Постанова № 77733679, 06.11.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/15146/18

Провадження №3/522/7995/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2018 року суддя Приморського районного суду м.Одеси Домусчі Л.В. розглянувши матеріали, що надійшли з Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, директор ТОВ «Укрстрой Сервіс», проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2

- за ч.1 ст.163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до адміністративних матеріалів, наданих суду 27.08.2018 року, суддя отримала 28.08.2018 року, вбачається, що ОСОБА_1 – директор ТОВ «Укрстрой Сервіс», вчинив правопорушення: п.198.1, п.198.3 ст.198, п.200.2 ст.200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 790 034,00 грн., у тому числі у вересні 2017 року – 8 245,00 грн., у жовтні 2-17 року – 781 789,00 грн.; п.198.1, п.198.3 ст.198, абз. «в» п.200.4 ст.200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ зі змінами та доповненнями, що призвело до завищення від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21) на загальну суму 562 635,00 грн., у тому числі у грудні 2017 року – 562 635,00 грн., які визначені в акті перевірки від 15.08.2018 року №1725/15-32-14-07/37810459.

За вказаним фактом головним державним ревізором-інспектором відділу позапланових перевірок ризикових платників управління аудиту ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 був складений протокол №30 про адміністративне правопорушення від 15.08.2018 року за ч.1 ст.163-1 КпАП України, який підписав правопорушник.

В судове засідання ОСОБА_1 не з’явився,про час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив. З протоколу про адміністративне правопорушення від 15.08.2018 року вбачається, що ОСОБА_1 з висновками, викладеними у акті, що став підставою для складання протоколу не згоден. Також в протоколі ОСОБА_1 зазначив, що будуть надані документи щодо оскарження відповідних рішень.

В судове засідання з’явився представник ОСОБА_1 – адвокат ОСОБА_3, зазначив що вину ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення за ч.1 ст.163-1 КУпАП не визнав, підтримавши надані 24.10.2018 року суду письмові пояснення, в яких просив закрити провадження у зазначеній справі за відсутності події та складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_1 на підставі ч.1 ст.247 КУпАП.

Також не погоджується з висновками Акту про те, що відсутність товарно-транспортних накладних, які підтверджують факт перевезення вантажів, дає підстави робити висновок про наявність ознак фіктивності та відсутності фактів реального здійснення господарських операцій.

Ознайомившись з адміністративними матеріалами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення №30 від 15.08.2018 року, актом №1725/15-32-14-07/37810459, письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 15.08.2018 року, з яких вбачається, що з висновками викладеними у акті, що став підставою для складення протоколу не згоден, поясненнями представника ОСОБА_1 – ОСОБА_3., наданими під час розгляду справи, письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 24.10.2018 року, вважаю, що адміністративне провадження стосовно ОСОБА_1, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, необхідно закрити, у зв’язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно вимог ст.245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

З огляду на ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Стаття 9 Кодексу про адміністративні правопорушення наводить визначення поняття адміністративного правопорушення, а саме: це є «протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність».

Згідно ч.2 ст.9 КУпАП адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Адміністративна відповідальність за ч.1 ст.163-1 КУпАП настає у разі відсутності податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

В письмових поясненнях ОСОБА_1 зазначено, що він не погоджується з висновками наведеними в Акті, та фактами , викладеними в Акті перевірки, що стали підставою для таких висновків, в зв’язку із тим, що такі висновки головним державного ревізором-інспектора базуються на припущеннях, не відповідають дійсності та суперечать діючому законодавству України, а саме:

ТОВ «Укрстрой Сервіс», де він є директором, надано усі первинні документи, що посвідчують факт здійснення господарських операцій між ТОВ «УКРСТРОЙ СЕРВІС» та його контрагентами, відносини з якими були предметом перевірки.

З огляду на Податковий кодекс України, товарно-транспортна накладна не передбачена в якості документа за наявності якого підприємство має право на включення відповідних сум до складу податкового кредиту.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Зазначене свідчить про те, що за отримання зазначених в Акті товарів та послуг ТОВ «УКРСТРОЙ СЕРВІС» з своїми контрагентами розрахувався, тобто сторони договору зазнали змін майнового стану. Дані факти підтверджується податковими накладними, які були включені ТОВ «УКРСТРОЙ СЕРВІС» у податкову звітність з ПДВ у періоді, що перевірявся, а також копіями відповідних документів про оплату продавцю/виконавцю вартості товарів та послуг, які були надані до перевірки.

Суд погоджується з запереченнями представника правопорушника про неправомірне включення до змісту Акту, а в подальшому враховувати у висновках Акту інформацію від ГУ ДФС в Миколаївській області щодо контрагентів ТОВ «УКРСТРОЙ СЕРВІС», яка зазначається як «податкова інформація».

Вказана інформація не є податковою та не може бути підставою для висновків наведених в Акті.

Відповідно до п.п. 83.1.2. п. 83.1. ст. 83 ПКУ визначено, що серед іншого, під час проведення перевірок підставами для висновків є податкова інформація.

Порядок збору податкової інформації регламентовано ст. 82 ПКУ, відповідно якої для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла:

72.1.1. від платників податків та податкових агентів;

72.1.2. від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та Національного банку України;

72.1.3. від банків, інших фінансових установ - інформація про наявність та рух коштів на рахунках платника податків;

72.1.4. від органів влади інших держав, міжнародних організацій або нерезидентів;

72.1.5. за наслідками податкового контролю;

72.1.6. для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності також використовується інша інформація, оприлюднена як така, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства та/або добровільно чи за запитом надана контролюючому органу в установленому законом порядку.

Інформація наведена в Акті, що надійшла від ГУ ДФС в Миколаївській області не відноситься до жодних джерел збору податкової інформації, а відповідно не підпадає під визначення вказаного терміну.

В Акті наведені висновки про те, ТОВ «Савон Плюс» та ТОВ «Гелеон Буд» не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Вказаний висновок обґрунтовується тим, що в зв’язку з відсутністю документальних підтверджень щодо рівня освіти, кваліфікації, професіональних знань, чисельності та фахової належності робітників вказаних підприємств, неможливо встановити та підтвердити відповідність наявних трудових ресурсів виконанню оформлених господарських операцій.

Зазначене не підтверджене належним чином, а тому є припущенням в зв’язку із відсутністю будь-яких доказів, у т.ч. податкової інформації.

Окрім зазначеного, висновки наведені в Акті з приводу того, що «Вказане свідчить про штучне формування податкового кредиту ТОВ «УКРСТРОЙ СЕРВІС» … по ланцюгу постачання…» спростовуються і нормами діючого законодавства:

201.10. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов’язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. …

Відповідно до п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України «Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.»

Пунктами 198.1., 198.3., 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України визначено наступне:

«198.1. Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.».

«198.3. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.».

«198.6. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної / розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних / розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні / розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.».

В Акті не зазначає жодної інформації та не посилається на жодні докази, які б свідчили про відсутність факту виконання будівельних робіт/постачання товарів за договорами укладеними ТОВ «УКРСТРОЙ СЕРВІС» з його контрагентами.

Усе зазначене вище свідчить про факт оплати ТОВ «УКРСТРОЙ СЕРВІС» та виконання будівельних робіт/постачання товару його контрагентами та про фактичне здійснення господарських операцій за зазначеними договорами.

До того ж наявність податкових накладних, складених та зареєстрованих в порядку визначеному положеннями Податкового кодексу України, свідчить про безпідставність висновків в Акті про віднесення до податкового кредиту суми податку, нарахованого у зв'язку з придбанням послуг /товарів.

Окремо слід зупинитися на судовій практиці зі спорів щодо оскарження рішень податкових органів.

Відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів

Верховний Суд в постанові від 06.02.2018 у справі 804/4940/14 зазначив, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Таких висновків дійшов Верховний Суд і в постанові від 30.01.2018 р. по справі № 2а/1770/3360/12, від 19 червня 2018 року у справі №826/7704/16 (адміністративне провадження №К/9901/38191/18).

Наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні

Наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 19 червня 2018 року по справі №826/7704/16 (адміністративне провадження №К/9901/38191/18) та від 17 квітня 2018 року по справі №820/475/17 (адміністративне провадження №К/9901/4907/17).

Відсутність ТТН

Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції у цілому (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року справа №820/477/18, адміністративне провадження №К/9901/55969/18, від 11 вересня 2018 року справа №815/6105/17, адміністративне провадження №К/9901/56987/18, від 11 вересня 2018 року справа №821/995/17, адміністративне провадження №К/9901/54216/18 , від 11 вересня 2018 року справа №823/2247/17, адміністративне провадження №К/9901/56440/18 та ін.).

Порушення податкової дисципліни по ланцюгу постачання

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними (Постанови Верховного суду від 10 вересня 2018 року справа №826/8016/13-а,адміністративне провадження №К/9901/4058/18, від 10 вересня 2018 року справа №826/25442/15, адміністративне провадження №К/9901/24925/18, від 11 вересня 2018 року у справі №810/2677/17, адміністративне провадження №К/9901/47242/18 та ін.).

За таких обставин, що висновки викладені в Акті щодо нереальності здійснення господарських операцій є недоведеними та необґрунтованими.

Слід відзначити, що актом перевірки, не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло ТОВ «УКРТСРОЙ СЕРВІС» права на формування податкового кредиту у перевіряємий період.

Податковий кодекс України не ставить право ТОВ «УКРТСРОЙ СЕРВІС» на формування податку на додану вартість в залежність від факту підтвердження сплати податку на додану вартість його контрагентами або в залежність від наявності чи відсутності контрагента за своїм місцезнаходженням після здійснення господарської операції.

При цьому, слід зазначити, що ні чинний Податковий кодекс України, ні Бюджетний кодекс України, не ставлять в залежність право платника податку на податковий кредит, формування податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання, зокрема, контрагентами по всьому ланцюгу постачання товару/послуг.

Статтями 61, 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина, не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документально підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р.(«Булвес «АД проти Болгарії») зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит, є «власністю» у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час, коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону «Про ПДВ», стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також, обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», практика Європейського Суду з прав людини, є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб, при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007 р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Отже висновки ГУ ДФС в Одеській області про порушення ТОВ «УКРСТРОЙ СЕРВІС»:

-п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України від 2.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 790 034 грн., грн., у тому числі у вересні 2017 року – 8245 грн., у жовтні 2017 року – 781 789 грн..

- п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, абз. «в» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 2.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до завищення від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21) на загальну суму 562 635 грн., у тому числі у грудні 2017 року – 562 635 грн..

є такими, що не відповідають приписам чинного законодавства України.

З матеріалів справи, письмових пояснень ОСОБА_1 від 24.10.2018 року, та пояснень представника ОСОБА_1 – ОСОБА_3 наданих у судовому засіданні, суд не вбачає, що ОСОБА_1 порушив вимоги законодавства України, зазначених в Акті перевірки та протоколі про адміністративне правопорушення, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.163-1 КУпАП.

Зі змісту статей 7, 254, 279 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється лише щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП розпочате провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю з підстав відсутності складу адміністративного правопорушення.

Приймаючи до уваги вищевикладене та відсутність в діях ОСОБА_4 складу адміністративного правопорушення, передбачене ч.2 ст.123 КУпАП, суд вважає необхідним закрити провадження в справі.

Керуючись ст.ст.9, 10, 24, 33, ч.1 ст.163-1, 221, 247, 254, 268, 279, 280, 283, 284 КУпАП, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження за адміністративним матеріалом про притягнення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.163-1 КУпАП закрити за відсутністю складу правопорушення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м.Одеси протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Л.В.Домусчі

06.11.2018