Ухвала суду № 77717207, 08.11.2018, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/20666/18

н/п 1-кс/640/12391/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2018 р. м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді - Муратової С.О.,

за участю секретаря - Кіріяченко В.В.,

прокурора - Омельченка І.І.,

слідчого - Гончара І.В.,

захисника - адвоката ОСОБА_1,

підозрюваного - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 по кримінальному провадженню № 12018220000001305 від 05.11.2018 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, який має середньо-спеціальну освіту, раніше не судимий, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, мешкає за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с. Березівське, вул. Вільна буд. 7,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, -

встановив :

08.11.2018 до Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання слідчого ВРЗ у СТ СУ ГУ НП в Харківській області Гончара І.В., погоджене із прокурором відділу прокуратури Харківської області ОСОБА_4, в якому сторона обвинувачення просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів у Державній установі Харківський слідчий ізолятор, без визначення застави.

На обґрунтування клопотання сторона обвинувачення зазначає, зокрема, що ОСОБА_2, 05.11.2018 близько 18.05 год. керував технічно справним автомобілем НОМЕР_1, на якому він рухався по вул. Сумський шлях, зі сторони вул. Лугової в бік вул. Подольскої в смт Солоницівка Дергачівського району Харківської області.

В процесі руху по вказаній вулиці, поблизу будинку 196, водій ОСОБА_2, діючи необережно, проявив необачність, не вибрав безпечну швидкість руху, під’їжджаючи до нерегульованого пішохідного переходу, та при виникненні небезпеки у вигляді пішоходів ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які перетинала проїжджу частину з права на ліво по ходу його руху і яких він об‘єктивно міг виявити, не своєчасно застосував гальмування, чим порушив вимоги п. 18.1 Правил дорожнього руху України, згідно з яким: п.18.1 «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека».

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішоходи ОСОБА_6 та ОСОБА_5 загинули на місці події.

Сторона обвинувачення також зазначає, що у даній дорожній обстановці технічна можливість запобігання даної ДТП для водія автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_2 визначалася виконанням ним вимог п. 18.1 Правил дорожнього руху України. В даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_2 є невідповідності вимогам п. 18.1 Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної ДТП.

Обґрунтованість повідомленої 06.11.2018 ОСОБА_2 підозри за ч. 3 ст. 286 КК України сторона обвинувачення підтверджує зібраними під час досудового розслідування доказами, наданими до суду, а також вказує на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України (а.с. 2-5).

При розгляді клопотання в судовому засіданні прокурор, слідчий підтримали клопотання.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 просила відмовити в задоволенні клопотання, вказуючи про недоведеність ризиків, неналежність та недопустимість доказів, просила застосувати до підозрюваного будь-який інший, більш м’який альтернативній запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою. Вказувала про наявність у підозрюваного міцних соціальних зв’язків, залучила позитивні довідки та характеристики стосовно даних про особу ОСОБА_2, зазначаючи також, що він на теперішній час перебуває на стаціонарному лікуванні, був затриманий лише через добу після дорожньо-транспортної пригоди, в лікарні, та мав реальну можливість переховуватися, але цього не зробив, та не має таких намірів і в подальшому. Також зазначила про відшкодування шкоди родичам двох загиблих, які на теперішній час претензій не мають до підозрюваного, та просила заслухати їх думку в судовому засіданні. Виклала письмові заперечення (а.с. 54-57). Зазначила також, що на теперішній час стороною захисту, у зв’язку із станом здоров’я ОСОБА_2 та перебуванням його на стаціонарному лікуванні, остаточна позиція у справі не з’ясована. Крім того, звертала увагу на лікарські свідоцтва про смерть загиблих осіб, де безпосередньою причиною смерті кожного з них зазначена алкогольна інтоксикація.

Підозрюваний ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав позицію захисника, просив застосувати до нього інший будь-який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою. Вказував, що не має намірів переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Зазначив також, що після дорожньо-транспортної пригоди свідка ОСОБА_7, на показання якого посилається слідчий та прокурор, на місці пригоди не було. Натомість, зупинився інший водій - батюшка, який надавав допомогу та залишив свій мобільний телефон. Крім того, на місці пригоди говорили про свідка, який бачив, як автомобіль ВАЗ начебто переїхав перешкоду. Він особисто місце пригоди не залишав, надавав допомогу. Оскільки він є причетним до цієї пригоди, ним вживалися заходи до відшкодування шкоди родичам загиблих, в тому числі на поховання, які відбулися вчора. Однак, він не може брати на себе вину й за дії інших невстановлених осіб.

При розгляді клопотання слідчим суддею з пояснень підозрюваного ОСОБА_2 встановлено, що він показання дає добровільно, до нього не застосовується насильство у даному кримінальному провадженні, під час затримання та в період перебування у якості затриманого.

Слідчий суддя, вислухавши думки учасників процесу, дослідивши надані докази, встановив, що Головним управлінням Національної поліції в Харківській області проводиться досудове слідство у кримінальному провадженні № 12018220000001305 від 05.11.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.

Згідно протоколу затримання підозрюваного від 06.11.2018, 06.11.2018 о 21.03 год. в приміщенні відділу розслідування ДТП за адресою: м. Харків, вул. Маяковського, 22, ОСОБА_2 затриманий в порядку ст. 208 КПК України, без ухвали слідчого судді.

Доводи захисника про неможливість складання протоколу затримання через добу після події заслуговують на увагу, враховуючи імперативні вимоги ст. 208 КПК України. Водночас, приймаючи до уваги, що після складання протоколу затримання 06.11.2018 та до доставки ОСОБА_2 до суду, як встановлено в ході розгляду клопотання з пояснень всіх учасників процесу, останній перебував під конвоєм в медичному закладі на стаціонарному лікуванні, отримував медичну допомогу, та доставка підозрюваного здійснена до слідчого судді для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою своєчасно, у відповідності до вимог ст. 211 КПК України, підстави до вжиття заходів, визначених у ст. 206 КПК України, відсутні.

06.11.2018 ОСОБА_2 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель кількох осіб.

У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Харті проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об’єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Надані стороною кримінального провадження докази свідчать про часткову обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, що підтверджується: протоколом огляду місця ДТП від 05.11.2018, в ході якого оглянуто автомобіль НОМЕР_2, 2004 року випуску, на якому є сліди пошкодження; схемою з додатками до нього; лікарським свідоцтвом про смерть загиблого ОСОБА_8; лікарським свідоцтвом про смерть загиблого ОСОБА_5; показаннями свідка ОСОБА_7, які містяться в протоколі його допиту від 07.11.2018.

Водночас, в ході розгляду клопотання з пояснень слідчого та прокурора встановлено, що клопотання про застосування запобіжного заходу та повідомлена ОСОБА_2 підозра містять неточності, та розбіжності, в тому числі з показаннями свідка ОСОБА_7, які на думку слідчого судді, є суттєвими при вирішенні питання щодо обґрунтованості повідомленої ОСОБА_2 підозри за ч. 3 ст. 286 КК України, тобто, підозри у тяжкому злочині.

Слідчий та прокурор зазначали, що на теперішній час основним джерелом доказів підозри ОСОБА_2 є показання свідка ОСОБА_7, тому інші протоколи допитів свідків на теперішній час вони не вважають за потрібне надавати на обґрунтування клопотання, та з пояснень цього свідка слідує, що наїзд відбувався на пішохідному переході.

При цьому, згідно протоколу допиту свідка від 07.11.2018, ОСОБА_7 зазначає, зокрема, що він, керуючи автомобілем ВАЗ2101, рухався о 18.20 год. приблизно зі швидкістю 57-60 км/г позаду автомобіля LEXUS, який рухався з приблизною швидкістю 80 км/г, та зазначає в своїх показаннях про події, які відбувалися перед цим джипом, а саме, як на під’їзді до пішохідного переходу він бачив, як два чоловіка переходили проїзну частину у спокійному середньому темпі зліва направо відносно його напрямку руху. Він збавив швидкість на 10 км/г , пішоходи зникли за автомобілем LEXUS і він почув хлопок, він загальмував та повернув кермо вліво. Під час гальмування його автомобіль трохи сколихнуло, начебто він наїхав на невеликий камінь. Він зупинився, вийшов з автомобілю, встановив відсутність наслідків ДТП на його автомобілі, та продовжив рух (а.с. 19-21).

Натомість, повідомлена ОСОБА_2 підозра та клопотання про застосування запобіжного заходу містить посилання на рух пішоходів справа наліво, та часом вчинення пригоди зазначено 18.05 год. (а.с. 12-13).

Слідчим та прокурором зазначено, що показання свідка ОСОБА_7 щодо об’єктивної можливості бачити рух пішоходів, перебуваючи за кермом легкового автомобіля ВАЗ, рухаючись позаду джипу, слідчим шляхом не перевірено на теперішній час за браком часу, оскільки подія мала місце лише три дні потому.

За змістом вимог ст. 104, 105 КПК України,схема є одним із видів додатків до протоколу про хід і проведення процесуальної дії, в тому числі огляду місця події.

Згідно п. 3 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за № 1408/27853, схема місця дорожньо-транспортної пригоди - графічне зображення місця дорожньо-транспортної пригоди з відображенням та фіксацією на ньому всіх об’єктів та обставини, що стосуються події та можуть мати значення для об’єктивного визначення її причин, яке оформлюється з дотриманням вимог цієї Інструкції на місці пригоди і підписується її учасниками.

На доданій схемі зазначено транспортним засобом, причетним до ДТП 05.11.2018, автомобіль марки Тойота, без вказівки номерного знаку, тоді як учасником пригоди слідством встановлено автомобіль НОМЕР_3, 2004 року випуску. Крім того, надана схема не містить даних щодо розміщення пішоходів на дорозі в момент наїзду відносно проїжджої частини та сталих орієнтирів. Координати місця зіткнення транспортного засобу та наїзду на пішоходів відносно сталих орієнтирів не зазначені (а.с. 11).

Дані щодо розміщення одного із постраждалих на схемі взагалі відсутні, оскільки, як встановлено з пояснень слідчого, прокурора та водія ОСОБА_2, він був госпіталізований з місця пригоди каретою швидкої допомоги. Слідчий зазначив, що вказане місце можливо встановити з показань свідка – батюшки, який надавав допомогу, однак, на теперішній час сторона обвинувачення такий доказ до суду не вважає за потрібне надавати.

Більш того, з пояснень слідчого та прокурора встановлено, що на теперішній час слідством вивчається версія подвійного наїзду на пішоходів, призначені та будуть призначені експертизи, в тому числі щодо причин смерті двох осіб, один з яких дійсно помер в кареті швидкої допомоги, а не на місці пригоди, щодо можливого переїзду одним чи декількома транспортними засобами постраждалих, щодо місця наїзду, щодо механізму пригоди, що сталася та з інших питань, необхідних для встановлення об’єктивної істини у справі.

Також з пояснень прокурора та слідчого в судовому засіданні встановлено, що на теперішній час механізм дорожньо-транспортної пригоди, місце наїзду, в тому числі на пішохідному переході, точно не визначено.

Щодо доводів захисника про причини смерті постраждалих в пригоді, згідно лікарських свідоцтв про смерть від 07.11.2018, хворобою, що призвела до смерті ОСОБА_8, зазначено крововтрата та сукупна травма тіла, до смерті ОСОБА_5 – несумісна з життям тупа сукупна травма тіла, іншим суттєвим станом, який спричинив смерть кожного із них, але не пов'язаний із захворюванням чи його укладенням, яке безпосередньо є причиною смерті, вказано алкогольну інтоксикацію (а.с. 22, 23).

У п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.2007 Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 &aме; 1 (с), поліція не зобов’язана мати докази, достатні для пред’явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, як на те посилається сторона обвинувачення, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, шляхом проведення в тому числі експертних досліджень стосовно механізму дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 05.11.2018, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ. Так, у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14.03.1984 Суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування.

Слідчий суддя також вважає встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п.1, п.3 ч.1 ст. 177 КПК України: переховування від органів досудового розслідування; незаконний вплив на свідків.

Однак, слідчий суддя вважає безпідставними посилання сторони обвинувачення на підтвердження ризику, передбаченого ч. 3 ст. 177 КПК України в частині можливого впливу ОСОБА_2 на свідка, яка є його дружиною та на відмову останньою надавати свідчення, оскільки таке право свідка, а саме, відмовитися давати показання щодо себе, близьких родичів та членів своєї сім’ї, що можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчинення ним, близькими родичами чи членами його сім ї, прямо передбачене ч. 1 ст. 63 Конституції України, п. 3 ч. 1 ст. 66 КПК України кримінального правопорушення.

З цих же підстав є недоведеним стороною обвинувачення існування ризику, передбаченого п. 5 ст. 177 КПК України - вчинення ОСОБА_2 іншого кримінального правопорушення, зокрема, як зазначає слідчий в клопотанні – вчинення злочину, передбаченого ст. 386 КК України – перешкоджання з’явленню свідка, примушування його до відмови від давання показань. Більш того, про відсутність вказаного ризику свідчить той факт, що ОСОБА_2 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше.

Щодо доводів захисника про відсутність інших ризиків, слідчий суддя вважає необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_2, у разі визнання його винним, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування, незаконний вплив на свідків спростовують доводи захисту про відсутність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Всі інші питання – фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в скоєні кримінального правопорушення, а також питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу – судового провадження під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції. Встановлення того, вчинила чи не вчинила особа кримінальне правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, що обирається.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_2 більш м’якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.

Однак, згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати у справі О’Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29.06.2007 зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов’язки у правовому полі.

Відповідно до ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

При вирішенні питання щодо можливості застосування запобіжного заходу слідчий суддя враховує вимоги ст.29 Конституції України, ст.9 Загальної Декларації прав людини, ст.5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №511-550/0/4-13 від 04.04.2013 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

За даним кримінальним провадженням, суд враховує обсяг повідомленої підозри, доведені стороною обвинувачення два ризики, а також превалювання суспільного інтересу над індивідуальним інтересом у даному кримінальному провадженні, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначений Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям Європейського суду з прав людини.

Враховуючи існування доведених прокурором ризиків, передбачених п. 1, п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_2 тяжкого кримінального правопорушення у сфері злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту, який має широку розповсюдженість та підвищену суспільну небезпеку, та конкретні обставини справи, а саме, загибель двох осіб, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого підозрюється, застосування більш м’яких запобіжних заходів є неможливим, а тому обирає йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, в межах строку досудового розслідування, тобто до 04.01.2019 включно.

Одночасно, слідчий суддя враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2011 у справі «Марченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Хайредінов проти України», суд, встановивши

порушення пункту 1 статті 5 Конвенції, зазначив, що не було розглянуто можливість застосування менш суворих запобіжних заходів, таких як підписка про невиїзд або застава, які могли б забезпечити доступність заявника для розслідування та судового розгляду. Взяття заявника під варту має бути необхідним для забезпечення його присутності в суді, але водночас інші, менш суворі заходи можуть бути достатніми для досягнення цієї мети.

Слідчим зазначено, що за попередніми висновками експертів, ОСОБА_2 на час пригоди був тверезим.

Крім того, при відсутності даних про негативний влив підозрюваного з його сторони на процес кримінального провадження, який не залишив місце пригоди, вважає необхідним зазначити, що ОСОБА_2 підозрюється у кримінальному правопорушенні, вчиненому з необережністю.

Згідно пояснень в судовому засіданні ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4 , він є рідним братом померлого ОСОБА_5 (а.с. 36, 37), та висловлює позицію від себе та його мами, що їх родина на теперішній час не має ніяких претензій до ОСОБА_2, яким відшкодовано шкоду, в тому числі надані кошти на поховання. Просив не застосовувати до ОСОБА_2 тримання під вартою. Зазначив також що інших родичів у брата не залишилося, з дружиною він був розлучений.

Згідно пояснень в судовому засіданні ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_5, загиблий ОСОБА_8 є його двоюрідним братом (а.с. 30-35). Залишилася мати – інвалід та він, мешкали разом. З дружиною ОСОБА_8 був розлучений. Пояснив, що їх родина отримала грошові кошти від ОСОБА_2, до якого претензій вони не мають. Просив не застосовувати до ОСОБА_2 тримання під вартою, вказуючи про необережний злочин, який зрозуміє будь-який водій.

Слідчий Гончар І.В. в судовому засіданні підтвердив, що саме ці особи – ОСОБА_9, ОСОБА_10, займалися похованням загиблих осіб, є представниками постраждалих родин, отримували в нього документи, необхідні для проведення експертиз, поховань тощо. На теперішній час вирішується питання про надання статусу потерпілих.

Крім того, згідно довідки Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. ОСОБА_11І.» від 08.11.2018 № 01-30/755, адресованої слідчому ВРЗ у СТ СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_3, та наданої слідчим в судовому засіданні, ОСОБА_2 (діагноз не зазначається в ухвалі слідчого судді за клопотанням ОСОБА_2О.) перебуває на стаціонарному лікуванні у вказаному медичному закладі з 06.11.2018, та потребує подальшого лікування в умовах стаціонару. Проведення слідчих дій з хворим ОСОБА_2 можливе при наявності медичного супроводу (а.с. 53).

В судовому засіданні лікар бригади № 703 екстреної медичної допомоги ОСОБА_12 підтвердив вказану інформацію, зазначив, що хворого ОСОБА_2 доставлено до суду за офіційним викликом з вказаної медичної установи, де він перебуває на стаціонарному лікуванні, в медичному супроводі.

Також слідчому судді надано дані про особу підозрюваного та наявність міцних соціальних зв’язків ОСОБА_2 (копії та для посвідчення оригінали) (а.с. 38-52), згідно яких, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, мешкає за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с. Березівське, вул. Вільна буд. 7, одружений, має на утриманні батьків – ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_7; позитивні характеристики з місця роботи в ТОВ «Агро-Флора» з березня 2003 р. (а.с. 38) та за місцем проживання (а.с. 39, 40, 41).

Враховуючи викладене, наведені вище конкретні підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177, 178 КПК України, вжиття ОСОБА_2 активних дій щодо відшкодування шкоди, та відсутності до нього претензій зі сторони родичів двох загиблих осіб, враховуючи принцип невинуватості особи, усталену практику Європейського Суду з прав людини, відповідно до вимог ст. 182 КПК України, з урахуванням викладених обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає можливим визначити ОСОБА_2 заставу у максимальному розмірі, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме в розмірі в сумі 140 960 гр. (1762 гр. х 80 = 140 960 гр.), достатню для забезпечення виконання підозрюваним обов’язків, передбачених КПК України, з покладенням обов’язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України. Вказаний розмір застави не є завідомо непомірним для підозрюваного.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 206, 211, 372, 395 КПК України, слідчий суддя, –

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого - задовольнити.

Застосувати відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі Харківський слідчий ізолятор в межах строку досудового розслідування на 60 (шістдесят) днів - до 04 січня 2019 року включно.

Визначити суму застави у розмірі 140 960 гр. (сто сорок тисяч дев’ятсот шістдесят гривень), які необхідно внести на депозитний рахунок ТУДСА України у Харківській області (одержувач: ТУДСА України у Харківській області, код одержувача: 26281249; МФО банку: 820172, банк: Державна казначейська служба України, рахунок: 37318098006674 (справа № 640/20666/18 н/п 1-кс/640/12391/18) до сплину терміну тримання під вартою.

При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_2 з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_2 обов’язки:

1) прибувати за першим викликом до слідчого, прокурора, суду;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він мешкає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця свого проживання;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, які надають право на виїзд з України і в’їзд в Україну;

5) носити електронний засіб контролю.

Роз’яснити підозрюваному ОСОБА_2, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Зобов’язати слідчого ВРЗ у СТ СУ ГУ НП в Харківській області Гончара І.В. негайно повідомити близького родича підозрюваного ОСОБА_2 про тримання під вартою останнього.

Встановити строк дії даної ухвали, в межах строку досудового розслідування, з 08 листопада 2018 року до 04 січня 2019 року включно.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Харківської області протягом п’яти днів з дня її проголошення, а ОСОБА_2 - в той же строк, але з моменту вручення йому ухвали суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя Муратова С.О.

Копію ухвали отримав: “___”___ 2018 року ___ год. ___ хв. ______ (ОСОБА_2О.)