Рішення № 77724108, 06.11.2018, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/1966/18

2/264/1037/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2018 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Литвиненко Н. В. , за участі секретаря судового засідання Кадимовій А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

18 квітня 2018 року до суду надійшла дана позовна заява ПАТ КБ «Приватбанк», в обґрунтування якої зазначено, що 09.04.2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем був укладений договір №б/н, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Позивач свої зобов’язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Натомість відповідач належним чином умови договору не виконав, у зв’язку з цим станом на 31.01.2018 року виникла заборгованість на загальну суму 80674,48грн. На підставі викладеного, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 80674,48грн., та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1762,00грн.

Представником позивача ОСОБА_2, що діє на підставі довіреності надана письмова відповідь на відзив, в якій зазначено, що пеня і штраф є різновидами штрафних санкцій, а у межах одного виду відповідальності можуть застосовуватися різний набір санкцій. В розрахунку заборгованості фактично вказано пеню, оскільки нарахування комісії умовами договору не передбачено. При подачі позову у банка була відсутня інформація про адресу проживання відповідача на час проведення антитерористичної операції. Щодо застосування строків позовної давності, представник позивача зазначив, що строк дії випущеної картки відповідача- до останнього дня березня 2018 року, а з позовом вони звернулись до суду 16.04.2018 року, тобто до спливу строку позовної давності. 06.11.2018 року представник позивача ОСОБА_3 до судового засідання не з’явилась, надала заяву з проханням розглянути справу за її відсутності.

Відповідачем ОСОБА_1 надано письмовий відзив на позов, в якому зазначено, що позивач звернувся до суду з пропуском трьохрічного строку позовної давності, що є підставою для відмови в позові. Окремо наголосив, що нарахування суми пені, комісії, а також штрафів є необґрунтованим, оскільки вказані суми нараховані після 14.04.2014 року, а отже нарахування суперечить ст.2 ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». 06.11.2018 року відповідач до судового засідання не з’явився з невідомих суду причин, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовна заява ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_1, 09.04.2008 року був укладений кредитний договір № б/н, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 2100грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідно до п.п.3.2, 3.3 Умов та правил надання банківських послуг після отримання банком від клієнта необхідних документів, а також заяви, банк проводить перевірку наданих документів та приймає рішення про можливість видачі кредиту на платіжну картку. Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, та клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або підвищити) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою та безумовною згодою держателя відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку» складає між ним і банком договір, по що свідчить підпис відповідача у заяві.

Згідно Правил користування платіжною карткою банк нараховує відсотки за користування кредитом у розмірі, встановленому «Тарифами Банку», з розрахунку 360 календарних днів на рік.

ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов’язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Відповідно до п.6.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов’язаний погашати заборгованість за кредитом, процентами за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до кредитного договору при порушенні позичальником строків платежів за кожним з грошових зобов’язань, передбачених цим договором більш ніж на 120 днів, позичальник зобов’язаний сплатити банку штраф у розмірі 250 грн.+ 5% від суми позову.

Судом встановлено, що відповідачем взяті на себе зобов’язання погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, передбачених цим договором, не виконав.

Пунктом 6.4 Умов за незгодою зі зміною правил та/або тарифів банку позичальник зобов’язується надати банку письму заяву про розірвання цього договору та погасити виниклу перед банком заборгованість.

На підставі п.5.3 Умов банк має право на зміну тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків.

Згідно п.4.6 Умов клієнт доручає банку здійснювати списання грошових коштів з рахунків клієнта, відкритих в валюті кредитного ліміту, в межах суми, що підлягає сплаті банку за даним договором, при настанні строків платежів, а також списання грошових коштів з картрахунку у разі настання строків платежів за іншими договорами клієнта в межах, встановлених цими договорами (договірне списання), в межах платіжного ліміту картрахунку.

Відповідно до п.5.7 Правил передбачено, що банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов’язань в цілому або у встановленої банком долі в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов’язків за цим договором.

Відповідно до п.9.12 Умов та правил надання банківських послуг, - договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк.

Відповідач просив відмовити в задоволенні позову, у зв’язку із пропуском позивачем позовної давності, оскільки останній платіж ним було здійснено 06.11.2014 року.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Оскільки відповідач не заявляв своє бажання про припинення дії договору упродовж всього часу використання кредитних коштів, кредитний договір був автоматично пролонгований та згідно відомостей наданих ПАТ КБ «Приватбанк», ОСОБА_1 згідно кредитного договору №б/н від 09.04.2008 року, отримав картки №4149605372848234, №4149437712467149, №4149437113032914, №5457082232186838, зі строком дії перевипущеної картки до останнього дня березня 2018 року.

Твердження відповідача про початок перебігу позовної давності з моменту внесення ним останнього платежу на погашення кредитної заборгованості є помилковим.

За договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня дії картки.

Такий висновок узгоджується з правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2104 цс16.

Згідно розрахунку заборгованості за договором б/н від 09.04.2008 року станом на 31.01.2018 року загальна сума заборгованості становить 80674,48грн., яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 4770,94грн., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 67923,80грн., заборгованості за пенею та комісією у розмірі 3900грн., а також штрафу (фіксована частина) у розмірі 250грн. та штрафу (процентна складова) у розмірі 3829,74грн.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

За вимогами ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідачем не було надано суду будь-яких доказів, які б спростовували доводи ПАТ КБ «Приватбанк» про наявність у ОСОБА_1 права на користування кредитною карткою до березня 2018 року.

Отже, ПАТ КБ «Приватбанк» звернулись з вимогами про стягнення заборгованості за тілом кредиту 18.04.2018 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності з часу закінчення строку дії картки- березень 2018 року.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 4770,94грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вказаний висновок щодо наявності підстав для стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту ґрунтуються на позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 30 травня 2018 року у справі №264/5662/16-ц, провадження № 61-2 св 17.

Щодо перебігу позовної давності за вимогою про стягнення процентів за кредитом суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.1054 ЦК України визначено, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Тобто, зобов`язання з надання кредиту, його повернення та сплати процентів є основним.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Договором № б/н від 09.04.2008 року, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 встановлено обов`язок відповідача в межах строку кредитування повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними платежами).

Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п'ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу (п. 92 постанови ОСОБА_4 Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12).

За умовам кредитного договору відповідач мав виконувати зобов'язання, зокрема, з повернення кредиту та зі сплати процентів до 25 числа кожного місяця впродовж строку кредитування (до останнього дня березня 2018 року), перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кожним з цих щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу.

Згідно висновків, викладених в постанові ОСОБА_4 Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12\ провадження № 14-10 цс 18, після закінчення строку дії договору у банка відсутні підстави для отримання процентів, в інший спосіб, ніж встановлено ст.625 ЦК України.

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом 18.04.2018 року, тобто з відповідача на користь позивача слід стягнути проценти починаючи з 18.04.2015 року по останній день березня 2018 року (строк дії карти).

Розраховуючи заборгованість по процентам за користування кредитом, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що сторони договору № б/н від 09.04.2008 року під час його укладення погодили, що банк надав відповідачу кредит у розмірі 2100грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 36,00 % річних на суму заборгованості за кредитом, при цьому 23.07.2012 року відбулась зміна кредитного ліміту- до 4900грн., а 07.08.2015 року відбулась зміна кредитного ліміту- до 4780,00грн.

У розрахунку заборгованості за цим договором, наданого позивачем, зазначена процентна ставка (поточна заборгованість) і процентна ставка (прострочена заборгованість) 36,00%, з 01 січня 2013 року- 30,00%, з 01 вересня 2014 року- 34,8%, з 01.04.2015 року – 43,2% і відповідно до зазначених ставок розрахована заборгованість за процентами за користування кредитом.

Перевіряючи законність підвищення позивачем процентної ставки за користування кредитом з 01.04.2015 року суд виходить з наступного.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що з 01 вересня 2014 року процентна ставка збільшена банком до 34,8 %, з 1 квітня 2015 року - 43,20 %.

Як зазначив Верховний Суд в постанові від 06 червня 2018 року у справі № 325/1163/16-ц (провадження № 61-20225св18), за змістом положень статті 1056-1 ЦК України проценти за кредитним договором нараховуються за користування саме кредитом (кредитними коштами), у зв'язку із чим базою для нарахування процентів є залишок суми основної (поточної та простроченої) заборгованості за кредитом, і проценти за користування кредитом не повинні нараховуватись на заборгованість із раніше нарахованих процентів та на штрафні санкції (частина друга статті 550 ЦК України).

Суд дослідивши надані сторонами докази по справі, дійшов висновку що банк не дотримався встановленого порядку повідомлення клієнта про підвищення відсоткової ставки за кредитом, тим самим зробив це в односторонньому порядку, чим порушив вимоги ст. 1056-1 ЦК України.

З розрахунку заборгованості за договором № б/н від 09.04.2008 року вбачається, що відповідач ОСОБА_1, починаючи з 06.11.2014 року кредитною карткою не користується, будь-яких грошових витрат, операцій не здійснює, підстави для нарахування йому збільшених процентів за користування кредитом з 01.04.2015 року (43,2% на рік) відсутні. Отже, при розрахунку заборгованості за кредитним договором слід використовувати первинно встановлену в договорі процентну ставку 3% щомісяця, що складає 36,00% річних.

Виходячи з диспозитивності цивільного судочинства, враховуючи що з 06.11.2014 року заборгованість за кредитом складала 4546,44грн, прострочена заборгованість за кредитом складала 224,50грн, які в подальшому не змінювалися, кількість днів за період з 18.04.2015 року по 31.03.2018 року складає 1078 днів, проценти за користування кредитом за вказаний період складають 5143,07грн. ((4546,44х 36,00% : 360 днів х 1078 днів) + (224,50х 36,00% : 360 днів х 1078 днів)):100%.

Вказана сума процентів за користування кредитом підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Також, відповідно до ст.2 ч.1-3 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов’язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Положення частин першої і другої цієї статті не поширюються на нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами та договорами позики, укладеними з юридичними особами і фізичними особами - підприємцями, місцезнаходженням яких є територія проведення антитерористичної операції, крім населених пунктів згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону, якщо такі договори укладені після 1 січня 2018 року або до яких після 1 січня 2018 року за погодженням сторін вносилися зміни в частині продовження строків виконання зобов’язань та/або зменшення розміру процентів, штрафних санкцій.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 р. №1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Відповідно до вказаного розпорядження м.Маріуполь було включено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Згідно довідки відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб Департаменту адміністративних послуг Маріупольської міської ради від 10.05.2018 року, ОСОБА_1, з 22.07.1997 року по теперішній час зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» до відповідача в частині стягнення суми пені в розмірі 3900,00 грн., а також штрафів в сумі 250грн. (фіксована частина) та 3829,74грн. (процентна складова) є необгрутнованими та задоволенню не підлягають, оскільки з розрахунку заборгованості вбачається, що санкції нараховані після 14 квітня 2014 року, а отже їх нарахування суперечить положенням ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з квитанції про сплату судового збору, розмір судових витрат складає 1762,00 грн., а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати за сплату судового збору пропорційну до розміру задоволених позовних вимог (позовні вимоги підлягають задоволенню на: 9914,01грн. *100% / 80674,48грн. ціни позову = 12%), тобто 12% від суми сплаченого судового збору (12% * 1762,00 грн./100% = 211,44 гривень) складає 211,44грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 133, 141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, ст. ст. 310, 509, 526, 527, 530, 553, 554, 559, 598, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, яка проживає в ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд.50, р/р №29092829003111, МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором без номера від 09.04.2008 року в розмірі 4770,94грн., заборгованість за відсотками за користуванням кредитом в розмірі 5143,07грн., а всього 9914,01грн. (дев’ять тисяч дев’ятсот чотирнадцять гривень одна копійка), а також судовий збір в сумі 211,44грн. (двісті одинадцять гривень сорок чотири копійки).

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення буде виготовлений 09 листопада 2018 року.

Суддя: Н. В. Литвиненко