Рішення № 77712000, 30.10.2018, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/7442/18

н/п 2/640/2091/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2018 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Зуб Г.А.

за участю секретаря Шаповал Є.Б.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Харківської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору – приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -

ВСТАНОВИВ:

27.04.2018 р. позивачі звернулись до суду з позовною заявою, в якій просять визначити їм як спадкоємцям після смерті ОСОБА_7, який помер 07.08.2017 року, додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини протягом трьох місяців з дня набрання законної сили рішення суду кожному з них. В обгрунтування вказаних підстав посилаються на наступне. 07.08.2017 року помер ОСОБА_7, що постійно мешкав та був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. 24.06.2009 року ОСОБА_7 було складено заповіт, яким останній заповів позивачам належну йому на праві власності квартиру №53, що знаходиться за адресою: м. Харків, пр. Курчатова, буд. 27. Позивачу ОСОБА_2 померлий ОСОБА_7 приходився двоюрідним дядьком, а ОСОБА_3 – двоюрідним дідусем. За життя ОСОБА_7 позивачі регулярно підтримували контакт із ним. Позивачам відомо, що ОСОБА_7 ніколи не був одружений, дітей та інших близьких родичів не мав, вів закритий образ життя та близьких соціальних контактів із людьми не мав. У зв’язку з особливостями характеру ОСОБА_7, особисто зв’язатись з ним було важко, мобільний зв’язком останній не користувався, на стаціонарний телефон частіше за все не відповідав, частіше за все його ніколи не було вдома, до квартири нікого не пускав, і пропонував почекати його на вулиці. Самостійно померлий ОСОБА_7 виходив на зв’язок рідко, позивачі разом із ОСОБА_7 декілька разів навідувались до м. Костянтинівка з метою провідати спільних родичів. В 2009 році після чергової поїздки у м. Костянтинівку, ОСОБА_7 виявив бажання залишити належну йому на праві власності квартиру №53, що знаходиться за адресою: м. Харків, пр. Курчатова, буд. 27, пояснивши це тим, що інших близьких родичів не має. Про смерть ОСОБА_7 позивачам стало відомо 12.03.2018 року. З метою провідати ОСОБА_7 позивачі навідались за адресою проживання останнього, де було встановлено, що ОСОБА_7 помер, але встановити коли саме і місце його захоронення, позивача не вдалося.13.03.2018 року позивачі звернулись до ПН ХМНО ОСОБА_4, яка роз’яснила, що позивачі за наявним заповітом отримати свідоцтво про право на спадщину не можуть, оскільки в нього допущені помилки, зокрема не вірно зазначена адреса квартири, яку заповів покійний, а внесення виправлень у заповіт неможливе. Позивачі звернулись до 12 ХДНК, де їм було роз’яснено, що спадкова справа заведена нотаріусом ХМНО ОСОБА_5 13.03.2018 року позивачі звернулись із заявами про прийняття спадщини, проте нотаріусом ОСОБА_5 було роз’яснено, що строк на прийняття спадщини було пропущено, та в заповіті ОСОБА_7 допущені помилки, а саме не вірно зазначена адреса квартири, яку заповів покійний, та актовий запис про смерть складений на померлого 07.08.2017 року ОСОБА_8, а заповіт складений ОСОБА_7, у зв’язку з чим 23.03.2018 року нотаріусом було складено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, відповідно до якої позивачам було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_7 Тому позивачі звернулись до суду з вказаним позовом, оскільки позивач ОСОБА_9 з середини 2016 року проживає у м. Костянтинівка, та доглядає за своєю хворою матір’ю, тому приїжджає до м. Харкова дуже рідко, зокрема у випадках необхідності, а саме прибув до м. Харкова в середині липня 2017 року, та навідав покійного ОСОБА_7, але його не було вдома, та встановити його місцезнаходження не вдалось можливим, а позивач ОСОБА_3 проживає у м. Києві, є матір’ю одиначкою і перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною, тому за межі м. Києва не виїжджає.

Лише одного разу в березні 2018 року прибула до м. Харкова, та відразу навідались до ОСОБА_7, де було встановлено, що останній помер. Крім того, нотаріус в порушення вимог ст. 63 ЗУ «Про нотаріат», не повідомив позивачів про відкриття спадщини. В березні 2018 року під час спілкування із сусідами ОСОБА_7 позивачами було встановлено, що сусіди викликали працівників правоохоронних органів, припускаючи факт смерті ОСОБА_7, які забрали тіло померлого. За поясненнями сусідів, через деякий час після встановлення факту смерті ОСОБА_7 за їх адресою приїжджали невідомі особи, які представились новими власниками квартири, та за допомогою вантажної машини вивезли всі речі з квартири, та документи померлого, після чого змінили замки. На разі, вказана квартира, що є спадковим майном, була відчужена на підставі договору купівлі-продажу, та її новим власником є інша особа. За вказаним фактом позивач ОСОБА_2 звернувся до Прокуратури Харківської області із заявою про вчинення кримінального правопорушення.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.

До суду надійшли пояснення від третьої особи ПН ХМНО ОСОБА_5, в яких вона зазначає, що спадкова справа була заведена після смерті ОСОБА_8, при відкритті спадкової справи нею було перевірено інформацію про наявність заповітів, та/або спадкових договорів складених від імені померлого ОСОБА_8, за вказаними параметрами запиту у спадковому реєстрі інформація була відсутня, тому про відкриття спадщини нотаріус не повідомляла. 23.03.2018 року до нотаріуса звернулись позивачі із заявою про видачу свідоцтва про право власності, проте нотаріусом було відмовлено, оскільки на підставі поданих документів встановлено, що прізвище померлого різняться, та в заповіті існує помилка в адресі нерухомого майна, крім того позивач ОСОБА_2, який діяв також в інтересах ОСОБА_3, звернувся поза встановленими строками для прийняття спадщини.

В судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ХМР в судове засідання не з’явився, повідомлявся у встановленому законом порядку.

Від третіх осіб ПН ХМНО ОСОБА_4 та ПН ХМНО ОСОБА_5 надійшли до суду заяви про розгляд справи у їх відсутність.

Третя особа ОСОБА_6 в судове засідання не з’явилась, повідомлялась у встановленому законом порядку.

27.04.2018 року до суду надійшла вказана позовна заява та розподілена судді Зуб Г.А.

Ухвалою судді від 03.05.2018 року було прийнято вказану позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у цивільній справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою судді від 03.05.2018 року в задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову було відмовлено.

Ухвалою суду від 11.06.2018 року було закрито підготовче провадження по справі, справу було призначено до судового розгляду по суті, та витребувано у ПН ХМНО ОСОБА_5 належним чином завірену копію спадкової справи №03/2018 року заведеної після смерті ОСОБА_8

За клопотанням представника позивачів було допитано позивачів в якості свідків.

Ухвалою від 10.07.2018 року було поновлено судовий розгляд по справі.

В судовому засіданні було залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_6

В судовому засіданні було відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_10 про її залучення до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, оскільки вона є на разі новим власником спадкового майна, а саме спірної квартири, проте не є спадкоємцем після смерті ОСОБА_7

Ухвалою суду від 30.10.2018 року в задоволенні клопотання представника позивачів ОСОБА_1 про зупинення провадження було відмовлено.

Судовим розглядом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належала на прав власності ОСОБА_7

07.08.2017 року ОСОБА_7 помер. Спадкоємцями після його смерті були позивачі, а саме позивачу ОСОБА_2 померлий приходився двоюрідним батьком, а ОСОБА_3 двоюрідним дідусем.

24.06.2009 року ОСОБА_7 було складено заповіт на ім’я позивачів, в якому він заповідав останнім квартиру АДРЕСА_2, що був посвідчений ПН ХМНО ОСОБА_4 за реєстр. №1485.

05 лютого 2018 року ПН ХМНО ОСОБА_5 було заведена спадкова справа №03/2018 щодо майна померлого 07.08.2017 року ОСОБА_8, із заявою про прийняття спадщини після смерті останнього звернулась третя особа ОСОБА_11

У зв’язку з тим, що позивачі досить часто не спілкувались з померлим, вони дізнались про смерть останнього лише в березні 2018 року, оскільки в м. Харкові не мешкають.

Проте, після смерті ОСОБА_7, а саме 21.10.2017 року, між померлим ОСОБА_7 та ОСОБА_10 було укладено договір купівлі-продажу спірної квартири, який був посвідчений ПН ХМНО ОСОБА_12 за реєстр. №609. За вказаним фактом позивач ОСОБА_2 звернувся із заявою про вичнення кримінального правопорушення до прокуратури Харківської області.

Після того, як позивачі дізнались про смерть свого родича, вони звернулись до нотаріуса, де було з’ясовано, що в заповіті міститься помилка в прізвищі померлого, а саме помилка в прізвищі померлого, в заповіті зазначено прізвище «Хомич», а спадкова справа заведена щодо майна «Хоміча», та в заповіті не вірно зазначено адресу спірної квартири. У зв’язку з чим, 23.03.2018 року постановою ПН ХМНО ОСОБА_5 було відмовлено позивачам у видачі на їх ім’я свідоцтва про право на спадщину за заповітом, яке залишилось після померлого 07.08.2017 року ОСОБА_8

Оскільки, сплинув 6-місячний строк для подання заяви про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_8 позивачі звернулись до суду з вказаним позовом.

Допитані в якості свідків позивачі підтвердили, що померлий ОСОБА_7 вів дуже закритий спосіб життя і є їхнім родичем, досить часто не відповідав на телефонні дзвінки, коли вони до його приїжджали до квартири не впускав, а потім коли вони приїхали до нього в березні 2018 року дізнались про його смерть, та про те, що новим власником квартири є інша особа.

Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Згідно зі статтею 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз'яснено, що положення частини третьої статті 1272 ЦК України про право особи, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом.

Главою 10 «Видача свідоцтв про право на спадщину» Порядку вчинення нотаріальних дій, затвердженого наказом Мін'юсту України від 22 лютого 2012 року № 296/5, визначено, що спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини, у тому числі на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першої заяви (повідомлення, телеграми) про прийняття спадщини (пункт 2.1); якщо заява, в якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю повідомляється про заведення спадкової справи та необхідність надіслати заяву, оформлену належним чином, або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини (пункт 3.5).

Частиною п'ятою статті 1268 ЦК України встановлено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, яким згідно із частиною другою статті 1220 цього Кодексу є день смерті особи.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України), а лише обмежує його право на розпорядження спадщиною.

Обґрунтовуючи підстави позову про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, позивачі посилаються на те, що їм не було відомо про смерть ОСОБА_7, оскільки вони не проживають в ІНФОРМАЦІЯ_2, та в них був заповіт на їх ім’я.

Право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. У випадку, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви

не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15.

Позивачі не надали суду безспірних доказів поважності причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини. Факт перебування позивачів в м. Костянтинівка та в м. Києві сам по собі не свідчить про наявність об'єктивних, непереборних перешкод для звернення із заявою про прийняття спадщини, навіть в тому разі коли померлий вів закритий спосіб життя.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того, спадкова справа була заведена після смерті ОСОБА_8, а не ОСОБА_7, у зв’язку з чим ухвалою суду від 10.07.2018 року було поновлено судовий розгляд для з’ясування саме цієї обставини, проте, на час розгляду справи позивачі так і не звернулись до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин, або встановлення належності документа особі, для виправлення помилки щодо документа посвідчуючого смерть ОСОБА_8 або ОСОБА_7, що позбавляє суд самостійно в даному випадку встановлювати вказаний факт при розгляді саме даної справи, а тому представником позивачів не наведено обставин, які б вказували на об'єктивні причини, що перешкодили позивачам вчасно звернутися в суд із заявою про встановлення факту родинних відносин, а натомість представником позивачів надані до суду документи, що підтверджують, що квартира №53 за адресою: м. Харків, пр. Ак. Курчатова, буд. 27, належала ОСОБА_7, та надано копію р.н.о.к.п.п. на ОСОБА_7 А посилання позивачів на ст. 63 ЗУ «Про нотаріат» є необгрунтованим, оскільки спадкова справа після смерті ОСОБА_7 не заводилась, а була заведена після смерті ОСОБА_8 О.О.

Отже, суд вважає, що в даному випадку відсутні підстави для застосування ст. 1272 ЦК України, а тому в задоволенні позову суд відмовляє, що не позбавляє позивачів в подальшому звернутись до суду з позовом про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_7, або з заявою про встановлення факту належності документу померлій особі, зазначивши всіх осіб, які повинні брати участь у розгляді справи.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 4,5, 12,13, 133, 137,141, 259, 264,265 ЦПК України, ст.ст. 1216-1218, 1222, 1268, 1258, 1261, 1266, 1272 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Харківської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору – приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини – відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі протягом тридцяти днів апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції з дня його проголошення.

У відповідності до п.п. 15.5 п.п. 15 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повний текст рішення складено 08 листопада 2018 року.

СУДДЯ Г.А. ЗУБ