Рішення № 77721166, 20.06.2018, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 200/19754/17

Провадження № 2а/200/1335/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«20» червня 2018 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого-судді: Женеску Е.В.

за участю секретаря: Санжаровської Я.В.

розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції про визнання дій незаконними та зобов’язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги наступним.

В обґрунтування позову зазначив, що він працював в ОСОБА_2 Державної пенітенціарної служби з листопада 1998 року, служив в органах внутрішніх справ та Державній кримінально-виконавчій службі України на посаді інженера відділу ОСОБА_2 виконання покарань УМВС України, а з грудня 1998 призначений на атестаційну посаду. 24 листопада 2016 року наказом № 257/ОС-16 Державної пенітенціарної служби ОСОБА_1 було звільнено у зв’язку з скороченням штатів або проведення організаційних заходів, та зазначено, що вислуга на день звільнення в календарному обчисленні становить 20 років 2 місяці 7 днів, у пільговому обчисленні 26 років 1 місяць 9 днів. Позивач звернувся до ОСОБА_2 персоналу Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, де його повідомили, що його пільговий стаж становить 20 років і цього недостатньо для призначення пенсії за вислугу років. Після цього він направляв заяви до Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції; Пенсійного фонду України; Міністерства внутрішніх справ України; Міністерства юстиції, але відповіді були аналогічні. Позивач вважає, що з огляду на положення ст. 12, 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» при призначенні пенсії має враховуватися саме пільгова вислуга років, а не календарна.

Враховуючи викладене, позивач просив суд визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугою років – незаконними. Зобов’язати ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугою років на пільгових умовах.

Ухвалою суду від 14 листопада 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції про визнання дій незаконними та зобов’язання вчинити дії, та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 18 січня 2018 року.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримав.

Відповідач ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі – ОСОБА_2 ПФУ) в судове засідання не з'явився, надав суду письмові заперечення на позов.

Заперечення обґрунтовані наступним. Позивач 30 серпня 2017 року подав до ОСОБА_2 ПФУ скаргу, в якій останній просив призначити йому пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» ОСОБА_2 ПФУ 30.08.2017 року повідомило заявника, що із заявою про призначення пенсії необхідно звертатися через уповноважені структури Державної пенітенціарної служби України, водночас поінформовано позивача, що для осіб, які звільнені у жовтні 2016 року, календарна вислуга років, яка діє право на призначення пенсії за вислугу років, має складати 23 календарних роки і більше. Вважає, що заявлені вимоги до ОСОБА_2 ПФУ є передчасними та спрямовані на майбутній захист порушених прав позивача. Просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_4 міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції в судове засідання не з'явився, повідомлений про час розгляду справи належним чином, відзиву на позовну заяву не надав.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» 15 грудня 2017 року почала діяти нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно п. 10 ст.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03.10.2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України (в редакції Закону України від 3.10.2017р.) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача – суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що Наказом голови комісії з ліквідації Державної пенітенціарної служби України ОСОБА_5 № 257/ОС-16 від 24.11.2016 року, полковника внутрішньої служби начальника відділу ресурсного забезпечення управління ДПтС України в Дніпропетровській області ОСОБА_1 звільнено зі служби у Державній кримінально-виконавчій службі України (у зв’язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів). Вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні становить 20 років 2 місяці 07 днів, у пільговому обчисленні 26 років 01 місяць 09 днів.

30 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 ПФУ зі скаргою, в якій просив призначити йому пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

ОСОБА_2 ПФУ 30.08.2017 року повідомило позивача, що із заявою про призначення пенсії необхідно звертатися через уповноважені структури Державної пенітенціарної служби України, та зазначило, що для осіб, які звільнені у жовтні 2016 року, календарна вислуга років, яка діє право на призначення пенсії за вислугу років, має складати 23 календарних роки і більше.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи, державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено).

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби здійснюється відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». При звільненні зі служби особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» (ч. 3 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України»).

Відповідно до п. а ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д", "ж" статті 1 - 2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше.

Положеннями ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» визначено, що держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону, особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за сорок днів; особам, які проходять службу у воєнізованих формуваннях і установах виконання покарань, призначених для тримання засуджених до довічного позбавлення волі, - один місяць служби за півтора місяця, а в установах виконання покарань, призначених для тримання і лікування інфекційних та психічно хворих засуджених, - один місяць служби за два місяці за переліком посад і в порядку, що затверджуються Міністерством юстиції України.

Військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби (ч. 1 ст. 2 вказаного Закону).

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992, № 393 затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей, з аналізу положень якого можна дійти висновку, що пільгова вислуга років враховується саме при призначенні виду пенсії та не ставиться в залежність від наявності виключно календарної вислуги років.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, та постанови Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 N 1522 «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян» врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 (далі - Порядок 3-1).

Пунктом першим Порядку 3-1 встановлено, що заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи міністерств та відповідних служб.

У відповідності до Порядку, на уповноважені структурні підрозділи міністерств та відповідних служб покладено функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів.

Відповідно до п.7 Порядку 3-1, для призначення пенсії за вислугу років і по інвалідності подаються такі документи: заява про призначення пенсії; грошовий атестат, або довідка про розмір грошового забезпечення, і довідка про додаткові види грошового забезпечення, які заявник отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби; військово-медичні документи про стан здоров'я звільненої особи (за винятком осіб, які не проходили військово-лікарську комісію); документи про страховий стаж (при призначенні пенсії згідно з пунктом "б" статті 12 Закону ( 2262-12 ); довідка МСЕК про визнання особи інвалідом; копія документа про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); довідка ВАТ "Ощадбанк" або інший документ, що підтверджує відкриття рахунку, назву та номер відділення ВАТ "Ощадбанк"; копія паспорта.

В свою чергу рішення щодо призначення або відмови в призначенні певного виду пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» приймають органи Пенсійного фонду України (ст. 49 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»).

На підтвердження своїх заперечень ОСОБА_2 ПФУ надано копію скарги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, з якої вбачається, що позивач просить призначити йому пенсію за вислугу років, звернувшись безпосередньо до ОСОБА_2 ПФУ, та не надавши документів, передбачених п.7 Порядку 3-1.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що відповідачем ОСОБА_2 ПФУ доведено правомірність своїх дій, а також, що вимоги ОСОБА_1 про визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, щодо відмови в призначенні позивачу пенсії за вислугою років – незаконними та зобов’язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити позивачу пенсію за вислугою років на пільгових умовах, є передчасними, оскільки ОСОБА_2 ПФУ не відмовляло позивачу у призначенні пенсії.

Будь-яких вимог до Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції про визнання дій незаконними та зобов’язання вчинити дії позовна заява не містить, крім того, позивачем не надано доказів, що цей суб’єкт владних повноважень відмовив йому у підготовці та поданні до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів, та не надано жодного доказу, що позивач взагалі подавав відповідні заяви до Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити в повному обсязі.

З урахуванням вимог ст. 139 КАС України сплачений при зверненні до суду судовий збір позивачу не присуджується.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2,6-9,19,44,77,241 - 246, 371 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції про визнання дій незаконними та зобов’язання вчинити дії – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий-суддя: Е.В. Женеску