Рішення № 77704774, 01.10.2018, Козівський районний суд Тернопільської області

Справа № 600/780/16-а

Справа № 2-а/600/4/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2018 року смт. Козова

Козівський районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді - Гриновець О.Б.,

з участю: секретаря судового засідання - Фещак Г.М.;

позивача - ОСОБА_1 та його представника - ОСОБА_2,

представника відповідача - Беднарського П.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Козова справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Козівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання нечинним рішення та зобов'язання до вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, у якому просив:

-«визнати нечинним рішення Козівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови позивачу - ОСОБА_1 в нарахуванні та виплаті пенсії з 27.06.2016 року, виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження у 1986 році на підставі довідки за №147 від 23.02.1993 року виданою спеціалізованою передвижкою механізованою колоною №241 та довідки за №18 від 23.02.1993 року виданою спеціалізованою передвижкою механізованою колоною №241, в якій вказано, що він виконував роботи в с. Черемошня Поліського району з виїздом в с. Бобер Поліського району, а також те, що с. Бобер та с. Черемошня відносяться до 1-ї зони безпеки, і йому проводилась виплата у подвійному розмірі згідно з рішенням державної комісії №87 від 07.07.1986 року»;

-«зобов'язати Управління пенсійного фонду України в м. Тернополі проводити нарахування та виплату позивачу пенсії з 27.06.2016 року виходячи із заробітної плати одержаної за роботу в зоні відчуження у 1986 році на підставі довідки №147 від 23.02.1993 року виданою спеціалізованою передвижкою механізованою колоною №241»;

-«стягнути з Управління пенсійного фонду України в місті Тернополі в його користь моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн.»;

-«стягнути з відповідачів солідарно в його користь витрати на правову допомогу в розмірі 8500 грн.»;

-«витребувати з пенсійного фонду його пенсійну справу».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2, а отже, має право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку на 10 років як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до вимог ст. 55 Закону №796-ХІІ. На момент звернення із позовом він отримує пенсію по інвалідності як інвалід ІІ групи. Позивач стверджує, що до заяви про переведення з одного виду пенсії на інший ним було подано копії документів, які підтверджують його особисту безпосередню участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження у травні-червні 1986 року. Вказує, що відповідачем протиправно було відмовлено йому у переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком з врахуванням зниження пенсійного віку на 10 років на підставі Закону №796-ХІІ.

При цьому, виходячи із тексту позовної заяви, позивач у такій покликався на норми ст.54 Закону №796-ХІІ, однак під час розгляду справи судом було з'ясовано, а позивачем та його представником ці дані було уточнено та деталізовано їх, а саме зазначено, що мова йде про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком з врахуванням зниження пенсійного віку на 10 років на підставі Закону №796-ХІІ.

Від відповідача на адресу суду 24.10.2017 року надійшло «заперечення», в якому він у задоволенні позову просив відмовити, покликаючись на те, що позивач отримує пенсію по інвалідності (ІІ група) загального захворювання, а отже не може претендувати на отримання пенсії відповідно до ст.54 Закону №796-ХІІ, оскільки інвалідність не настала у зв'язку із ліквідацією наслідків на Чорнобильській АЕС. Щодо переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком з врахуванням положень ст.55 Закону №796-ХІІ відповідач та його представник вказують на те, що серед поданих позивачем документів відсутні такі, які підтверджували б відомості про дні виїзду в зону відчуження, кратність заробітної плати за виконання робіт в зоні відчуження (а наявна лише розмір доплати «ЧАЕС в сумі 19,38»). Також зазначають, що відсутні первинні документи про відрядження загалом. Відповідач покликається також на те, що зазначення в позовних вимогах прохання про зобов'язання до вчинення тих чи інших дій до Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі свідчить про те, що такі вимоги заявлені до неналежного відповідача. Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди просять суд звернути увагу на те, що позивачем не надано доказів про те, що моральна шкода завдана йому саме діями Козівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області. Крім того, вказує, що Законом №796-ХІІ не передбачено можливості відшкодування моральної шкоди у спірних правовідносинах. Щодо заявленої вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу вказує на те, що така вимога є необґрунтованою та покликається при цьому на Закон України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» (а.с.30-33).

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили задовольнити позов в повному обсязі, додатково вказавши, що зазначення у позовних вимогах Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі є помилковим та фактично є опискою. Уточнили, що позовні вимоги звернені лише до Козівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області і просили суд саме в такій редакції розцінювати заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив щодо заявлених позовних вимог з підстав, викладених у «запереченнях» та просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення учасників справи, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 р. (категорія 2), що підтверджується дублікатом посвідченням серії НОМЕР_2, виданим 23.02.2012 року замість посвідчення НОМЕР_2 (а.с.5).

Згідно довідки спеціалізованої пересувної механізованої колони №241 від 23.02.1993 року за №147 ОСОБА_1 з 05.06.1986 року до 20.06.1986 року перебував у населених пунктах першої зони безпеки, зокрема у с. Черемошне Поліського району та брав участь у будівництві свердловини у складі СПМК №241 тресту «Київводбуд». При цьому отримав зарплату у розмірі 186,78 крб. з показником коефіцієнту 2 відповідно до Постанови Української РСР та Укрпрофради від 10.06.1986 року (а.с.6).

Крім того, згідно довідки спеціалізованої пересувної механізованої колони №241 тресту «Київводбуд» від 23.02.1993 року ОСОБА_1 був направлений у с. Черемошня Поліського району для обслуговування бригади буровиків Дручок Т.М. водовозкою №38-98 ТЕМ, дорожній лист №137746, яка проводила буріння артезіанської свердловини з 5 по 20 червня 1986 року. Роботи проводилися в районі с. Черемошня з виїздом у с. Бобер Поліського району з 10 по 11 червня 1986 року. Оплата проводилась у подвійному розмірі у зв'язку з тим, що на той час с. Черемошня відносилось до І-ї зони безпеки (а.с.7).

11.07.2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії і переведення його з пенсії по інвалідності на пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку як особі, яка брала участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

18.07.2016 року відповідачем було винесено рішення про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 та переведенні його з пенсії по інвалідності на пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку як особі, яка брала участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у зв'язку із відсутністю первинних документів, які б підтвердили населений пункт та дні виїзду в зону відчуження та виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та нарахування заробітної плати за роботу в зоні відчуження в кратному розмірі (а.с.13).

Спірні правовідносини врегульовані Законом №796-ХІІ, Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року №51 (далі - Порядок №51), Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1).

Згідно з вимогами ст.10 Закону №796-XII учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.

Відповідно до вимог ст.55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Так, учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів, мають право на пільгову пенсію із зменшенням пенсійного віку на 10 років, які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів - на 8 років, а учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року від 1 до 5 календарних днів мають право на пільгову пенсію із зменшенням пенсійного віку на 5 років.

Згідно із ч.3 ст.65 Закону №796-ХІІ посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядком №51 визначено, зокрема, правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи, коло осіб, яким вони видаються.

Зокрема, відповідно до вимог п. 5 Порядку №51 учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з 1 липня 1986 року до 31 грудня 1986 року від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 1 до 14, у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або на їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році видаються відповідні посвідчення зеленого кольору, серія А на підставі одного з таких документів: а) посвідчення про відрядження в зону відчуження; б) військового квитка і довідки командира військової частини або архіву про участь в ліквідації аварії; в) довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту).

Згідно з вимогами ч.1 ст.15 Закону №796-XII підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами. В свою чергу довідки про період проживання, роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення є лише підставою для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Порядком №22-1 передбачено, що при призначенні (перерахунку) пенсії за віком надаються, зокрема, документи, які засвідчують особливий статус особи, та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, форма якої затверджена постановою Державного комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 9 березня 1988 р. №122.

Відповідно до Порядку №22-1 документами, які засвідчують особливий статус особи є: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 9 березня 1988 року №122, або довідка військової частини, в складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування (при призначенні пенсії із застосуванням норм статті 55 Закону №796-XII). Відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» необхідними умовами призначення пенсії за віком на пільгових умовах є досягнення особою певного віку і наявність необхідного стажу роботи на певних роботах або у певних умовах.

При цьому, додатково слід також вказати, що єдиним документом, що підтверджує статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема, призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо, є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Тобто, основним доказом участі позивача в роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС є дійсне, ніким не оскаржене та не скасоване посвідчення учасника ліквідації (категорія 2), видане на його ім'я, яке відповідно до п.2 ч.1 ст.14 Закону №796-ХІІ, підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Згідно наявних в матеріалах справи доказів, як вже зазначалося, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, категорії 2, що підтверджується дублікатом посвідченням серії НОМЕР_2 від 23.02.2012 року, виданим замість посвідчення НОМЕР_2 та має право на пільги і компенсації, встановлені Законом №796-ХІІ для осіб, які брали участь у роботі по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1986-1987 роках.

Рішенням відповідача від 18.07.2016 року позивачу відмовлено у перерахунку пенсії і переведенні його з пенсії по інвалідності на пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку яка учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, оскільки відсутні первинні документи, які б підтвердили населений пункт та дні виїзду в зону відчуження для виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та нарахування заробітної плати за роботу в зоні відчуження в кратному розмірі.

Ухвалюючи рішення, суд дійшов до висновку, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та працювали визначену кількість днів у зоні відчуження, що цілком кореспондує правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19.06.2018 року (справа № 750/7462/17) та від 22.08.2018 року (справа № 363/2384/17).

Так, дослідивши матеріали пенсійної справи ОСОБА_1, надані представником відповідача, судом встановлено, що при зверненні до відповідача із заявою про перерахунок пенсії і переведення його із пенсії по інвалідності на пенсію за віком із зниженням пенсійного віку на 10 років позивачем було також подано до відповідача документи, які підтверджують його особливий статус, а саме: дублікат посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС серія НОМЕР_2 від 23.02.2012 року виданого замість посвідчення НОМЕР_2, згідно з яким він віднесений до 2 категорії осіб постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи; довідку спеціалізованої пересувної механізованої колони №241 від 23.02.1993 року за №147 про те, що ОСОБА_1 з 05.06.1986 року до 20.06.1986 року перебував у населених пунктах першої зони безпеки, зокрема у с. Черемошне Поліського району та брав участь у будівництві свердловини у складі СПМК №241 тресту «Київводбуд». При цьому отримав зарплату у розмірі 186,78 крб. з показником коефіцієнту 2 відповідно до Постанови Української РСР та Укрпрофради від 10.06.1986 року; довідку спеціалізованої пересувної механізованої колони №241 тресту «Київводбуд» від 23.02.1993 року про те, що ОСОБА_1 був направлений у с. Черемошня Поліського району для обслуговування бригади буровиків Дручок Т.М. водовозкою №38-98 ТЕМ, дорожній лист №137746, яка проводила буріння артезіанської свердловини з 5 по 20 червня 1986 року. Роботи проводилися в районі с. Черемошня з виїздом у с. Бобер Поліського району з 10 по 11 червня 1986 року. Оплата проводилась у подвійному розмірі у зв'язку з тим, що на той час с. Черемошня відносилось до І-ї зони безпеки.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку про наявність у позивача права на користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема, щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку (в т.ч. переведення на такий вид пенсії). В свою чергу рішення відповідача від 18.07.2016 року щодо відмови у перерахунку пенсії позивачу і переведення його на пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до ст.55 Закону № 796-ХІІ, є протиправним.

При цьому, суд наголошує на те, що позовну вимогу про визнання протиправним та скасування такого рішення позивач не заявляв, а просив суд лише «визнати нечинним рішення Козівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови позивачу - ОСОБА_1 в нарахуванні та виплаті пенсії з 27.06.2016 року, виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження у 1986 році на підставі довідки за №147 від 23.02.1993 року виданою спеціалізованою передвижкою механізованою колоною №241 та довідки за №18 від 23.02.1993 року виданою спеціалізованою передвижкою механізованою колоною №241, в якій вказано, що він виконував роботи в с. Черемошня Поліського району з виїздом в с. Бобер Поліського району, а також те, що с. Бобер та с. Черемошня відносяться до 1-ї зони безпеки, і йому проводилась виплата у подвійному розмірі згідно з рішенням державної комісії №87 від 07.07.1986 року».

Відтак, на підставі ч.2 ст.9 КАС України суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог для ефективного захисту прав та інтересів ОСОБА_1 у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За таких обставин, оскільки відмова Козівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області від 18.07.2016 року є протиправною, то така підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та проводити нарахування і виплату позивачу пенсії за віком з 27.06.2016 року то така може бути задоволена лише частково, так як позивач просив зобов'язати відповідача здійснювати нарахування з 27.06.2016 року, а фактично він звернувся із заявою про перерахунок пенсії лише 11.07.2016 року.

Крім того, не може бути задоволена ця позовна вимога і в частині зобов'язання відповідача до виплати позивачу пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку на підставі ст. 55 Закону № 796-ЇІІ, оскільки вона є передчасною.

Таким чином, вказана позовна вимога підлягає до часткового задоволення та зобов'язання Козівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області проводити нарахування ОСОБА_1 пенсії за віком з 11.07.2016 року із зменшенням пенсійного віку відповідно ст.55 Закону №796-ХІІ, так як така позовна вимога є похідною від первинної.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи відповідача, викладені у «запереченні на адміністративний позов» та його представника у судовому засіданні про те, що позивачу не може бути здійснений перерахунок пенсії і переведення його з пенсії по інвалідності на пенсію за віком із зниженням пенсійного віку на 10 років на підставі ст.55 Закону №796-ХІІ у зв'язку із відсутністю первинних документів, які б підтвердили населений пункт та дні виїзду в зону відчуження для виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та нарахування заробітної плати в кратному розмірі не можуть бути прийнятими судом, оскільки такі спростовуються встановленими судом обставинами, наявними в матеріалах справи доказами.

Щодо заявленої позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн., то позивачем всупереч ч.1 ст.77 КАС України не доведено факту її заподіяння, а також того, що така шкода заподіяна внаслідок винних дій/бездіяльності відповідача чи його працівників та не надано жодного доказу на підтвердження зазначених обставин.

При ухваленні рішення, вирішуючи питання судових витрат, згідно з п.2 ч.5 ст.246 КАС України та вимог ст.139 КАС України суд дійшов до наступного висновку.

Позивачем заявлено про витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8500,00 грн..

Згідно з п.п.1, 2 ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Проте, жодних доказів понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу (квитанції про оплату послуг адвоката, обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачені чи підлягають до сплати тощо) ОСОБА_1 та його представником не надано, а відтак суд дійшов до висновку про необґрунтованість такого розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст.5, 8-10, 72-74, 90, 229, 241-246, 250 КАС України,

УХВАЛИВ:

адміністративний позов ОСОБА_1 до Козівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання нечинним рішення та зобов'язання до вчинення дій - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати відмову Зборівського відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій Козівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області по розгляду питань, пов'язаних з призначенням пенсії у формі протоколу від 18.07.2016 року щодо переведення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 з одного виду пенсії (пенсії по інвалідності) на іншу (пенсію за віком, як ліквідатору аварії на ЧАЕС).

Зобов'язати Козівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області проводити нарахування ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсії за віком з 11.07.2016 року, виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження у 1986 році на підставі довідки №147 від 23.02.1993 року, виданою спеціалізованої пересувною механізованою колоною №241 з врахуванням відомостей особових рахунків ОСОБА_1 про нараховану заробітну плату на вказаному підприємстві.

В задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Козівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області моральної шкоди та витрат на правову допомогу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Позивач - ОСОБА_1; зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1, паспорт серія НОМЕР_3

Відповідач - Козівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області; місцезнаходження: вул. Грушевського, 26, смт. Козова, Козівський район, Тернопільська область; код ЄДРПОУ - 40377163.

Суддя О.Б.Гриновець