Рішення № 77716609, 12.10.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/21408/17

Провадження № 2/761/3054/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.

при секретарі: Припутневич В.І.,

за участю позивача: ОСОБА_1,

представника позивача: ОСОБА_2,

відповідача: ОСОБА_3,

представника відповідача: ОСОБА_4,

третьої особи: ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_5 про розірвання договору про надання правової допомоги та стягнення коштів за договором, -

В С Т А Н О В И В:

21 червня 2017 року до суду надійшла зазначена позовна заява.

У позовних вимогах позивач просить: розірвати договір, укладений між сторонами 03.02.2017 року та стягнути з відповідача на користь позивача 6 000,00 доларів США.

Вимоги обґрунтовані тим, що 03.02.2017 року між позивачем та адвокатом ОСОБА_3 був укладений Договір про надання правової допомоги бабусі позивачки - ОСОБА_5.

На виконання умов договору позивач передала відповідачу 6 000,00 доларів США в якості передплати за Договором.

Як зазначає позивач, вона самостійно виховує двох дітей і вагітна третьою дитиною, розуміючи загрозу втрати житла її бабусею, здоров'я якої різко погіршилось під впливом незаконного заволодіння нерухомістю, вказані обставини не дозволяли їй в повному обсязі усвідомлювати умови договору, який вона уклала, а тому вирішила порадитись з близькими.

Потім трохи заспокоївшись після всіх подій, які трапились з бабусею, позивачка більш детально вивчила договір та зрозуміла, що його умови є кабальними і вона в подальшому навряд чи зможе їх виконувати і за звичайних обставин ніколи б його не уклала.

06.02.2017 року, як зазначає позивач, вона звернулась до відповідача та пояснила, що договір був укладений під впливом помилки, а також те, що умови договору є неприйнятними. Внаслідок чого в присутності свідків сторонами спільно було погоджено умови анулювання договірних відносин, а саме: позивачка пише заяву про розірвання договору, а відповідачка в свою чергу протягом 10 днів повертає сплачені грошові кошти в сумі 6 000,00 доларів США.

Проте після повідомлення про намір розірвати договір позивач запропонувала відповідачу в якості компенсації сплатити їй 1 000,00 доларів США.

Також позивач зазначає, що відповідачем за договором не вчинилось жодних дій на його виконання.

Позивач зауважила, що умовами договору передбачено можливість його розірвати на вимогу Клієнта, а тому Договір підлягає розірванню. А так як відповідач не приступила до виконання зобов'язань за договором та сплачені 6 000,00 доларів США є авансом в розумінні ч.2 ст.570 ЦК України, а не гонораром адвоката в розумінні ст.29 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а тому підлягають поверненню у випадку розірвання договору.

17 липня 2017 року до суду надійшли заперечення відповідача на заявлені вимоги в яких вона просить відмовити в задоволенні заявлених вимог на тій підставі, що ОСОБА_5 не є бабусею позивача, таких документів суду надано не було. Тому посилання позивача, що договір вчинено під впливом помилки, а також через стрес за «свою бабусю» не відповідають дійсності. Позивач не надала доказів, що подавала заяву про розірвання договору до звернення до суду з позовом. Стаття 570 ЦК України на яку посилається позивач не може бути застосована до спірних правовідносин так як Адвокат не є Кредитором, а клієнт не є Боржником. Правовідносини між сторонами повинні регулюватись лише нормами Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Правилами адвокатської етики, умовами укладеного договору. Також відповідач зазначає, що вона не нав'язувала власні адвокатські послуги, а позивач сама звернулась до неї та була ознайомлена із цінами за надання правової допомоги. Перед підписанням договору позивач ознайомилась із проектом договору. 03.02.2017 року позивач частково сплатила суму авансового платежу у розмірі 6 000,00 доларів США та попросила надати тиждень для сплати другої частини авансового платежу, яка не сплачена і до цього часу. В зв'язку з несплатою другої частини авансового платежу відповідач зверталась до позивача з вимогами та позовом до суду про стягнення зазначеної суми.

В додаткових поясненнях, які надійшли до суду 23.11.2017 року відповідач зазначила, що вона на виконання умов договору надала ряд усних консультацій, розроблено план першочергових дій та вироблена правова стратегія, вона була присутня з позивачем в Печерському РУ ГУ НП в м.Києві, як захисник ОСОБА_5 та клопотала про прискорення проведення допиту свідків по справі, забезпечила охорону ОСОБА_5, направляла запит щодо стану досудового розслідування.

Також відповідач зазначає, що жодної вимоги про розірвання договору вона не отримувала, позивач не надала доказів, що в момент підписання договору вона перебувала в стані сильного душевного хвилювання, відповідного висновку експерта суду надано не було. Крім того, договір не може бути розірваний так як 03.02.2018 року він вже припинив свою дію.

У відповіді на відзив, яка надійшла до суду 15.03.2018 року представник позивача зазначив, що договір укладався в стані сильного душевного хвилювання та на вкрай невигідних умовах. Декілька раз позивач направляла вимоги про розірвання договору та повернення суми, проте вони були проігноровані відповідачем. Договір укладений в інтересах третьої особи ОСОБА_5, яка не погоджувала розміру й порядку оплати за договором. Так як відповідач не надавала послуг за Договором, аванс має бути повернуто.

В судовому засіданні позивач та її представник заявлені вимоги підтримали та просили задовольнити в повному обсязі.

Відповідач та її представник підтримала власні заперечення та просили відмовити в задоволенні позовних вимог так як вони не обґрунтовані.

Третя особа в судовому засіданні заявлені вимоги підтримала та просила їх задовольнити. Також суду пояснила, що вона не погоджувала зазначеної в договорі суми гонорару. А тому відповідачка не мала права приймати до виконання її доручення і вимагати оплати гонорару. Також зазначила, що договір розірвано з 06.02.2017 року за вимогою Позивачки.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши сторони, свідків, оцінивши в сукупності надані суду докази, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Стаття 11 ЦК України визначає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (ч.1 ст.14 ЦК України).

Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (ч.4 ст.14 ЦК України).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 202 ЦК України).

Частина 1 статті 6 ЦК України передбачає, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст.626 ЦК України).

Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ч.1 ст.527 ЦК України).

У відповідності до положень статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).

У відповідності до положень статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст.638 ЦК України).

Стаття 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Стаття 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (в редакції чинній на час укладення договору) визначає, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Установчим З'їздом адвокатів України 17.11.2012 затверджені Правила адвокатської етики.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

У відповідності до ч.1 статті 27 зазначеного Закону, Договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі.

Згідно з частиною 3 статті 27 Закону, до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики (ч.5 ст.27 Закону).

Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналогічні положення закріплені в статті 28 Правил адвокатської етики.

Як встановлено в судовому засіданні, 03.02.2017 року між ОСОБА_3 (після реєстрації шлюбу змінила прізвище на «ОСОБА_3») (надалі - Адвокат) та ОСОБА_1 (далі - Клієнт) був укладений Договір про надання правової допомоги.

Предметом Договору у відповідності до п.1.1 сторони визначили - надання Адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги ОСОБА_5 у всіх справах, які пов'язані чи можуть бути пов'язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних прав та законних інтересів у кримінальних, адміністративних, цивільних, господарських справах тощо; у тому числі у справі, щодо встановлення факту права власності на квартиру за ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Згідно з п.3.2 Договору сторони визначили строк дії договору - з дати його підписання до 03.02.2018 року.

Умовами Договору визначені права та обов'язки як Адвоката так і Клієнта. Так, згідно із п.2.3.1 Договору Клієнт зобов'язується сплатити гонорар Адвокату у розмірі та в строк, погоджені між ними.

Також сторони домовились та визначили в п.4.1 Договору, що оплата за послуги Адвоката є гонораром і поверненню не підлягає, сума гонорару Адвоката становить 23 000,00 доларів США за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, встановленим на момент укладення даного Договору (2698,70 гривень за 100 доларів США), що сплачується Клієнтом Адвокату у готівковій формі.

А також згідно з п.4.3 Договору Клієнт зобов'язаний здійснити авансовий платіж Адвокату у розмірі 10 000,00 доларів США, протягом двох календарних днів з моменту підписання даного Договору. Внесений авансовий платіж поверненню не підлягає.

Договір підписаний сторонами, що свідчить про їх згоду із викладеними умовами.

На виконання умов Договору, 03.02.2017 року ОСОБА_1 сплатила 6 000,00 доларів США, що підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордера від 03.02.2017 року.

Умовами договору, зокрема пунктами 3.3 - 3.4, передбачено, що він може бути розірваний згідно вимог чинного законодавства України; за вимогою Адвоката або Клієнта; за згодою сторін.

Стаття 598 ЦК України визначає, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 651 ЦК України визначає, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. (ч.2 ст.651 ЦК України).

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч.3 ст.651 ЦК України).

Частина 2 статті 29 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає, що договір про надання правової допомоги може бути достроково припинений за взаємною згодою сторін або розірваний на вимогу однієї із сторін на умовах, передбачених договором. При цьому клієнт зобов'язаний оплатити адвокату (адвокатському бюро, адвокатському об'єднанню) гонорар (винагороду) за всю роботу, що була виконана чи підготовлена до виконання, а адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язаний (зобов'язане) повідомити клієнта про можливі наслідки та ризики, пов'язані з достроковим припиненням (розірванням) договору.

Стаття 32 Правил адвокатської етики визначає, що в договорі про надання правової допомоги має бути передбачено право клієнта в будь-який час і з будь-яких причин (або без їх пояснення) розірвати договір з адвокатом в односторонньому порядку; в договорі можуть бути визначені умови виплати гонорару за таких обставин; Адвокат не має права вчиняти тиск на клієнта з метою перешкодити реалізації цього права; водночас адвокат, котрому став відомий намір клієнта розірвати договір з ним, повинен пояснити клієнту можливі наслідки цього для перспективи подальшого виконання його доручення, з'ясувати причини, що потягли ініціювання клієнтом розірвання договору, і якщо вони пов'язані з помилковим уявленням клієнта про хід захисту (представництва) його інтересів або обумовлені недоліками в захисті (представництві) клієнта адвокатом, які можуть бути усунені, - пояснити це клієнту і обговорити з ним можливість збереження договору, якщо це об'єктивно відповідає інтересам клієнта.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, 22.02.2017 року ОСОБА_1 направила ОСОБА_3 вимогу про повернення грошових коштів в сумі 6 000,00 доларів США (а.с.9-10).

З тексту вимоги не вбачається, що ОСОБА_1 вимагала розірвати договір.

Вимога направлялась з описом вкладення за адресою ОСОБА_3, зазначеному в Договорі про надання правової допомоги.

Відповідач в судовому засіданні пояснила, що вказану вимогу вона не отримувала.

Представник позивача до відповіді на відзив додав копію заяви (вимоги) (повторної) про розірвання договору від 23.02.2017 року (а.с. 107).

Проте суд не може взяти до уваги, що позивачем направлялась зазначена вимога, так як цією ж датою - 23.02.2017 року направлялась вимога про повернення коштів з описом вкладення в якому зазначено, що направлялась саме вимога про повернення коштів, яка направлена цінним листом зі штрих-кодом 0209205406065.

Доказів, що відповідачу направлялась вимога про розірвання договору суду надано не було.

Вимоги про повернення коштів ОСОБА_1 направляла ОСОБА_3 також 10.05.2017 року, 30.11.2017 року.

ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що вона особисто цих листів не отримувала.

Свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 пояснили, що вони були присутні 06.02.2017 року в офісі адвоката та була домовленість про розірвання договору і повернення коштів. Як зазначили свідки, ОСОБА_1 разом із ОСОБА_3 пішли в іншу кімнату де ОСОБА_1 написала заяву про розірвання договору.

Крім того свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що спочатку вони погодились на суму яка зазначена в договорі, а потім на вихідних обговорили і зрозуміли, що сума занадто велика, тому прийшли 06.02.2017 року із заявою про розірвання договору. ОСОБА_4 спочатку пообіцяв розірвати договір та повернути кошти в сумі 5 000,00 доларів США, але кошти не були повернуті та на вимоги про повернення коштів будь-якої реакції не було.

В судовому засіданні ОСОБА_4 та ОСОБА_3 категорично заперечували, що була домовленість про розірвання договору та написання позивачем такої заяви.

Водночас оскільки матеріалами справи не підтверджується, що ОСОБА_1 вимагала розірвання договору, як передбачено умовами Договору, суд не може взяти до уваги свідчення свідків.

Крім того в судовому засіданні встановлено, що 30.05.2017 року та 13.06.2017 року ОСОБА_3 направляла ОСОБА_1 лист-претензію в якому повідомила, що вона не буде виконувати власні зобов'язання за договором до виконання зобов'язань ОСОБА_1 щодо сплати частини авансового платежу.

30.06.2017 року ОСОБА_3 направила ОСОБА_1 повідомлення, що якщо вона виконає свої договірні зобов'язання, буде відкликано подану до суду позовну заяву.

Сторона позивача в судовому засіданні пояснила, що так як Договір укладений на користь третьої особи, а вона не погоджувала розміру й порядку оплати за договором, не погоджувала та не надавала відповідачці доручення про початок його виконання на таких умовах, відповідач не повинна була приступати до виконання договору.

Договір про надання правової допомоги може укладатися на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах. Особливості укладення та змісту контрактів (договорів) з адвокатами, які надають безоплатну правову допомогу, встановлюються законом, що регулює порядок надання безоплатної правової допомоги (ч.4 статті 27 Закону).

Аналогічні положення містяться в статті 15 Правил адвокатської етики.

Водночас в пункті 15 Правил адвокатської етики зазначено, що якщо договір про надання правової допомоги укладено на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах, адвокат зобов'язаний отримати підтвердження згоди клієнта на надання йому правової допомоги цим адвокатом виключно у випадку, якщо цього вимагає закон.

В судовому засіданні не було встановлено, що ОСОБА_5 не надавала згоду на надання їй правової допомоги адвокатом ОСОБА_3.

Крім того, діючим законодавством не передбачено погодження умов договору з особою на користь якої укладається такий договір.

Відповідач в судовому засіданні пояснила, що вона виконувала умови договору на підтвердження чого надала звіт про надання правової допомоги та адвокатських послуг, першочерговий план дій, правову стратегію, адвокатський запит та відповідь на нього проект позовної заяви, заяви про забезпечення позову, адвокатських запитів, клопотання та опрацьовану судову практику.

Також в судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_3 надавала правову допомогу за договором 04.02.2017 року.

Отже, як встановлено в судовому засіданні позивач відмовилась від надання послуг адвоката.

Позивач звертаючись до суду з позовом просила розірвати договір посилаючись на те, що він укладений внаслідок помилки.

Проте згідно з положеннями ч.1 ст.229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Отже, помилка позивача щодо укладеного договору може бути підставою для визнання договору недійсним, проте позивач з такими вимогами до суду не зверталась.

Щодо вимог про розірвання договору також варто зазначити, що в судовому засіданні не встановлено, що ОСОБА_1 зверталась до ОСОБА_3 з ініціативою розірвати договір. На момент вирішення справи судом вже закінчився строк на який був укладений договір, а тому він припинив свою дію внаслідок спливу строку на який він укладався. А тому з врахуванням зазначеного суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про розірвання договору.

Позивач просила стягнути з відповідача на свою користь сплачені 6 000,00 доларів США авансу.

Варто зауважити, що умовами договору передбачено, що авансовий платіж поверненню Адвокатом Клієнту не підлягає. Зазначене положення договору недійсним не визнавалось, а тому суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача сплачену суму авансу.

На підстав вищевикладеного та керуючись ст.ст. 77-83, 89, 95, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

вирішив:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_5 про розірвання договору про надання правової допомоги та стягнення коштів за договором - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

У відповідності до п.15.5 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Шевченківський районний суд міста Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 24 жовтня 2018 року

Суддя: Н.Г.Притула