Ухвала суду № 77705791, 07.11.2018, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/5759/18

№ 1-кс/183/1503/18

07 листопада 2018 року м. Новомосковськ

Слідчий суддя Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області Крохмалюк І.П., розглянувши клопотання прокурора Новомосковської місцевої прокуратури ОСОБА_1 про дозвіл на реалізацію речових доказів у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 03.09.2018 року за № 42018041500000287 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1971 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Прокурор Тихонов М.С. звернувся до слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з клопотанням про дозвіл на реалізацію речових доказів у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 03.09.2018 року за № 42018041500000287 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1971 КК України.

В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що згідно з державним актом на право постійного користування землею, який зареєстровано 22.06.1998 року в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № ІІ-87, ОСОБА_2 надано у постійне користування земельну ділянку площею 35 га для ведення селянського (фермерського) господарства, розташовану на території Іванівської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області за межами населеного пункту.

Однак, у 2016 році ОСОБА_2 помер.

Відповідно до довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відомості щодо власників (користувачів) вказаної земельної ділянки відсутні.

08.09.2018 року проведено огляд вищевказаних земельних ділянок, під час якого встановлено, що земельна ділянка використовуються невідомими особами для вирощування сільськогосподарської культури – кукурудзи.

Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, урожай кукурудзи, вирощений на самовільно зайнятій земельній ділянці державної форми власності, яка розташована на території Іванівської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області за межами населеного пункту є фактично речовим доказом використання земельної ділянки для сільськогосподарських потреб, за відсутності документів, що підтверджують право користування.

У зв’язку з чим, постановою слідчого від 08.09.2018 року врожай, вирощений на самовільно зайнятій земельній ділянці державної форми власності, визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.

Відповідно до вимог ст. 212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Крім того, відповідно до п. 16 постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 16.04.2004, відповідно до статей 90, 95, 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки повертаються їх власникам або землекористувачам з передачею останнім незібраного врожаю без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду від 26.09.2018 року накладено арешт на речовий доказ у вигляді врожаю кукурудзи, що росте на самовільно зайнятій земельній ділянці, розташованій на території Іванівської сільської ради за межами населеного пункту з кадастровим номером 1223781400:02:003:0165 з метою подальшого звернення врожаю в дохід держави.

На підставі вищевикладеного, з метою забезпечення збереження речових доказів та недопущення пошкодження, псування, знищення посівів кукурудзи, їх збирання та подальшого відчуження особами, що вчинили вказаний злочин та на теперішній час не встановлені, на час розслідування, виникла необхідність у реалізації речових доказів - насіння кукурудзи, вирощеної на самовільно зайнятій земельній ділянці з кадастровим номером 1223781400:02:003:0165 площею 35 га.

Згідно з положеннями п. 2 ч. 6 ст. 100 КПК України, речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду для реалізації, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження.

Враховуючи, що речові докази у вигляді посівів сільськогосподарської культури – кукурудзи на вищевказаній земельній ділянці сільськогосподарського призначення державної власності потребують значних витрат по забезпеченню спеціальних умов їх зберігання та охорони, а також піддаються швидкому псуванню, що може призвести до їх знищення, виникла необхідність у забезпеченні збереження речових доказів шляхом передання їх для реалізації, що можливо без шкоди для кримінального провадження.

Відповідно до п. 6 ч. 9 ст. 100 КПК України гроші, цінності та інше майно, що одержані фізичною або юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від нього, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено, конфіскуються.

Таким чином, грошові кошти, отримані від реалізації речових доказів у вигляді посівів сільськогосподарської культури – кукурудзи, підлягають конфіскації в дохід держави.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно з ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Незважаючи на те, що на теперішній час досудовим розслідування не встановлено особу, яка самовільно зайняла вказану земельну ділянку та засіяла її кукурудзою, проте її відсутність не перешкоджає розгляду вказаного клопотання та вирішення питання про долю речових доказів у вигляді посівів кукурудзи, грошові кошти від реалізації яких відповідно до п. 6 ч. 9 ст. 100 КПК України підлягають конфіскації в дохід держави.

В судове засідання прокурор не з’явився, просив клопотання розглядати в його відсутність.

Дослідивши клопотання та надані письмові докази, слідчий суддя дійшла до висновків.

Згідно з положеннями п. 2 ч. 6 ст. 100 КПК України, речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду для реалізації, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження.

Відповідно до п. 28 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов’язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 № 1104, речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, які через громіздкість або з інших причин, визначених у Кримінальному процесуальному кодексі України, не можуть зберігатися без зайвих труднощів в обладнаних приміщеннях або в інших місцях зберігання, визначених у пунктах 17-26 цього Порядку, передаються (крім випадків, коли такі речові докази повернуто власникові або передано йому на відповідальне зберігання) за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду торговельному підприємству для реалізації, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження.

Реалізація речових доказів здійснюється з дотриманням вимог Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1340 від 25.08.1998.

Відповідно до п. 6 ч. 9 ст. 100 КПК України гроші, цінності та інше майно, що одержані фізичною або юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від нього, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено, конфіскуються.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з клопотання, врожай кукурудзи знаходиться на самовільно зайнятій земельній ділянці, розташованій на території Іванівської сільської ради за межами населеного пункту з кадастровим номером 1223781400:02:003:0165, та це не може забезпечити псування врожаю внаслідок зміни погодних умов (дощів, снігу, спеки, що є руйнуючими факторами для деревини), що може призвести до його знищення. Крім того, реалізація вказаних речових доказів не вплине на кримінальне провадження.

Тому слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 36, 84, 92, 93, 110, 170 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИЛА:

Надати дозвіл на реалізацію речових доказів у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 03.09.2018 року за № 42018041500000287 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1971 КК України, а саме: врожаю кукурудзи, вирощеного на самовільно зайнятій земельній ділянці з кадастровим номером 1223781400:02:003:0165, площею 35 га, яка розташована на території Іванівської сільської ради Петриківського району за межами населеного пункту.

Грошові кошти, отримані від реалізації речових доказів у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 03.09.2018 року за № 42018041500000287 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1971 КК України, а саме: врожаю кукурудзи, вирощеного на самовільно зайнятій земельній ділянці з кадастровим номером 1223781400:02:003:0165, площею 35 га, яка розташована на території Іванівської сільської ради Петриківського району за межами населеного пункту, зарахувати на розрахунковий рахунок: ЄДРПОУ 40108866, МФО 820172, депозитний рахунок № 37314098092648, Державна казначейська служба України м. Київ, одержувач – ГУНП в Дніпропетровській області.

Контроль за виконанням ухвали доручити прокурору Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області – ОСОБА_1.

Ухвала діє до 20 листопада 2018 року включно.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя І.П. Крохмалюк