Вирок № 77743247, 24.10.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/24705/15-к

Провадження №1-кп/761/146/2018

В И Р О К

іменем України

24 жовтня 2018 року

Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Бугіль В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, громадянин України, з вищою освітою, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 офіційно не працюючий, не одружений, на утриманні малолітніх дітей не має,, раніше не судимий

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.185 КК України,

секретар судового засідання Калініченко Є.Г.

за участі:

сторони обвинувачення - прокурор Дєєв О.В.

представник потерпілого ОСОБА_2

обвинуваченого - ОСОБА_1

в с т а н о в и в :

Так, 13 липня 2013 року приблизно о 00 годин 16 хвилин, знаходячись в приміщенні ресторації «Старомак», розташованого по вул. Артема, 3741 в м. Києві, таємно викрав чуже майно, яке належить ТОВ «У Хромого Пола».

ОСОБА_1 13 липня 2013 року, приблизно о 00 годин 16 хвилин, перебуваючи у приміщенні ресторації «Старомак», помітив що у касі закладу назбиралась значна грошова сума виручки за добу, після чого у ОСОБА_1 виник умисел на таємне викрадення чужого майна із зазначеної каси закладу, яке належить ТОВ «У Хромого Пола».

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном ОСОБА_1, маючи вільний доступ до касового апарату та самостійного здійснення розрахункових операцій, продовжуючи знаходитись в приміщенні ресторації «Старомак» підійшов до касового апарату та переконавшись в тому, що за його діями ніхто не спостерігає, з метою обернення на свою користь та особисто збагачення, таємно викрав з каси чуже майно, яке належить ТОВ «У Хромого Пола», а саме грошові кошти в сумі 23160 гривень.

Таким чином, ОСОБА_1 своїми умисними діями, що виразились в таємному викраденні чужого майна (крадіжка майна), вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.185 КК України.

Судовий розгляд проведено в межах обвинувачення відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 допитаний у суді, вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав та надав показання, що у 2012 році ОСОБА_1 шукав роботу у м. Києві, йому запропонували роботу у барі, сказали, що там висока заробітна плата. Коли він прийшов туди, заповнив усі бумаги, одразу приступив до роботи у статусі стажера. На наступний день підійшов до менеджера з питанням чи справляється він з роботою та чи візьмуть його. Менеджер на його запитання відповів задовільно, вони обговорили заробітну платню (3 200 грн у місяць), але ОСОБА_1 вона не задовольнила та він захотів піти, адже офіційно працевлаштованим не був, але менеджер попрохав його закінчити зміну на що останній погодився. Надалі того дня основний бармен відпросився піти раніше, його відпустили, а ОСОБА_1 залишився на барі один, хоча навіть не працював офіційно. У кінці зміни підійшов менеджер до каси зі своїм стажером, вони почали перераховувати кошти, що там знаходились, ОСОБА_1 у цей час пішов на перекур, коли повернувся назад, їх вже там не було. Він зібрав свої речі та пішов додому. У той момент, коли почалось розслідування ОСОБА_1 знаходився у Києві та шукав далі роботу, йому зателефонувала мати та повідомила, що його шукає слідчий.

Після кінця робочого дня ОСОБА_1 пішов додому у своїй одежі: футболка, джинси, а з собою забрав фартух (він був його особистий, форму йому не видавали, адже ще не був офіційно працевлаштованим), особисті речі (сигарети, запальничку). Суму чайових ОСОБА_4 обговорював із барменом, який йому повідомив: «те, що ми заробляємо поверх заказу - ми забераємо собі, чайові ми кладемо з права у касі, а у кінці дня забераємо, якщо працюємо вдвох то ділимо». Прізвище бармена він не пам'ятає. Розмір чайових ОСОБА_1 не обговорював із менеджером, адже це подяка клієнта саме йому.

Коли він повідомив менеджеру, що його не влаштовує розмір заробітної плати, вони обговорили, що за 2 дні, що він відпрацював, йому заплатять приблизно 80-100 грн. Ввечері він просто забрав свої чайові та пішов з роботи.

Допитаний у суді представник потерпілого ОСОБА_5 надала показання, що їй стало відомо з приводу цієї події в липні 2013 року, коли до нього звернулися із питанням до кого можна пред'являти цивільний позов, повідомили, що в ту ніч працював стажер, яких до касових апаратів не допускають. Усі чайові працівники в касовому апараті не зберігають.

Він не може відповісти який саме касовий апарат тоді стояв у закладі та хто саме може мати доступ до нього. Всі працевлаштовані особи мають доступ до каси та вони є матеріальоно відповідальними особами, як саме закріплюються обов'язки матеріально зобов'язаних осіб представник потерпілого не може повідомити. Зі стажерами договір про матеріальну відповідальність не укладається.

На його думку, нестача коштів не достатня для доведення вини обвинуваченого та представник потерпілого не знає як був оформлений обвинувачений на той момент. Повідомив, що стажери оформлюються по різному, як саме було з обвинуваченим не знає. Коли стажери приходять на підприємство не одразу укладає трудовий договір. Стажування проходить під наглядом працевлаштованих осіб. Посадові обов'язки бармена представнику потерпілого не відомі. З приводу того, що основний бармен покинув своє робоче місце була проведена бесіда, надалі допитувався правоохоронними органами. Представник потерпілого повідомив, що для проведення інвентаризації повинен на підприємстві відповідний наказ, але не може сказати, чи є такий. Йому не відомо які саме купюри були в касі. На підприємстві немає порядку зберігання чайових барменами та офіціантами. Межі чайових не встановлено, як і їх порядок розподілу. Є х-звіти та з-звіти, звіти за підсумками доби та за підсумками дня, каса закривається у 12:00 годині, у 12:01 вона відкривається знову та будь-які внесення та винесення готівкових коштів підтверджуються чеками. Має укладатись договір про матеріальну відповідальність із працівниками, з обвинуваченим такого договору не було укладено, адже він був стажером.

Допитаний у суді свідок ОСОБА_6 надав показання, що Повідомив, що обвинувачений йому знайомий, у нього з ним були робочі стосунки. Події відбулись 13 липня 2013 року у ресторані «Старомак», він працював стажером-адміністратором. У 23:45 буз знятий звіт та гроші були складені у касу, коли він разом із адміністратором повернулись до приміщення закладу, грошей у касі не було. Є позиція бармена-касира, який після обслуговування клієнта здійснює його розрахунок та робить звіт каси. У той день, стажером був обвинувачений та будь-який розрахунок був під контролем бармена або адміністратора, але так як 23:45 це звітний період, коли обнуляється каса, та не проводяться жодних операцій, всі звіти були зняті, адміністратором, жодних операцій вже не проводилось з розрахунку. Взагалі бармен-касир може проводити операції з розрахунку протягом дня, він може розраховувати, закривати рахунки, вони можуть відкривати касовий ящик за допомогою магнітної карти. Карта є єдиною та вона сформована для усіх барменів. Контроль за діями стажера здійснюється працевлаштованою особою та також звіт за їх діями протягом дня, та можливо не один раз, для того щоб у касі було все вірно. Чайові зберігаються окремо від каси та у касовому ящику чайових немає. У кінці робочого дня, коли працівники здають свою зміну, серед працівників закладу є такє поняття як «здача чайових» між барменами та офіціантами, вони їх розподіляють між собою. Якщо на барній стійці є клієнти, що залишають бармену чайові, тоді вони окремо зберігаються від каси. Щодо конкретного місця зберігання чайових свідок не знає. Доступ до касового ящику має тільки бармени та адміністратори за допомогою картки, офіціанти не мають доступу. На підприємстві є посадова інструкція, яка зазначає усі обов'язки, де, свідок впевнений, зазначено, що особистих грошей не повинно бути у касовому ящику. Стажирування відбуваєтсья на зміні, якщо є питання, їх задають бармену.

Свідок стажувався на адміністратора. Основним адміністратором була ОСОБА_7 та, коли знімався звіт обвинувачений був за барною стійкою, він бачив що прийшли адміністратори, склали гроші у касовий ящик, взяли звіт, піднялись у офіс. Надалі вони записали усі дані, спустились через декілька хвилин. Був перший рахунок після 12 години, адміністратори відрили касовий ящик та були відсутні гроші номіналами у 500, 200, 100 гривень, що лежали у лівій частині. Коли адміністратори підіймались, обвинувачений залишався у приміщені та він не пам'ятає чи відлучався обвинувачений покурити у цей момент. Адміністратори звернули увагу, що немає бармена та коштів. Свідок повідомив, що основний адміністратор телефонував, але залишений номер телефону був іншої особи. Надалі вони викликали міліцію. На той момент свідок стажувався десь тиждень, оюнак більш точно сказати не може.

Свідок не знає хто був приставлений до обвинуваченого як наставник. Той день був дня нього останній для стажування. Скільки обвинувачений працював там до події він не знає. Повідомив, що у основного бармена стався форс-мажор та він повинен був піти. Чи задавав обвинувачений питання щодо зарплати він не знає. Інструкція для бармена міститься у папці, що знаходиться, коли вони приходять у процесі стажування роз'яснюються обов'язки та вивчається посадова інструкція одночасно із технічними картами. Як обвинувачений брав кошти свідок не бачив та не знає чи обвинувачений був співробітником закладу.

Усі працівники входили через парадний вхід, свідок не знає чим це передбачено, можливо внутніщнім розпорядком, та він не може його показати. На задньому вході розміщено місце для куріння, а тому він відкритий.

На думку свідка. Здається дивним, що обвинувачений надав усі правдиві дані, окрім номеру телефону. Коли адміністратор телефонував обвинуваченому вночі, підняла трубку жінка. Працівник закладу видавали робочу футболку.

Щодо розподілу чайових свідок обвинуваченому не розповідав, та не чув чи будь-який інший працівник закладу роз'яснював про їх розподіл. Менеджер на зміні розподіляє чайові, стажер повинен це знати.

На підтвердження події злочину та вини ОСОБА_1 у його вчиненні прокурором надані суду та безпосередньо у судовому засіданні дослідженні документи, а саме: протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 13.07.2013 року; протокол огляду місця події від 13.07.2013 року з фототаблицею та характеризуючи документи.

Суд, допитавши обвинувачену, заслухавши показання свідків, експертів, дослідивши надані сторонами документи, оцінивши їх у сукупності дійшов до наступних висновків.

У відповідності до вимог ч.1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Статтею 92 КПК України визначено, що обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу покладається на слідчого, прокурора, а обов'язок доказування належності та допустимості доказів покладається на сторону, що їх подає.

Згідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Статтею 86 КПК України зазначено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Враховуючи вище наведене суд приходить до висновку, що надані сторонами документи є належними доказами оскільки відповідають вимогам КПК України.

Аналізуючи та оцінюючи у сукупності докази та показання надані сторонами, свідками кримінального провадження, суд приходить до відповідного висновку. Так, в обвинувальному акті зазначається, що ОСОБА_1 13 липня 2013 року, приблизно о 00 годин 16 хвилин, перебуваючи у приміщенні ресторації «Старомак», помітив що у касі закладу назбиралась значна грошова сума виручки за добу, після чого у ОСОБА_1 виник умисел на таємне викрадення чужого майна із зазначеної каси закладу, яке належить ТОВ «У Хромого Пола».

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном ОСОБА_1, маючи вільний доступ до касового апарату та самостійного здійснення розрахункових операцій, продовжуючи знаходитись в приміщенні ресторації «Старомак» підійшов до касового апарату та переконавшись в тому, що за його діями ніхто не спостерігає, з метою обернення на свою користь та особисто збагачення, таємно викрав з каси чуже майно, яке належить ТОВ «У Хромого Пола», а саме грошові кошти в сумі 23160 гривень. Факт крадіжки грошових коштів підтверджується письмовими доказами наданими прокурором та сторонами не заперечується, а тому дані обставини доказуванню не підлягають. Однак, як видно з показань обвинуваченого ОСОБА_1 в день викрадення коштів він працював фактично останній день, оскільки напередодні при прийомі на роботу він не досяг згоди з роботодавцем щодо заробітної платні. Докази обвинувачення наявні в матеріалах справи підтверджують тільки сам факт пропажі грошових коштів, однак взагалі не містять відомостей які б вказували, що це зробив ОСОБА_1 Версія обвинувачення щодо причетності ОСОБА_1 базується тільки на твердженні фактично, що крім нього це не міг зробити більше ніхто, оскільки останній відразу зник з закладу не переодягнувшись. З показань ОСОБА_1, вбачається, що менеджер попрохав його закінчити зміну на що останній погодився. Надалі того дня основний бармен відпросився піти раніше, його відпустили, а ОСОБА_1 залишився на барі один, хоча навіть не працював офіційно. У кінці зміни підійшов менеджер до каси зі своїм стажером, вони почали перераховувати кошти, що там знаходились, ОСОБА_1 у цей час пішов на перекур, коли повернувся назад, їх вже там не було. Він зібрав свої речі та пішов додому. У той момент, коли почалось розслідування ОСОБА_1 знаходився у Києві та шукав далі роботу, йому зателефонувала мати та повідомила, що його шукає слідчий. Після кінця робочого дня ОСОБА_1 пішов додому у своїй одежі: футболка, джинси, а з собою забрав фартух (він був його особистий, форму йому не видавали, адже ще не був офіційно працевлаштованим), особисті речі (сигарети, запальничку), а також те що коли він повідомив менеджеру, що його не влаштовує розмір заробітної плати, вони обговорили, що за 2 дні, що він відпрацював, йому заплатять приблизно 80-100 грн. Ввечері він просто забрав свої чайові та пішов з роботи. Дані обставини на досудовому слідстві не перевірялися, в судовому засіданні не спростовані. Стороною обвинувачення не надано будь яких фактичних даних, які б свідчили про те, що хтось безпосередньо бачив, що грошові кошти з каси взяв саме ОСОБА_1 Вказане не підтверджується ні показами свідків, ні записами відеокамер, ні протоколом огляду місця події. Також, на причетність до крадіжки не були перевірені інші особи, які знаходилися біля касового апарату в день вчинення злочину. Показання представника потерпілого суд до уваги не бере, оскільки дана особа не була обізнана з фактичними обставинами події та не була їх свідком.

Також суд не бере до уваги показання свідка ОСОБА_6 так як даний свідок розповів про порядок діяльності працівників закладу, події виявлення зникнення грошових коштів з каси та намагання зв'язатися з обвинуваченим, однак не зміг вказати чи брав кошти обвинувачений або будь-яка інша особа.

Отже, оскільки з усіх наданих стороною обвинувачення документів та показань вбачається, що було встановлено на досудовому слідстві тільки те, що обвинувачений працював у день крадіжки без трудового договору в статусі стажера у закладі та покинув. Будь яких доказів причетності ОСОБА_1 до крадіжки не надано, та є тільки припущення що це міг скоїти саме він, а отже у даному випадку відсутні докази суб'єктивної сторона злочину який характеризується прямим умислом.

Згідно з ч.2, 3 ст.17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

У відповідності до положень ч.4 ст.17 КПК України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь цієї особи. Обов'язок доказування у кримінальному провадженні покладається на сторону обвинувачення.

Відповідно до Постанову Пленуму Верховного Суду України №9 від 01.11.1996 року "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" суди при розгляді кримінальних справ мають суворо додержуватись закріпленого у ст. 62 конституції України принципу презумпції невинуватості, згідно з яким ніхто не зобов'язаний доводити невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Якщо сумніви у винуватості обвинуваченого не були усунуті в ході судового слідства, суд, виходячи із презумпції невинуватості та необхідності тлумачення всіх сумнівів на користь обвинуваченого, виносить виправдовувальний вирок.

У відповідності до ст. 373 КПК України, виправдовувальний вирок постановляється за наявності однієї з таких підстав: не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.373 КПК України виправдовувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

Цивільний позов заявлений ТОВ «У Хромого Пола» до ОСОБА_1 необхідно залишити без розгляду.

Речових доказів по справі не має.

Керуючись ст.ст. 369-371, 373 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1, визнати невинуватим та виправдати за пред'явленим обвинуваченням за ч.1 ст.185 КК України.

Цивільний позов заявлений ТОВ «У Хромого Пола» до ОСОБА_1 необхідно залишити без розгляду.

На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - в той же строк із моменту отримання його копії. Якщо вирок ухвалено без виклику особу, яка його оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя В.В. БУГІЛЬ