Рішення № 77733639, 18.10.2018, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 520/1552/18

Провадження № 2-а/520/285/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.2018 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

судді Пучкової І.М.

за участю секретаря судового засідання Бродецької Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі адміністративну справу за

адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора патрульної поліції 3-ї роти 1-го батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області лейтенанта поліції ОСОБА_2, третя особа - Управління патрульної поліції в Одеській області, про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

08 лютого 2018 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП України, посилаючись на те, що 01.02.2018 року він був безпідставно притягнутий до адміністративної відповідальності і стягненню штрафу у розмірі 425 грн. 00 коп. за постановою, складеною відповідачем неправомірно.

Відповідач інспектор патрульної поліції 3-ї роти 1-го батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області лейтенант поліції ОСОБА_2 надав відзив на адміністративний позов відповідно до якого просив у задоволені позову відмовити, посилаючись на те, що позивач, керуючи т/з «Mitsubishi L200», д/н НОМЕР_1, порушив п. 8.7.3 «ПДР України», чим скоїв адміністративне правопорушення.

Представник третьої особи УПП в Одеській обл. ДПП в судове засідання не з’явився, пояснень на позов не надав.

Дослідивши надані докази та матеріали справи, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що інспектором патрульної поліції 3-ї роти 1-го батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області лейтенантом поліції ОСОБА_2М, 08.02.2018 року складена постанова серії АР за № 454019 у справі про адміністративне правопорушення, з якої вбачається, що ОСОБА_1, керуючи т/з «Mitsubishi L200», д/н НОМЕР_1, у м. Одесі, на вул. Мечнікова, здійснив проїзд на перехрестя з вул. Розумовської на заборонений червоний сигнал світлофору, чим порушив вимоги п. 8.7.3 "Правил дорожнього руху України".

ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП України у вигляді штрафу у сумі 425 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 251 КУпАП України, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинені та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показами технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовувалися при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зазначено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КпАП України. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник.

Відповідач, у порушення цих норм, не надав до суду фото- відео- фіксацію при скоєнні правопорушення, у справі про адміністративне правопорушення не надав жодних доказів правомірності зазначеної постанови про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що позовні вимоги щодо визнання протиправною та скасування постанови підлягають задоволенню, так як є доведеними, обґрунтованими, та такими, що не спростовані відповідачем, тому постанова підлягає скасуванню.

Що стосується вимог про стягнення судових витрат на оплату правничої допомоги, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимог в цій частині, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 132 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 , 2 , 3 ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорара адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються, згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

ВССУ у справі №6-32389ск15 та ВССУ від 14.09.2016 у справі 537/3062/15-ц зазначив, що склад та розмір таких витрат є предметом доказування у справі. Доказами витрат є: договір доручення або про надання правової допомоги, акт приймання-передачі виконаних робіт та документи, які свідчать про оплату гонорару (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Можуть бути також стягнуті витрати на правову допомогу, які понесені стороною і у разі вчинення дій поза судовим засіданням, але у конкретній справі, що розглядається судом.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що, згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012р. №5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження судових витрат на правову допомогу в сумі 4000 грн., представником позивача надано договір про надання правничої допомоги від 02.02.2018 р., копію квитанції до прибуткового касового ордера від 02.02.2018 р. на суму 1600 грн., копію квитанції до прибуткового касового ордера від 19.03.2018 р. на суму 400 грн., копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВЛ № 990.

Суд вважає, що вказані витрати не підлягають стягненню, оскільки позивачем не доведено обставин надання йому адвокатом правової допомоги, в матеріалах справи відсутні акти приймання-передачі виконаних робіт, тому встановити, який обсяг послуг було надано адвокатом, не є можливим.

Таким чином, у стягненні на користь позивача витрат на правову допомогу слід відмовити.

Керуючись ст. 5, 9, 73-77, 90, 242-246 КАС України, ст. 251, 288, 289 КпАП України,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Інспектора патрульної поліції 3-ї роти 1-го батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області лейтенанта поліції ОСОБА_2, третя особа - Управління патрульної поліції в Одеській області, про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити.

Скасувати постанову серії АР за № 454019 від 01.02.2018 року, складену інспектору патрульної поліції 3-ї роти 1-го батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області лейтенантом поліції ОСОБА_2М про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП України.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до Київського районного суду міста Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Пучкова І. М.