Ухвала суду № 77728791, 05.11.2018, Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області

05.11.2018

Провадження №2-с/389/8/18

ЄУН 389/1040/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2018 року суддя Знам‘янського міськрайонного суду Кіровоградської області Тьор Є.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу від 07 травня 2018 року, провадження №2-н/389/64/18 (ЄУН 389/1040/18), -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувсяі до суду з заявою, в якій просив скасувати судовий наказ від 07 травня 2018 року, який видано Знам’янським міськрайонним судом Кіровоградської області в провадженні №2-н/389/64/18 (ЄУН 389/1040/18) за заявою обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» в особі виробничого структурного підрозділу Знам’янського водопровідно-каналізаційного господарства про видачу судового наказу про стягнення з нього заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення в сумі 1134 грн. 19 коп., 3% річних в сумі 54 грн. 29 коп. та індексу інфляції в сумі 227 грн. 08 коп.. Зазначив, що не порушував норми законодавства, на які вказував стягувач, так як фактично не проживав за адресою стягнення.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.170 ЦПК України, боржник має право протягом пятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4,5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ч.3 ст. 171 ЦПК України, у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій розяснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження. В ухвалі про скасування судового наказу суд за клопотанням боржника вирішує питання про поворот виконання судового наказу в порядку, встановленомустаттею 444 цього Кодексу.

Судом встановлено, що судовим наказом Знам’янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07 травня 2018 року виданим у справі №ЄУН 389/1040/18 (провадження №2-н/389/64/18) з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» в особі виробничого структурного підрозділу Знам’янського водопровідно-каналізаційного господарства стягнуто заборгованість за надані послуги з водопостачання та водовідведення в сумі 1134 грн. 19 коп., а також 3% річних в сумі 54 грн. 29 коп., індекс інфляції в сумі 227 грн. 08 коп., та судовий збір в сумі 176 грн. 20 коп..

До матеріалів заяви про скасування судового наказу боржником додано клопотання про поновлення пропущеного строку для подання даної.

З'ясовано, що боржником не отримано копії судового наказу про що свідчить наявний в матеріалах справи конверт, який повернувся на адресу суду з відміткою «За закінченням терміну зберігання» (а.с.28).

Про наявність оскаржуваного судового наказу боржник дізнався отримавши 22.10.2018р. копію постанови про відкриття виконавчого провадження (ВП №57044775 від 20.08.2018р.), вчиненої на підставі даного судового наказу (а.с.37). Після чого, по минуванню одного дня, а саме 23.10.2018р. звернувся до суду із зазначеною заявою.

У зв’язку з відсутністю чітких документальних підтверджень пропуску встановленого строкудля подачі заяви про скасування судового наказу, а також дати, яка слугувала б моментом початку перебігу такого строку, суд вважає, що боржником даний не пропущено.

23 жовтня 2018 року боржником подано до суду заяву про скасування судового наказу, в якій зазначено, що борг нараховано безпідставно, оскільки за адресою стягнення не зареєстрований та не проживає, а стягувачем до заяви не додано документів, які б беззаперечно підтверджували наявність між ними договірних правовідносин та заборгованості. Зазначив, що у нього встановлено лічильник, а оплата здійснюється згідно його показників у встановленому законом порядку за фактичне використання води, у зв’ячзку з чим заборгованості не має.

Таким чином, встановлено, що між сторонами існує спір з приводу наявності вказаної заборгованості ОСОБА_1 перед ОКВП «Дніпро-Кіровоград». Строк для подання заяви про скасування судового наказу боржником не пропущено.

З огляду на те, що у даному випадку між сторонами безперечно вбачається спір про право, судовий наказ підлягає скасуванню.

Як вбачається з матеріалів заяви про скасування судового наказу, божником за подання даної заяви до суду сплачено судовий збір в сумі 88 грн. 10 коп.

У пункті 1 ч.5 ст.170 ЦПК України зазначено, що до заяви про скасування судового наказу додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Підпунктом 4-2 п.1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», передбачена ставка судового збору за подання до суду заяви про скасування судового наказу фізичною особою (0,05 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який станом на 01 січня 2018 становить 1762 грн.), тобто 88 грн. 10 коп.

Разом з цим, у п.2 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір» вказано, що за подання заяви про скасування судового наказу судовий збір не справляється.

Суд вважає, що при вирішенні питання щодо сплаченого боржником судового збору за подання даної заяви до суду, з огляду на вказані вище норми законів (закону) слід вдаватися до вироблених теорією права колізійних принципів.

Згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та ст. 10 ЦПК України, застосування правила про пріоритет норми з найбільш сприятливим для особи тлумаченням може бути здійснене шляхом використання практики Європейського суду з прав людини. З цього погляду показовим є остаточне рішення Європейського суду з прав людини в справі «Щокін проти України», в якому Суд дійшов висновку про порушення прав заявника, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, по-перше, в зв’язку з тим, що відповідне національне законодавство не було чітким і узгодженим та, відповідно, не відповідало вимозі «якості» закону і не забезпечувало адекватність захисту від свавільного втручання у майнові права заявника; по-друге, національними органами не була дотримана вимога законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли у його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.

Вимога щодо надання у випадку суперечливості приписів чинного законодавства тлумаченню на користь не владного суб’єкта може бути обґрунтована через звернення до ст.57 Конституції України, яка гарантує кожному право знати свої права і обо в’язки. Суперечливе й недосить чітке формулювання нормативних приписів нівелює таку гарантію.

Застосування правила про пріоритет норми з найбільш сприятливим для особи тлумаченням в публічному праві обґрунтовується і ст.8 Конституції України, яка закріплює принцип верховенства права, а також ч. 1 ст. 10 ЦПК України, яка передбачає, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Таким чином, застосування правила про пріоритет норми з найбільш сприятливим для особи тлумаченням з метою подолання змістовних колізій має здійснюватися шляхом системного тлумачення положень чинного законодавства з обов’язковим використанням ст.3 Конституції України, яка закріплює правові цінності, покладені в основу формування всієї правової системи України, а також ст. ст. 8 та 57 Конституції України. Теоретичним обґрунтуванням такого підходу є принцип правової визначеності та принцип гуманізму. При цьому посилання на ці принципи при обґрунтуванні правозастосовної позиції слід розглядати як один з проявів реалізації принципу верховенства права.

Відтак суд приходить до переконання, що ОСОБА_1 слід повернути сплачений ним судовий збір в сумі 88 грн. 10 коп., як помилково сплачений.

Керуючись ст. ст.171, 260, ЦПК України, ЗУ «Про судовий збір», суд,-

У Х В А Л И В:

Судовий наказ у справі ЄУН 389/1040/18 (Провадження №2-н/389/64/18) виданий 07 травня 2018 року Знам’янським міськрайонним судом Кіровоградської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Обласного комунального виробничого підприємства “Дніпро-Кіровоград”, в особі виробничого структурного підрозділу Знам’янського водопровідно-каналізаційного господарства заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення - скасувати.

Повернути ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір відповідно до квитанції №0.0.1165722079.1 від 22 жовтня 2018 року, в сумі 88 грн. 10 коп..

Роз'яснити стягувачу, що заявлені ним вимоги можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Знам’янського міськрайонного суду

Кіровоградської області Є ОСОБА_2