Рішення № 77711751, 01.11.2018, Зміївський районний суд Харківської області

621/1549/18

2/621/1001/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

01 листопада 2018 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - Бібіка О.В.

за участю секретаря - Горобець Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Зміїв в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області про усунення перешкод у володіння майном шляхом зняття арешту,

ВСТАНОВИВ:

25.06.2018 до суду звернувся ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_1, з позовною заявою до ОСОБА_2 районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, третя особа ПАТ "Приватбанк" в особі філії "Харківське головне регіональне управління" ПАТ КБ "Приватбанк" з наступними вимогами: скасувати арешт з належної ОСОБА_1 1/3 частини трикімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1; виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна запис від 25.08.2011 за № 188252229 про арешт 1/3 частини трикімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою суду від 02.07.2018 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в загальному позовному провадженні в підготовче судове засідання.

13.08.2018 представником позивача подано уточнену позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області про усунення першкод у володінні майном шляхом зняття арешту.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № б/н від 25.08.2011, винесеної державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області накладено арешт на 1/3 частину трикімнатної квартири АДРЕСА_2.

За результатми розгляду скарги на дії державного виконавця, ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 10.04.2018 дії державного виконавця Зміївського районногот відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області щодо винесення постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження за виконавчим провадження № 1843171 визнано неправомірними; зобов"язано начальника Відділу розглянути заяву ОСОБА_3 про зняття арешту з майна у зв"язку з виявленням порушень Закону України "Про виконавче провадження" під час його накладення, у строк, визначений ч. 5 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження". Однак, до теперішнього часу арешт не знято, що порушує права власника щодо вільного розпорядження майном. А саме, при зверненні до приватного нотаріуса ХМУ ОСОБА_4 з приводу відчуження належної частки вищевказаної квартири, було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 21.08.2018 підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 не з'явилися, від представника позивача ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, без фіксування судового процесу технічними засобами фіксування, на задоволенні позовної заяви наполягав.

Представник відповідача ОСОБА_2 районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області у судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання усіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За загальним правилом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. При цьому, відповідно до частини третьої названої статті Кодексу якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на це та враховуючи одночасне існування умов, перелічених у частині першій статті 280 ЦПК України, визнавши достатніми наявні в справі матеріали для встановлення прав і взаємовідносин сторін, суд за згодою представника позивача, наданою ним у письмовій заяві про розгляд справи без його участі, вважає за можливе розглянути справу за відсутності належно повідомленого про судове засідання відповідача у порядку заочного провадження з дотриманням встановлених законом вимог і постановити заочне рішення.

Суд, розглянувши матеріали справи і оцінивши наявні в справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні, вирішуючи справу, виходить з такого.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, що на підставі свідоцтва про право власності, виданого 03.01.2003 виконкомом Комсомольської селищної ради, квартира АДРЕСА_3, належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_5, ОСОБА_6 Григоривні, ОСОБА_1, зареєстровано в реєстровій книзі за № 30-2871 (а.с. 5)

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна щодо об"єкта нерухомого майна, постановою ВДВС ОСОБА_2 РУЮ від 25.08.2011 накладено арешт на 1/3 частку квартири АДРЕСА_4, що належить ОСОБА_1 (а.с. 6-8)

Постановою приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 11.01.2018 винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки на 1/3 частку вищевказаної квартири, власником якої є ОСОБА_1, накладено арешт (а.с. 9-10)

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Отже, вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов'язків цивільного характеру (п. 36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі «Голден проти Сполученого королівства») та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст. 13 Конвенції).

Як вказав Верховний Суд України у своїй постанові від 10.02.2016 року у справі №6-2124цс15, оскільки відповідно до ст. 328 ЦК України набуття права власності це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення у особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб особа набула право власності на відповідний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному ст. 392 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 24.07.2008 задоволено позовні вимоги ЗАТ КБ "Приватбанк" в особі філії "Харківське головне регіональне управління" ЗАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (а.с. 11-12)

Постановою державного виконавця ВДВС Зміївського РУЮ Харківської області від 16.02.2010 відкрито виконавче провадження № 18431711 на підставі виконавчого листа № 2-602, виданого 13.01.2010 Зміївським районним судом Харківської області про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 8404,66 грн на користь ЗАТ КБ "Приватбанк" (а.с. 13)

Згідно даних, які містяться в спецрозділі ЄДРВП, виконавче провадження відкрито 16.02.2010 та завершено 22.09.2011 згідно п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження". На даний час виконавче провадження, відповідно до п. 9.9. Про порядок роботи з документами в органах державної виконавчої служби, знищено (а.с. 14, 15, 16-17)

25.02.2018 ОСОБА_3, який діє в інтресах ОСОБА_1, звернувся до ОСОБА_2 районного відділу державної виконавчої служби Головного теритоірального управління юстиції у Харківській області з заявою, в якій просив винести та направити для виконання приватному нотаріусу ОСОБА_2 районного нотаріального округу ОСОБА_7 постанову про зняття арешту, накладеного відповідно до постанови від 25.08.2011 (а.с. 19-20)

Крім того, як роз'яснено у п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

21.03.2018 ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_1, звернувся до Зміївського районного суду Харківської області зі скаргою на дії державного виконавця ВДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_8

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 10.04.2018 скаргу задоволено. Визнано дії державного виконавця Зміївського районного відділу виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_8 щодо винесення постанови про арешт майна боржника ОСОБА_1 та оголошення заборони на його відчуження за виконавчим провадження № 18431711неправомірними; зобов"язано начальника ОСОБА_2 районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області розглянути заяву ОСОБА_3, який діє в інтресах ОСОБА_1, про зняття арешту з майна у зв"язку з виявленням порушень Закону України "Про виконаче провадження" під час його накладення.

У відповідності до ч. 3 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження», у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

У своїй постанові від 15.05.2013 Верховний Суд України дійшов правової позиції № 6-26цс13, згідно з якою вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.

Нормою статті 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17.07.1997 р., закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з частиною 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За положеннями частини 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

У відповідності до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Проаналізувавши відповідне законодавство, що регулює сферу суспільних відносин в частині виниклих спірних правовідносин, з урахуванням наявних доказів по справі та подальшого належного виконання судового рішення, та того, що представник позивача ОСОБА_3 просить звільнити майно з-під арешту, яке належить ОСОБА_1 на праві власності, на яке було накладено арешт, виконавче провадження № 18431711 було закрито, а наявність арешту обмежує його у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, суд вважає, що звернення представника позивача до суду є єдиним видом захисту порушеного права.

За наведного, позов є законним і обґрунтованим, а відтак підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 30, 76-89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280, 352, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області про усунення перешкод у володіння майном шляхом зняття арешту - задовольнити.

Скасувати арешт на 1/3 частку квартири АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі Свідоцтва про право власності, виданого 03.01.2003 виконкомом Комсомольської селищної ради, зареєстрованого в КП "Зміївське БТІ" у реєстрову книгу за № 30-2871.

Виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна запис від 25.08.2011 за № 188252229 про арешт 1/3 частки трикімнатної квартири АДРЕСА_5 трайону Харківської області.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду в тридцяти денний строк з дня його складання.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Дата складання рішення 01 листопада 2018 року.

Суддя О.В. Бібік