Рішення № 77736148, 08.11.2018, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

Справа № 642/2934/18

Провадження № 2/642/1250/18

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

30 жовтня 2018 року Ленінський районний суд м. Харкова

у складі головуючого судді Вікторова В.В.

за участю секретаря Самотой М.Є.

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради, третя особа: ОСОБА_2 державна нотаріальна контора про встановлення факту родинних відносин, визначення ідеальних часток та визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просив встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_3, яка померла 11 березня 2010 року у м. Харкові, є його дружиною; визначити частки співвласників у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1, а саме:що його частка становить ? частину квартири та частка дружини ОСОБА_3, померлої 11 березня 2010 року, становить ? частину квартири; визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом після смерті дружини ОСОБА_3, померлої 11 березня 2010 року у м. Харкові на ? частину квартири АДРЕСА_2 (відповідно, встановити, що йому належить квартира АДРЕСА_3 в цілому) та визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом після смерті дружини ОСОБА_3, померлої 11 березня 2010 року у м. Харкові на 4/12 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель у будинку № 6 по вулиці Технічній у м. Харкові.

Свої позовні вимоги мотивував тим, що Другою Державною нотаріальною конторою йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті дружини ОСОБА_3, померлої 11.03.2010 року, оскільки є розбіжності у записі їх прізвищ, невизначені частки та втрачені документи, що підтверджують право власності на квартиру АДРЕСА_1 та рекомендовано звернутися до суду для захисту своїх прав.

Ухвалою суду від 25.06.2018 провадження за вищевказаним позовом відкрито в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою від 18.07.2018 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучену ОСОБА_2 державну нотаріальну контору.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 до судового засідання не з’явилися. Від представника позивача надійшла заява, у якій вона просила справу розглянути без їх участі та зазначила, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити (а.с. 107).

Представник відповідача ОСОБА_2 міської ради до судового засідання не з’явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений був належним чином. Причини неявки суду не відомі. Відзив до суду не надано (а.с. 54, 63, 91, 96, 103).

Представник третьої особи Другої ОСОБА_2 державної нотаріальної контори до судового засідання також не з’явився. Надав суду заяву, у якій просив розгляд справи провести у відсутність представника (а.с. 105).

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об'єктивно оцінивши докази, встановив наступне.

11 березня 2010 року померла ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії 1-ВЛ № 253265, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції від 11.03.2010 року, актовий запис 3590 (а.с. 16).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, яка складається з ? частини квартири АДРЕСА_4 та 4/12 частини житлового будинку № 6, з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться по вулиці Технічній у місті Харкові. Зазначена інформація викладена у листі за вих. № 02-14/966 від 07.06.2018 року, наданою державним нотаріусом Другої ОСОБА_2 державної нотаріальної контори (а.с. 14).

Судом також встановлено, що 25 квітня 1971 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії I-АБ № 479639, виданого Палацем одруження м. Харкова, актовий запис № 2195 (а.с. 17).

Після укладення шлюбу прізвище ОСОБА_1 присвоєно – «Мар'єнков».

У грудні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Другої ОСОБА_2 державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті його дружини ОСОБА_3, померлої 11.03.2010 року. Однак, на момент оформлення спадкових справ державним нотаріусом було виявлено, що позивачем ОСОБА_1 не був оформлений новий паспорт на прізвище «Мар'єнков», у зв'язку з чим існують розбіжності, які стали підставою звернення позивача до суду з вимогою про встановлення факту родинних відносин (а.с. 14).

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, зокрема, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Згідно з положеннями Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 р. «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» вимога про встановлення факту, що має юридичне значення, розглядається, якщо такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Відповідно до ч. 1 ст. 318 ЦПК України, в заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити і з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують цей факт.

Як встановлено судом, позивач від народження до теперішнього часу дня життя жив із прізвищем «Шебедя» та після реєстрації шлюбу його не змінював. У 2001 році він отримав паспорт громадянина України на прізвище «Шебедя», у якому стоїть штамп про шлюб з ОСОБА_3 25.04.1971 року у ОСОБА_5 (а.с. 15).

Крім того, позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали разом, були разом зареєстровані у ІНФОРМАЦІЯ_1. До цього мали спільну власність – квартиру № 228 по проспекту Тракторобудівників у м. Харкові, яку продали як співвласники відповідно договору купівлі-продажу від 28.12.2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 (а.с. 23).

Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Внаслідок зазначених доказів суд вважає, що дійсно позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 25 квітня 1971 року та до моменту смерті останньої, у зв'язку з чим позов в цій частині вважає обгрунтованим.

Виходячи з викладеного, враховуючи відомості, які містяться в наведених вище письмових доказах, приєднаних до матеріалів справи, суд вважає, що всі дані вказують на наявність родинних відносин між ОСОБА_3, померлої 11 березня 2010 року, та ОСОБА_1, які є дружиною та чоловіком.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям під час шлюбу є спільним майном.

Нормами ч. 1 ст. 368 ЦК України встановлено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у справі спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Оскільки квартира АДРЕСА_1 була придбана померлою ОСОБА_3 на своє ім’я під час перебування у зареєстрованому шлюбі з позивачем, вона є спільним сумісним майном подружжя та частка кожного у цій власності становить по ? частині.

На момент смерті ОСОБА_3, померлої 11 березня 2010 року, позивач ОСОБА_1 та їх син ОСОБА_7 зареєстровані у ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується довідкою КП «Жилкомсервіс» № 4146/2/07-05 від 26.02.2018 р. (а.с. 81).

Відповідно до статей 1261, 1262 ЦК України в першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Як вбачається зі ст.ст.1268, 1269 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно ч.3 статті 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Кодексу він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_3 є позивач ОСОБА_1 та їх спільний син ОСОБА_7

13 вересня 2011 року син позивача - ОСОБА_7 подав нотаріусу заяву, у якій відмовився від прийняття спадщини на користь позивача ОСОБА_1, що підтверджується відповідною заявою (а.с. 65).

Таким чином, позивач ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем після смерті дружини, оскільки на день смерті вони разом проживали та були зареєстровані у ІНФОРМАЦІЯ_1.

Зі змісту ст. 321 К України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Водночас, відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів, тобто дій особи, спрямованих на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи з викладеного, суд визнає за позивачем ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті дружини ОСОБА_3, померлої 11 березня 2010 року у м. Харкові на ? частину квартири АДРЕСА_2. Відповідно, встановити, що ОСОБА_1, належить квартира АДРЕСА_3 в цілому (а саме ? частина на праві приватної власності (як частина у праві спільної сумісної власності подружжя) та ? частина в порядку спадкування за законом після смерті дружини ОСОБА_3, померлої 11 березня 2010 року). Крім того, суд визнає за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті дружини ОСОБА_3, на 4/12 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель у будинку № 6 по вулиці Технічній у м. Харкові.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 247, 258, 259, 263 - 265, 268, 293, 318 ЦПК України, ст. 60 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 368, 372, 392, 1261, 1262, 1268-1270 ЦК України, суд, -

У х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради, третя особа: ОСОБА_2 державна нотаріальна контора про встановлення факту родинних відносин, визначення ідеальних часток та визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_3, яка померла 11 березня 2010 року у м. Харкові, є дружиною ОСОБА_1.

Визначити частки співвласників у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1, а саме:

-що частка ОСОБА_1 становить ? частину квартири;

-що частка ОСОБА_3, померлої 11 березня 2010 року, становить ? частину квартири.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, право власності в порядку спадкування за законом після смерті дружини ОСОБА_3, померлої 11 березня 2010 року у м. Харкові на ? частину квартири АДРЕСА_2. Відповідно, встановити, що ОСОБА_1, належить квартира АДРЕСА_3 в цілому (а саме ? частина на праві приватної власності (як частина у праві спільної сумісної власності подружжя) та ? частина в порядку спадкування за законом після смерті дружини ОСОБА_3, померлої 11 березня 2010 року).

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, право власності в порядку спадкування за законом після смерті дружини ОСОБА_3, померлої 11 березня 2010 року у м. Харкові на 4/12 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель у будинку № 6 по вулиці Технічній у м. Харкові.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Ленінський районний суд м.Харкова, шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк з дня оголошення рішення.

Повний текст рішення складено 07 листопада 2018 року.

Суддя В. В. Вікторов