Постанова № 77734393, 25.10.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4006/18

Номер справи місцевого суду: 523/10342/15-ц

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Гірняк Л. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

ОСОБА_2

ОСОБА_3, ОСОБА_4

За участю секретаря– Ющак А.Ю.

За участю осіб,що беруть участь у справі:

Представник позивача- Чубаров С.В.

Представник відповідача- Верхола І.О.

Представник третьої особи- Шелаєва С.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні м. Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 08 лютого 2018 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_7, Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу – ОСОБА_8 про витребування майна та визнання права власності в порядку спадкування за законом, а також за позовною заявою ОСОБА_5 до Комунального підприємства «Міське агентство з приватизації житла», Департаменту міського господарства Одеської міської ради

-про визнання незаконним та скасування розпорядження органу приватизації, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло,-

ВСТАНОВИЛА:

ПРОЦЕДУРА:

В липні 2015р. ОСОБА_9 звернувся до суду з вищезазначеними позовними вимогами в яких зазначав, що 29.07.2013 року помер батько позивача ОСОБА_10. Після його смерті залишилися спадщина у вигляді однокімнатної квартири № 22 розташованої за адресою вул. Академіка Воробйова, 20. м. Одеса. Вищезазначена квартира, загальною площею 26,5 кв.м, належала спадкодавцеві на підставі свідоцтва про право власності виданого Управлінням житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради 06.10.2008 року, про що зроблено відповідний запис № 12-36338. У встановлений законом строк, ОСОБА_9 звернувся до Четвертої державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, що відповідно підтверджується копією заяви по спадковій справі № 755/2013 від 13.08.2013 року. Отримати свідоцтво про право власності в порядку спадкування не зміг, так як квартира вибула з його володіння поза його волі .

На підставі рішення Суворовського районного суду м. Одеси про встановлення факту проживання однією сім’єю (справа № 523/15715/13-ц) до нотаріальної контори звернулася громадянка ОСОБА_7 Зазначене рішення було скасовано апеляційним судом Одеської області.

Посилання на ч.2 ст. 388 ЦК України, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

На підставі викладеного, позивач просив:

-Витребувати у ОСОБА_5 на користь ОСОБА_9 1/2 частину квартири розташованої за адресою: 65031, АДРЕСА_1.

-Скасувати запис про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно № 10096841 від 18.06.2015 року внесений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8 на підставі договору дарування серія та номер 221, виданий 1806.2015 року та на підставі рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер 22199856 від 18.06.2015 року.

-Визнати за ОСОБА_9 право приватної власності в порядку спадкування за законом на квартиру номер 22 (двадцять два) розташовану в м. Одеса, по вилиці Академіка Воробйова будинок 20 (двадцять). (Т 1. а.с. 2—4).

Ухвалою суду від 28.12.2015р. було зупинено провадження по справі, оскільки стало відомо, що ОСОБА_9 помер 20.11.2015р. (Т.1, а.с. 129).

Ухвалою суду 02.06.2016р. було допущено процесуальне правонаступництво та замість померлого позивача ОСОБА_9 допущено його спадкоємця - ОСОБА_6, котра підтримала позовні вимоги(Т 1., а.с. 148-149).

Ухвалою суду від 20.09.2017р. було об’єднано в одне провадження дану справу зі справою за позовом ОСОБА_5 до Комунального підприємства «Міське агентство з приватизації житла», Департаменту міського господарства Одеської міської ради про визнання незаконним та скасування розпорядження органу приватизації, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло.

ОСОБА_5 звернулась з зустрічними позовними вимогами та зазначила, що є власником 1/2 частини квартири АДРЕСА_2. Вищеназвана квартира була надана ОСОБА_10 на підставі рішення виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів міста Одеси № 1862 від 06 вересня 1974 року.

Виконкомом Ленінської районної ради депутатів трудящих 29 жовтня 1974 року ОСОБА_10 було видано посвідчення № 1862 на право зайняття службової жилої площі за адресою: вулиця Польова (відтепер - Академіка Воробйова) АДРЕСА_3, що складається з однієї кімнати житловою площею 15.9 м. кв.

Службова квартира була надана ОСОБА_10, який працював сантехніком на період роботи на цій посаді, у будинку місцевої ради та підлягала звільненню у 10-ти денний термін, спільно з усіма проживаючими, у випадку припинення трудових відносин з організацією, про що ОСОБА_10 підписав зобов'язання щодо звільнення квартири.

Не зважаючи на те, що було отримано саме службову жилу площу, розпорядженням органу приватизації - Управлінням житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради № 211950 від 06 жовтня 2008р. - квартиру АДРЕСА_4 передано в порядку приватизації у приватну власність ОСОБА_10

На підставі цього розпорядження, Управлінням житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради, було видано свідоцтво про право власності па житло від 06 жовтня 2008 року № 211950. Право власності на нерухоме майно зареєстровано КП «ОМБТІ та РОН».

Позивачка вважає, що приватизація квартири була здійснена в порушення вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», згідно вимог якого забороняється приватизація службового житла.

На підставі викладеного, позивачка просила визнати недійсним незаконним та скасувати розпорядження органу приватизації - Управління житлового комунального-господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської Ради від 06.10.2008р. № 211950, визнати недійсним свідоцтва про право власності на житло - квартиру АДРЕСА_5, яке видане Управлінням житлового комунального-господарства та паливно-, енергетичного комплексу Одеської міської Ради 06.10.2008р. за № 211950 на ім’я ОСОБА_10.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 08.02.2018 року позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_5, треті і - ОСОБА_7, Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу - сова ОСОБА_11 про витребування майна та визнання право власності в порядку спадкування за законом - задоволено частково. Витребувано у ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 - 1/2 частину квартиру АДРЕСА_5 шляхом припинення права власності ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_6, що їй належить на підставі договору дарування від 18.06.2015р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрованого у реєстрі за № 221. Визнано за ОСОБА_6 право власності на квартиру АДРЕСА_5, що складається з однієї житлової кімнати площею 15,8 кв.м., загальною площею 26,5 кв.м. у порядку спадкування за законом після ОСОБА_10, який помер я 2013 року, ОСОБА_9, який помер 20 листопада 2015 року. Решту позовних вимог ОСОБА_6 щодо скасування запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - залишити без задоволення в повному обсязі.Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 судовий збір у розмірі 243 гривні 60 копійок.

В апеляційній скарзі апелянт ОСОБА_5 просила скасувати повністю рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 08 лютого 2018 р. та ухвалити яким відмовити в позові ОСОБА_12, а її зустрічні вимоги – задовольнити.

Відзив до суду апеляційної інстанції не надійшов.

У судове засідання до суду апеляційної Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу – ОСОБА_8 КП «Міське агентство з приватизації житла», Департаменту міського господарства ОМР не з`явилась, про розгляд справи сповіщались належним чином.

Відповідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Тому у відповідності до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка належним чином повідомлених сторін у судове засідання не перешкоджає розглядові справи та доступі до суду апеляційної інстанції.

АРГУМЕНТИ (ДОВОДИ) СТОРІН

В апеляційні скарзі на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 08 лютого 2018 року ОСОБА_5 посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема:

-незаконність приватизації службового приміщення, так як ОСОБА_9 не знаходився в трудових стосунках на час її отримання;

-повторність приватизації спірного житла;

-незаконність приватизації призвела до порушення її прав, так як спадкоємці намагаються позбавити її сім’ю права на житло, яке вона придбала добросовістно.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ

Матеріалами справи встановлено, що виконкомом Ленінської районної ради депутатів трудящих 29 жовтня 1974 року ОСОБА_10 було видано посвідчення № 1862 на право зайняття службової жилої площі за адресою: вулиця Польова (відтепер - Академіка Воробйова) АДРЕСА_3, що складається з однієї кімнати житловою площею 15.9 м. кв (Т2, а.с. 14).

Розпорядженням органу приватизації - Управлінням житлово-комунального господарства паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради № 211950 від 06 жовтня 2008р. квартиру АДРЕСА_4 було передано в порядку приватизації у приватну власність ОСОБА_10 (Т.2, а.с. 33).

На підставі цього розпорядження. Управлінням житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради, було видано свідоцтво про право власності па житло від 06 жовтня 2008 року № 211950. Право власності на нерухоме майно зареєстровано КП «ОМБТІ та РОН» (Т1, а.с. 32).

Після смерті ОСОБА_10 відкрилась спадщина на квартиру № 22 розташованої за адресою вул. Академіка Воробйова, 20, м. Одеса.

Спадкоємцем першої черги після померлого ОСОБА_10 був його син ОСОБА_9 (Т1, а.с. 7).

У встановлений законом строк, ОСОБА_9 звернувся до Четвертої державної нотаріальної контори із заяво про прийняття спадщини, що відповідно підтверджується копією заяви по спадковій справі № 755/2013 від 13.08.2013 року, але отримати свідоцтво не зміг (Т1,а.с. 8).

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 06.11.2013р. по цивільній справі № 523/15715/13-ц був встановлений факт проживання однією сім’єю ОСОБА_7 разом з ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_7, з 1975 року по 29 липня 2013 року (Т.1., а.с. 9-10).

Ухвалою колегії судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 25.06.2014р. рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 06.11.2013р. було скасовано та заяву було залишено без розгляду, у зв'язку з наявністю спору про право (Т1, а.с. 12-13).

ОСОБА_7 звернулась з позовом до ОСОБА_9 про зміну черговості одержання права на спадкування. Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 15.01.2015 року позов ОСОБА_7 про зміну черговості спадкування було задоволено, а також надано ОСОБА_7 право на спадкування разом зі спадкоємцем першої черги за законом ОСОБА_9 після смерті 29.07.2013 року ОСОБА_10 (Т.1, а.с. 14-15).

Ухвалою суду від 05.03.2014р. заочне рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 15.01.2014 року по справі №523/19580/13-ц за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_9, третя особа - Четверта Одеська державна нотаріальна контора, про зміну черговості одержання права на спадкування було скасовано.

Рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 08.09.2014р. у задоволенні позову ОСОБА_7 до ОСОБА_9, третя особа - Четверта Одеська державна нотаріальна контора, про зміну черговості одержання права на спадкування було відмовлено. Вищевказаним рішенням встановлено, що єдиним спадкоємцем першої черги за законом є син спадкодавця - відповідач у справі, котрий своєчасно звернувся до Четвертої Одеської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Позивачка також своєчасно звернулась із заявою про прийняття спадщини до Четвертої Одеської державної нотаріальної контори, що підтверджується копією спадкової справи (Т1, а.с. 16-19).

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 29.01.2015 року, рішення суду першої інстанції залишено в силі, в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_7 відмовлено (Т1, а.с. 20- 22).

Однак на підставі рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 06.11.2013р., яким було встановлено факт проживання однією сім’єю ОСОБА_13 ОСОБА_10 більше п’яти років та рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 15.01.2014р. яким ОСОБА_7, спадкоємцю четвертої черги, було надано право на спадкування разом із спадкоємцем першої черги ОСОБА_9, державним нотаріусом ОСОБА_14 на ім’я ОСОБА_7, спадкоємця першої черги, було видано свідоцтво про право на спадщину за законом від 26.02.2014р., реєстровий № 2-75, після смерті ОСОБА_10 та проведено державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на 1/2 частку квартири АДРЕСА_8 (Т1, а.с. 56).

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 16.06.2015р. по цивільній справі №523/1712/15-ц було визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 26.02.2014р., реєстровий №2-75, видане державним нотаріусом Четвертої одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_14 на ім’я ОСОБА_7, на 1/2 частку квартири №22 5 будинку №20 по вулиці Ак. Воробйова в м. Одесі, скасувавши (вилучити) державну реєстрацію сечових прав на нерухоме майно відомості про реєстрацію за ОСОБА_7 право спільної власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_8 ( Т 1, а.с. 37-23)

Однак, ОСОБА_7, будучи обізнаною про наявність судового спору, а також користуючись наявністю у неї реєстрації право власності, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.02.2014р., реєстровий №2-75, видане державним нотаріусом Четвертої Одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_14, 15.06.2015р. на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8, у реєстрі за№ 210, подарувала ОСОБА_15 ? частку квартири АДРЕСА_9 (Т1, а.с. 54-55).

18.06.2015р. ОСОБА_15 подарував ? частку квартири АДРЕСА_10 ОСОБА_16 (Т 1, а.с. 74-75).

ОСОБА_9 помер 20.11.2015р., актовий запис №11975 від 20.11.2015р., після смерті якого спадкоємцем першої черги є його дружина ОСОБА_6, яка прийняла спадщину.

Судом встановлено, що єдиним спадкоємцем першої черги за законом після померлого ОСОБА_9 є його дружина ОСОБА_6, яка своєчасно ернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. (Т.1, а.с. 192-193,196)

Відповідно до ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, з належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1 ст. 1222 ЦК України встановлено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Таким чином, оскільки ОСОБА_6 перебувала в шлюбі на час смерті спадкодавця, а тому вона є спадкоємцем першої черги, у зв’язку з чим. має право на звернення до суду із заявленими позовними вимогами.

ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги в частині витребування майна з чужого незаконного володіння районний суд виходив з того, що квартира АДРЕСА_8 вибула від спадкоємця ОСОБА_6 поза її волею районний суд з підстав ст. 388 ЦК України задовольнив її вимоги.

Визнаючи право власності за ОСОБА_6 районний суд виходив з того, що спірна квартира є спадковим майном, після смерті ОСОБА_10, яка успадкована його сином ОСОБА_9, який помер 20.11.2015 року, успадковане його дружиною ОСОБА_12Г, як спадкоємцем першої черги та яка прийняла спадщину у визначений законом строк.

Відмовляючи в зустрічних позовних вимогах ОСОБА_5 районний суд вважав, що приватизація ОСОБА_10 квартири АДРЕСА_8 не порушує права ОСОБА_5 так як право власності нею набуте за договором дарування в 18.06.2015 році. В той же час суд вважав, що вона є неналежним позивачем за позовними вимогами щодо скасування розпорядження органу приватизації - Управління житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу ОМР від 06.10.2008 року № 211950, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло - квартиру АДРЕСА_8, яке видане Управлінням житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу ОМР від 06.10.2008 року № 211950на ім’я ОСОБА_10.

Відповідно до ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, з належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1 ст. 1222 ЦК України встановлено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Оскільки ОСОБА_6 перебувала в шлюбі на час смерті спадкодавця, а тому вона є спадкоємцем першої черги, у зв’язку з чим має право на звернення до суду із заявленими позовними вимогами.

Так, згідно ч. 2 ст. 1 Закону України ..Про приватизацію державного житлового фонду” від червня 1992 року N 2482-ХІІ державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Відповідно ст. 29 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні'5 від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: власні (самоврядні) повноваження: 1) управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 17.07.2014 року за позовною заявою Одеської міської ради, визнано незаконним та скасовано розпорядження органу приватизації - Управління житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради від 06.10.2008 року № 11950, щодо квартири АДРЕСА_4, яку було передано в порядку приватизації у приватну власність ОСОБА_10 (Т 1, .с.23-27).

Рішенням колегії судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області ід 14.05.2015р. заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 17.07.2014 року було скасовано та ухвалено нове рішення, яким Одеській міській раді у задоволенні позову до комунального підприємства “Міське агентство приватизації житла” та Департаменту міського господарства і ОСОБА_7 про визнання незаконним та скасування розпорядження органу приватизації, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло на ім’я ОСОБА_12 було відмовлено (Т1,а.с. 28-30).

З матеріалів спадкової справи, яка була заведена після померлого ОСОБА_9 вбачається, що свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_6 не отримала. В судовому засіданні встановлено, що перешкодою для отримання свідоцтва про право спадщину за законом є наявність реєстрації право власності на частину квартири АДРЕСА_4 за ОСОБА_5.

Відповідно до ч. 3 ст. 388 ЦК України якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача сіх випадках.

Виходячи з того, що спірна квартира вибула від ОСОБА_9 поза його волею та після його смерті.

Враховуючи, що після смерті ОСОБА_10, що помер 29.07.2013 року квартира АДРЕСА_4 успадкував його син ОСОБА_9, який помер 20.11.2015р. Спадкоємцем після його смерті стала його дружина ОСОБА_6, а тому районний суд правильно вважав, що зазначена квартира вибула з володіння від ОСОБА_9 не з його волі, а тому в силу ст. 388 ч.1 п.3 ЦПК України суд правильно витребував її від добросовісного набувача – ОСОБА_5

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ для захисту порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осі, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи, кожна особа мас право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтересі у спосіб, визначений законами України.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі йоґо порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним, способом захисту свого права. Під способами захисту суб’єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

За таких обставин судова колегія вважає, що районний суд правильно вважав, що розпорядження органу приватизації - Управління житлового комунального-господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської Ради від 06.10.2008р. № 211950 та свідоцтво про право власності на житло - квартиру АДРЕСА_5, яке видане Управлінням житлового комунального-господарства та паливно-, енергетичного комплексу Одеської міської Ради 06.10.2008р. за № 211950 видане на на ім’я ОСОБА_10 не підлягає скасуванню, так як на час їх видачі її право не було порушено та не підлягає поновленню.

Відповідно до частини першої ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає судове рішення без змін, оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 367,368,374 ,375,381,382,384,390 ЦПК України, судова колегія,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 08 лютого 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає оскарженню безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст Постанови складено 02.11.2018 р.

Голодуючий суддя - Л.А. Гірняк

Судді - Т.В. Цюра

ОСОБА_17