Рішення № 77734155, 30.10.2018, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/10381/17

Провадження № 2/638/980/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2018 Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді - Шестака О.І.,

за участю секретаря - Калінової А.М.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, що не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору ПрАТ «СК «ВУСО», про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

встановив:

12 липня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку цивільного судочинства із позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 27 грудня 2016 року о 8:20 на у м. Харкові по проспекту Перемоги, 68-Г трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів KIA MAGENTIS, д.р.н. АХ 3451 СН, яким керував ОСОБА_2, та FORD FIESTA 2005 року випуску, д.р.н. АХ 7456С СТ, який був припаркований біля будинку, та належить на праві приватної власності ОСОБА_1.

Пригода трапилась унаслідок порушення Правил дорожнього руху відповідачем у справі.

Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 03.03.2017 р., що набрала законної сили, ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а саме вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 27.12.2016 року, та накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль FORD FIESTA, д.р.н. АХ 7456С СТ, отримав механічні пошкодження переднього бамперу. Згідно рахунку-фактури № АС0-002010 від 27.12.2016 року та Акту виконаних робіт № АСТО1700063 від 24.01.2017, вартість матеріалів та робіт по ремонту пошкодженого автомобіля склала 8581,60 грн. Крім того, позивач вказує на те, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди йому було завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв’язку із ушкодженням автомобіля, неможливістю протягом тривалого часу користуватись автомобілем за його призначенням, порушенням звичайного укладу його життя. Зазначені обставини призвели до пригніченого стану, порушення сну, знервованості. Розмір відшкодування моральної шкоди позивач оцінив у 200,00 грн.

З вищенаведених підстав позивач просив суд стягнути з відповідача вартість відновлювального ремонту автомобіля FORD FIESTA, д.р.н. АХ 7456С СТ, у сумі 8581,60 грн.; стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача завдану моральну шкоду у 200,00 грн. та стягнути документально понесені судові витрати, що складаються із судового збору у сумі 640,00 грн.

Ухвалою судді від 15.08.2017 відкрито провадження у справі.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні, не погодився із розміром заявленої позивачем у позові матеріальної шкоди заподіяної автомобілю FORD FIESTA, д.р.н. АХ 7456С ОСОБА_3 заперечень проти позову відповідач не надавав.

У судовому засіданні 16.01.2018 року було встановлено, що на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПРИВАТНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ВУСО" (ПРАТ "СК "ВУСО"), ідентифікаційний код юридичної особи – 31650052, у зв’язку із чим було вирішено питання про притягнення ПРАТ "СК "ВУСО" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог.

Представники третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог – ПРАТ "СК "ВУСО" в судове засідання не з'явились, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки суд не повідомили, жодних письмових пояснень стосовно справи, що розглядається, до суду не надали.

16 квітня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку цивільного судочинства із уточненою позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у якій позивач просив суд стягнути з відповідача вартість відновлювального ремонту автомобіля FORD FIESTA, д.р.н. АХ 7456С СТ, у сумі 8581,60 грн.; стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача завдану моральну шкоду у 4000,00 грн. та стягнути документально понесені судові витрати, що складаються із судового збору у сумі 640,00 грн.

Відповідач ОСОБА_2 10.07.2018 року надав письмові пояснення у якості заперечень на уточнену позовну заяву, у якій вимоги визнає частково, а саме: запропонував відшкодувати позивачу 2000,00 грн. у якості відшкодування матеріальної шкоди спричиненої дорожньо-транспортною пригодою. Розмір моральної шкоди у сумі 4000,00 грн. вважає необґрунтованим та завищеним. Також у своїх поясненнях відповідач просить суд розібратись із правомірністю відмови ПРАТ "СК "ВУСО" у виплаті страхового відшкодування під номером 896/721610 від 31.01.2017 року. Також відповідач просить суд взяти до уваги, що постраждала сторона у наслідок дорожньо-транспортної пригоди в особі ОСОБА_1, не виконала п.п. 34.3. ст. 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності", а саме не звернулась в незалежну експертну організацію для визначення розміру збитків в результаті дорожньо-транспортної пригоди, тому що тільки експертна організація має право встановлювати розмір нанесеного збитку, ступінь ушкодження транспортного засобу, звернення до ДП "АВТОТРЕЙДІНГ СХІД" для визначення збитку в результаті дорожньо-транспортної пригоди прошу вважати не правомірним, тому що ДП "АВТОТРЕЙДІНГ СХІД" не є незалежною й експертною організацією. Також відповідач зауважує, що згідно п. 2.4 Методики товарознавчої експертизи й оцінки колісних транспортних засобів матеріальний збиток визначається як вартість збитку, який заподіяно власникові при ушкодженні або розукомплектовуванні транспортного засобу, з урахуванням зносу.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 27 грудня 2016 року о 8:20 на у м. Харкові по проспекту Перемоги, 68-Г трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів KIA MAGENTIS, д.р.н. АХ 3451 СН, яким керував ОСОБА_2, та FORD FIESTA, д.р.н. АХ 7456С СТ, який був припаркований біля будинку, та належить на праві приватної власності ОСОБА_1. Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди вказані транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.

Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 03.03.2017 р., що набрала законної сили, ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а саме вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 27.12.2016 року, та накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Постановою Пленуму Верховного Суду України за № 14 від 18.12.2009 «Про судове рішення» (з наступними змінами) передбачено, що відповідно до принципу безпосередності судового розгляду рішення може бути обґрунтоване лише тими доказами, які одержані у визначеному законом порядку і перевірені в тому судовому засіданні, в якому постановлюється рішення. Згідно з положеннями ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, а отже, виходячи з даних правил, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, якою встановлена вина притягнутої до адміністративної відповідальності особи, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову, з питань щодо того, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина ОСОБА_2 встановлена та в порядку ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягає.

Власниками автомобілів KIA MAGENTIS, д.р.н. АХ 3451 СН та FORD FIESTA, д.н.з. АХ 7456С СТ є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відповідно.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Позивач, посилаючись на рахунок-фактуру № АС0-002010 від 27.12.2016 року та Акт виконаних робіт № АСТО1700063 від 24.01.2017 року, стверджував, що вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля FORD FIESTA, д.н.з. АХ 7456С СТ склала 8581,60 грн., без урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу. Факт фактичного понесення витрат на суму 8581,60 грн., підтверджується Квитанцією № НОМЕР_1 від 27 грудня 2016 року на суму 1648,00 грн., Квитанцією № НОМЕР_2 від 13 січня 2017 року на суму 4000,00 грн. та Квитанцією № НОМЕР_3 від 24 січня 2017 року на суму 2933,60 грн..

Судом встановлено, що станом на 27.12.2016 року цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в ПрАТ «СК «ВУСО», страховий поліс № АК/4860058 код 125 від 05.08.2016 року, чинний до 04.08.2017 року.

Позивач ОСОБА_1 24 січня 2017 року звернувся до ПРАТ "СК "ВУСО" із заявою на виплату страхового відшкодування, на яку страховиком - ПРАТ "СК "ВУСО" було надано відповідь №896/721610 від 30.01.2017 року у якій повідомлено рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування по вищевказаній події, з підстав передбачених п.п. 37.1.3. п. 37.1. ст. 37 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» («…Підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди;…»), а саме недотримання вимог п. 33.1. ст. 33 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» («…Водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов'язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів)…»).

На відмову у виплаті страхового відшкодування ПРАТ "СК "ВУСО" від 30.01.2017 року №896/721610, позивачем 27 березня 2017 року була подана скарга до МТСБУ (Моторне (транспортне) страхове бюро України) на дії ПРАТ "СК "ВУСО". На цю скаргу була отримана відповідь від МТСБУ від 03.05.2017 № 4ю2-10/10718, у якій зазначено, що у випадку незгоди з прийнятим страховиком рішенням, спір може бути вирішений у судовому порядку.

ОСОБА_4 Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у цивільній справі №755/18006/15-ц зазначила, що покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності ст. 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди.

Позовних вимог про стягнення з ПРАТ "СК "ВУСО" страхового відшкодування ОСОБА_1 в ході розгляду справи не заявляв, залучити указаного страховика до участі у справі в якості співвідповідача суд не просив.

Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (ст. 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів").

За змістом Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Як передбачено ст. 1194 ЦК України, в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника – в договірному зобов'язанні ним є страховик.

Разом з тим, зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання – первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування – виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (ч. 1 ст. 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (ч. 2 ст. 14 ЦК України).

Відповідно до ст. 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених ст. 1194 ЦК України підстав.

Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов'язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20.01.2016 в справі № 6-2808цс15.

Відповідно до положення ст. 1192 ЦК України суд з урахуванням обставин справи за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Згідно ч. 2 ст.22 ЦК України збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Суд погоджується з позицією позивача про те, що останній має право на стягнення з відповідача вказаних вище збитків в порядку ст. 1192 ЦК України.

Позивач не надав суду жодного доказу того, що він звертався до незалежної експертної організації для визначення розміру збитків в результаті дорожньо-транспортної пригоди з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу.

Відповідач не надав суду жодного доказу того, що він пропонував позивачу товари взамін пошкоджених, самостійно усунув наслідки своїх дії, надав грошові кошти на відшкодування шкоди, також не надав суду будь-якого обґрунтованого розрахунку на спростування позову.

Разом з цим відповідно до п. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Так само в ст. 12 ЦПК України вказано, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. В ст. 81 ЦПК України вказано, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Враховуючи наведенні вище факти в їх сукупності та співставленні, суд приходить до висновку, що відповідач є винним у заподіянні шкоди, що сталась в результаті дорожньо-транспортної пригоди 27.12.2016 року, а тому з нього підлягає стягненню відшкодування завданих збитків, розмір який є обґрунтованим та доведеним в судовому засіданні, не спростований належними та допустимими доказами в порядку ст. 76-77 ЦПК України в сумі 2000,00 грн., що є частковим задоволенням позовних вимог.

Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди в розмірі 4000,00 грн.

Стаття 23 ЦК України встановлює, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Отже, для відшкодування моральної шкоди в даній справі необхідні наступні підстави: наявність душевних страждань, яких позивач зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою щодо нього, членів його сім'ї чи близьких родичів або у зв'язку з пошкодженням його майна. Необхідними умовами також є неправомірність рішень, дій чи бездіяльності та наявність вини відповідача.

В підтвердження завдання моральної шкоди позивач посилається на заподіяння душевних страждань, що викликані: дискомфортом у вигляді неможливості тривалий час використовувати свою власність за її прямим призначенням; клопотами по ремонту автомобілю; витратами свого часу та постійним хвилюванням, оскільки був змушений впродовж більше року брати участь в адміністративній та цивільній справах, готуватись та брати участь в судових засіданнях по адміністративній та цивільній справах по ДТП, при цьому не маючи юридичної освіти та змоги скористатись послугами адвоката; грубою, неправомірною поведінкою відповідача, який: намагався залишити місце ДТП, та був затриманий сусідами по моєму дому, жодного разу так і не з’явився до страхової компанії та не написав заяву про скоєння ДТП та її обставини, чим позбавив мене можливості отримати відшкодування від страхової компанії, усіляко намагається затягнута розгляд справи, наполягаючи на перенесенні справи, посилаючись на неявку страхової компанії, яку він сам жодного разу не відвідав, постійно в ході судових засідань принижував честь та гідність позивача, грубо перериваючи його та заявляючи, в брутальній формі, що він каже неправду, при цьому не приводячи жодних фактів його неправоти; 16 січня 2018 року після судового засідання в приміщенні суду відповідач замахнувся на позивача своєю палицею, погрожуючи фізичною розправою, а жінка, яка його супроводжую на судових засіданнях, переслідувала його та голосно вигукувала на його адресу прокльони.

Суд, виходячи із засад розумності та справедливості, обґрунтування спричинення позивачу моральних страждань, вважає суму в розмірі 4000 грн. не достатньо обґрунтованою та співмірною обсягу завданих моральних страждань, а тому вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню частково.

Суд вважає, що розмір морального відшкодування, з урахуванням ступеня вини відповідача, тривалості страждань та негативних наслідків, які настали для позивача у зв'язку із дорожньо-транспортною пригодою та пошкодженням внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди його автомобіля, суд вважає, що відшкодування у розмірі однієї мінімальної заробітної плати (3723,00 грн.) є достатніми розміром для відшкодування заподіяної йому моральної шкоди.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позивач в судовому засіданні відповідно до ст. 81 ЦПК України довів ті обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, не в повному обсязі, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 640,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 16, 22, 526, 1166, 1167, 1187, 1188, 1192, 1194 ЦК України, ст. ст. 2-5, 10-13, 19, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1; паспорт серії ММ №295880, виданий Дзержинським МВМ 29.09.1999; рнокпп НОМЕР_4, адреса: АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, адреса: АДРЕСА_2) грошову суму в розмірі 6363 (шість тисяч триста шістдесят три) грн.

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в іншій частині – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1; паспорт серії ММ №295880, виданий Дзержинським МВМ 29.09.1999; рнокпп НОМЕР_4, адреса: АДРЕСА_1) на користь держави судовий збір в розмірі 640 (шістсот сорок) грн.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Дзержинський районний суд міста Харкова.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 09 листопада 2018 року.

Головуючий Шестак О.І.