Ухвала суду № 77712039, 08.11.2018, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/18471/18

н/п 2-о/640/310/18

У Х В А Л А

(про залишення заяви без розгляду)

"08" листопада 2018 р. Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Зуб Г.А.

при секретарі Шаповал Є.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1, зацікавлена особа - Харківська міська рада про встановлення факту, що має юридичне значення, -

в с т а н о в и в :

Заявник звернулась до суду з вказаною заявою, в якій просить встановити факт спільного проживання заявника однією сім'єю зі спадкодавцем ОСОБА_2 з 09.04.1994 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року, та визнати заявника спадкоємицею четвертої черги після смерті ОСОБА_2

Заявник в судовому засіданні вказала, що встановлення вказаного факту потрібно для оформлення спадкових прав.

Представник ХМР в судове засідання не з'явився, повідомлявся у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).

Стаття ст.15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак, зазначена норма визначає обєктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права повязано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення субєктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

На підставі ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту:1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті;

9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

У п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» зазначено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

У відповідності до ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи -залишає заяву без розгляду.

Як вбачається з заяви, заявник просить встановити вказаний юридичний факт у зв'язку з оформленням спадщини після смерті ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

За правилами статей 1216 , 1217 ЦК Україниспадкування є перехід права обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Відповідно до положень ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно із ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Таким чином, для одержання права на спадкування у зазначених осіб необхідне встановлення двох юридичних фактів: 1) проживання однією сім'єю; 2) на час відкриття спадщини має пройти принаймні п'ять років, протягом яких спадкоємець проживав зі спадкодавцем однією сім'єю.

У п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику: у і справах про спадкування» судам роз'яснено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.

Вимоги заявника про встановлення факту проживання із спадкодавцем однією сім'єю з 09 квітня 1994 року не можуть бути задоволеними, оскільки положення ст.3 СК України набрали чинності саме з січня 2004 року, що свідчить про спір про право.

Зі змісту заяви вбачається, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, тобто строк для подання заяви про прийння спадщини вже закінчився, тому вимоги заявника про визнання її спадкоємцем четвертої черги можуть бути розглянуті лише в порядку позовного провадження, оскільки питання встановлення (визнання) черговості спадкування за законом в порядку окремого провадження встановлене бути не може.

Наведене свідчить про наявність спору про право, оскільки такі вимоги заявника не підлягають розгляду в порядку окремого провадження, а тому суд приходить до висновку про те, що вирішення зазначеного у заяві питання можливе лише в порядку позовного провадження, оскільки в даному випадку існує спір про право, а тому дана заява підлягає залишенню без розгляду.

Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст. 4,5, 293, 315 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1, зацікавлена особа - Харківська міська рада про встановлення факту, що має юридичне значення - залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі в 15-денний строк з дня складення повного тексту ухвали апеляційної скарги.

У відповідності до п.п. 15.5 п.п. 15 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повний текст ухвали складено 08 листопада 2018 року.

Суддя Г.А. ЗУБ