Рішення № 77722568, 08.11.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/22641/18

Провадження № 2/127/3891/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

08.11.2018 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Короля О.П.,

секретаря Крижанівського В.В.,

розглянувши в судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області звернулось АТ КБ «Приватбанк» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до укладеного договору №б/н від 13.05.2009 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач підтвердила свою згоду про те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

Щодо зміни кредитного ліміту банк керувався п. п.3.2, 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (збільшити або зменшити) кредитний ліміт.

При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно з якою договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією з сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідач не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що доведено у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору відповідач зобов’язання за вказаним договором не виконала.

У зв’язку з зазначеними порушеннями зобов’язань за кредитним договором відповідач станом на 23.05.2018 має заборгованість 116891,84 грн., яка складається з наступного:

-6917,51 грн. – заборгованість за кредитом;

-109974,33 грн. – залишок заборгованості за відсотками за період з 13.05.2009 по 03.03.2018.

На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов’язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням прав ПАТ КБ «Приватбанк» і стало підставою звернення банку до суду з позовом.

В судове засідання представник позивача не з’явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з’явилась, хоча була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, заяв та повідомлень про розгляд справи за її відсутності від неї не надходило. У строк, визначений судом ухвалою суду від 19.09.2018, від відповідача відзив на позов не надійшов. Будь-які докази по справі чи клопотання від відповідача до суду не надійшли.

При судовому розгляді в справі встановлено наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України.

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За правилами ч. 1 ст. 634 ЦК України відповідач уклала з позивачем договір про надання банківських послуг, підписавши 13.05.2009 анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, в якій зазначено, що дана заява разом з Умовами та Правила надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, що містяться в рекламному буклеті, становлять між ним та банком договір про надання банківських послуг. (а.с. 11)

Відповідно до нової редакції статуту ОСОБА_2 товариство комерційний банк «ПриватБанк» є правонаступником за всіма правами і обов’язками Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (а.с. 24-25)

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом враховано положення ст. 204 ЦК України про встановлення презумпції правомірності правочину.

Згідно з розрахунком, наданим позивачем, заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором б/н від 13.05.2009 станом на 23.05.2018 становить 116891, 84 грн., з яких: 6917, 51 грн. – заборгованість за кредитом; 109974,33 грн. – заборгованість за відсотками за період з 13.05.2009 по 03.03.2018 (а.с. 5-9).

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 1050 ЦК України та з урахуванням ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України позивач має довести надання позичальнику грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених кредитним договором.

Враховуючи положення ст. 207 ЦК України зміст договору про надання банківських послуг між позивачем та відповідачем зафіксований в кількох документах:

- анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 13.05.2009, підписаній представником банку та відповідачем (а.с. 11);

- Умовах та Правилах надання банківських послуг, розміщених на сайті ПриватБанка: www.privatbank.ua (а.с. 13-18);

- Довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» (а.с. 12).

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти. Розмір процентів встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з п. 2.1.1.5.5 Витягу з Умов та Правил надання банківських послуг, позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з п. 2.1.1.11 Витягу з Умов та Правил надання банківських послуг на боргові зобов’язання за кредитом і овердрафтом банк нараховує відсотки в розмірі, встановленому Тарифами банку.

Відповідно до наданого позивачем ОСОБА_3 з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» від виду кредитної карти («Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT» чи «Універсальна GOLD») залежать: пільговий період кредитування, базова процентна ставка на місяць, розмір обов’язкового щомісячного платежу, розмір пені за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, розмір комісії за кредитне обслуговування карти. Розмір штрафу за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов’язань є однаковим для кожного з перерахованих видів платіжних карт і становить 500 грн.+5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій.

Позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог не надано належних, допустимих і достовірних доказів того, що відповідачу після укладення кредитного договору відкривався картковий рахунок; якщо банківська картка видавалась, то яка саме картка була видана («Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT» чи «Універсальна GOLD»), який термін її дії.

Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 13.05.2009 містить лише погодження про укладення договору про надання банківських послуг, а дані про відкриття карткового рахунку та видачу кредитної картки відсутні. Дані обставини не підтверджені й будь-якими іншими доказами.

Зазначене унеможливлює встановлення тривалості пільгового періоду по кредиту, процентної ставки на місяць за користування кредитом, розміру обов’язкового щомісячного платежу, розміру неустойки за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів тощо.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до абз. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція – дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Пунктами 1.1.3.1.9, 1.1.3.2.4 Витягу з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку передбачено обов’язки банку, зокрема, надавати власнику виписку про стан картрахунків і про здійснені за минулий місяць операції за картрахунками; інформувати клієнта про зміну тарифів та інших умов обслуговування рахунків, крім зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зокрема у виписці за картрахунком.

Враховуючи вищезазначене, належними і допустимими доказами банківських операцій між позивачем і відповідачем є первинні та зведені облікові документи (меморіальні ордери, платіжні доручення, виписки з особових рахунків тощо).

На підтвердження отримання кредиту, наявності заборгованості відповідача перед позивачем по кредиту не надано належних і допустимих доказів.

Розрахунок заборгованості за кредитним договором № б/н від 13.05.2009 не є належним доказом видачі та отримання кредиту, а є розрахунком суми стягнення за позовними вимогами, яку належить підтвердити первинними документами.

Наданий позивачем розрахунок не є первинним документом, оскільки не містить обов’язкових реквізитів, передбачених для первинних та зведених облікових документів.

Вищевикладене узгоджується із правовою позицією висловленою Верховним судом 30.01.2018 у справі № 161/16891/15-ц.

Належність доказів – правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об'єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму. Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Відтак, суд прийшов до висновку, що розрахунок заборгованості, наданий позивачем, є необґрунтованим і не підтвердженим належними, допустимими і достовірними доказами.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), відповідно до ст. 610 ЦК України.

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, відповідно до ст. 611 ЦК України.

Враховуючи те, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом кредитного договору б/н від 13.05.2009 відповідачем, відсутні й підстави для застосування правових наслідків порушення зобов’язання.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ч.ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно ч.ч. 1–3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.

Сторонами в справі відповідно до ч. 4 ст. 83 ЦПК України не було повідомлено про неможливість подання доказів у встановлений законом строк. Крім того, будь-які інші докази, ніж ті, що були надані позивачем разом із позовом, до суду сторонами по справі подані не були. Заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, до суду не надходили.

Будь-які клопотання про витребування доказів по справі в зв’язку з неможливістю їх самостійного надання та заяви про забезпечення доказів сторонами по справі до суду не подавалися.

Суд вважає, що кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи.

Отже, кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд.

Згідно із ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

При розгляді цієї справи суд позбавлений права на збирання доказів, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Відповідно до ч. 2 і ч. 3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 2, п. 4, п. 6, п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов’язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов’язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та положення ч. 8 ст. 279 ЦПК України, судом досліджуються докази і письмові пояснення, викладені в заявах по суті, а це пояснення, викладені в позовній заяві і докази, надані разом із позовною заявою.

Суд, дослідивши письмові пояснення позивача, та оцінивши відповідно до ст. 89 ЦПК України належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, прийшов до переконання в тому, що позов не підлягає задоволенню.

Договір б/н від 13.05.2009 є домовленістю сторін цього договору, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України. Предметом виконання як невід’ємним елементом виконання договору є ті конкретні суб’єктивні права і конкретні юридичні обов’язки для набуття, здійснення і виконання яких конкретні суб’єкти права вступають в конкретні правовідносини і, відповідно, до вимог норми права, що реалізується, вчиняються належні правомірні дії.

Суд дійшов висновку, що в даному випадку, відсутні підстави для захисту прав позивача шляхом стягнення з відповідача на його користь згідно з договором б/н від 13.05.2009 заборгованості в сумі 116891, 84 грн., тому що вважає такі вимоги є необґрунтованими і недоведеними належними і допустимими доказами.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1762 грн. за платіжним дорученням №ВОТМ5В1RX1від 15.08.2018 (а.с. 26) належить залишити за позивачем.

Враховуючи викладене, та керуючись ст.ст. 12, 15, 16, 526, 527, 530, 536, 610, 611, 626 ч. 1, 1049, 1050 ч. ч. 1, 2, 1054 ЦК України, ст.ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.ст. 4, 10-13, 76-81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, –

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

Позивач може оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку.

Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня вручення копії судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач ОСОБА_2 товариство комерційний банк «Приватбанк», місцезнаходження 01001 м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач ОСОБА_4, зареєстроване місце проживання 21027 АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Повне рішення суду складено 08.11.2018 року.

Суддя