Рішення № 77705351, 07.11.2018, Глухівський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 576/2397/18

Провадження № 2/576/755/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2018 року м. Глухів

Глухівський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого- судді Мазура С.А.,

за участі:

секретаря Пугач В.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вільнослобідської сільської ради Глухівського району Сумської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач), діючи через свого представника ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом до Вільнослобідської сільської ради Глухівського району Сумської області (далі - відповідач) про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, а саме: на земельні частки (паї), які належали ОСОБА_3.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 07 травня 2003 року померла його бабуся ОСОБА_3, після смерті якої відкрилася спадщина на спадкове майно, яке складається із земельних часток (паїв) у розмірі 7,17 га та 7,17 га, розташованих на території Вільнослобідської сільської ради Глухівського району Сумської області. Одну із зазначених земельних ділянок ОСОБА_3 успадкувала, фактично прийнявши її від свого померлого 11.01.1999 чоловіка ОСОБА_4. Позивач є спадкоємцем за законом. З метою отримання свідоцтва про право на спадщину він звернувся до нотаріуса, однак з’ясувалось, що видача такого свідоцтва неможлива, оскільки відсутні правовстановлюючі документи – Сертифікати на право на земельну частку (пай).

У зв’язку з відсутністю правовстановлюючих документів на земельну частку (пай) він не має можливості оформити право на вказані земельні ділянки, тому змушений звернутися з даним позовом до суду.

У судове засідання позивач та його представник не з’явились, при цьому представник позивача подала заяву про те, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить розглянути справу без її участі.

Представник відповідача – Вільнослобідської сільської ради Глухівського району Сумської області у судове засідання не з’явився, при цьому подав заяву про відсутність заперечень на позов та слухання справи без його участі.

У зв’язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи і наявні в них докази, суд приходить до наступного.

Як встановлено, 11 січня 1999 року в с. Вільна Слобода Глухівського району Сумської області у віці 60 років помер ОСОБА_4 (а.с.11), а згідно свідоцтва про смерть серії І-БП №166759 07 травня 2003 року в смт. Шалигине Глухівського району Сумської області у віці 68 років померла ОСОБА_3 (а.с.12).

Згідно свідоцтва про народження серії ІІ-УР №800128 від 01.08.1961 батьками ОСОБА_5 є ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с.14).

Відповідно до свідоцтва про народження серії V-БК №451580 від 05.04.1986 батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_5 та ОСОБА_8 (а.с.13).

За змістом заповіту від 13.03.2002 ОСОБА_3 заповіла все своє майно ОСОБА_9 (а.с.38), який 21 квітня 2014 року помер у м. Київ, згідно свідоцтва про смерть серії І-БК №296868 (а.с.39).

З листів відділу у Глухівському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області №111/133-18 та №112/133-18 від 01.10.2018 вбачається, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на підставі розпорядження голови Глухівської районної державної адміністрації №129 від 26.03.1996 було видані сертифікати на право на земельну частку (пай) відповідно серії СМ №011548 та серії СМ №011549 та зареєстровані у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Глухівською районною державною адміністрацією членам САПТЗТ „Росія” за №48 та №49 від 29.03.1996 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Розмір земельних часток вартістю станом на 01.01.2018 по 92573 грн. складав по 7,17 га (а.с.15,16).

В пункті 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено: при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року, Указу Президента України № 720/95 від 08.08.1995 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» та відповідні норми Цивільного кодексу УРСР. У цьому разі слід ураховувати, що згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25.10.2001 сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Відповідно до пункту 2 діючого, на час смерті, Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

З довідок виконавчого комітету Вільнослобідської сільської ради Глухівського району Сумської області №159 та №160 від 24.09.2018 вбачається, що останнє постійне місце проживання померлого 11.01.1999 ОСОБА_4 було с. Вільна Слобода Глухівського району Сумської області, вул. 1 Травня,1. Заповіт від його імені Вільнослобідською сільською радою не посвідчувався. На час смерті з ним проживала його дружина ОСОБА_3, яка померла 07.05.2003. Заповіт від її імені від 13.03.2002 на момент смерті не змінювався та не скасовувався. На час смерті проживала одна (а.с.17,40).

Згідно інформаційних довідок зі Спадкового реєстру від 06.11.2018 спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право після смерті ОСОБА_3 відсутні, аде є чинний заповіт від 13.03.2002, посвідчений Вільнослобідською сільською радою Глухівського району (а.с.35,36).

За змістом статті 548 Цивільного кодексу УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженням. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно зі статтею 549 цього Кодексу визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Статтею 1220 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Водночас, у відповідності до положень частин першої, третьої та п’ятої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Водночас згідно статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Оскільки ОСОБА_3 фактично прийняла спадщину ОСОБА_4 відповідно до статті 549 Цивільного кодексу УРСР, а дана спадщина належить їй з часу відкриття спадщини, що відповідно до статті 525 цього Кодексу є днем смерті ОСОБА_4, а ОСОБА_5 є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3, то позивач відповідно до статті 1261 ЦК України є спадкоємцем за законом, інших спадкоємців немає, а тому суд приходить до висновку, що позивач є єдиним спадкоємцем померлого ОСОБА_5.

Відповідно до пункту а частини третьої статті 152 Земельного кодексу України (далі – ЗК України) захист прав громадян юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав.

Частиною першою статті 131 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набути у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільного-правових угод.

Відповідно до пункту 17 Перехідних положень ЗК України сертифікати на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Згідно листа приватного нотаріуса Глухівського районного нотаріального округу ОСОБА_10 ОСОБА_1 роз’яснено, що для отримання свідоцтва про право на спадщину необхідні документи, що стверджують факт прийняття спадщини та оригінал сертифікату на право на земельну частку (пай), виданого на ім’я спадкодавця (а.с.18).

Отже, після смерті ОСОБА_5 всі належні йому права та обов’язки, у тому числі й право на земельну частку (пай), що належали останньому, перейшли до його сина ОСОБА_1 відповідно до статті 1261 ЦК України.

Оскільки судом встановлено, що позивач набув у порядку спадкування за законом право на земельні частки (паї), розташовані на території Вільнослобідської сільської ради Глухівського району Сумської області площею 7, 17 та 7,17 умовних кадастрових гектара, що належали ОСОБА_6 відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії СМ №011548 та ОСОБА_7 відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії СМ №011549, однак вказане право не визнається, суд вважає за необхідне захистити дане право позивача шляхом його визнання, тому позов підлягає задоволенню повністю.

На підставі викладеного, керуючись статтею 131 Земельного кодексу України, статтями 392, 1218, 1220, 1225, 1235, 1236, 1261,1268, 1269 Цивільного кодексу України, статтями 7, 8, 12, 13, 200, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

В И Р I Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Вільнослобідської сільської ради Глухівського району Сумської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування – задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1, зареєстрований та мешкає за адресою: 02166, АДРЕСА_1, кім.7, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право на земельну частку (пай) площею 7,17 умовних кадастрових гектара, що належала ОСОБА_6, померлому 11 січня 1999 року, на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії СМ №011548, виданого на підставі розпорядження голови Глухівської райдержадміністрації №129 від 26.03.1996, зареєстрованому у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються членам САПТЗТ „Росія” №48 від 29.03.1996, розташованої на території Вільнослобідської сільської ради Глухівського району Сумської області, як на спадкове майно померлого 21 квітня 2014 року ОСОБА_5.

Визнати за ОСОБА_1, зареєстрований та мешкає за адресою: 02166, АДРЕСА_1, кім.7, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право на земельну частку (пай) площею 7,17 умовних кадастрових гектара, що належала ОСОБА_7, померлій 07 травня 2003 року, на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії СМ №011549, виданого на підставі розпорядження голови Глухівської райдержадміністрації №129 від 26.03.1996, зареєстрованому у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються членам САПТЗТ „Росія” №49 від 29.03.1996, розташованої на території Вільнослобідської сільської ради Глухівського району Сумської області, як на спадкове майно померлого 21 квітня 2014 року ОСОБА_5.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана через Глухівський міськрайонний суд Сумської області до Апеляційного суду Сумської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.А. Мазур