Рішення № 77737533, 01.11.2018, Монастирищенський районний суд Черкаської області

Справа № 702/258/18

Провадження № 2/702/156/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2018 року м. Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді: Мазай Н.В.

з секретарем: Ясінською О.А.

з участю представників позивача : ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції)

відповідача: ОСОБА_4

представника відповідача ОСОБА_5

представники третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ПАТ «НАСК «Оранта»: не з»явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Монастирище цивільну справу за позовом Приватного Акціонерного Товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" до ОСОБА_4, третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Публічне акціонерне товариство «Національна страхова компанія «Оранта» про стягнення страхового відшкодування,

в с т а н о в и в :

У квітні 2018 року позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення страхового відшкодування.

На обґрунтування заявлених вимог зазначив, що на момент ДТП між позивачем та ТОВ «ТРИТЕЛ» (надалі - потерпілий) був укладений договір добровільного страхування від 09.04.2015 № CON/I/CASCS/0079399 - 097а5ц, за яким позивач застрахував майнові інтереси потерпілого, пов’язані з експлуатацією наземного транспортного засобу - легкового автомобіля «Toyota Camry», державний номер НОМЕР_1 (надалі - автомобіль потерпілого). 11.12.2015 о 10 год. 55 хв. в м.Києві по вул.Н.Ополчення сталася дорожньо- транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю двох транспортних засобів: 1) «Хюндай Сантафе», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4 (надалі - відповідач); 2) автомобіль потерпілого. Внаслідок зазначеного ДТП автомобіль потерпілого отримав механічні пошкодження згідно Довідки ДАІ та Акту огляду ТЗ від 14.12.2015. Солом’янським районним судом міста Києва відповідача визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Потерпілий своєчасно звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування. На основі Рахунку № НОМЕР_3 від 23.12.2015 та Рахунку № П-30084 від 24.12.2015 було складено страховий акт, розрахунок страхового відшкодування та визначено суму страхового відшкодування у розмірі 59764 грн. 10 коп., яку сплачено потерпілому. Позивачем отримано інформацію про те, що цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ПАТ «HACK «ОРАНТА» за полісом № АІ/5789486. В межах ліміту страховою компанією ПАТ «HACK «ОРАНТА» було здійснено виплату у розмірі 27 709 грн. 77 коп. Згідно з положеннями ст. 993 ЦК України та ст. 27 ЗУ «Про страхування» позивач отримав право вимоги на таке відшкодування. Сума виплати страхового відшкодування, яке повинен сплатити відповідач позивачу складає 59 764, 10 - 27 709, 77 = 32 054 грн 33 коп. Просять стягнути з ОСОБА_4 на користь АТ «Страхова компанія «АХА Страхування» суму страхового відшкодування в розмірі 32 054 грн. 33 коп, судовий збір.

Відповідач свої заперечення проти позову виклав у поданому 16.05.2018 відзиві, в якому підтвердив факт ДТП 11 грудня 2015 року близько 10:55:00 в м. Києві по вул. Н.Ополчення за його участю та участю автомобіля “Тойота” держномер АА2705ЕЕ та факт пошкодження вказаного автомобіля в результаті даної дорожньо-транспортної пригоди. Разом з тим, зазначив, що суть пошкоджень полягала в пошкоджені лакофарбового покриття автомобіля лівих дверей, арки заднього лівого крила, лівого порогу “Тойота”. Автомобіль, яким він керував, був застрахований в ПАТ “HACK“Оранта”. Під час спілкування з працівниками ПАТ “HACK“Оранта” йому було повідомлено, що вказана страхова компанія відшкодує всі збитки завдані власнику автомобіля “Тойота”. Із позовної заяви він дізнався про те, що 14.12.2015 було складено акт огляду транспортного засобу по справі №1.003.15.17917 та визначено суму страхового відшкодування у розмірі 59764 грн. Вважає, що відсутні підстави для стягнення з нього коштів з наступних підстав: йому не було повідомлено про час та місце огляду пошкодженого автомобіля “Тойота”, що позбавило його можливості бути присутнім під час огляду транспортного засобу та заявляти свої зауваження щодо фактичної наявності пошкоджень; акт огляду не може бути належним доказом у справі, оскільки він був складений без його участі, без зазначення посади та місця роботи особи, яка його склала, та (або) наявність відповідної дозвільної документації у вказаної особи для здійснення таких дій, а відображені в даному акті пошкодження не відповідають тим пошкодженням, які були завдані в результаті ДТП за його участю, оскільки потреби в заміні дверей, обшивки дверей та заднього лівого крила не було; за змістом акту зазначено, що оглянутий автомобіль мав ознаки відновлювального ремонту задніх лівих дверей, переднього лівого крила, задніх правих дверей, заднього правого крила, що вказує на те, що необхідність заміни дверей та карти дверей з іншими деталями виникла в результаті інших дорожньо-транспортних пригод; позивач не надав доказів причинно-наслідкового зв’язку між пошкодженнями, необхідність усунення яких відображено в рахунках-фактури від 23.12.2015 та 24.12.2015 та дорожньо-транспортною пригодою за його участю. Факт виплати всієї суми відшкодування, факт дійсного ремонту автомобіля не підтверджено належними доказами. Таким чином позивач не довів факт виплати відшкодування, факт завдання шкоди саме ним та розмір цієї шкоди. Просить в задоволенні позову відмовити повністю.

У відповіді на відзив позивач не погодився з доводами відповідача і вказав, що відповідач, всупереч вимогам ст. 80, 81 ЦПК України не спростував доводи позивача належними та допустимими доказами, а рішення не може ґрунтуватися на припущеннях відповідача, який не є фахівцем в оцінці пошкоджень транспортного засобу, не є технічно та авто технічно обізнаним. Офіційні документи стосовно огляду автомобіля, розрахунку пошкодження, страховий акт являються належними доказами у справі. Виклик відповідача на місце огляду пошкодженого транспортного засобу, згідно Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за №1074/8395 не є обов»язковим і фізична присутність відповідача не вплинула б на висновок експерта. У разі не погодження відповідача з визначеним розміром завданих збитків він не позбавлений права, на підставі ст. 102-113 ЦПК України, призначити незалежну судову автотоварознавчу експертизу.

12.06.2018 ухвалою суду визнано явку представника позивача обов»язковою.

18.09.2018 за ініціативи суду до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, залучено ПАТ «НАСК «Оранта».

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ПАТ “НАСК “Оранта” письмових пояснень по суті справи до суду не надала. На підтвердження виконання зобов'язання перед позивачем надіслала копії засвідчених документів: датоване 13.02.2017 повідомлення ОСОБА_4, страховий акт №ОЦВ-15-8897/1, розрахунок страхового відшкодування.

З метою досудового врегулювання спору 16.01.2017 позивач листом за вихідним номером 2168 АХА/АГ звернувся до відповідача і просив відшкодувати борг в розмірі 32 054,33 грн (а.с.34).

У судовому засіданні представник позивача заявлену вимогу підтримав повністю і просив її задовольнити, обґрунтовуючи свою позицію викладеними у позові та відповіді на відзив доводами.

Відповідач та його представник (в судовому засіданні 12.06.2018) проти задоволення позову заперечували з мотивів викладених у відзиві на позовну заяву. Вважають, що матеріальну відповідальність відповідач не повинен нести, оскільки до визначення розміру заподіяної шкоди він не залучався, підстав для заміни дверей і їх обшивки, заднього лівого крила не було, оскільки пошкодження на автомобілі були незначними і його ремонт можна було провести без заміни деталей.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, клопотанням від 28.09.2018 просив справу розглядати без його участі.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02.06.2016 № 1402-VІІІ " Про судоустрій і статус суддів", районні, міжрайонні, районні у містах, міські, міськрайонні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

Заслухавши відповідача, представників позивача та відповідача, покази свідка, перевіривши викладені у заявах по суті справи обставини та безпосередньо дослідивши письмові докази, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 09.02.2016 у справі №760/949/16-п встановлено, що ОСОБА_4 11.12.2015 о 10 год. 55 хв. в м. Києві по вул. Н. Ополчення, керуючи автомобілем НОМЕР_4, не надав перевагу в русі автомобілю марки «Тойота» д.н.з. НОМЕР_1, який рухався в зустрічному напрямку, внаслідок чого здійснив з ним зіткнення, що призвело до пошкоджень транспортних засобів, чим порушив пункти 1.5, 2.3, 10.1, 16.6 ПДР України, тобто вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КупАП (а.с.18).

Доказів на спростування своєї вини ОСОБА_4 не надав.

Згідно з ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов»язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, обставини дорожньо-транспортної пригоди та вина відповідача у її вчиненні не потребує доказування, оскільки встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили і має преюдиційне значення для спірних правовідносин.

У відповідності до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ААС261375 власником автомобіля НОМЕР_5 зареєстроване ТОВ “ТРИТЕЛ” (а.с.22-23).

У відповідності із ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Цивільно-правова відповідальність ТОВ «ТРИТЕЛ», як власника «Toyota Camry» д.н.з. НОМЕР_1, застрахована позивачем ОСОБА_6 “Страхова компанія “АХА Страхування” згідно з договором добровільного страхування наземного транспорту “Все включено” № 097а5ц від 09 квітня 2015 року (а.с.10-17). Його пункти 24 та 25.2.2 визначають, що пошкодження транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди є страховим випадком.

Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_4 на день дорожньо-транспортної пригоди 11.12.2015 забезпечувалась договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 09.02.2015 №АІ 5789486, що укладений між страхувальником ОСОБА_4 та третьою особою ПАТ “НАСК “Оранта”(а.с.21).

Внаслідок вчиненої з вини відповідача ОСОБА_4 11.12.2015 дорожньо- транспортної пригоди автомобіль НОМЕР_6 отримав пошкодження, що підтверджується актом огляду транспортного засобу по справі №1.003.15.17917 ( а.с.24).

Згідно зі ст. 6 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

З огляду на умови страхування та вимоги чинного законодавства України, зазначене вище ДТП було визнано позивачем страховим випадком, про що було складено страховий акт № 1.003.15.17917/VESKО27100 від 29.12.2015 та страховий акт № АХА2000662 від 22.01.2016 ( а.с. 29-31, 32-33).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України « Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Відповідно до розрахунків страхового відшкодування суми матеріального збитку по справі № 1.003.15.17917 від 24.12.2015, які підлягають до виплати потерпілому складають 1141,20 грн та 58622,90 грн, загальна сума становить 59764,10 грн ( а.с. 27, 28 ).

У зв'язку з настанням страхової події, на виконання умов договору добровільного страхування наземного транспорту “Все включено” № 097а5ц від 09 квітня 2015 року, позивач ОСОБА_6 “Страхова компанія “АХА Страхування” на підставі страхового акту №:1.003.15.17917/VESKO27100 від 29.12.2015 (а.с.29-31) та страхового акту №:АХА2000662 від 22.01.2016 (а.с.32-33) платіжними дорученнями №216 377 від 30 грудня 2015 року і №218 912 від 25 січня 2016 року здійснив визначеним страхувальником особам страхові суми- ФОП ОСОБА_7 1141,20 грн., ТОВ “Автосамит на Столичному” 58622,90 грн.( а.с. 35,163).

До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).

Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 3, 5 Закону № 1961-IV).

Згідно ст.22 Закону № 1961-IV відшкодування шкоди, заподіяної третій особі при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

На виконання умов договору про обов'язкове добровільне страхування №АІ5789486 від 09.02.2015 ПАТ “НАСК “Оранта”, як страховиком заподіювача шкоди, складений страховий акт № ОЦВ-15-8897/1 і визначено згідно розрахунку страхове відшкодування в розмірі 27 709,77 грн (а.с.187-188).

Повідомленням за вихідним №09-02-12/1405 від 13.02.2017 ПАТ “НАСК “Оранта” інформувало відповідача ОСОБА_4 про виконання свого обов»язку за договором страхування №АІ5789486 від 09.02.2015 і відшкодування позивачу здійснених ним страхових виплат ТОВ “ТРИТЕЛ” в розмірі 27709,77 грн. (28219,77-510,00 (франшиза)) (а.с.185-186).

Різниця між фактичним розміром шкоди (59764,10 грн) та сплаченим НАСК «Оранта» страховим відшкодуванням (27709,77 грн), за Договором страхування від 09.02.2015 № АІ 5789486 складає 32054,33 грн.

Згідно із частинами першою та другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За змістом ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Під час застосування наведених норм права підлягає врахуванню висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові ОСОБА_8 Верховного Суду від 04 липня 2018 року, провадження № 14-176цс18 (пункти 68-70): стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Отже, відносини між сторонами у справі регулюються правилами статтей 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування».

Позивач, який є страховиком ТОВ “ТРИТЕЛ”, свої зобов'язання за договором добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» від 09 квітня 2015 року № 097а5ц виконав і відшкодував потерпілому завдану відповідачем матеріальну шкоду в розмірі 59 764,10 грн.

У зв'язку з виплатою позивачем страхового відшкодування до цієї особи (як до страховика потерпілої особи) перейшло право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв'язку із завданням шкоди відповідачем, в порядку суброгації.

Відносини ж між відповідачем та його страховиком, ПАТ «НАСК «Оранта», регулюються умовами, визначеними у договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та правилами статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Згідно з частиною першою зазначеної статті у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Таким чином страховик відповідача виконав свої зобов'язання, відшкодувавши витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням його зносу.

Згідно зі ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Тобто з метою захисту інтересів потерпілого на страхувальника (зокрема, винуватця ДТП) покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність.

При цьому страховик, який виплатив страхове відшкодування потерпілому, має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого відшкодування.

У зв'язку із заміною сторони кредитора у деліктному правовідношенні в межах фактичних витрат до позивача перейшло право вимоги у відповідній частині до відповідача, оскільки страхова виплата страховика відповідача є недостатньою для повного відшкодування завданої ним шкоди.

За змістом статті 993 ЦК України в системному зв'язку зі статтею 990 цього Кодексу та статтею 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З огляду на зазначені норми права та факт заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки під час дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 11.12.2015, у ТОВ “ТРИТЕЛ” як потерпілого виникло право на відшкодування завданих збитків у зв'язку з пошкодженням належного товариству автомобіля.

Діючи відповідно до наведених вимог законодавства та умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 09.02.2015 №АІ 5789486, ПАТ “НАСК “Оранта”, як страхувальник відповідача, частково відшкодувала страхувальнику ТОВ “ТРИТЕЛ” здійснені у зв'язку з вчиненою відповідачем дорожньо-транспортною пригодою страхові виплати.

Отже, у зв'язку з тим, що здійснених ПАТ “НАСК “Оранта” страхових виплат недостатньо для покриття відшкодованої позивачем власнику «Toyota Camry» д.н.з.НОМЕР_7 шкоди, з відповідача, як із винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром понесених витрат та отриманим страховим відшкодуванням.

Розмір завданої і виплаченої ТОВ “ТРИТЕЛ” шкоди становить 59 764 грн 10 коп, що підтверджують досліджені судом розрахунки страхового відшкодування у справі №:1.003.15.17917 та платіжні доручення №216 377 від 30 грудня 2015 року і №218 912 від 25 січня 2016 року.

Зазначений розмір шкоди відповідачем не спростовано, об'єктивного обґрунтування в чому полягає невідповідність проведених позивачем розрахунків не наведено, і доказів, які б підтверджували зворотнє суду не надано.

В частині оцінки доводів відповідача про порушення порядку технічного огляду пошкодженого транспортного засобу суд враховує таке.

Відповідно до пункту 5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за №1074/8395, у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату.

Таким чином, доводи відповідача про те, що його не було викликано для технічного огляду пошкодженого транспортного засобу, не є обґрунтованими, оскільки відповідач не навів об'єктивного підтвердження того, що його відсутність під час огляду пошкодженого під час ДТП автомобіля призвела до неправомірності наведених у акті огляду транспортного засобу пошкоджень автомобіля марки "Тоyоta Camry», реєстраційний номер НОМЕР_7 та розрахунків щодо визначення вартості відновлювального ремонту зазначеного автомобіля. Наведені посилання носять характер припущень, що не можуть бути оцінені та враховані судом. Не зазначення в акті огляду транспортного засобу від 14.12.2015 посади та місця роботи особи, яка його склала, та (або) наявність відповідної дозвільної документації у вказаної особи для здійснення таких дій, не може бути підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки не спростовує доводів позивача про розмір матеріальних збитків.

Суд не враховує як докази надані відповідачем фотографії з зображенням автомобіля темного кольору, оскільки на них відсутні будь-які ідентифікуючі ознаки автомобіля НОМЕР_8, що не дає можливості суду констатувати факт належності цих зображень до предмету доказування у справі.

Покази свідка ОСОБА_9 про його присутність на місці ДТП 11.12.2015 та проведення фотографування пошкоджень автомобіля «Toyota Camry» не спростовують доводів позивача про вартість відновлювального ремонту автомобіля і розмір здійсненого страхового відшкодування, зважаючи на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так, відповідно до ст. 103 ЦПК України у разі якщо для з’ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, суд призначає експертизу.

Отже показання свідка ОСОБА_9 не є тим засобом доказування, який підтверджує розмір завданої дорожньо-транспортною пригодою шкоди.

Клопотання від відповідача про призначення у справі автотоварознавчої експертизи, для визначення розміру, завданих пошкодженням автомобіля, збитків чи автотехнічної експертизи для встановлення причинно-наслідкового зв»язку між пошкодженнями автомобіля марки "Тоyоta Camry», реєстраційний номер НОМЕР_7, які зафіксовано в акті огляду транспортного засобу по справі № 1.003.15.17917 від 14.12.2015, наявність якого відповідач заперечує, до суду не надходило.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому, за змістом ч. 1 ст. 80 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Тобто, відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами визначеної вартості відновлювального ремонту автомобіля, зазначеної у розрахунках страхового відшкодування суми матеріального збитку по справі № 1.003.15.17917 від 24.12.2015 та у страхових актах, на підставі яких страховиком здійснено виплату страхового відшкодування, відповідачем не надано доказів наявності невідповідності наданих позивачем документів обставинам ДТП і пошкодженням, отриманим автомобілем.

Крім іншого, страховик відповідача ПАТ “НАСК “Оранта” беззаперечно прийняв надані позивачем розрахунки і на їх підставі в межах визначених умовами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 09.02.2015 №АІ 5789486 виплатив страхове відшкодування.

Відповідно до частин 1, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідач у судовому засіданні, крім не визнання позовних вимог, належних та допустимих доказів щодо відсутності у нього зобов'язань перед відповідачем не надав, доказів позивача не спростував.

Оскільки позивач довів правомірність заявлених вимог, тоді як відповідач не надав жодних доказів на їх спростування, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача понесених витрат з виплати страхового відшкодування у розмірі 32 054,33 грн (59 764,10-27 709,77).

Отже, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований, підтверджений доказами та підлягає до задоволення повністю.

Згідно вимог п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України в зв»язку з задоволенням позову з відповідача на користь позивача підлягає стягненню і сума судового збору сплаченого позивачем при зверненні з позовом до суду в розмірі 1762 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2-7, 9-13, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задоволити повністю.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія «АХА Страхування" страхове відшкодування в розмірі 32 054 ( тридцять дві тисячі п"ятдесят чотири ) гривні 33 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія «АХА Страхування" судовий збір в сумі 1762 ( одна тисяча сімсот шістдесят дві ) гривні 00 коп.

Позивач: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія «АХА Страхування" (Код ЄДРПОУ 20474912, р/р 26503253730300, в АТ «УкрСиббанк» МФО 351005), 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8.

Відповідач: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ідентифікаційний номер НОМЕР_9) зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_2.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення через районний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 09 листопада 2018 року.

Суддя: Н. В. Мазай