Вирок № 77712846, 07.11.2018, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 612/532/18

Номер провадження 1-кп/629/451/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2018 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого - судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Андрієнко С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Лозівського міськрайонного суду Харківської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018220730000135 відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Савчино, Крижопольського району, Вінницької області, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, з неповною середньою освітою, не одруженого, перебуваючого в цивільному шлюбі, маючого на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, не військовозобов'язаного, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, який фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 раніше судимого:

- 08.04.1996 року Ізюмським районним судом Харківської області за ст. 86-1 КК України до 5 років позбавлення волі;

- 10.10.2000 року Ізюмським районним судом Харківської області за ст. 42, ч.2 ст. 81, ч.3 ст. 101 КК України до 8 років позбавлення волі, звільненого 07.03.2008 року з Олексіївської ВК Харківської області у зв'язку з відбуттям покарання;

- 13.01.2010 року Близнюківським районним судом Харківської області за ч.2 ст. 185, ч.1 ст. 277 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст.ст.75, 76 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки;

- 27.08.2010 року Близнюківським районним судом Харківської за ст. 246 КК України до 2 років 3 місяців позбавлення волі, звільненого 14.05.2012 року за постановою Харківського районного суду Харківської області умовно-достроково на невідбутий термін: 7 місяців 18 днів;

- 10.06.2015 року Близнюківським районним судом Харківської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки 6 місяців,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, -

з участю сторін кримінального провадження:

- обвинувачення - прокурора Лозівської місцевої прокуратури Харківської області Кучеренка С.М.,

- захисту - обвинуваченого ОСОБА_1, адвоката Остапенко С.Ю., -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 маючи не погашену у встановленому порядку судимість, на шлях виправлення не став та повторно вчинив умисний корисливий злочин за наступних обставин.

15 травня 2018 року близько 14-00 години ОСОБА_1, перебуваючи біля приміщення колишнього ВАТ «Близнюки-агрохім», яке розташоване за межами смт. Близнюки, Харківської області, де маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою наживи, повторно, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу проник в середину приміщення гаражу, який розташований на вищевказаній території, звідки таємно викрав металеву віддушину загальною вагою 60 кілограмів, вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 2392 від 04.06.2018 року складає 375 гривень. Після скоєння злочину, утримуючи при собі викрадене майно, ОСОБА_4 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на суму 375 гривень.

Обвинувачений ОСОБА_1 винним себе в скоєнні злочину визнав та пояснив у судовому засіданні, що щиро кається у скоєному ним злочині. Пояснив, що дійсно скоїв злочин при зазначених обставинах, а саме 15 травня 2018 року він прийшов до приміщення колишнього ВАТ «Близнюки-агрохім», яке розташоване за межами смт. Близнюки, Харківської області та проник в середину приміщення гаражу, який розташований на вищевказаній території, звідки таємно викрав металеву віддушину загальною вагою 60 кілограмів. Після скоєння злочину, утримуючи при собі викрадене майно з місця події зник та викраденим розпорядився на власний розсуд.

Визнавальні свідчення обвинуваченого ОСОБА_1, суд вважає правильними та достовірними, а також такими, що відповідають матеріалам справи, оскільки вони надані послідовно, несуперечливо та кладе в основу обвинувального вироку.

Зважаючи на те, що обвинувачений повністю визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, погодився з правовою кваліфікацією своїх дій, його свідчення відповідають суті обвинувачення, суд за згодою учасників судового провадження, які правильно розуміють обставини кримінальних правопорушень, які ніким не оспорюються, переконавшись у добровільності їх позицій, роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про позбавлення в подальшому права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку, за відсутності сумнівів у добровільності позиції обвинуваченого, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та обмежився допитом обвинуваченого.

Суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 повністю доказана, а скоєне ним підлягає кваліфікації за ч. 3 ст. 185 КК України, оскільки він своїми умисними діями вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана із проникненням у приміщення.

Обвинувачений ОСОБА_1 винний у скоєнні цього кримінального правопорушення і підлягає покаранню.

Призначаючи покарання обвинуваченому, у відповідності зі ст. 65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року № 7 (із наступними змінами та доповненнями), суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Окрім того, метою призначення покарання, виходячи із положень ч. 2 ст. 50 КК України є не лише кара, а й виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових злочинів.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєних злочинів, дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом'якшують та обтяжують його покарання.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України обвинувачений ОСОБА_1 скоїв тяжкий злочин.

Дослідженням особи обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він раніше судимий, має не погашену судимість, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, не військовозобов'язаний, не одружений, зі слів перебуває в цивільному шлюбі, має на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, має неповну середню освіту, офіційно не працевлаштований, за місцем проживання характеризується негативно.

Обвинувачений ОСОБА_1 не з'явився для участі у підготовці досудової доповіді, оцінка ризику вчинення повторного правопорушення проводилася лише по статистичним факторам.

Відповідно до вимог ст. 66 КК України обставинами, пом'якшуючими покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд визнає щире каяття та активне сприяння слідству.

Відповідно до вимог ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1, судом не встановлено.

Суд приходить до висновку, що обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1, не є винятковими і не знижують істотним чином міру тяжкості скоєного злочину, не зменшують суспільну небезпеку злочину до рівня, що виходить за межі покарання, що виключає застосування до обвинуваченого ст. 69 КК України - призначення більш м'якого покарання, яке передбачено законом.

Крім того, судом враховується досудова доповідь, складена Лозівським міськрайонним відділом з питань пробації, згідно висновку якої загальний рівень ризику вчинених кримінальних правопорушень високий, ризик небезпеки для суспільства зі сторони обвинуваченого оцінюється як дуже високий, вважає, що виправлення обвинуваченого без позбавлення або обмеження волі не певний строк може становити дуже високу небезпеку для суспільства. Тому вважає, що застосування до обвинуваченого соціально-виховних заходів що необхідні для впливу на поведінку особи з метою виправлення запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень неможливо здійснювати без цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції.

З урахуванням тяжкості злочину, особи обвинуваченого ОСОБА_1, висновку органу пробації, обставин, які пом'якшують і обтяжують покарання, обставин скоєння злочину та відношення до скоєного, суд, дійшов висновку про те, що виправлення обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства і призначає покарання ОСОБА_1 в межах санкції ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 75 КК України, а саме звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням та покладення на нього обов'язків передбачених ст. 76 КК України, яке сприятиме його виправленню, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового злочину.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_1 в ході досудового розслідування та судом не обирався.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Відповідно до ст.124 КПК України, суд стягує з обвинуваченого витрати за проведення судової експертизи.

Питання щодо речових доказів суд вирішує в поряду ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 371, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_1 винним в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та піддати його покаранню у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки.

На підставі ч. 1, п.п. 2, 3 ч. 2 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації та працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати за проведення:

- судово-товарознавчої експертизи № 2392 від 04.06.2018 року в розмірі 286 гривень (код доходів 24060300, р/р 31116115020005, код банку 37999680, МФО 899998, УК Слобідсь/мХар/Слобідськи/24060300, банк отримувача Казначейство України (ЕАП)).

Речові докази по справі:

- металеву віддушину з чорного металу, загальною вагою 60 кг, які передані потерпілому ОСОБА_5 згідно зберігальної розписки, повернути останньому.

Долю речових доказів вирішити після набрання вироком законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя Н.А. Смірнова