Рішення № 77716096, 26.09.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/18437/18

Провадження № 2/761/5711/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Піхур О.В.,

за участю :

секретаря судового засідання - Орел П.Ю.,

представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, третя особа : Перша Київська державна нотаріальна контора Головного територіального управління юстиції у місті Києві про звільнення майна з-під арешту, -

в с т а н о в и в:

У травні 2018 року ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася до Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - відповідач), третя особа : Перша Київська державна нотаріальна контора Головного територіального управління юстиції у місті Києві про звільнення майна з-під арешту.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що звернувшись до нотаріуса за вчиненням договору дарування квартири, дізналася про те, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться під арештом на підставі постанови АК №206025 від 17.11.2004, що була винесена Відділом державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві, реєстратором якого на той час була Перша київська державна нотаріальна контора. На звернення позивача до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві, листом від 19.03.2018 року позивача було повідомлено, що перевіркою відомостей Автоматизованої системи виконавчих проваджень встановлено, що станом на 19.03.2018 року у відділі відсутні відкриті виконавчі провадження, боржником за яким є ОСОБА_2. Крім того у спеціальному розділі АСВП відсутні відомості щодо перебування виконавчих проваджень відносно заявника у минулі періоди, оскільки повне внесення відомостей до Єдиного реєстру виконавчих проваджень (який діяв до 31.12.2016) щодо сторін виконавчого провадження почало здійснюватись у 2007 році. Таким чином не виявляється можливим встановити характер виконання та в процесі виконання якого виконавчого документу державним виконавцем накладено арешт на квартиру, за адресою: АДРЕСА_1. Оскільки журнали, реєстрації виконавчих проваджень, переданих державним виконавцям, та завершені до 2013 виконавчі провадження року знищені за закінченням строку зберігання, не виявляється можливим надати інформацію стосовну характеру заборгованості, а також винесення постанови про звільнення майна з-під арешту у спосіб, визначений Законом України «Про виконавче провадження».

Тому, позивач просив суд зняти арешт з нерухомого майна, накладений постановою відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві АК №206025 від 17.11.2004 року, реєстратором якого на той час була Перша київська державна нотаріальна контора, реєстраційний номер обтяження 1579213, яке на праві власності зареєстровано за ОСОБА_2, а саме з квартири за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою від 23.05.2018 року відкрито провадженні по справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності, просив прийняти рішення згідно чинного законодавства України.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи із таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 ЦПК України, позови про зняття арешту з майна пред'являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.

Згідно до ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Судом встановлено, що відповідно договору від 04.08.1994 року квартира за адресою: АДРЕСА_1 дійсно належить на праві власності ОСОБА_2 (а.с. 11).

Згідно з інформацією з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна постановою АК №206025 від 17.11.2004 року, що була винесена Відділом державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві, реєстратором якого була Перша київська державна нотаріальна контора, накладено арешт на квартиру, за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8).

Відповідно до відповіді Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 19.03.2018 року, повідомлено, що перевіркою відомостей Автоматизованої системи виконавчих проваджень встановлено, що станом на 19.03.2018 року у відділі відсутні відкриті виконавчі провадження, боржником за яким є ОСОБА_2. Крім того у спеціальному розділі АСВП відсутні відомості щодо перебування виконавчих проваджень відносно заявника у минулі періоди, оскільки повне внесення відомостей до Єдиного реєстру виконавчих проваджень (який діяв до 31.12.2016) щодо сторін виконавчого провадження почало здійснюватись у 2007 році. Таким чином не виявляється можливим встановити характер виконання та в процесі виконання якого виконавчого документу державним виконавцем накладено арешт на квартиру, за адресою: АДРЕСА_1. Оскільки журнали, реєстрації виконавчих проваджень, переданих державним виконавцям, та завершені до 2013 виконавчі провадження року знищені за закінченням строку зберігання, не виявляється можливим надати інформацію стосовну характеру заборгованості, а також винесення постанови про звільнення майна з-під арешту у спосіб, визначений Законом України «Про виконавче провадження» (а.с. 7).

У відповідності до статті 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини визначає: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Чинний Закон України «Про виконавче провадження» містить статтю 59, якою визначено порядок і підстави зняття арешту, в тому числі викладено вичерпний перелік підстав, який надає державному виконавцеві самостійно знімати арешт; також передбачено можливість особи у всіх інших випадках звертатися до суду за зняття арешту.

Отже, згідно статті 59 чинного Закону України «Про виконавче провадження»: «Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Відповідно ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено виключний перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, а саме: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

При цьому, ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до п. 9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ст. 81 ЦПК України).

Отже, в силу вимог ст.ст. 2, 4, 12, 76-81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Даючи юридичну оцінку доказам, з урахуванням того, що у відділі відсутні відкриті виконавчі провадження боржником за якими є ОСОБА_2, наявність такого обтяження створює перешкоди у здійсненні позивачем його права власності на майно та реалізації його законних прав та інтересів, тому, суд приходить до висновку, про наявність підстав для зняття арешту з майна позивача, а саме: з квартири АДРЕСА_1, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 3, 12, 13, 81, 89, 133, 141, 247, 259, 263-265, 268, 280, 353, 354 ЦПК України, ст. ст. 316, 319, 321, 328, 391 ЦК України, ЗУ «Про виконавче провадження», суд,

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) до Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві (м. Київ, вул. Саксаганського,110, код ЄДРПОУ 34967593), третя особа : Перша Київська державна нотаріальна контора Головного територіального управління юстиції у місті Києві (м. Київ, пр.-т Перемоги, 11, код ЄДРПОУ 02901807) про звільнення майна з-під арешту - задовольнити.

Зняти арешт з квартири АДРЕСА_1, право власності на яку належить ОСОБА_2, накладений постановою відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві АК №206025 від 17.11.2004 року, реєстраційний номер обтяження 1579213.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року) : до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 296 ЦПК України : апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дата складення повного судового рішення 12.10.2018 року.

Суддя