Рішення № 77718765, 16.10.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2018 Справа № 914/1120/18

Господарський суд Львівської області у складі судді Гоменюк З.П. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Львівського міського центру зайнятості, м.Львів

до відповідача Львівської митниці ДФС, м.Львів

про стягнення 24730,54 грн.

за участю представників

від позивача Борис А.С.

від відповідача Гарасимів В.Р.

Суть спору: Львівський міський центр зайнятості звернувся з позовом до Львівської митниці Державної фіскальної служби про стягнення 24730,54 грн.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та протоколах судового засідання.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити, з підстав, що викладені у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву. Також представник відповідача просив застосувати строк позовної давності у даній справі.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи та заперечення представників позивача та відповідача, суд встановив таке.

19.09.2011р. ОСОБА_4 зареєструвавшись у Львівському міському центрі зайнятості як такий, що шукає роботу, отримав статус безробітного 26.09.2011р. та йому було призначено виплату допомоги по безробіттю відповідно до ч.1 ст.22, ч.1 ст.23 ЗУ «Про загальнообов?язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

ОСОБА_4 як безробітний отримав допомогу по безробіттю у сумі 24730,54 грн. (з 26.09.2011р. по 19.09.2012р.).

Згідно з наказом Державної митної служби від 08.05.2013р. №751-К ОСОБА_4 поновлений на посаді головного інспектора оперативного відділу служби боротьби з контрабандою та порушенням митних правил Львівської митниці з 30.08.2011р. на виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2012р.

Як зазначає позивач, його претензія до відповідача про повернення 24730,54 грн., які були виплачені центром зайнятості за період 26.09.2011п. по 19.09.2012р., була залишена відповідачем без задоволення.

При цьому позивач посилається на ч.1 ст.34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", де зазначено, зокрема, що Фонд має право стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.

Також позивач посилається на ч.4 ст.35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", де зазначено, зокрема, що із роботодавця утримуються сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Крім того, слід зазначити, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26.09.2013р. №813/6770/13-а було задоволено позов Львівського міського центру зайнятості до Львівської митниці ДФС про стягнення коштів в сумі 24730,54 грн. матеріального забезпечення на випадок безробіття ОСОБА_4

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2016р. апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС задоволено частково, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.09.2013р. скасовано і закрито провадження у справі через непідсудність справи суду адміністративної юрисдикції.

Постановою від 18.04.2018р. Великою палатою Верховного суду залишено без задоволення касаційну скаргу Львівського міського центру зайнятості та залишено в силі ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду.

Таким чином, враховуючи, що даний спір, відповідно до позиції Великої палати Верховного суду, віднесений до підсудності господарських судів, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області та просить стягнути Львівської митниці ДФС 24730,54 грн.

Відповідач проти позову заперечив, подавши заперечення на позовну заяву, в якому Головне управління Державної фіскальної служби у Львівській області зазначає, що ОСОБА_4 зобов'язаний був повідомити Львівський міський центр про поновлення його на роботі за рішенням суду, а також зазначає, що внаслідок фактично подвійної виплати йому коштів, суму яку просить стягнути позивач слід стягнути з ОСОБА_4, а не з Львівської митниці ДФС.

Крім того відповідачем заявлено клопотання про застосування трирічного строку позовної давності. При цьому відповідач посилається на те, що позивачу 04.02.2013р. стало відомо, що ОСОБА_4 згідно з наказом Державної митної служби від 08.05.2013р. №751-К був поновлений на посаді, про що було складено акт розслідування страхового випадку та обгрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до ЗУ «Про загальнообов?язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» №96 від 04.02.2013р.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи та запереченя представників позивача та відповідача, суд прийшов до висновку, що позов слід задоволити повністю з наступних підстав.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Згідно ч.1 ст.3 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону. Закону України "Про зайнятість населення" та інших нормативно- правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до п.1 ст. 1 Закону України "Загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Згідно із п.8 ст. 1 Закону України "Загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", страховим випадком є подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу.

Статтями 34, 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", передбачено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов'язок роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Обов'язок роботодавця відшкодувати Фонду вартість послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду виникає тільки

у випадку, коли працівника звільнено незаконно і саме через цю подію застрахована особа втратила заробітну плату і була вимушена стати на облік як безробітна та отримувати страхові виплати.

Відповідно до п.10, п.11 ст.1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", роботодавцем є власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання та фізичні особи, які використовують найману працю, найманий працівник - це фізична особа, яка працює за трудовим договором (контрактом) на підприємстві, в установі та організації або у фізичної особи.

19.09.2011р. ОСОБА_4 зареєструвавшись у Львівському міському центрі зайнятості як такий, що шукає роботу, отримав статус безробітного 26.09.2011р. та йому було призначено виплату допомоги по безробіттю відповідно до ч.1 ст.22, ч.1 ст.23 ЗУ «Про загальнообов?язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Судом встановлено, що ОСОБА_4 як безробітний отримав допомогу по безробіттю у сумі 24730,54 грн. (за період з 26.09.2011р. по 19.09.2012р.).

На виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2012р., згідно з наказом Державної митної служби від 08.05.2013р. №751-К ОСОБА_4 поновлений на посаді головного інспектора оперативного відділу служби боротьби з контрабандою та порушенням митних правил Львівської митниці з 30.08.2011р.

Отже, незаконність звільнення з посади вищевказаної особи відповідачем встановлена судовим рішенням, яким і було поновлено на посаді.

Згідно п.2 ч.1 ст.45 Закону України "Про зайнятість населення" реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється з дня поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

Згідно п.2 ч.1 ст.31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", виплата допомоги по безробіттю припиняється з дня поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Відповідно до норм п.4 ст.35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" із роботодавця утримуються: сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Оскільки рішенням суду скасовано наказ про звільнення ОСОБА_4, який став підставою для втрати заробітної плати, а в подальшому ця подія стала підставою для призначення та виплати їй допомоги по безробіттю, тому позивач має право на відшкодування відповідачем суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у відповідності до ст.ст.34, 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

У п.34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" зазначено, що рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Таким чином, у зв'язку із поновленням безробітного ОСОБА_4 на роботі, відповідно до норм п.4 ст.35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» 24730,54 грн. допомоги з безробіття виплаченої за період з 26.09.2011р. по 19.09.2012р. підлягає стягненню з роботодавця, тобто з Львівської митниці ДФС.

Крім того, суд звертає увагу відповідача на те, що спір у даній справі виник з правовідносин, що склалися між Львівським міським центром зайнятості та Головним управлінням Державної фіскальної служби у Львівській області на підставі Закону України "Загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Інші правовідносини, які виникли між застрахованою особою та Львівською митницею ДФС та стосуються надмірно сплачених коштів не є предметом спору у даній справі.

Щодо застосування трирічного строку позовної давності, з врахуванням того, що позивачу стало відомо про поновлення ОСОБА_4 на посаді 04.02.2013р., суд зазначає таке.

Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч.1 ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст.260 ЦК України передбачено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч.2 та ч.3 ст.264 ЦК України, позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Крім того, відповідно до ч.5 ст.267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як встановлено судом, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26.09.2013р. у справі №813/6770/13-а було задоволено позов Львівського міського центру зайнятості до Львівської митниці ДФС про стягнення коштів в сумі 24730,54 грн. матеріального забезпечення на випадок безробіття ОСОБА_4

Однак, ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2016р. апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС задоволено частково, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.09.2013р. скасовано і закрито провадження у справі через непідсудність справи суду адміністративної юрисдикції.

Таким чином подавши позов до Львівського окружного адміністративного суду строк позовної давності перервався. Крім того, враховуючи, що Львівський апеляційний адміністративний суд постановив ухвалу 26.09.2013р., якою скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду, суд прийшов до висновку, що порушене право позивача в даному випадку підлягає захисту.

Ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2013р. була залишена в силі постановою Великої палати Верховного суду від 18.04.2018р.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача 24730,54 грн. є обґрунтована, підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 ст.79 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно із ч.1 ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При поданні позовної заяви до Господарського суду Львівської області позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 1762,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №901 від 07.06.2018р.

Відповідно до ст.129 ГПК України суд прийшов до висновку витрати по сплаті судового збору в розмірі 1762,00 грн. покласти на відповідача, оскільки позов у даній справі слід задоволити повністю.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Львівської митниці ДФС (79000, м.Львів, вул.Костюшка, 1, ідентифікаційний код 39420875) на користь Львівського міського центру зайнятості (79060, м.Львів, вул.Кн.Ольги, 122, ідентифікаційний код 25555035) 24730,54 грн. виплаченої допомоги з безробіття та 1762,00 грн. судового збору.

Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку у строки, що визначені главою 1 розділуГосподарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 26.10.2018р.

Суддя Гоменюк З.П.