Рішення № 77729459, 02.11.2018, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/5665/17

пр.№ 2/464/1071/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.10.2018 року Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючого-судді Рудаков І.П.

за участі секретаря судового засідання Захарчук О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

позивач ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся в суд із позовною заявою, в якій просить стягнути із відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 17.10.2007 № б/н у розмірі 44 954,98 грн. та судові витрати у розмірі 1600,00 грн. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що на підставі кредитного договору відповідачу надано кредит у розмірі 1000 грн. у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом від суми залишку заборгованості за кредитом. Відповідачем умови кредитного договору не виконувались, внаслідок чого станом на 31.07.2017 утворилась заборгованість у спірному розмірі, яку позивач просить стягнути з відповідача. Разом із тим, просить стягнути з відповідача понесені судові витрати

Ухвалою судді Сихівського районного суду м.Львова від 05.10.2017 даний позов прийнято до розгляду та відкрито позовне провадження.

Рішення Сихівського районного суду м.Львова від 29.01.2018 позов ПАТ КБ «Приватбанк» було задоволено частково та вирішено з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 17.10.2007 № б/н в розмірі 42 576,17 грн., в решті позовних вимог відмовлено.

Проте, ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 05.05.2008 було задоволено заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 29.01.2018 та відповідно скасовано заочне рішення Сихівського районного суду м.Львова від 29.01.2018 в справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Справу було призначено до нового судового розгляду.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, причин неявки не повідомив, проте суд бере до уваги раніше подане представником клопотання за змістом якого позов підтримує та просить такий задоволити, а розгляд справи здійснювати у відсутності представника банківської установи, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач в судове засідання повторно не з’явився, хоча у відповідності до вимог ст.ст.128-130 ЦПК України належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, в т.ч. в порядку ч.11 ст.128 ЦПК України, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, причин неявки не повідомив, жодних заяв, клопотань та/або відзиву на позов не поступало. За вказаних обставин, суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи, на підставі наявних у ній доказів, оскільки вимоги ч.3 ст.288 ЦПК України передбачають можливість ухвалення повторного заочного рішення у справі.

У зв’язку з неявкою сторін та з врахуванням поданого представником позивача клопотання фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи та з’ясувавши дійсні обставини справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 17 жовтня 2007 року ОСОБА_1, звернулася з письмовою анкетою-заявою (б/н) до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» про надання їй кредиту у розмірі 1000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 відсотків на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. У заяві відповідач висловила згоду з тим, що заява разом із Умовами і правилами надання банківських послуг, а також Тарифи складає між нею та банком договір про надання банківських послуг.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором заборгованість ОСОБА_1 станом на 31.07.2017 склала 44 954,98 грн., з яких: 4 931,98 грн. – заборгованість за кредитом; 34 744,19 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 2 900 грн. – заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 250 грн. (фіксована частина), 2128,81 грн. (процентна складова).

Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Так, ч.4 ст.631 цього ж Кодексу, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Враховуючи, що відповідач взятих на себе кредитних зобов'язань в строки передбачені договором кредиту належним чином не виконав, суд приходить переконання, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором кредиту, відсотками, пенею обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо частини позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача суми штрафів у розмірі 250 грн. (фіксована частина) та 2128,81 грн. (процентна складова), нарахованої позивачем через несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов’язань, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами кредитного договору б/н від 17.10.2007 року передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення. У той самий час умовами кредитного договору також передбачена сплата штрафів - фіксованої частини та процентної складової.

У відповідності до положень ст.549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року №6-2003цс15.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить переконання, що оскільки у відповідності до ст.549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції України, а відтак вимоги ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» в частині стягнення з відповідача штрафів у розмірі 250 грн. (фіксована частина) та 2128,81 грн. (процентна складова) задоволенню не підлягають, а тому у цій частині позовних вимоги необхідно відмовити.

У відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір у сумі 1600,00 грн., що підтверджено платіжним дорученням, яке міститься у матеріалах справи. Таким чином, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 515,36 грн.

На підставі ст.ст. 525, 526, 527, 530, 610, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України та керуючись ст.ст. 2, 12, 81, 89, 128, 141, 247, 258, 263-265, 268, 280-282, 288, 354-355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

позов – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (09.07.1982р.н., ІПН – НОМЕР_1, адреса зареєстрованого місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, адреса місцезнаходження: м.Київ, вул.Грушевського, 1Д) заборгованість за кредитним договором від 17 жовтня 2007 року № б/н в розмірі 42 576,17 грн., з яких: 4931,98 грн. – заборгованість за кредитом; 34 744,19 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 2900 грн. – заборгованість за пенею та комісією; судовий збір у сумі 1515,36 грн., а всього у розмірі 44 091 /сорок чотири тисячі дев’яносто одна/ гривня 53 копійки.

В решті позову про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» суми штрафів нарахованих через несвоєчасне виконання грошових зобов’язань у розмірі 250 грн. (фіксована частина) та 2128,81 грн. (процентна складова) – відмовити.

Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, що встановлений Цивільним процесуальним кодексом України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку визначеному ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 02.11.2018 року.

Суддя: Рудаков І.П.