Вирок № 77726976, 08.11.2018, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 08.11.2018

Справа № 320/6293/18

Провадження 1-кп/320/923/18

ВИРОК

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2018 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Іваненко О.В.,

за участю секретаря - Прозорової Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Мелітополі матеріали кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12018080140001866, які надійшли з обвинувальним актом, стосовно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5., уродженця м. Ханлар, Азербайджан, громадянина Азербайджану, з вищою освітою, не працевлаштованого, має на утриманні двох малолітніх дітей, 2003 та 2014 року народження, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого;

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.121 КК України

за участю сторін кримінального провадження:

за участю прокурора - Щербина О.О.,

за участю адвоката обвинуваченого - Стоякіна Г.М.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

потерпілого - ОСОБА_4,

ВСТАНОВИВ:

09 червня 2018 року, приблизно о 02 годині 30 хвилин, знаходячись біля магазину «АТБ» за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, проспект 50-річчя Перемоги, 34, ОСОБА_1, в стані алкогольного сп'яніння, в ході раптово виниклої сварки з ОСОБА_4, умисно, з метою нанесення потерпілому тілесних ушкоджень, наявним у нього при собі ножем, наніс один удар в передню частину живота ОСОБА_4, тим самим, заподіяв одиночне проникаюче сліпе колото-різане поранення передньої черевної стінки з ушкодженням великого сальника, яке супроводжувалося гемоперитонеумом (200 мл крові у черевній порожнині), що кваліфікуються як тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Суд вважає, що дії обвинуваченого правильно кваліфіковані за ч.1 ст.121 КК України, так як він вчинив злочин, скоївши тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 себе винним у вчиненні інкримінованого йому злочині визнав в повному обсязі, пояснивши суду, що 09 червня 2018 року приблизно о 02 годині 30 хвилин він був випивши, знаходився біля магазину «АТБ» по проспекту 50-річчя Перемоги, 34 в м. Мелітополь, де у нього виникла сварка з ОСОБА_4, під час якої він наявним у нього при собі ножем наніс один удар в передню частину живота ОСОБА_4 У вчиненому щиро розкаявся та просив суворо не карати. На даний час він примирився з потерпілим та відшкодував йому матеріальну та моральну шкоду.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 пояснив, що він 09 червня 2018 року приблизно о 02 годині 30 хвилин йшов по проспекту 50-річчя Перемоги у м. Мелітополі та побачив, як обвинувачений та дівчина, знаходячись біля магазину «АТБ», розташованого по проспекту 50-річчя Перемоги, 34 в м. Мелітополь, сваряться. Він вирішив заступитися за дівчину, в результаті чого у нього з чоловіком виникла сварка, під час якої обвинувачений ножем наніс йому один удар в живіт. На теперішній час він повністю примирився із обвинуваченим, вважає за можливе призначити обвинуваченому умовний строк покарання, не пов'язаний з позбавленням волі. Претензій матеріального та морального характеру до ОСОБА_1 не має, оскільки він повністю відшкодував йому шкоду.

Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України в судовому засіданні не досліджувалися інші зібрані по справі докази, оскільки за згодою учасників процесу, дослідження останніх визнано недоцільним, так як фактичні обставини справи ніким не оспорюються і у суду відсутні сумніви щодо добровільної позиції учасників судового провадження, яким роз'яснено, що у такому випадку вони позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

В судовому засіданні прокурор просив призначити ОСОБА_1 покарання за ч.1 ст.121 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі.

В судовому засіданні адвокат обвинуваченого Стоякін Г.М. у зв'язку із визнанням обвинуваченим своєї провини, розкаяння у скоєному, примиренням із потерпілим, з урахуванням того, що він має двох малолітніх дітей, просив призначити обвинуваченому мінімальне покарання, згідно чинного законодавства, а саме умовний строк.

Згідно ст. 84 КПК України, процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Згідно п.4 ч.1 ст.91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність.

Відповідно до п.1 Постанови пленуму ВСУ №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суд має суворо додержувати вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суд має дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Відповідно до п.3 вказаної Постанови, досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле, склад сім'ї, його матеріальний стан тощо.

Відповідно до п.п.4, 5 Постанови пленуму ВСУ №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», виходячи з того, що встановлення пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його

призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в

обвинувальному висновку обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання. При призначенні покарання суд може визнати пом'якшуючими й інші обставини, не зазначені в ч.1 ст.66 КК України.

Відповідно до п.п.1, 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах проти життя та здоров'я особи», у справах про злочини даного виду суди зобов'язані як установлювати вину підсудних та призначати їм необхідне й достатнє для їх виправлення та попередження нових злочинів покарання, так і вживати всіх необхідних заходів до повного відшкодування заподіяної потерпілим матеріальної та моральної шкоди. Необхідно суворо дотримуватися вимог законодавства, що передбачає відповідальність за злочини проти життя і здоров'я людини, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, сукупність усіх обставин, які його характеризують (форма вини, мотив, спосіб, характер вчиненого діяння, ступінь здійснення злочинного наміру, тяжкість наслідків і т.д.), особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, при цьому необхідно ретельно дослідити докази, які мають значення для з'ясування змісту і спрямування умислу винного.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення (злочину), дані про особу обвинуваченого: раніше не притягався до кримінальної відповідальності, має постійне місце мешкання, за постійним місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні малолітню дитину 2014 р.н.; під час досудового та судового слідства активно сприяв розкриттю злочину, відшкодував в повному обсязі потерпілому матеріальну та моральну шкоду; думку прокурора, адвоката, потерпілого; обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 у відповідності до ст.66 КК України, суд визнає повне визнання своєї провини і щире каяття, сприяння слідству та суду у розкритті злочину та встановлення істини по справі, відшкодування шкоди потерпілому; у відповідності до ст.67 КК України, обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд визнає скоєння злочину у стані алкогольного сп'яніння.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про те, що обвинуваченому необхідно призначити покарання в межах санкцій ч.1 ст.121 КК України, та оскільки його виправлення і перевиховання можливі без ізоляції від суспільства, суд вважає можливим звільнити обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням в порядку, передбаченому ст.75 КК України, та покласти на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.

Відповідно до ч.1,2 ст.179 КПК України, особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу. Підозрюваному, обвинуваченому письмово під розпис повідомляються покладені на нього обов'язки та роз'яснюється, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Беручи до уваги вищевикладене, призначення обвинуваченому покарання з випробуванням, суд вважає за необхідно до набрання вироком законної сили змінити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання з покладанням на нього наступних обов'язків: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду; не відлучатись з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи; не відвідувати розважальні заклади та заклади, де дозволено вживати алкогольні напої. Здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;

Долю речових доказів необхідно вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Цивільний позов по справі не заявлявся.

Керуючись ст.ст.370, 373-376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5. визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 від призначеного йому покарання з випробуванням строком на 2 (два) роки.

На підставі п.п.1,2 ч.1, п.2, 4, 6 ч.2 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов'язки:

-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

-виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою;

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили у вигляді тримання під вартою, змінити на особисте зобов'язання, звільнивши його із-під варти в залі суду.

Покласти на засудженого ОСОБА_1 такі обов'язки:

-прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду;

-не відлучатись з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи;

-не відвідувати розважальні заклади та заклади, де дозволено вживати алкогольні напої.

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;

Речові докази по кримінальному провадженню:

-розкладний ніж з руків'ям коричневого кольору, який було упаковано до картонної коробки (квитанція №439-294), що знаходяться на зберіганні у камері схову Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області - знищити.

-брюки спортивні чорного кольору та футболка чорного кольору, які упаковані до картонних коробок (квитанція №440-294), що знаходяться на зберіганні у камері схову Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області - повернути ОСОБА_4 як власнику.

-футболка білого кольору, джинсові штани синього кольору, капці чорного кольору, які упаковані до картонної коробки (квитанція №472-294), що знаходяться на зберіганні у камері схову Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області - знищити.

-мобільний телефон «Samsung GT-E 1200M» imei НОМЕР_1 в корпусі синього кольору, упакований до паперового конверту (квитанція №46-294), що знаходяться на зберіганні у камері схову Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області - знищити.

-посвідчення на ім'я ОСОБА_1, упаковане до паперового конверту та долучене до матеріалів кримінального провадження - повернути ОСОБА_1 як власнику.

-ДВД диск синього кольору від ТОВ «АТБ-Маркет», який було упаковано до паперового конверту, який долучено до матеріалів кримінального провадження - залишити в матеріалах справи.

-ДВД диск синього кольору від «Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради», який було упаковано до паперового конверту, який долучено до матеріалів кримінального провадження - залишити в матеріалах справи.

На вирок можуть бути подані апеляційні скарги в Апеляційний суд Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок набирає законної сили після спливу 30 днів з дня його проголошення, у разі якщо учасниками судового провадження не буде подано апеляційних скарг. У разі подання апеляційних скарг, вирок суду набирає законної сили після ухвалення апеляційним судом рішення.

Суддя Мелітопольського

міськрайонного суду О. В. Іваненко