Рішення № 77729863, 02.11.2018, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/1027/18

провадження №: 2/398/1419/18

РІШЕННЯ

Іменем України

"02" листопада 2018 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Орловського В.В. за участю секретаря судового засідання Колісник О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Олександрія цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства “Житлогосп”, представник ОСОБА_2, про визнання неправомірно нарахованою і скасування заборгованості та відшкодування збитків, та зустрічним позовом Комунального підприємства “Житлогосп” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

4 квітня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, у якому з урахувань поданої 23 серпня 2018 року заяви про збільшення і уточнення позовних вимог просить зобов’язати КП “Житлогосп” скасувати борг у сумі 4594,85 грн і визнати його неправомірним незаконним нарахуванням плати за ненадані послуги по незаконним тарифам та зобов’язати внести зміни до технічного паспорту будинку за адресою м. Олександрія, вул. 6-го Грудня, 91 із зазначенням експлуатаційних параметрів елементів будинку, здійснивши перерахунок нарахувань за вже сплачені житлово-комунальні послуги, визнати вищевказану суму 10248,60 грн нанесеним їй збитком, який підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

В обгрунтовання своїх вимог позивач послалася на те, що вона є співвласником і зареєстрованим мешканцем квартири у зазначеному будинку і КП “Житлогосп”, яке надає послуги з утримання будинку неправомірно нарахувало їй заборгованість з оплати відповідних комунальних послуг у розмірі 4594,85 грн. Незаконнісь такого нарахування за доводами позивача підтверджується тим, що ОСОБА_1 відмовилася підписати запропонований КП “Житлогосп” у 2011 році проект договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, оскільки він не відповідає типовому договору, не було проведено загальні збори мешканців будинку, ними не погоджена вартість і перелік запропонованих у проекті договору послуг. Також позивач посилається на те, що рішенням суду визнано незаконним і нечинним рішення виконавчого комітету Олександрійської міської ради від 5 серпня 2011 року №629 “Про затвердження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій”, рішення від 6 жовтня 2011 року №763 “Про введення в дію тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій” та від 28 квітня 2016 року за №264 “Про встановлення скоригованих тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій”. Позивач вважає, зо визнання незаконними зазначених рішень є підставою визнання незаконними нарахувань плати за житлово-комунальні послуги. Позивач посилається на те, що КП “Житлогосп” приховує від неї інформацію про перелік послуг, які ним надаються, та графік їх надання. Також позивач стверджує, що КП “Житлогосп” не у повному обсязі надає відповідні послуги. На підтвердження цих доводів позивач вказує на те, що перерахунок плати за частину підвалу площею 82,2 кв.м. проведений із запізненням лише з 1 травня 2013 року, також відповідач враховує у територію прибирання площу, яку займає торговельний центр та гаражі, а також для розрахунку оплати мешканцями послуг з дератизації і дезінсекції враховує, площу підвалу будинку, яку фактично займає підприємець ОСОБА_3 Позивач стверджує, що відповідач завищує акти виконаних робіт. Позивач посилається на те, що відповідач зобов’язаний внести зміни до технічного паспорту будинку. У зв’язку з наявністю нарахованої заборгованості ОСОБА_1 22 лютого 2018 року відмовлено у нарахуванні субсидії на житлово-комунальні послуги у зв’язку із заборгованістю. Позивач вважає, що неправомірне на її думку нарахування заборгованості відповідачем завдало їх збиток, який складається з розміру неотриманої нею субсидії у 2017-2018 році у розмірі 10248.60 грн.

У зустрічній позовній заяві КП “Житлогосп” просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за послуги по утриманню будинку та прибудинкових територій у розмірі 4071,93 грн. На обґрунтування цих вимог КП “Житлогосп” посилається на те, що ОСОБА_1 є споживачем його послуг та у повному обсязі їх не оплачує, внаслідок чого утворилась заборгованість у зазначеному вище розмірі.

У відзиві на зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 заперечує проти задоволення зустрічного позову із підстав, зазначених в основному позові.

Також 15 травня 2018 року ОСОБА_1 подала заяву про застосування строку позовної давності за вимогами КП “Житлогосп” за зустрічним позовом.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала свій позов із зазначених у ньому та у відзиві на зустрічну позовну заяву підстав. Також вона заперечувала проти задоволення зустрічного позову та заявила про застосування строку позовної давності щодо вимог за зустрічним позовом.

Представник КП “Житлогосп” у судовому засіданні підтримав зустрічну позовну заяву і заперечував проти задоволення основного позову з підстав, зазначених у його заявах по суті справи та письмових поясненнях.

Вислухавши доводи учасників справи, дослідивши надані суду докази, суд встановив такі обставини і дійшов таких висновків.

ОСОБА_1 є співвласником та єдиним зареєстрованим мешканцем квартири за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія. АДРЕСА_1. Ці обставини визнаються усіма сторонами та підтверджуються копією паспорта позивача з відміткою про реєстрацію місця проживання, довідкою КП “Житлогосп” №564 від 5 травня 2018 року, копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 17 грудня 2009 року.

Відповідно до свідоцтва про право власності, виданого Виконкомом Олександрійської міської ради 15 грудня 2006 року право власності на житловий будинок з підвалом, який розташований у м. Олександрії по вул. 6-го Грудня, 91 належить територіальній громаді м. Олександрія в особі Олександрійської міської ради на підставі рішення виконкому Олександрійської міської ради №651 від 14 серпня 2006 року.

Відповідно до рішення Олександрійської міської ради від 23 листопада 2010 року №29 “Про початок діяльності комунального підприємства “Житлогосп” це підприємство приступило до обслуговування взятого на баланс житлового фонду з 1 грудня 2010 року. Таким чином з цього часу КП “Житлогосп” є надавачем послуг з утримання житлових будинків та прибудинкових територій, зокрема і у зазначеному вище будинку, у якому мешкає ОСОБА_1 Ці обставини визнаються обома сторонами.

Тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлені рішенням виконавчого комітету Олександрійської міської ради від 5 серпня 2011 року №629 “Про затвердження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій”, рішення від 6 жовтня 2011 року №763 “Про введення в дію тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій”, від 29 грудня 2016 року №920 та від 28 квітня 2016 року за №264 “Про встановлення скоригованих тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій”, від 6 липня 2017 року №452.

Зазначеними рішеннями встановлено тарифи зокрема і щодо будинку, у якому мешкає ОСОБА_4

Постановою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 8 серпня 2017 р. у справі № 398/7667/14-а(2-а/398/38/16) визнано незаконними та нечинними рішення виконкому Олександрійської міськради від 05.08.2011 № 629 «Про затвердження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», від 06.10.2011 № 763 «Про введення в дію тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» та від 28.04.2016 №264 «Про встановлення скоригованих тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій». Ця постанова не була скасована апеляційним судом та набрала законної сили.

Відповідно до довідки про розмір платежів за послуги КП “Житлогосп” ОСОБА_1 сплачує КП “Житлогосп” за послуги утримання будинку частково. У зв’язку з цим у період з 1 грудня 2010 року по 1 квітня 2018 року виникла заборгованість у розмірі 4071 грн 93 коп.

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні повідомив, що він є старшим зазначеного вище будинку та проживає у ньому, ОСОБА_1 є мешканцем будинку з іншого під’їзду. Свідок також пояснив, що декілька років він як старший будинку подавав заяви до КП “Житлогосп” щодо стану надання житлово-комунальних послуг і представляє інтереси мешканців будинку перед КП “Житлогосп”. Зокрема, він звертався до КП “Житлогосп” щодо перерахунку (зменшення) площі прибирання на площу торговельного центру і гаражів. Також він не згоден з площею надання послуг з дезінсекції і дератизації.

Свідок ОСОБА_6, яка є головним економістом КП “Житлгосп”, пояснила що КП “Житлогосп” не може надавати послуги зі зміни технічних паспортів. Площа прибудинкової території складає 5585 м, з якої включаються в розрахунок оплати 1999 метрів твердого покриття і 676 м зеленої зони, які включені до розрахунку на послуги прибирання. Територія, яку займає торговельний центр не включена до розрахунку площі прибирання. Також не включена до розрахунку площа покрівлі прибудови торгового центру. Власники, мешканці квартир та вбудовані у будинок суб’єкти господарювання, зокрема перукарні, беруть участь в утриманні будинку. Обслуговуванням площі прибудови торговельного центру та її покрівлі займається власник прибудови, ці витрати до розрахунку тарифів для мешканців не включені.

Вирішуючи спір суд застосовує такі норми права.

Законом України «Про житлово-комунальні послуги» визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

Згідно із статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом першим частини 1 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Із зазначених положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» випливає, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Таким чином, під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу, відповідачам), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги згідно з існуючими тарифами.

За змістом ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін (строк).

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми , якщо законом чи договором не встановлений інший розмір відсотків.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 18 ЗУ “Про житлово-комунальні відносини” у редакції, яка була чинною на час виникнення правовідносин, що є предметом спору, встановлювався таких порядок оформлення претензій споживачів до виконавців. У разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Представник виконавця повинен з'явитися на виклик споживача не пізніше строку, визначеного договором. Акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника виконавця в погоджений умовами договору строк або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі. Акт-претензія споживача подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій. Спори щодо задоволення претензій споживачів вирішуються в суді. Споживач має право на досудове вирішення спору шляхом задоволення пред'явленої претензії.

Враховуючи встановлені судом обставини і зазначені норми права суд дійшов висновку про те, що позовна заява ОСОБА_1 задоволенню не підлягає таких підстав.

Як вбачається із наданих суду доказів КП “Житлогосп” нараховувало ОСОБА_1 оплату за надані ним комунальні послуги з утримання будинку і прибудинкової териорії відповідно до визначених рішеннями Олександрійської міської ради тарифів. При цьому на час нарахування плати КП “Житлогосп” керувався тими рішеннями про встановлення і коригування тарифів, які були чинними на час відповідного нарахування. Відповідно до п. 10.2 п останови пленуму ВАСУ від 20.05.2013 № 7 “Про судове рішення в адміністративній справі” визнання акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта. Суд визначає, що рішення суб'єкта владних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти. Зазначеною вище постановою Олександрійського міськрайонного суду від 8 серпня 2017 року визначено, що рішення Олександрійської міської ради про встановлення і коригування тарифів є нечинним, тобто припиняє свою дію з моменту набрання чинності рішенням суду, яке у цьому випадку набрало законної сили після апеляційного перегляду 09 листопада 2017 року. Отже, визнання цих рішень незаконними і нечинними постановою суду від 8 серпня 2017 року не змінює нарахувань ретроспективно, тобто за періоди до набрання законної сили цією постановою суду.

Із цих же підстав посилання ОСОБА_1 на порушення процедури затвердження тарифу, зокрема і на ті, які були встановлені у зазначеній постанові суду від 8 серпня 2017 року, не заперечують факту чинності рішень міської ради про встановлення тарифів на час проведення відповідних нарахувань.

Суд також відхиляє доводи ОСОБА_1 про неправильність розрахунку площі, з якої розраховуються розмір оплати послуг з утримання прибудинкової території та дератизації і дезінсекції, оскільки ця складова плати розрахована відповідно до затверджених тарифів, які були чинним нам момент нарахування і позивач не надала достатніх доказів неправильності проведеного на підставі цих тарифів розрахунку, зокрема і щодо включення до цього нього території, яка не відносяться до прибудинкової.

Суд відхиляє доводи позивача ОСОБА_1 про те, що КП “Житлогосп” не надає у повному обсязі послуги з утримання будинку і прибудинкової території, оскільки вона не надала доказів цього факту. Так, порядок оформлення претензій споживачів до виконавців встановлювався зазначеними вище нормами ст. 18 ЗУ “Про житлово-комунальні послуги”. ОСОБА_1 не надала визначених нормами цієї статті доказів неналежного виконання КП “Житлогосп” своїх обов’язків, а саме відповідних актів-претензій. Надані ОСОБА_1 заяви і звернення до КП “Житлогосп” від 20.05.2011, 07.02.2013, 08.02.2013, 30.07.2015, 24.02.2017, 26.09.2017. 17.11.2017. 23.01.2018 не відповідають вимогам зазначеного порядку і тому не приймаються судом як доказ порушення виконавцем умов договору. Тому доводи ОСОБА_1 про те, що КП “Житлогосп” мало провести перерахунок у зв’язку з ненаданням окремих послуг є необґрунтованими. Наданий ОСОБА_1 акт-претензія від 22 серпня 2018 року відхиляється судом як неналежний доказ, оскільки він був складений вже після подання позову у правовідносинах, що виходять за межі спору у цій справі і тому не стосується предмету доказування у справі.

Суд також вважає необґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов’язання КП “Житлогосп” внести зміни до технічної документації на будинок. Як зазначено вище, будинок, у якому мешкає ОСОБА_1 належить територіальній громаді м. Олександрія в особі Олександрійської міської ради. Саме власник відповідно до ч.1 ст. 317 Цивільного Кодексу України є особою, уповноваженою розпоряджатися належним йому майном, тобто вирішувати його фактичну і юридичну долю. Тому саме на власника будинку покладається обов’язок з оформлення правовстановлюючих документів і технічної документації на будинок. Норму п.1.3 Правил утримання житлових будинків та прибудинкової території, відповідно до якої виконавці послуг з утримання будинків повинні забезпечувати своєчасне внесення змін до них, не можна тлумачити як таку, що делегує повноваження власника з оформлення правовстановлюючих документів і технічної документації. Тому внести зміни до технічної документації можливо лише з ініціативи власника будинку.

Також суд відхиляє доводи позивача про те, що відповідач розрахував плату за свої послуги, виходячи з неправильних відомостей про кількість квартир у будинку, оскільки достатніх доказів неправильності такого розрахунку суду не надано.

Також суд виходить з того, що ОСОБА_1 є споживачем послуг з утримання будинку та прибудинкової території, які надає КП Житлогосп, оскільки вона є співвласником квартири у будинку, що перебуває на балансі зазначеного підприємства, зареєстрована і фактично мешкає у ній. Вона також визнає, що є споживачем цих цих послуг, частково сплачуючи за них. Отже, враховуючи зазначені вище норми права ОСОБА_1 як споживач не може посилатися на неукладення договору з КП “Житлогосп” як на підставу неповної сплати нею комунальних послуг відповідно до затверджених тарифів. При цьому спір між нею і КП “Житлогосп” щодо укладення договору та його змісту може бути вирішених окремо як у судовому так і позасудовому порядку.

Необґрунтованим є також посилання ОСОБА_1 на обґрунтування доводів позовної заяви на висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 27.03.2013 у справі №6-6цс13. Правовідносини, які були предметом розгляду ВСУ істотно відрізняються від тих, що є предметом розгляду у даній справі. Зокрема дана справа є відмінною від тієї, що розглядав ВСУ, оскільки у ній рішення Олександрійської міської ради про встановлення і коригування тарифів визнані постановою адміністративною суду нечинними, а отже вони припинили дію лише на майбутнє. Тому висновок ВСУ про можливість застосування тарифів, які діяли до скасування судом рішення органу місцевого самоврядування про їх зміну (підвищення), не може бути застосований у даній справі.

Зустрічний позов підлягає задоволенню частково, а саме у частині нарахованої заборгованості за останні 3 роки перед поданням зустрічного позову. Тобто сума боргу стягується з урахуванням норм ЦК України про застосування позовної давності та рахується виходячи з наданого КП “Житлогосп” розрахунку починаючи з 01.06.2015 по кінцеву дату наданого суду розрахунку, а саме 01.04.2018 та складає: 4071,93 - 2170,52 = 1901,41 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом витрати на оплату судового збору пропорційно до розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 258-274 ЦПК України, суд

вирішив:

Відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, до Комунального підприємства “Житлогосп”, код ЄДРПОУ 37015342, місцезнаходження: Кіровоградська обл., місто Олександрія, вул ОСОБА_7, будинок 29, про визнання неправомірно нарахованою і скасування заборгованості та відшкодування збитків.

Задовольнити частково зустрічну позовну заяву Комунального підприємства “Житлогосп”, код ЄДРПОУ 37015342, місцезнаходження: Кіровоградська обл., місто Олександрія, вул ОСОБА_7, будинок 29, до ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, про стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства “Житлогосп” заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг у розмірі 1901 грн 41 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства “Житлогосп” витрати зі сплати судового збору у розмірі 822.78 грн.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду Кіровоградської області у порядку, передбаченому ст. 355 і п.15.5 ч.1 Перехідних положень ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Скорочене рішення складене у нарадчій кімнаті і проголошене 2 листопада 2018 року.

Повне рішення складено 9 листопада 2018 року.

Суддя Орловський В.В.