 зазначила, що на депозитний рахунок позивача, як вкладника банку (ПАТ «Банк Михайлівський») були перераховані кошти в сумі 84 591, 96 грн., які станом на 19.05.2017р. знаходились на поточному рахунку позивача, що підтверджується випискою банку. З моменту зарахування коштів на рахунок, такі кошти є власністю отримувача та набувають статус вкладу (постанова Верховного Суду України від 24.06.2015р. у справі №6-535цс15). Позивач вважає, що після запровадження тимчасової адміністрації Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" Волковим О.Ю. допущено по відношенню до позивача протиправну бездіяльність у вигляді не включення даних ОСОБА_2 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування фізичних осіб, що, на думку позивача, суперечить вимогам Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та порушує її право на отримання гарантованої суми вкладу. На листи позивача з проханням внести її дані до відповідного переліку вкладників відповідача направлено відповідь, у якому зазначено про нікчемність переказів коштів (транзакцій), здійснених на рахунок позивача. Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним, у зв'язку з чим ОСОБА_2 й звернулась до суду із даним позовом.

16.07.2018р. засобами поштового зв'язку від Уповноваженої особи на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Смолія Богдана Володимировича надійшов відзив на позов із долученими до нього доказами, у якому зазначено, що на підставі рішення Національного банку України від 23.05.2016р. за №14/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №812 від 23.05.2016р. «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку», а, отже, починаючи з 23.05.2016р., банк здійснював свою діяльність на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», яким передбачені заборони на проведення кредитних операцій та здійснення іншої ризикової діяльності, яке може призвести до збільшення суми відшкодування з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Як слідує із відзиву, Комісією по перевірці правочинів, утвореною за розпорядженням Уповноваженої особи Фонду, було виявлено, що банком укладались договори, що мало наслідком штучне збільшення суми відшкодування з боку Фонду вкладникам банку, у зв'язку з чим Комісією зроблено висновки про нікчемність таких правочинів та безпідставне зарахування на рахунки фізичних осіб коштів, які фактично належать ПАТ «Банк Михайлівський». Окрім того, укладені договори позики є двостороннім, укладеним позивачем безпосередньо з ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр», без участі банку як повіреного, а кошти, що вносились/отримувались з таким договором за своєю природою не є вкладом згідно Закону України «Про банки і банківську діяльність», отже гарантії Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не розповсюджуються на позивача.

Позиція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відображена у письмових поясненнях, де яких зазначено, що у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відсутні будь-які первинні документи по вкладникам і тому при складанні Загального реєстру використовуються виключно інформація, що наявна в переданому уповноваженою особою Переліку вкладників. При цьому, третя особа зазначає, що законодавство не покладає обов'язок на Фонд враховувати під час складання Загального реєстру інші документи, окрім Переліку вкладників, який, в свою чергу, складається уповноваженою особою, в той час як Загальний реєстр вкладників затверджується Фондом гарантування. Фонд зауважує, що наведені перелік та реєстр є різними за суттю, змістом та призначенням документами, оскільки перелік складається уповноваженою особою Фонду, а загальний реєстр вкладників формується та затверджується Фондом на підставі Переліку. Отже, перелік, який складається уповноваженою особою, ну думку третьої особи, по суті має характер попереднього документу, який надалі у формі Загального реєстру затверджується Фондом гарантування. З наведеного також вбачається, що Загальний реєстр вкладників не складається та не затверджується уповноваженою особою Фонду гарантування, як і Перелік вкладників не складається та не затверджується Фондом гарантування, а, отже, виконавча дирекція Фонду затверджує Загальний реєстр виключно на підставі Переліку вкладників, складеного та наданого уповноваженою особою. Третя особа вважає, що у даному випадку кошти позивача були залучені фінансовою компанією як позику з подальшим поверненням їх на рахунок позикодавця, а відтак, такий клієнт не може бути прирівняний до вкладника проблемного банку, адже правовідносини, що склалися між позивачем та ПАТ «Банк Михайлівський» не має відношення до вкладу, у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.

Між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-розрахунковий центр» (далі - ТОВ «ІРЦ») був укладений договір позики за №980-027-000226485 від 22.04.2016р.

На підставі вищезазначеного договору позивачем перераховано грошові кошти до ТОВ «ІРЦ», які, як слідує зі змісту виписок по особовим рахункам позивача за період з 19.05.2016р. по 31.10.2016р. були перераховані на відкритий ОСОБА_2 у ПАТ «Банк Михайлівський» рахунок за НОМЕР_2, а саме: за договором №980-027-000226485 від 22.04.2016р. позивачем перераховано 83 000, 00 грн., а 19.05.2016р. ТОВ «ІРЦ» здійснено повернення коштів позивачу у загальній сумі 84 591, 96 грн. (в т.ч.: грошові кошти в сумі 83 000, 00 грн. надійшли на рахунок ОСОБА_2 у ПАТ «Банк Михайлівський» за призначенням «Повернення коштів згідно з договором №980-027-000226485 від 22.04.2016р.», грошові кошти в сумі 1591, 96 грн. надійшли на рахунок ОСОБА_2 у ПАТ «Банк Михайлівський» за призначенням «Оплата процентів по договору №980-027-000226485 від 22.04.2016р.»).

Слід зауважити, що учасниками справи до суду не було надано копію укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ «Банк Михайлівський» договору банківського вкладу (депозиту), на виконання якого ПАТ «Банк Михайлівський» був відкритий на ім'я позивача рахунок НОМЕР_2, однак факт укладання такого договору сторонами не заперечується, у зв'язку з чим, з урахуванням приписів ч. 1 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, дане питання не потребує додаткового доказування.

Судом також встановлено, що постановою Національного банку України за №917 БТ від 22.12.2015р. - ПАТ "Банк Михайлівський" віднесено до категорії проблемних та запроваджено особливий режим контролю за діяльністю банку.

На підставі рішення Національного банку України «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних» за №14/БТ від 23.05.2016р. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування прийнято рішення №812 від 23.05.2016р. «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку» та рішення №991 від 13.06.2016р. «Щодо продовження строку тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський». Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк Михайлівський" призначено Ірклієнко Юрія Петровича.

01.06.2016р. актом №2 про проведення перевірки правочинів (у тому числі договорів), які відповідають критеріям нікчемності, за результатами перевірки правочинів, укладених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації виявлено, що банком 19.05.2016р. виконано платіжні документи ТОВ «ІРЦ» з перерахування коштів на рахунки 12 160 фізичних осіб у сумі 1 298 015 973, 74 грн., при цьому залишку коштів було недостатньо для проведення вищенаведених правочинів.

Наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк Михайлівський" призначено Ірклієнко Ю.П. №42/2від 01.06.2016р. були затверджені результати перевірки правочинів на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними, за якими встановлена нікчемність правочинів (транзакцій) з виконання 19.05.2016р. платіжних документів ТОВ «ІРЦ» по перерахуванню коштів на рахунки 12 160 фізичних осіб у сумі 1 298 015 973, 74 грн., у відповідності до положень пунктів 7, 9 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» т наказано на виконання вимог частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України застосувати наслідки нікчемності (транзакцій) з виконання 19.05.2016р. платіжних документів та видати відповідне розпорядження.

Згідно Витягу з Додатку 2 до акту №3 від 01.06.2016р. Комісії про проведення перевірки правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними до таких правочинів віднесено й перерахування позивачу 19.05.2016р. коштів в сумі 84 591, 96 грн. з поточного рахунку НОМЕР_2 ТОВ «ІРЦ».

Відповідно до рішення Правління Національного банку України «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» №124-рш від 12.07.2016р. виконаною дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних прийнято рішення «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень ліквідатора банку» № 1213 від 12.07.2016р.

Починаючи з 18.07.2016р. розпочалися виплати гарантованої суми відшкодування вкладникам ПАТ "Банк Михайлівський" за рахунок Фонду через банки-агенти.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду № 1702 від 01.09.2016р. змінено уповноважену особу Фонду, якій делегуються повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Михайлівський", всі повноваження ліквідатора, визначені статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, делеговано Волкову Олександру Юрійовичу з 05.09.2016р.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду № 265 від 24.01.2017р. визначено повноваження уповноважених осіб Фонду гарантування на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський", з 25.01.2017р. повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Михайлівський", визначені статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку та повноважень, визначених пунктами 4, 5, 6 та 8, частиною другою 2 статті 37, пункту 4 часини першої статті 48 Закону, делеговано Волкову Олександру Юрійовичу.

Відповідно до вищезазначеного рішення, з 25.01.2017р. уповноваженою особою Фонду гарантування на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" призначено Гриценка Володимира Володимировича.

Гриценку В.В. з 25.01.2017р. делеговано повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Михайлівський".

Рішенням виконавчої дирекції Фонду № 83 від 08.02.2018р. змінено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" та визначено її повноваження.

З 09.02.2018р. відкликано повноваження ліквідатора ПАТ Банк Михайлівський, делеговані Гриценку Володимиру Володимировичу, та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" провідного юрисконсульта відділу розслідування протиправних діянь департаменту розслідування протиправних діянь Смолія Богдана Володимировича.

Смолію Богдану Володимировичу з 09.02.2018р. делеговано повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Михайлівський", визначені пунктами 4, 5, 6 та 8 частини другої статті 37, пунктом 4 частини першої статті 48 Закону.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 у відповідь на її запит від 06.01.2018р. було отримано за підписом представника ПАТ «Банк Михайлівський» Ковтун Ю.М. лист за вих. №ЗГ(К)/370 від 30.01.2018р. (Довідка про стан рахунку НОМЕР_2), у якому зазначено, зокрема, що зарахування 19.05.2016р. коштів на рахунок позивача НОМЕР_2 з рахунку ТОВ «ІРЦ» НОМЕР_2 в сумі 1591, 96 грн. та в сумі 83 000, 00 грн. є нікчемним правочином в силу положень ст. 215 Цивільного кодексу України та п. 7-9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Вважаючи протиправними рішення відповідача про визнання нікчемним переказу коштів та допущену з його боку бездіяльність, ОСОБА_2 звернулась до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Нормативно-правовим актом, який регулює правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, та відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків, є Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» №4452-VI від 23.02.2012р. (далі - Закон №4452-VI).

Згідно з положеннями статті 2 Закону №4452-VI, вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

При цьому, вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Відповідно до ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 26, ч. 1, ч. 2, ч. 4 ст. 27 Закону №4452-VI, Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку фінансових послуг.

Основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

За змістом статті 12 Закону №4452-VI виконавча дирекція Фонду здійснює управління поточною діяльністю Фонду.

Виконавча дирекція Фонду має такі повноваження у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами: визначає порядок ведення реєстру учасників Фонду; визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до розділу V цього Закону; визначає порядок ведення банками бази даних про вкладників та ведення Фондом відповідної узагальненої бази даних; приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; затверджує порядок визначення банків-агентів та визначає на підставі цього порядку банків-агентів; приймає рішення про оплату Фондом витрат, пов'язаних із процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку, у межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радою Фонду; встановлює вимоги до змісту договорів банківського вкладу, договорів банківського рахунка з питань, що стосуються функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб.

Приписами ст. 26 Закону №4452-VI встановлено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Фонд не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам у строк, встановлений цим Законом.

Вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.

Під час тимчасової адміністрації вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами за договорами, строк дії яких закінчився станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, та за договорами банківського рахунку з урахуванням вимог, визначених частиною четвертою цієї статті.

Фонд має право не включати до розрахунку гарантованої суми відшкодування коштів за договорами банківського рахунка до отримання в повному обсязі інформації про операції, здійснені платіжною системою (внутрішньодержавною та міжнародною).

Виплата гарантованої суми відшкодування за договорами банківського рахунка здійснюється тільки після отримання Фондом у повному обсязі інформації про операції, здійснені платіжною системою (внутрішньодержавною та міжнародною).

Порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, врегульовано статтею 27 Закону №4452-VI.

Уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує:

1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню;

2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 цього Закону;

3) переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане;

4) перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду;

5) перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.

Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду.

Інформація про вкладника в переліку рахунків вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних. Виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду), якій Фонд делегує всі або частину своїх повноважень тимчасового адміністратора. Тимчасова адміністрація запроваджується на строк, що не перевищує один місяць. Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання (стаття 34 Закону № 4452-VI).

Відповідно до ч. 4 ст. 26 Закону №4452-VI - Фонд не відшкодовує кошти: 1) передані банку в довірче управління; 2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка була членом спостережної (наглядової) ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії банку, якщо з дня її звільнення з посади до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, юридичний радник, суб'єкт оціночної діяльності, якщо ці послуги мали безпосередній вплив на виникнення ознак неплатоспроможності банку і якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 6) розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7) розміщені на вклад особою, яка на індивідуальній основі отримує від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або має інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків; 10) за вкладами у банківських металах.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку наділена повноваженнями щодо формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, з урахуванням обставини, передбаченої частиною другою статті 26 Закону № 4452-VI.

Повноваження уповноваженої особи Фонду визначені статтею 37 Закону №4452-VI.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 37 Закону №4452-VI - уповноважена особа Фонду діє від імені Фонду відповідно до цього Закону і нормативно-правових актів Фонду. Уповноважена особа Фонду має право вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку.

На виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду: діє без довіреності від імені банку, має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку; видає накази та розпорядження, дає доручення, обов'язкові до виконання працівниками банку; повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; звертається до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення в разі виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників банку або інших осіб стосовно банку (ч. 2 та ч. 3 ст. 37 Закону №4452-VI).

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

За нормами ч. 5 ст. 27 Закону №4452-VI, протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону (ч. 6 ст. 27 Закону №4452-VI).

Процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, складання Переліку та загального Реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду регламентовано статтями 26,27 Закону України "Про систему гарантування вкладів Фізичних осіб". Положенням про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №14 від 09.08.2012р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.09.2012 р. за №1548/21860 (далі - Положення №14).

Відповідно до пунктів 3-5 розділу ІІІ Положення №14, уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.

Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.

Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.

Перелік складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом.

Інформація про вкладника в Переліку повинна забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства. Перелік на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) засвідчується підписом уповноваженої особи Фонду та відбитком печатки банку, що ліквідується, на електронних носіях подається на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними.

У пункті 6 розділу ІІІ Положення №14 передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.

Як передбачено у пунктах 2, 3 розділу IV Положення №14, Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення. Загальний Реєстр складається на паперових та електронних носіях.

Таким чином, процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає такі послідовні етапи: складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального реєстру; затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.

Відповідно до статті 1058 Цивільного кодексу України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 Цивільного кодексу України).

До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Згідно із приписами статей 1066, 1068 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Відповідно до пункту 1.3. "Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах", затвердженої постановою Правління Національного банку України №492 від 12.11.2003р. (далі - Інструкція № 492), клієнти мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору, крім випадків, якщо банк не має змоги прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами.

Фізичні особи мають право відкривати рахунки для здійснення підприємницької, незалежної професійної діяльності та для власних потреб.

Порядок відкриття банками рахунків клієнтів, використання коштів за ними і порядок їх закриття визначаються Інструкцією №492.

Згідно п. 1.8 Інструкції № 492, банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки.

Вкладний (депозитний) рахунок - це рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент (дохід) і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору.

Згідно із ч. 1 ст. 28 Закону №4452-VI, Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів вкладникам, їх представникам та спадкоємцям у національній валюті України в готівковій або безготівковій формі не пізніше семи днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

Отже, передбачені Законом № 4452-VI гарантії за вкладом поширюються на осіб, які мають правовий статус вкладника неплатоспроможного банку (у розумінні статті 2 Закону № 4452-VI). Такий статус, з-поміж іншого, передбачає наявність вкладу, залученого, зокрема, на умовах договору банківського рахунка.

Так, з матеріалів справи вбачається, що не включивши позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, Уповноважена особа фактично застосувала наслідки нікчемності правочину.

Разом з тим, згідно висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04.07.2018р. у справі №826/1476/15, при виявленні нікчемних правочинів Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону незалежно від того, чи була проведена передбачена ч. 2 ст. 38 Закону №4452-VI перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписано уповноваженою особою Фонду - особою, що здійснює повноваження органу управління банку. Тому факт того, що наказ уповноваженої особи Фонду не був оскаржений позивачем і є чинним, жодним чином не впливає на нікчемність правочину.

За правилами ч. 2 ст. 38 Закону №4452-VI, протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Відповідно до ч. 3 ст. 38 Закону №4452-VI, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України;

9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Отже, законодавчо визначене право відповідача на визнання правочинів неплатоспроможного банку такими, що порушують публічний порядок, у випадках, визначених у статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Проте, відповідно до положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", право перевірки правочинів на предмет перевірки виявлення серед них нікчемних не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину, тобто самого твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно у даному випадку нівелюється протилежним твердженням вкладника про дійсність договору. При цьому обов'язковою умовою перевірки правочину (договору) на відповідність ознакам, визначеним ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", є їх укладення або вчинення саме банком.

Перевірка правочинів на предмет їх нікчемності проводиться протягом дії тимчасової адміністрації.

Відповідачем належним та допустимим доказом не підтверджено, що протягом дії тимчасової адміністрації договір банківського вкладу (депозиту), укладений між позивачем та банком, носить ознаки нікчемності, передбачені частиною 3 статті 38 Закону №4452-VI або визнаний недійсним в судовому порядку.

Відсутні підтвердження направлення позивачу, як стороні договору, повідомлення про застосування наслідків нікчемності такого договору.

Відповідно до частини 1 статті 204 Цивльного кодексу України -правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Кошти, переказані на депозитний рахунок позивача, з моменту їх зарахування на банківський рахунок є власністю останнього, а банк в свою чергу в межах договору та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунку клієнта.

Доводи відповідача, що транзакції з повернення коштів не могли бути виконані банком за відсутністю достатньої кількості коштів на рахунку товариства, зокрема, щодо операції позивача в цій справі, є непідтвердженими.

Отже, з системного аналізу матеріалів справи суд дійшов висновку, що на виконання умов договору банківського вкладу (рахунку) банк перерахував за поточного рахунку ТОВ «ІРЦ» на депозитний рахунок позивача кошти, що надійшли для останньої від товариства, а, отже, позивач є вкладником у розумінні Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Докази направлення повідомлення про застосування наслідків нікчемності договору банківського вкладу (рахунку) Уповноваженою особою не надано, як і доказів того, що даний договір визнано недійсним в порядку, встановленому законодавством України.

Таким чином, суд доходить висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» щодо не включення даних ОСОБА_2 до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Згідно п. 5 розділу ІІ Положення № 14, уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує та надає до Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку, зокрема, такі переліки:

1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, згідно з додатком 2 до цього Положення;

2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, згідно з додатком 3 до цього Положення.

Також, даним пунктом передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та доповнення до переліків.

Отже, у разі наявності підстав для включення даних про рахунок вкладника, який раніше не був включений до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом, уповноважена особа має подати до Фонду відповідне доповнення до переліку.

Приписи статті 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не передбачають поняття "перелік вкладників", оскільки положення наведеної статті встановлюють обов'язок Уповноваженої особи Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку по формуванню саме переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, безсторонньо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення неупереджено, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії, однак в рамках даного спору відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного рішення та його відповідність нормам діючого законодавства України.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими,

З огляду на викладене, позов ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії - підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат в порядку ст.ст. 143 та 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно із приписами ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 1409, 60 грн., що документально підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням №233700757 від 02.05.2018р. на суму 1409, 60 грн. Інші докази документально підтверджених судових витрат, понесених позивачем - у матеріалах справи відсутні.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на те, що адміністративний позов ОСОБА_2 - задоволено повністю, суд доходить до висновку, що сума сплаченого позивачем судового збору за подачу адміністративного позову до суду в сумі 1409, 60 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача по справі №804/1597/18.

Інші підстави для розподілу судових витрат у відповідності до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України - у суду відсутні.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 (зазначене позивачем у позовній заяві місце проживання/перебування: 49081, АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1) до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича (місцезнаходження: 01601, м.Київ, вул. Прорізна, 8; код ЄДРПОУ 38619024) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (місцезнаходження: 04053, м.Київ, вул. Січових Стрільців, 17, код ЄДРПОУ 21708016) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" щодо не включення даних ОСОБА_2 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування фізичних осіб;

Зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" внести дані ОСОБА_2 до переліку (реєстру) як вкладника Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський", та подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача, яка має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на поточному рахунку НОМЕР_2 на суму 84 591, 96 грн. для внесення даних про ОСОБА_2 до загального реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський", які отримують кошти в межах гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду.

Стягнути на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» судові витрати по справі в розмірі 1409,60 грн. (одна тисяча чотириста дев'ять гривень шістдесят копіок).

Копію рішення суду направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.А. Барановський