Ухвала суду № 77736646, 08.11.2018, Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 585/4042/18

Номер провадження 4-с/585/15/18

У Х В А Л А

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2018 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області

в складі головуючого судді Євтюшенкової В.І.,

участю секретаря Ковган О. В.,

особа, яка подала скаргу - ОСОБА_1,

заінтересовані особи:

Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області,

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика»,

Товариство з обмеженою відповідальністю «Моноліт»,

ОСОБА_2.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань справу за скаргою на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області на дії державного виконавця щодо відмови у винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження № 44627864 та зобов’язання вчинити дії щодо винесення постанови про закриття виконавчого провадження.

Представник скаржниці, який діє за довіреністю, ОСОБА_3,

Представник ТОВ «Моноліт» - ОСОБА_2,

Стислий виклад позицій учасників справи.

ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаною скаргою, мотивуючи тим, що на виконанні у державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Сумській області знаходиться виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Роменського міськрайонного суду Сумської області № 2/1815/3/2012, виданого 09.07.2012 року по справі № 2-26/2011 про стягнення в солідарному порядку з ТОВ «Моноліт», ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ «УКРСИББАНК» заборгованості по Генеральному договору про надання кредитних послуг від 31.03.2008 року № 11325594000 станом на 27 травня 2010 року у розмірі 296518 грн. 10 коп. Ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 13 березня 2018 року у справі №2-26/2011, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Сумської області від 04.06.2018 року, у справі №2-26/2011 замінено сторону виконавчого провадження, а саме: стягувача ПАТ «УкрСиббанк» на його правонаступника - ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» з примусового виконання виконавчого листа у цивільній справі № 2-26/2011 (провадження № 2/1815/3/2012).

18.06.2018 року нею рекомендованим листом з описом вкладення на адресу стягувача надіслано оригінал платіжного розрахункового засобу - цінного паперу, акцептований переказний вексель серії АА №0049446 на суму 300000 грн., тобто повністю самостійно виконано виконавчий лист №2/1815/3/2012, виданий 09.07.2012 року Роменським міськрайонним судом Сумської області про стягнення з неї на користь ПАТ "УкрСиббанк" боргу в розмірі 296518,1 грн..

Після цього, 28.08.2018 року вона, у відповідності до вимог ч. 4 ст.19, п. 9 ч.1, ч.2 ст.39, ст.40 Закону України «Про виконавче провадження», надіслала на адресу ВПВР УДВС ГТУЮ у Сумській області заяву з проханням винести постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2/1815/3/2012, виданого 09.07.2012 року Роменським міськрайонним судом Сумської області, у зв’язку з його повним самостійним фактичним виконанням в повному обсязі.

Проте, 02.10.2018 року вона отримала повідомлення начальника ВПВР УДВС ГТУЮ у Сумській області № 02.1-13/56452974/4 від 24.09.2018 року, в якому зазначено, що у державного виконавця відсутні підстави для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження №44627864 з примусового виконання виконавчого листа №2/1815/3/2012 про стягнення з неї на користь ПАТ "УкрСиббанк" боргу в розмірі 296518,1 грн..

Вважає вказані дії державного виконавця щодо відмови у винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження №44627864 з примусового виконання виконавчого листа №2/1815/3/2012 неправомірними, оскільки повністю самостійно виконала рішення суду шляхом передачі переказного векселя стягувачеві, який у свою чергу вважається його законним держателем.

До суду надійшов відзив на скаргу, відповідно до якого державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Сумській області просить відмовити в задоволенні скарги у зв’язку з її безпідставністю, посилаючись на ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачені підстави для закінчення виконавчого провадження. Пунктом 9 вказаної статті передбачене фактичне виконання у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Фактом виконання судового рішення є отримання стягувачем грошових коштів, які в даному випадку стягувач не отримав, що не свідчить про виконання рішення суду в повному обсязі, а тому не може бути підставою для закінчення виконавчого провадження. Крім того, від стягувача на адресу відділу також не надходила заява про закінчення виконавчого провадження у зв’язку із фактичним виконанням рішення суду. Таким чином рішення суду фактично не виконане, а дії державного виконавця відповідають вимогам чинного законодавства.

У судовому засіданні представник особи, яка звернулась зі скаргою, ОСОБА_3 доводи скарги підтримав, просив її задовольнити.

Державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Сумській області у судове засідання не з’явився.

Заінтересована особа: ОСОБА_2, який також є представником заінтересованої особи ТОВ «Моноліт» у судовому засіданні доводи, викладені у скарзі, підтримав. Вважав, що скарга підлягає задоволенню.

Представники Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» у судове засідання не з’явились, про розгляд скарги повідомлені належним чином (а.с. 60, 87).

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

11 жовтня 2018 року судом прийнято до розгляду скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця. Судовий розгляд скарги призначено на 17 год. 30 хв. 17 жовтня 2018 року.

17 жовтня 2018 року розгляд скарги відкладено на 08 листопада 2018 року на 09 год. 30 хв.

25 жовтня 2018 року отримано оригінал відзиву на скаргу від Головного територіального управління юстиції у Сумській області.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

На виконанні у державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Сумській області знаходиться виконавче провадження № 44627864 з примусового виконання виконавчого листа Роменського міськрайонного суду Сумської області №2/1815/3/2012 від 09.07.2012 року про стягнення в солідарному порядку з ТОВ «Моноліт», ОСОБА_4, ОСОБА_2 на користь ПАТ «УКРСИББАНК» заборгованості по Генеральному договору про надання кредитних послуг від 31.03.2008 року № 11325594000 станом на 27 травня 2010 року у розмірі 296 518 грн. 10 коп., а саме : заборгованість за кредитом - 266155 грн., у тому числі прострочена заборгованість за кредитом - 11885 грн. з 31.12.2009 року, заборгованість за простроченими відсотками - 23746 грн. 21 коп. з 12.01.2010 року, пеня за прострочення кредиту за період з 27.05.2009 року по 27.05.2010 року - 588 грн. 80 коп., пеня за прострочення відсотків за період з 287.05.2009 року по 27.05.2010 року - 1028 грн. 09 коп., неустойка за порушення зобов’язань - 5000 грн. (а.с.30-31).

Вказане виконавче провадження було передане до Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Сумській області з Роменського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ в Сумській області, що вбачається з постанови про передачу матеріалів виконавчого провадження від 10.05.2018 року та постанови державного виконавця про передачу виконавчого провадження від 16.05.2018 року (а.с.34-35,40-41 відповідно).

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Сумській області від 22.05.2018 року виконавче провадження № 44627864 прийнято до виконання і 05.09.2014 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання вказаного виконавчого листа (а.с.32, 42).

З постанови державного виконавця про заміну сторони виконавчого провадження від 06.08.2018 року вбачається, що ухвалою № 2-26/2011 від 13.03.2018 року, виданою Роменським міськрайонним судом замінено сторону стягувача - ПАТ«УКРСИББАНК» його правонаступником - ТОВ «Фінансові компанія «Позика» з примусового виконання виконавчого листа у цивільній справі № 2-26/2011 (провадження « 2/1815/3/2012) (а.с.10).

18.06.2018 року ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «Фінансова компанія «Позика» із заявою про добровільне виконання грошового зобов’язання за виконавчим листом № 2/585/377/13 від 13.09.2013 року цінним папером - переказним векселем та надала оригінал акцептованого переказного векселя серії АА № 0049446 на суму 300000 грн. у листі також зазначила, що виконати рішення розрахунковим засобом – гривнею, не має можливості та просила повідомити ВПВР про виконання стягнення (а.с.11,12, 13).

28.08.2018 року та 05.09.2018 року ОСОБА_1 звернулася із заявами до Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Сумській області про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2/1815/3/2012, виданого 09.07.2012 року Роменським міськрайонним судом Сумської області про стягнення з неї на користь ПАТ«УКРСИИБАНК» боргу в розмірі 296518,1 грн. у зв’язку з його повним самостійним фактичним виконанням в повному обсязі (а.с.14,15).

Згідно повідомлення начальника ВПВР УДВС ГТУЮ у Сумській області № 02.1-13/56452974/4 від 24.09.2018 року, отриманого нею 02.10.2018 року, відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження» у державного виконавця відсутні підстави для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження №44627864 з примусового виконання виконавчого листа №2/1815/3/2012 (а.с.16).

Мотиви суду.

Суд оцінив докази за власним переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, давши їм оцінку в цілому так і кожному окремо враховує всі надані учасниками докази, зазначені вище.

Крім того, суд враховує аргументи, зазначені у відзиві на скаргу Відділом примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Сумській області в частинні того, що державний виконавець не мав законних підстав винести постанову про закінчення виконавчого провадження, оскільки у нього не було даних про фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно виконавчого листа №2/1815/3/2012 від 09.07.2012 року та відхиляє аргумент скаржниці ОСОБА_1 з приводу повного виконання боргу по зазначеному виконавчому листу та належність виконання саме векселем, оскільки виконання рішення на підставі виконавчого листа та обов’язок виконавця винести постанову про закінчення виконавчого провадження пов’язується саме з настанням певної події – фактичного отримання боргу стягувачем за умови, що державному виконавцеві відомо про цю обставину. Проте ОСОБА_1 надано лише доказ направлення ТОВ «Фінансові компанія «Позика» векселя і не надано жодного доказу на підтвердження отримання стягувачем цього векселя.

Також суд не приймає аргумент скаржниці про те, що державному виконавцеві було відомо про погашення нею боргу, оскільки вона надсилала відповідного листа на ім’я начальника ВПР УДВС ГТУЮ в Сумській області. Суд вважає, що такий лист не може бути достатнім доказом обізнаності державного виконавця про обставину сплати боргу, оскільки стягувач ТОВ «ФК «Позика» не звертався до державного виконавця із заявою про закінчення виконавчого провадження у зв’язку з добровільним погашенням боргу.

Також суд відхиляє аргумент скаржниці щодо розрахунку векселем як належного способу виконання. Оскільки рішення суду у справі №2/1815/3/2012, на підставі якого видано виконавчий лист і відкрито виконавче провадження № 44627864, постановлено з приводу правовідносин, які виникли саме з грошового зобов’язання, тому належним способом виконання є саме сплата грошових коштів, а не розрахунок переказним векселем, який видається з метою оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за виключенням фінансових банківських векселів, векселів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та фінансових казначейських векселів. Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається у письмовій формі. Доказів щодо укладення такого договору зі стягувачем ОСОБА_1 не надала.

У зв’язку з тим, що спосіб виконання зобов'язання перебуває у прямій залежності від предмета виконання, розрахунок векселем в даному випадку не можна вважати належним виконанням зобов’язання по виконавчому документу.

Таким чином в судовому засіданні не встановлено наявності обставин, які б давали підставу державному виконавцю винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а отже і не встановлено неправомірності його дій, внаслідок яких порушені права ОСОБА_1, тому суд приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню.

Норми права, застосовані судом:

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Статтею 451 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Ч. 4. ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року: Сторони зобов’язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов’язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Згідно п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 9) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Ч. 2 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року. Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

У силу п.1 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 08.06.2007 року «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів» вексельні правочини регулюються не тільки нормами спеціального вексельного законодавства, а й загальними нормами цивільного законодавства про угоди та зобов'язання та відповідно за відсутності спеціальних норм у вексельному законодавстві до вексельних правочинів застосовуються загальні норми ЦК з урахуванням їх особливостей.

Частина 1 статті 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні»: Видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за виключенням фінансових банківських векселів, векселів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та фінансових казначейських векселів.

Частина 3 статті 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні»: Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Частина 4 статті 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні»: Особи, винні в порушенні вимог цієї статті, несуть відповідальність згідно з законом.

Частина 1 статті 526 ЦК України: Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Також під час постановлення ухвали судом застосовані норми процесуального права : ст. ст. 4, 447, 451, 260, 263, 265, 268 ЦПК України.

СУД У Х В А Л И В:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області щодо відмови у винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження № 44627864, відмовити в повному обсязі.

Ухвала суду може бути оскаржена до Апеляційного суду Сумської області через Роменський міськрайонний суд Сумської області протягом 15 днів з дня її проголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: підпис…

Копія вірна:

Суддя Роменського міськрайонного суду ОСОБА_5