Рішення № 77721399, 08.11.2018, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/2490/18

Провадження № 2/211/1492/18

Р і ш е н н я

і м е н е м У к р а ї н и

( з а о ч н е )

08 листопада 2018 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Ткаченко С. В.

при секретарі Польчик Л.В.

за відсутності: позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи таким, що втратив право користування житловим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 18.02.2006 року.

У вказаній квартирі разом з нею та дітьми зареєстрований її колишній чоловік ОСОБА_2 (відповідач по справі). З червні 2017 року відповідач за вищевказаною адресою не проживає, участі в утриманні житла та сплаті комунальних платежів не приймає.

Тому позивач просить суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Петра Дорошенка (колишня вул. Блюхера)АДРЕСА_2.

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про розгляду справи за її відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

У порядку статті 280 ЦПК України, зі згоди позивача, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 18.02.2006 року є власником квартири АДРЕСА_3 (колишня вул. Блюхера) у м. Кривому Розі (а.с. 36-37 – копія витягу).

На даний час у вищевказаній квартирі зареєстровані позивач, її колишній чоловік ОСОБА_2 та їхні діти ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 17-18, 19 – копія рішення, довідка).

У матеріалах справи міститься Акт про не проживання від 31.05.2018 року, складений мешканцями сусідніх квартир будинку № 3 по вул. Петра Дорошенка (колишня вул. Блюхера) м. Кривого Рогу, підтверджений директором ТзОВ «Комбінат Благоустрою» (а.с. 20), із змісту якого вбачається, що за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Петра Дорошенка (колишня вул. Блюхера)АДРЕСА_2, ОСОБА_2 не мешкає з червня 2017 року.

Статтею 383 ЦК України передбачено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї.

Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та відповідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Стаття 386 ЦК України передбачає, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

У відповідності зі ст. 405 ч. 2 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Реалізація встановлених конституційних гарантій, поряд з іншими, відображається в збереженні житла за його власниками без обмежень, та в гарантії збереження житла в державному та комунальну житлову фонді за тимчасово відсутніми громадянами протягом шести місяців (ст.71 ЖК УРСР), членів сім'ї власника жилого приміщення протягом року (ст.405 ЦК України). Не проживання у жилому приміщенні понад встановлений строк без поважних причин, дають підстави для визнання цих осіб в судовому порядку такими, що втратили права користування ним (ст. 72 ЖК УРСР, ст. 405 ЦК України).

Наявність реєстрації ОСОБА_2у квартирі за вищевказаною адресою позбавляє можливості позивача здійснювати право власності у повному обсязі.

Судом достовірно встановлено, що відповідач не мешкає у квартирі АДРЕСА_4 (колишня вул. Блюхера) у м. Кривому Розі з червня 2017 року по даний час без поважних причин (тобто понад один рік), доказів стосовно поважних причин не проживання відповідача в даній квартирі у судовому засіданні не добуто; наявність будь-яких домовленостей між позивачем та відповідачем з приводу порядку користування спірним житлом, тривалості строку збереження права користування ним у судовому засіданні не встановлено.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частинами 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, тому суд приходить до висновку про необхідність визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, а саме спірною квартирою, розташованою за вищевказаною адресою, у зв'язку з відсутністю в ній без поважних причин понад одного року.

Відповідно до ст. ст. 6, 8 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року № 1382-IV зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється за її особистим повідомленням, подання якого є обов’язковим у разі зміни місця проживання. Зняття з реєстрації місця проживання у разі неподання особою відповідної заяви здійснюється на підставі рішення суду про позбавлення її права користування житловим приміщенням.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 16, 319, 391, 405 ЦК України, ст. ст. 10, 12, 13, 19, 76, 81, 82, 247, 263-265, 280-284, 354-355 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи таким, що втратив право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 (колишня вулиця Блюхера)АДРЕСА_5, таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Петра Дорошенка (колишня вулиця Блюхера)АДРЕСА_5.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя: ОСОБА_5