Рішення № 77735118, 05.11.2018, Рокитнівський районний суд Рівненської області

Справа № 571/1409/17

Провадження № 2/571/93/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2018 року смт. Рокитне

Рокитнівський районний суд Рівненської області, в складі: судді одноособово ОСОБА_1, при секретарі Колодич Ю.В., за участю представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

Позивач – Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі ПАТ КБ «ПриватБанк») звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитом та стягнення судових витрат, мотивуючи, що 27 квітня 2006 року ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 4800,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Щодо зміни кредитного ліміту Банк керується п.3.2, п.3.3 Умов та правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п.3.3 Умов та правил надання банківських послуг. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку» складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов’язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

В порушення умов договору відповідач зобов'язання належним чином не виконав у зв'язку з чим станом на 30 вересня 2017 року має заборгованість у розмірі 62399,90 грн., яка складається з наступного: 4794,04 грн. - заборгованість за кредитом; 51058,25 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 3100,00 грн. – заборгованість за пенею та комісією; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 2947,61 грн. – штраф (процентна складова).

Просили стягнути з відповідача на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 62 399,90 грн. та судові витрати по справі.

В судове засідання представник позивача не з’явився. Згідно клопотання представник позивача ОСОБА_4 просить розглядати справу у відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання повторно не з’явився.

Представник відповідача ОСОБА_2 позовні вимоги вважає не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав. Позивач просить стягнути з відповідача в тому числі і заборгованість за процентами в сумі 51028,25 грн., яка складається з несплачених процентів на поточну заборгованість в сумі 261,21 грн. та не сплачених процентів на прострочену заборгованість в сумі 50794,04 грн.. Вимога про стягнення «несплачених процентів на прострочену заборгованість» є необгрутованою, оскільки ні в позовній заяві, ні в інших документах, відсутні будь-які положення про обов’язок відповідача сплатити проценти на прострочену заборгованість, їх розмір та порядок нарахування. Отже ОСОБА_3, як позичальник, зобов’язаний сплачувати лише ті проценти, що передбачені кредитним договором, зважаючи на відсутність в договорі будь-якого положення про його обов’язок сплатити «процентів на прострочену заборгованість», такі проценти нараховані відповідачу безпідставно. Вимога про стягнення з ОСОБА_3 штрафів (фіксованої та процентної складових) в сумі 3447,61 грн.. Так, як зазначено в позові, за невиконання зобов’язань за кредитним договором до боржника може бути застосована пеня та штафи (фіксована та процентна складові). Відповідно до ст. 549 ЦК України пені і штраф є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне і те саме порушення строків виконання грошових зобов’язань, не відповідає положенням ст.61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення.

Крім того вважає, що у позові має бути відмовлено за спливом позовної давності, так як позовна давність щодо вимог про стягнення пені сплила, остання проплата кредиту ОСОБА_3 була здійснена 11.03.2014 року. Зарахування банком коштів на рахунок ОСОБА_3 03.04.2014 р., 24.07.2014 р., 06.08.2014 р., 10.10.2014 р., 05.12.2014 р., 05.01.2015 р., 19.01.2015 р., 10.03.2015 р. не можуть вважатися діями, що переривають строк позовної давності, оскільки як вбачається з банківської виписки, вони вчинені не ОСОБА_3. Жодних дій, які свідчили б про визнання боргу чи його частини, ОСОБА_3 в межах, коли строк позовної давності ще не закінчився, не вчиняв, тому відсутні підстави вважати, що строк позовної давності переривався. За таких обставин просить застосувати до позовних вимог позовну давність та відмовити у задоволенні позову за спливом строку позовної давності.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази в їх сукупності, приходить до наступного.

Згідно умов укладеного договору №б/н від 27 квітня 2006 року ОСОБА_3 отримав у ПАТ КБ «ПриватБанк» кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту в розмірі 2500 гривень на платіжну картку та погодив, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складає між ним та банком договір (а.с.5,6,7, 8-13).

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.257, ч.1 ст.259 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю три роки. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №б/н від 27.04.2006 року, станом на 30.09.2017 року заборгованість ОСОБА_3 перед ПАТ КБ «ПриватБанк» становить 62 339,90 грн., в тому числі: 4794,04 грн. - заборгованість за кредитом; 51058,25 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 3100,00 грн. – заборгованість за пенею та комісією; 3447,61 грн. – заборгованість по судовим штрафам (а.с. 3-4).

В судовому засіданні втановлено, що відповідач ОСОБА_3 дійсно отримував кредит 27.04.2006 року у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 2500 гривень та отримав картку №4149605331143198 (а.с.5), згодом кредитний ліміт було збільшено до 4800 гривень, а картка замінювалась.

Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 30.09.2017 року, який долучений до позовної заяви, останній платіж по кредитному договору в сумі 420 гривень здійснено 10.03.2015 року (а.с.4).

Водночас, відповідно до виписки по рахунку ОСОБА_3 , зокрема, картка №4149**** ****3198, 11.03.2014 року в смт.Рокитне у відділенні банку здійснено поповнення картки на суму 5000 гривень (а.с.49). Також згідно виписки Приватбанк вбачається, що 24.07.2014 р., 06.08.2014 р., 10.10.2014 р., 05.12.2014 р., 05.01.2015 р., 19.01.2015 р., 10.03.2015 р. було проведено зарахування коштів у сумі по 200, 300 та 420 гривень та зазначено, що переказ здійснено з карти Приватбанк через Приват24, відправник ОСОБА_5М.(а.с. 51).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України у справі №6-2891цс16 від 08.11.2017, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

При цьому якщо виконання зобов’язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою.

Не можуть вважатися добровільним погашенням боргу, що перериває перебіг позовної давності, будь-які дії кредитора, спрямовані на погашення заборгованості, зокрема списання коштів з рахунків боржника без волевиявлення останнього, або без його схвалення.

Представник відповідач припускає, що платежі, 24.07.2014 р., 06.08.2014 р., 10.10.2014 р., 05.12.2014 р., 05.01.2015 р., 19.01.2015 р., 10.03.2015 р. могла здійснити колишня дружина відповідача ОСОБА_5, водночас, вони вчинені не ОСОБА_3, а останній жодних дій після повернення сплати коштів в сумі 5000 гривень (11.03.2014), які свідчили б про визнання боргу чи його частини, відповідач не вчиняв не вчиняв.

Суд погоджується з вказаною обставиною та вважає, що останній платіж по кредитному договору відповідачем було здійснено саме 11.03.2014 року, оскільки належних доказів у підтвердження того, що після вказаної дати відповідач вчиняв активні дії, які свідчили б про визнання заявленого боргу позивачем або що останній уповноважував на це інших осіб не надано. Також відсутні дані щодо того, що за домовленістю сторін позовна давність збільшувалась.

До суду позивач звернувся 24 жовтня 2017 року.

05 листопада 2018 року в судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про застосування строків позовної давності (а.с.60-62). Суд вважає, що є правові підстави для застосування такого строку.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором б/н від 27.04.2006 року до задоволення не підлягає в зв’язку з пропуском строку позовної давності.

Керуючись ст.ст.257, 266, 267 ЦК України, ст.ст.264,265,282 ЦПК України,суд,

в и р і ш и в :

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 27 квітня 2006 року в розмірі 62 399,90 гривень, відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через Рокитнівський районний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя (підпис) Згідно з оригіналом.

Суддя Рокитнівського районного суду

Рівненської області ОСОБА_1

Повний текст рішення виготовлено 09.11.2018 р.