Ухвала суду № 77725947, 09.11.2018, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/1/15-ц

У Х В А Л А

про розгляд заяви про відвід судді

09.11.2018 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді - Бенца К.К.,

при секретарі - Вереш А.В.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

позивача - ОСОБА_2

представника відповідача виконавчого комітету Ужгородської міської ради - Данканич А.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Ужгородської міської ради, ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_5 , ОСОБА_6, Компанія «Financial &aро; Investment Energy Holding (F.S.E.H.) Establishment» про визнання недійсним обмін жилими приміщеннями, визнання договорів недійсними,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Ужгородського міськрайонного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Ужгородської міської ради, ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_5 , ОСОБА_6, Компанія «Financial &aжг; Investment Energy Holding (F.S.E.H.) Establishment» про визнання недійсним обмін жилими приміщеннями, визнання договорів недійсними.

Через канцелярію суду представник відповідача виконавчого комітету Ужгородської міської ради подав заяву про відвід судді ОСОБА_8 з підстав п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, мотивуючи тим, що суддя ОСОБА_8 не може брати участь в розгляді справи і підлягає відводу з наступних підстав: ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідачу стало відомо про публікацію на інформаційному Інтернет порталі міста Ужгород «0312.UA», із змісту котрої вони дізналися про тиск на суддю з боку позивача. Окрім того , з відкритих джерел офіційного веб - сайту Вищої ради правосуддя їм стало відомо про повідомлення судді ОСОБА_8 про втручання в її діяльність .Виходячи з цього, на їх переконання позивач шляхом тиску та застосуванням погроз, мав на меті залякати суддю для подальшого маніпулювання її думкою, а відтак вказав,що існує висока вірогідність винесення суддею упередженого та необ'єктивного рішення на користь позивача, у зв'язку з чим просить відвести суддю ОСОБА_8 від розгляду справи.

В судовому засіданні представник відповідача виконавчого комітету Ужгородської міської ради Данканич А.Е. підтримав заяву про відвід, просив її задовільнити.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні вказала про доцільність задоволення заяви про відвід судді за таких обставин.

Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні вказав, що дані викладені в заяві про відвід судді є наклепом, який поширила сама суддя у своєму повідомленні. Також звинуватив суддю у змові з відповідачем виконавчим комітетом Ужгородської міської ради у наклепі на нього. Вказав, що писати скарги це його право. В той же час вказав що відвід не заявляє, проте якщо суддя вважає, що відвід є доцільним, залишає вирішення питання про відвід на розсуд суду.

Інші сторони в судове засідання не з'явились.

Відповідно до ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

Порядок вирішення заяви про відвід визначений ст. 40 ЦПК України.

Неупередженість є основоположним принципом і необхідною умовою належного виконання суддею своїх обов'язків та виявляється як у змісті судового рішення, так і в усіх процесуальних діях, що передують його прийняттю.

У контексті ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

У національному законодавстві відсутні будь-які розяснення щодо визначення критеріїв чи обставин, які би могли враховуватися судом при надані оцінки фактам щодо неупередженості, а саме які складові елементи повинні містити обставини, щоб можна було прийти до висновку в неупередженості суду.

У розумінні ст.3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17 Закону України «Про міжнародні договори», міжнародні договори, згода на обовязковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Передбачено також, що коли міжнародним дого-вором встановлені інші права, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Статтею 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (ратифікована Україною 17 липня 1997 року) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

З огляду на основні засади і практику Європейського суду з прав людини, неупередженість (безсторонність) суду, відповідно до п.1 ст.6 вказаної вище Конвенції, повинна визначатися за критеріями субєктивними, при яких беруться до уваги особисті переконання і поведінка судді та обєктивними, які визначаються, серед інших аспектів, чи забезпечував суд відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

Щодо обєктивної неупередженості, Європейський суд з прав людини у справі «Фей проти Австрії» вказав, що така полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на обєктивну неупередженість слід визначити , чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості.

Згідно п.12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень відносно сторін у судовому розгляді, судді повинні бути безсторонніми, а саме: вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає - або може сприйматися як таке, що впливає - на здатність судді приймати незалежні рішення. В цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: "ніхто не може бути суддею у власній справі". Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони в будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін по конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. І суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Вимога «безсторонності», згідно з судовою практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Білуха проти України», «Салов проти України», «Мироненко і Мартенко проти України», «Фельдман проти України») характеризується двома критеріями: перший полягає у намаганні визначити особисте переконання судді у конкретній справі, а другий -у з'ясуванні того, чи забезпечив суддя достатні гарантії для виключення будь-якого розумного сумніву з цього приводу у сторін.

Враховуючи, що суддя ОСОБА_8 звернулась із повідомленням до ВРП про втручання у діяльність та спробу тиску на суд, вважаю, що виникнення у сторони у справі обєктивних сумнівів щодо можливості збереження повної неупередженості та безсторонності суддею під час розгляду справи, є виключними на момент заявлення відводу та за таких обставин неможливо зберегти повну довіру до процесу розгляду справи та рішення суду, яким би воно не було, та на чию б користь воно не було ухвалено, що відноситься до інших обставин, що викликають сумнів в неупередженості та обєктивності судді, що передбачено п.5 ч.1 ст. 36 ЦПК України як підставу для відводу судді.

При цьому, враховуючи специфіку обставин, що можуть зумовити виникнення сумнівів у безсторонності та неупередженості судді ОСОБА_8, суд приходить до висновку про неможливість в даному випадку збереження ознаки безсторонності та неупередженості суду, а відтак з метою уникнення будь-яких можливих сумнівів щодо об'єктивності розгляду справи та ухвалення кінцевого рішення, як у сторони у справі, так і будь-якої іншої сторонньої особи, вважаю за доцільне задовольнити заяву про відвід судді.

Окрім того зважаю, що відповідно до положень п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, суддя підлягає відводу від участі в розгляді справи у тому випадку коли, у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Як роз'яснив Європейський суд з прав людини в рішеннях у справах «Микаллеф проти Мальти», «Мезнарич проти Хорватії», в демократичному суспільстві суди повинні вселяти довіру. Тому кожний суддя, у відношенні якого маються щонайменші сумніви в неупередженості, зобов'язаний вийти з процесу. Правила, що регулюють відвід суддів, є спробою забезпечення неупередженості судді шляхом усунення будь-яких сумнівів у учасників цивільного процесу. Ці правила направлені на усунення будь-яких ознак необ'єктивності судді та слугують зміцненню довіри, яку суди повинні асимілювати в демократичному суспільстві.

Одним із елементів довіри суспільства, в тому числі і учасників процесу до суду, є довіра складу суду вирішувати спір, що унеможливить в подальшому сумніватись у винесенні справедливого, законного та об"єктивного рішення суду.

Відповідно до ч. 11 ст. 40 ЦПК України за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 ЦПК України у разі задоволення заяви про відвід судді, який розглядає справу одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею, який визначається у порядку, встановленому статтею 33 цього Кодексу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 36 ч. 1 п. 5, 39, 40, 41, 258-261 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Заяву представника відповідача виконавчого комітету Ужгородської міської ради - Данканич А.Е. про відвід головуючого судді ОСОБА_8 у справі за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Ужгородської міської ради, ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_5, ОСОБА_6, Компанія «Financial &a.l; Investment Energy Holding (F.S.E.H.) Establishment» про визнання недійсним обмін жилими приміщеннями, визнання договорів недійсними - задовольнити.

Відвести суддю ОСОБА_8 від розгляду справи за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Ужгородської міської ради, ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_5 , ОСОБА_6, Компанія «Financial &aд ; Investment Energy Holding (F.S.E.H.) Establishment» про визнання недійсним обмін жилими приміщеннями, визнання договорів недійсними.

Передати матеріали цивільної справи №308/1/15-ц до канцелярії Ужгородського міськрайонного суду для виконання вимог, передбачених ст.33 ЦПК України.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду К.К. Бенца