Ухвала суду № 77724807, 05.11.2018, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 345/4150/18

Провадження № 4-с/345/15/2018

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2018 року м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Онушканича В.В.

з участю секретаря судового засідання Бандури Г.М.

державного виконавця Калинович Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області ОСОБА_2 від 22.01.2018 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника по ВП №55596762,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаною скаргою. Скаргу мотивує тим, що з липня 2015 року він одержує державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію. Довідавшись, що державна соціальна допомога виплачується йому не в повному обсязі, 16.04.2018 року ОСОБА_1 звернувся у відділ виконавчої служби з проханням надати можливість ознайомитися із матеріалами виконавчого провадження АСВП №55596792.

ОСОБА_1 вказує, що19.09.2018р. під час ознайомлення із матеріалами у справі ВП №55596792 вперше одержав не засвідчені належним чином копії. В порядку примусового виконання виконавчого листа Калуського міськрайонного суду від 01.12.2014р. у справі №345/883/14-ц про стягнення із ОСОБА_1 на користь Калуське УЕГГ ПАТ «Івано-Франківськгаз» 1903,09 грн. заборгованості за спожитий природний газ за період з 01.02.2011року по 01.02.2014р. та 243,60 грн. судового збору постановлено стягнути із ОСОБА_1 на користь Калуське УЕГГ ПАТ «Івано-Франківськгаз» 1333,69 грн. боргу, 243,60 грн. судового збору, 157,72 грн. виконавчого збору та 120,00 грн. виконавчих витрат. При цьому з одержуваної ОСОБА_1 державної соціальної допомоги у травні та червні 2018 року проведено такі протиправні стягнення в сумі 549,20 грн.

ОСОБА_1 вказує, що оскаржувана постанова є невмотивованою, необґрунтованою та незаконною. Зазначає, що спеціальне законодавство не містить окремих вимог до змісту та оформлення самого процесуального документа державного виконавця «Постанова про звернення стягнення на заробітну плату, стипендію та інші доходи боржника». Спеціальний порядок роботи з документами в органах державної виконавчої служби (затверджено наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008р. №2274/5) також містить загальні вимоги до оформлення документа (пп.5.5, 5.9.5.17). Проте в п.3.9 містяться вимоги до постанов державного виконавця, які є виконавчими документами, при виділенні їх у окреме виконавче провадження підлягають внесенню до Журналу обліку виконавчих проваджень. Оскільки, інформація про таке виділення спірної постанови – відсутня, а сама постанова не містить обов’язкових згідно ч.4 ст.4 спеціального закону реквізитів виконавчого документа та не міститься у вичерпному переліку виконавчих документів, а тому спірну постанову не можна вважати виконавчим документом. Відповідно дана постанова в жодному разі не підлягає примусовому виконанню.

Крім того, ОСОБА_1 наголошує, що державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, не є його доходом, а милостинею з боку «держави», щоб він не помер голодною смертю. Так, п. 1 ч. 2 ст. 73 Закону України «Про виконавче провадження» заборонено здійснювати стягнення із сум неоподатковуваного розміру матеріальної допомоги. Вказує, що милостиня «держави» протягом останніх трьох років значно «не дотягує» навіть до встановленого прожиткового мінімуму, а не те, що до неоподатковуваного розміру нецільової благодійної допомоги, станом на 01.01.2018р. – 2470 грн.

Отже, ОСОБА_1 зазначає, що спірна постанова є фальшивим, несправжнім, нечинним документом, явно злочинним розпорядженням чи наказом. Тому ОСОБА_1 змушений звернутися до суду та просить: визнати оскаржуване рішення у вигляді постанови про звернення стягнення на заробітну плату, стипендію та інші доходи боржника від 22.01.2018 року у справі ВП №55596762, дії суб’єкта оскарження – Калуського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області в особі державного виконавця Калинович Т.М., що проявилися у винесенні 22.01.2018 року постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника неправомірними та зобов’язати суб’єкт оскарження усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Скаржник ОСОБА_1 та стягувач в судове засідання не з’явилися з невідомих для суду причин та не повідомили суд про причини неявки, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені завчасно та належним чином (а.с. 40, 41). Клопотань про відкладення розгляду справи не подавали. Проте їх неявка, з урахування положень ч. 2 ст. 450 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи.

Державний виконавець у судовому засіданні наголосила, що оскаржувана постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника по ВП №55596762 винесена нею правомірно, на підставі ст.ст. 68-70 Закону України «Про виконавче провадження». Вказана постанова містить всі обов’язкові реквізити. Зазначила, що покликання ОСОБА_1, що законодавством заборонено звертати стягнення на державну соціальну допомогу є безпідставними. Так, ст.72 Закону України «Про виконавче провадження», яка містить вичерпний перелік виплат, на які не може бути звернено стягнення, не забороняє звертати стягнення державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію. Також державний виконавець вказала, що ОСОБА_1 особисто ознайомився із матеріалами виконавчого провадження №55596762. Тому державний виконавець просить відмовити в задоволенні скарги.

Суд, заслухавши пояснення державного виконавця, дослідивши матеріали скарги та виконавчого провадження №55596762, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що згідно виконавчого листа № 345/883/14-ц, виданого 01.12.2014 року Калуським міськрайонним судом, стягнуто із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Івано-Франкіськгаз» філії Калуське УЕГГ 1903,09 грн. заборгованості за спожитий природний газ за період з 01.02.2011року по 01.02.2014р. та 243,60 грн. судового збору (а.с. 50).

Постановою державного виконавця Калуського міськрайонного ВДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області ОСОБА_2 від 22.01.2018 року відкрито виконавче провадження №55596762 із примусового виконання вказаного виконавчого листа (а.с.47).

Згідно з ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Зазначене конституційне положення відображено і у ст. 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), як провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішень, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (ст. 447 ЦПК України).

Як слідує з норм ст.13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За нормами ст.18 цього ж закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п’яти мінімальних розмірів заробітної плати . Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Матеріалами справи встановлено, що на примусове виконання виконавчого листа №345/883/14-ц, виданого 01.12.2014 року Калуським міськрайонним судом про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Івано-Франківськгаз» 1333,69 грн. боргу та 243,60 грн. судового збору, 22.01.2018 року державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (а.с. 21, 55).

Відповідно до довідки Управління соціального захисту населення Калуської районної державної адміністрації №2363 від 12.07.2018 року (а.с. 25) ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію та інвалідам» призначено державну соціальну допомогу. Також з даної довідки вбачається, що на виконання виконавчого листа №345/883/14-ц від 01.12.2014 року було звернено стягнення на державну соціальну допомогу, яка виплачувалася ОСОБА_1

Ст. 72 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що на допомогу по державному соціальному страхуванню, що виплачується в разі тимчасової непрацездатності та в інших випадках, допомогу по безробіттю та соціальну допомогу інвалідам з дитинства, призначену відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» стягнення може бути звернено тільки за рішеннями про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також втратою годувальника.

У ст. 73 Закону України «Про виконавче провадження» наведено вичерпний перелік виплат та сум, на які не може бути звернено стягнення, серед яких немає таких видів виплат чи сум, як державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію.

Покликання скаржника на те, що п. 1 ч. 2 ст.73 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що стягнення не здійснюється також із сум неоподаткованого розміру матеріальної допомоги, не може бути застосоване до даних правовідносин. Адже щомісячна державна соціальна допомога та матеріальна допомога - різні види виплат.

За таких обставин аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про відсутність законодавчих обмежень для звернення стягнення на отримувану державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, при виконанні виконавчого листа № 345/883/14-ц.

Боржник про наявне у нього майно: кошти на рахунках у банках, інші цінності, цінні папери у депозитарних установах, інше рухоме та нерухоме майно, не повідомляв державного виконавця.

Таким чином державний виконавець діяв у межах своїх повноважень та здійснював заходи, які передбачені Закону України «Про виконавче провадження» для повного і своєчасного виконання рішення суду.

З приводу покликань скаржника щодо невідповідності оскарженої постанови вимогам законодавства, чинного на момент її прийняття, щодо змісту і оформлення, суд звертає увагу на наступне.

Порядок прийняття та вимоги до постанов державного виконавця визначено Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 року за № 489/20802. Відповідно до п.п.6-7 вищевказаної Інструкції під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Постанова як окремий документ містить такі обов'язкові реквізити: номер виконавчого провадження; вступну частину із зазначенням: назви постанови, дати видачі постанови та місця її винесення; найменування органу державної виконавчої служби, прізвища, імені та по батькові державного виконавця, який виніс постанову або прізвища, імені та по батькові приватного виконавця, який виніс постанову, найменування виконавчого округу, в якому він здійснює діяльність; назви виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивної частини документа (далі - реквізити виконавчого документа); за зведеним виконавчим провадженням - прізвища, імені та по батькові боржника - фізичної особи, повного найменування боржника - юридичної особи та дати об'єднання виконавчих проваджень у зведене; мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову; резолютивну частину із зазначенням: прийнятого виконавцем рішення; строку і порядку оскарження постанови. До постанов можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами.

У разі якщо постанова виконавця є виконавчим документом, вона повинна відповідати вимогам до виконавчого документа, визначеним статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження».

При цьому п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» містить чіткий та виключний перелік постанов державних виконавців, що є виконавчими документами, а саме: постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Отже, на підставі системного аналізу вищевказаних норм законодавства, суд приходить до висновку, що оскаржена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника не є виконавчим документом та повинна містити виключно реквізити, передбачені п. 7 Інструкції.

Оскаржувана постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника по ВП №55596762 від 22.01.2018 року містить реквізити, передбачені п. 7 Інструкції, та будь-яких порушень щодо її форми чи змісту судом не виявлено.

Отже, вимоги скаржника є безпідставними, останнім не надано будь-яких належних та допустимих доказів порушення його прав та свобод. А тому в задоволенні скарги слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 18, 68, 70, 72 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 259, 450, 451 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

В задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області ОСОБА_2 від 22.01.2018 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника по ВП №55596762– відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п’ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Повний текст ухвали виготовлено 08.11.2018 року.

Суддя