Рішення № 77726271, 01.11.2018, Василівський районний суд Запорізької області

311/2896/18

2/311/1156/2018

01.11.2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

01.11.2018 року м. Василівка

Василівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Пушкарьової С.П.

при секретарі Четвертак Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Василівка за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог Скельківська сільська рада Василівського району Запорізької області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

20.08.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Василівського районного суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, внаслідок того, що тривалий час була відсутня. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що йому належить на праві власності жилий будинок, що знаходиться за адресою: Запорізька обл., Василівський р-н, с. Скельки, вул. 60 років Жовтня, № 8. У будинку зареєстровані: ОСОБА_1, дружина ОСОБА_3, діти донька ОСОБА_4 та син ОСОБА_5 і відповідач ОСОБА_2. З початку 2013 р. відповідач не мешкає у будинку позивача та фактично проживає за іншою адресою. ОСОБА_2 залишається зареєстрованим у зазначеному вище будинку та не бажає знятися з реєстрації добровільно.

У зв’язку з чим позивачу доводиться нести додаткові витрати по оплаті комунальних послуг, що для нього є збитковим. Крім того, постало питання щодо оформлення субсидії, тому позивач просить визнати ОСОБА_2, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням у будинку за вказаною адресою, який належить позивачу на праві власності.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 31 серпня 2018 року провадження у справі було відкрито та справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на 17 жовтня 2018 року (а.с. 20).

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, надав заяву з клопотанням розглядати справу у його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві (а.с. 26).

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином - судовою повісткою та офіційним оголошенням на електронному сайті судової влади України. Заяву з клопотанням про відкладення розгляду справи не надав, причини неявки суду не повідомив.

Представник третьої особи Скельківської сільської ради Василівського району Запорізької області у судове засідання не з’явився, але до суду надійшла заява з проханням розглянути справу без його участі та вирішити справу на розсуд суду.

З огляду на це, відповідно до вимог ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе справу розглядати у відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів без фіксації судового процесу.

Зі згоди позивача, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

19 грудня 2013 року позивач ОСОБА_1 придбав будинок № 8, який розташовано по вул. 60 років Жовтня у с. Скельки Василівського району Запорізької області від ОСОБА_6, що підтверджується копією договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Василівського районного нотаріального округу Запорізької області, зареєстрованого у реєстрі за № 1862 (а.с. 4-5).

Позивач ОСОБА_1 належним чином зареєстрував своє право власності у державному органі, що підтверджено витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 14970871 від 19 грудня 2013 року (а.с. 6)

За ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Ч. 1 ст. 383 ЦК України встановлено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї.

Вимогами ст. 386 ЦК України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Як зазначено у ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до п. 34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав", оскільки право власності є абсолютним, яке включає володіння, користування та розпорядження майном, якого ніхто не може бути позбавлений, крім випадків, передбачених законом, володіння, користування та розпорядження майном, якого ніхто не може бути позбавлений, крім випадків, передбачених законом (ст. 41 Конституції України, ст.ст. 316 319 ЦК України), то власник на підставі ст. 391 ЦК не може бути визнаний таким, що втратив право користування своїм майном, зокрема жилим приміщенням або виселений із нього, оскільки це не відповідає характеру спірних правовідносин, й такі вимоги регулюються, зокрема, ст.ст. 71, 72, 109, 110, 116 ЖК Української РСР (далі ЖК УРСР).

В зв’язку із цим під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, та правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім’ї, попередніми членами його сім’ї, а також членами сім’ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (п. 3 ч. 1 ст. 346 ЦК) із зняттям останнього з реєстрації.

Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, ст.ст. 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; ст. 405 ЦК), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле

приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

Таким чином, позивач ОСОБА_1, як власник будинку, має право володіти, користуватися та розпоряджатися ним на власний розсуд, використовувати його для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї.

Таке право позивача згідно ч. 4 ст. 41 Конституції України, ч. 1 ст. 321 ЦК України є непорушним і він не може бути протиправно його позбавлений.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику права вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності, передбачені нормами ст.ст. 16, 386, 391 ЦК України.

У судовому засіданні встановлено, що в будинку зареєстрований ОСОБА_2, який не є власником квартири, членом родини позивача, добровільно зніматись з реєстрації у будинку не бажає.

Наявність реєстрації у квартирі ОСОБА_2 обмежує права ОСОБА_1, як власника, тому він на підставі ст. 391 ЦК України має право вимагати у судовому порядку усунення перешкод у здійсненні такого права.

Обраний ОСОБА_1 спосіб захисту порушеного права - усунення перешкод у користуванні власністю та виселення відповідача, ґрунтується на вимогах закону та є достатнім для відновлення його порушеного права.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, внаслідок того, що тривалий час був відсутній ОСОБА_2 - підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 317, 319, 383, 386, 391 ЦК України, ст.ст. 81, 247, 258, 259, 263-265, 280-282, 289, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог Скельківська сільська рада Василівського району Запорізької області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме - будинком № 8 по вулиці 60 років Жовтня у с. Скельки Василівського району Запорізької області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Василівський районний суд Запорізької області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Василівського районного суду

Запорізької області ОСОБА_7