Постанова № 77734499, 09.11.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1490/18

Номер справи місцевого суду: 501/295/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Черевко П. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого - Черевка П.М.

Суддів - Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М.

за участю секретаря – Фабіжевської Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Одесі справу за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» - ОСОБА_2 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 28 березня 2017 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2017 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося до суду з зазначеним позовом. Позивач стверджував, що 08.09.2012 року ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 уклали кредитний договір про надання споживчого кредиту №2000760287, відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 21800,00 грн. для придбання товару (а.с. 4-10).

Відповідно до договору факторингу № 22/12/14/1-1 від 22.12.2014 року ПАТ «ОТП Банк» переуступив право грошової вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна».

Однак, в порушення умов кредитного договору відповідач зобов’язання не виконала, у зв’язку з чим станом на 02.02.2017 року виникла заборгованість у розмірі 24126,97 грн., яка складається з наступного: 18318,82 грн. – заборгованість за кредитом; 5808,15 грн. – заборгованість по відсоткам за користування кредитом.

Посилаючись на ці обставини, позивач просив задовольнити позов. Стягнути з ОСОБА_3 на його користь заборгованість за кредитним договором № НОМЕР_1 від 08.09.2012 року у розмірі 24126,97 грн.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 28 березня 2017 року у задоволенні позову ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовлено повністю.

Вважаючи рішення суду постановленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, позивач ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 28 березня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

В судове засідання, призначене на 24 жовтня 2018 року, сторони не з'явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Заслухавши доповідь судді – доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Відповідно до ч.1 п.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову ТОВ «ОТП Факторинг Україна», суд обґрунтовано дійшов зазначеного висновку.

Судом встановлено, що відповідно договору від 08.09.2012 року ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 уклали кредитний договір про надання споживчого кредиту №2000760287, відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 21800,00 грн. для придбання товару (а.с. 4-10). «Розстрочка» Стандарт (надалі - Умови), а також, сплати комісії, яка зазначена в Умовах, на строк 36 місяців з кінцевим терміном повернення 08 вересня 2015 року включно (а.с. 6-10).

На підтвердження придбання зазначеного товару між продавцем Магазин «Оскар Фюр» та покупцем ОСОБА_3 були підписані рахунок фактура №029 від 08.09.2012 року та накладна на шубу норка №029 на суму 23600,00 гривень, також відповідно до товарного чеку № 029 було одразу сплачено 2000,00 грн. (а.с. 12 –зв., 13 –зв.).

Відповідно до специфікації кредитного договору, вих.. № НОМЕР_1 від 08.09.2012 року було підтверджене позитивне рішення Банку про перерахування/списання 21600,00 гривень (а.с. 14).

Через порушення ОСОБА_3 взятого на себе зобов’язання банком нарахована заборгованість, яка станом на 02.02.2017 року складає 24126,97 грн., у тому числі 18318,82 грн. – заборгованість за кредитом; 5808,15 грн. – заборгованість за відсотками за користування кредитом, що підтверджується відповідним розрахунком (а.с. 15).

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач ОСОБА_3 надала до суду квитанції про сплату отриманого кредиту у 2013 році (а.с. 33-42).

В силу ч.3 ст.10 ЦПК України та ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до положень ст.518 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов’язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред’явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов’язок до пред’явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Положеннями ст.509 та ч.1 ст.510 Цивільного кодексу України визначене поняття зобов’язання, підстави його виникнення та сторони. Так, за даними нормами зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов’язанні є боржник та кредитор.

За вимогами ст.ст. 525 – 527 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається. Боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, тобто повернення всієї суми кредиту.

Відповідно до ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов’язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов’язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.

Відповідно до ст.1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Крім того, відповідно до п.31 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв’язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі. Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

Таким чином, оскільки позивачем не надано суду належних та допустимих доказів існування (непогашення) боргу, в той час як відповідач довела суду своєчасне погашення кредиту (сплати боргу), суд обґрунтовано вважав за необхідне відмовити у задоволенні позову за необґрунтованістю.

Колегія суддів вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив обставини у справі, надані докази, правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Посилання автора апеляційної скарги на неповне з’ясування судом обставин обґрунтованості рішення, неправильну оцінку судом доказів наявності заборгованості, яка підлягає стягненню, невідповідність висновків суду обставинам справи як на підстави для скасування оскаржуваного рішення є необґрунтованими, оскільки спростовані дослідженими судом обставинами, яким дана правильна правова оцінка.

Доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» - ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 28 березня 2017 року – залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 09 листопада 2018 року.

Головуючий П.М. Черевко

Судді: Р.Д. Громік

ОСОБА_4