Вирок № 77709230, 06.11.2018, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/6769/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«06» листопада 2018 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, у складі:

головуючого судді – Антонюка О.В.,

з участю секретарів: Коломієць Б.М., Тітової І.В., Демянової О.В., прокурора – Наконечного В.І., потерпілої – ОСОБА_1, представника потерпілої - адвоката ОСОБА_2, обвинуваченого – ОСОБА_3, розглянув кримінальне провадження згідно ЄРДР №12015240010004550 від 07.08.2015 року по обвинуваченню,

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, одруженого, має на утриманні малолітню дитину, офіційно не працюючого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

25 липня 2015 року, приблизно о 17 год., ОСОБА_3, перебуваючи поряд вхідних дверей під’їзду №5 буд. №6 по вул. Прибузькій у м.Хмельницькому, в ході раптово виниклого на побутовому рівні конфлікту зі своєю сусідкою ОСОБА_1, яка є особою похилого віку, не умисно штовхнув останню, яка не втримавшись на ногах, впала з висоти власного зросту на цементне покриття підлоги. Внаслідок необережних дій обвинуваченого, потерпілій ОСОБА_1 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді закритих переломів дистальних кінців обох кісток (променевої та ліктьової) лівого передпліччя зі зміщенням уламків, закритого перелому шийки лівої стегнової кістки зі зміщенням уламків, які за своїм характером відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров’я.

Вищевказаними діями обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ст.128 КК України, тобто необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення підтверджується наступними, дослідженими судом доказами.

Так, відповідно до показань потерпілої ОСОБА_1 25 липня 2015 року, приблизно о 17 год., поруч вхідних дверей до п’ятого під’їзду, будинку №6, що по вулиці Прибузькій у м.Хмельницькому, де проживає вона і обвинувачений, у неї виник конфлікт з ОСОБА_3 через те, що останній припаркував свій автомобіль перед її вікнами. В ході такого конфлікту обвинувачений вдарив її кулаком в праве плече від чого вона не втрималась на ногах та впала правим боком на цементне покриття поруч вхідних дверей до під’їзду. Внаслідок падіння їй були спричинені тілесні ушкодження у вигляді перелому кісток лівого передпліччя та шийки бедра лівої ноги.

Аналогічні відомості щодо обставин спричинення їй тілесних ушкоджень потерпіла ОСОБА_1 повідомляла і в ході досудового розслідування кримінального провадження, що підтверджується відомостями з протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 26.08.2015 року, відомостями з протоколів проведення слідчого експерименту за участі потерпілої від 26.08.2015 року з фототаблицею та від 26.12.2015 року з відеозаписом такої слідчої дії.

Про те, що чула сварку і бачила конфлікт між потерпілою та обвинуваченим, який відбувався у зазначений час та місці, підтвердила в судовому засіданні свідок ОСОБА_4, яка в цей час проходила повз будинок №6, що по вул. Прибузькій у м.Хмельницькому. При цьому зазначила, що бачила, як в ході конфлікту обвинувачений швидко наблизився до потерпілої ОСОБА_1, після чого остання впала на підлогу біля дверей під’їзду. Однак пояснити, внаслідок чого впала потерпіла від удару чи поштовху обвинуваченого, ОСОБА_4 не змогла.

З показань свідка ОСОБА_5 – внука потерпілої ОСОБА_1 слідує, що дізнавшись від останньої про отримані тілесні ушкодження у вигляді перелому руки і ноги 25.07.2015 року, відразу приїхав за місцем її проживання, де в квартирі потерпілої, знайшов ОСОБА_1 разом з обвинуваченим ОСОБА_3 При цьому, на запитання ОСОБА_5 обвинувачений пояснив, що необережно штовхнув потерпілу від чого вона впала. Після цього, ОСОБА_3 відвіз їх до лікарні. Пізніше, в лікарні, і від ОСОБА_1 він дізнався, що обвинувачений чи штовхнув потерпілу чи вдарив внаслідок чого вона впала і отримала переломи кінцівок.

Характер, локалізація, ступінь тяжкості, а також механізм утворення виявлених у потерпілої ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, як то внаслідок падіння з висоти власного зросту на тверде покриття, ніким з учасників судового розгляду не оспорюється і підтверджується висновками судово-медичних експертів №1172 від 30.10.2015 року та №254 від 16.03.2017 року, де зокрема зазначено, що згідно даних медичної документації, рентгенівських знімків, оформлених на ім’я ОСОБА_1, у неї станом на 25.07-06.08.2015 року (відомий період часу, на протязі якого вона перебувала під спостереженням лікарів-спеціалістів) констатовані тілесні ушкодження у вигляді закритих переломів дистальних кінців обох кісток (променевої та ліктьової) лівого передпліччя зі зміщенням уламків, закритого перелому шийки лівої стегнової кістки зі зміщенням уламків.

Зазначені вище ушкодження могли утворитися при падінні потерпілої з висоти власного зросту на тверде покриття лівим боком і опорою на долоню кисті лівої руки, та за своїм характером відносяться (кожне окремо) до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричиняють тривалий розлад здоров’я. Властивості, характер і локалізація перелічених вище ушкоджень не виключають можливості їх утворення в час, який вказаний у постанові про призначення судово-медичної експертизи.

В цілому механізм утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_1 може відповідати її показам під час проведення слідчого експерименту 26.12.2015 року.

Про те що дійсно у вказаний час та місці між обвинуваченим ОСОБА_3 та потерпілою ОСОБА_1 стався конфлікт та сварка, в ході якої остання впала на цементне покриття підлоги та травмувалась, підтвердили в судовому засіданні також і обвинувачений та свідок захисту ОСОБА_6 – дружина обвинуваченого та очевидець пригоди. При цьому, обвинувачений ОСОБА_3 стверджував, що під час конфлікту потерпілій ударів не наносив, умисно її не штовхав і жодним чином не бажав і не передбачав можливості спричинити їй тілесні ушкодження. Разом з тим, не виключав можливість падіння потерпілої від поштовху дверей, які він міг в ході конфлікту різко відпустити.

В свою чергу свідок ОСОБА_6, зазначила, що конфлікт розпочала потерпіла, чого не заперечувала і сама ОСОБА_1, в ході якого голосно кричала і лаялась, а обвинувачений просив її припинити такі дії щоб не налякати його малолітню доньку, яка знаходилась неподалік у під’їзді.

В якості обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

В якості обставин, що пом’якшують покарання обвинуваченого суд визнає наявність на його утриманні малолітньої дитини та провокаційну поведінку потерпілої ОСОБА_1, яка розпочала конфлікт з обвинуваченим.

Даючи правову оцінку діям обвинуваченого ОСОБА_3 згідно інкримінованого органом досудового слідства обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КК України, тобто в умисному заподіянні середньої тяжкості тілесних ушкоджень, суд враховує всі дослідженні докази та встановлені на підставі таких доказів обставини справи. При цьому, враховуючи положення ч.4 ст.17 КПК України, про те, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи, приходить до переконання, що таке обвинувачення в частині умисного спричинення ОСОБА_3 тілесних ушкоджень ОСОБА_1 не знайшло свого підтвердження достатніми доказами, у зв’язку з чим вищевикладені протиправні дії обвинуваченого суд перекваліфіковує з ч.1 ст.122 КК України на ст.128 КК України, тобто необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Приймаючи до уваги перекваліфікацію дій обвинуваченого на ст.128 КК України, тобто злочин, який згідно ч.2 ст.12 того ж Кодексу відноситься до категорії невеликої тяжкості, суд, враховуючи відомості про ОСОБА_3, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, за місцем проживання в цілому характеризується позитивно, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, а також позицію самого обвинуваченого щодо згоди, у випадку визнання його винним, на звільнення від покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році», вважає за можливе звільнити його від покарання за вчинене кримінальне правопорушення на більш вигідних умовах, а саме на підставі ч.5 ст.74 та п.2 ч.1 ст.49 КК України у зв’язку із закінченням строків давності.

Вирішуючи цивільні позови до обвинуваченого ОСОБА_3, а саме: прокурора в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров’я, в особі Хмельницької міської лікарні про стягнення витрат на лікування потерпілого від кримінального правопорушення в сумі 590 грн. 40 коп., та потерпілої ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, заподіяної злочином в сумі 28894 грн. – матеріальної шкоди, пов’язаної з витратами на лікування та в сумі 75000 моральної шкоди, суд знаходить такі вимоги обгрунтованими, а їх розмір в частині вимог прокурора доведеним повністю, що підтверджується відповідною довідкою головного лікаря Хмельницької міської лікарні №1071 від 16.11.2015 року, а в частині вимог потерпілої – частково. При цьому, суд визнає доведеними вимоги потерпілої в частині матеріальної шкоди, пов’язаної з витратами на лікування в сумі 25110 грн. 55 коп., що підтверджується відповідними чеками та квитанцією до прибуткового касового ордеру №463 від 29.07.2015 року про придбання ліків та медпрепаратів, які підлягають стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 В іншій частині вимоги ОСОБА_1 на суму 3783 грн. 45 коп. матеріальної шкоди, пов’язані з пожертвуванням на користь Вінницького відділення міжнародного фонду допомоги хворим суд визнає безпідставними, у зв’язку з чим в їх задоволенні слід відмовити. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, зокрема тривалість фізичних та моральних страждань потерпілої, пов’язаних з тривалим лікуванням, порушенням у зв’язку з цим її способу життя, разом з тим необережний характер дій обвинуваченого, наявність декількох обставин, які пом’якшують його покарання, наявність на його утриманні малолітньої дитини, матеріальний стан, обумовлений відсутністю постійної офіційної роботи і керуючись принципами розумності, відповідності та справедливості приходить до висновку, що такі вимоги підлягають до задоволення частково, а саме в сумі – 15000 грн., а в іншій частині таких вимог на суму – 60000 грн. – слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 369, 370, 371, 373, 374, 129 КПК України, ст.ст.22,23,1166,1167 ЦК України місцевий суд,-

УХВАЛИВ :

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст.128 КК України, від покарання за яке звільнити на підставі ч.5 ст.74 КК України, тобто у зв’язку із закінченням строків давності.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров’я, в особі Хмельницької міської лікарні про стягнення витрат на лікування потерпілого від кримінального правопорушення задовольнити повністю та стягнути з ОСОБА_3 на користь Хмельницької міської лікарні (р\р 31412535700002 в ГУДКСУ в Хмельницькій області в м.Хмельницькому МФО 815013, код 02774384, 29000) - 590 (п’ятсот дев’яносто) грн. 40 коп.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 задовольнити частково та стягнути на її користь з ОСОБА_3 – 25110 (двадцять п’ять тисяч сто десять) грн. 55 коп. матеріальної шкоди та 15000 (п’ятнадцять тисяч) грн. моральної шкоди. В решті частини її вимог – відмовити.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду через Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня оголошення вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий по справі

Суддя: О.В.Антонюк