Рішення № 77704490, 31.10.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/2558/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2018 року Приморський районний суд м. Одеси

під головуванням судді Єршової Л.С.,

за участі секретаря судового засідання Радзімовської Р.О.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про усунення від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, померлого 02 серпня 2015 року,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1, 13.02.2018 року звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4, який мешкає за адресою: АДРЕСА_2, про усунення від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, померлого 02 серпня 2015 року.

Позов подано з підстав усунення від права на спадкування повнолітнього сина, який на думку позивача, ухилявся від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_5 через похилий вік та тяжку хворобу перебував у безпорадному стані, а відповідач ухилявся від надання допомоги спадкодавцеві, тому згідно статті 1224 ЦК України його слід усунути від права на спадкування обов’язкової частки у спадщині померлого.

Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси Єршової Л.С. по справі №522/2558/18 від 12 березня 2018 року відкрито провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про усунення від права на спадкування та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

У судовому засіданні 11.06.2018 року підготовче провадження по справі було закрито та справу призначено до судового розгляду.

Представником позивача надано до суду відзив, в якому він просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що його довіритель від спадщини після смерті батька не відмовлявся, за життя батька він був не проти надавати йому допомогу, хоч і сам є непрацездатною особою (пенсіонером) але з проханням її надати до нього він не звертався. Як вбачається з відзиву позивач та відповідач давно мають неприязні стосунки, та ОСОБА_1 навіть не повідомила його про смерть батька.

Позивачем надано до суду відповідь на відзив, в якому вона ще раз зазначила, що її з відповідачем батько був інвалідом 1 групи, відповідач йому жодної допомоги не надавав, вони взагалі останнім часом не спілкувались. Крім того, і до моменту виходу на пенсію (з 2009 по 2015 рік) відповідач свідомо ухилявся від надання батькові матеріальної допомоги.

У судовому засіданні позивач та його представник наполягали на задоволенні позову на підставі обставин, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позов.

У судовому засіданні 13.09.2018 року була допитана свідок ОСОБА_6, яка зазначила, що догляд за ОСОБА_5 здійснювали вона та його донька ОСОБА_1, ОСОБА_1 також займалась організацією його поховання, відповідача вона бачила у батька лише один раз, їй невідомо про те, що ОСОБА_5 звертався до сина ОСОБА_4 за допомогою.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, 02 серпня 2015 року помер ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтва про смерть ОСОБА_7 1-ЖД №424404 від 03.08.2015 року, актовий запис 8174 (а.с. 7).

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина, яка складається з двокімнатної квартири № 12, що в будинку 1-А по вулиці Торгова в м. Одеса.

Відповідно до заповіту серії НАЕ № 884095 від 11.11.2014 ОСОБА_5 заповів все своє майно ОСОБА_8 та ОСОБА_1 в рівних частках кожному (а.с. 8).

У померлого ОСОБА_5 є син ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Ясенівською сільською радою Любашівського району Одеської області 05.12.2007 року, актовий запис 25 (а.с. 160), який на час відкриття спадщини досяг пенсійного віку та є непрацездатним.

12 лютого 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Приватного нотаріусу Одеського нотаріального округу ОСОБА_9 з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_5, померлого 02.08.2015 року.

Відповідно до листа № 14/02-14 від 12.02.2016 року приватного нотаріусу Одеського нотаріального округу ОСОБА_9 видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на вищевказану квартиру неможливо, оскільки згідно з п.п. 4.18 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства Юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України від 22.02.2012 року за №282/20595, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації, нотаріус, крім документу, що підтверджує право власності, перевіряє інформацію з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно.

Судом встановлено, що 07 грудня 2011 року рішенням Приморського районного суду м. Одеса (справа №2-3785/11) позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_4, за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1, та на стороні відповідача - державний нотаріус Першої Одеської нотаріальної контори ОСОБА_10, про визнання незаконним договору дарування квартири і визнання права власності були задоволені та визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_3.

18 червня 2013 року апеляційним судом Одеської області зазначене рішення суду було скасовано та ОСОБА_5 відмовлено у задоволені позову.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.11.2013 року рішення Приморського районного суду м. Одеса та рішення апеляційного суду Одеської області від 18.06.2013 року скасовані та справу направлено на новий розгляд.

28 листопада 2014 року рішенням Приморського районного суду м. Одеса було задоволено позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_4, за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1, та на стороні відповідача - державний нотаріус Першої Одеської нотаріальної контори ОСОБА_10, про визнання незаконним договору дарування квартири АДРЕСА_3 і визнання права власності.

Вказане рішення суду набрало законної сили 09.09.2015 року.

Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У зв’язку зі смертю ОСОБА_5 не встиг виконати рішення Приморського районного суду м. Одеса від 28.11.2014 року та зареєструвати право власності на квартиру АДРЕСА_3.

Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 31 січня 2017 року (справа №522/6513/16-ц), з урахуванням ухвал про виправлення описки, визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру № 12 у буд.№ 1-А по вул.Торговій в м.Одесі, загальною площею 45,8 кв.м., в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5, померлого 02 серпня 2015 року.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 07.12.2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено, рішення Приморського районного суду м.Одеси від 31 січня 2017 року скасувано, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Одеської міської ради, ОСОБА_8 про визнання права власності у порядку спадкування відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 21 березня 2018 року відкрито касаційне провадження по справі №522/6513/16-ц.

Крім того, Приморським районним судом м. Одеси слухається цивільна справа №522/15420/17 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування обов’язкової частки у спадщини, ухвалою від 11.04.2018 року провадження по зазначеній справі зупинено до ухвалення рішення та набрання ним законної сили по цивільній справі № 522/2558/18.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За правилами ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Разом із тим, згідно з ч. 1 ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Частина 6 цієї статті передбачає, що положення цієї статті поширюються на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов'язкову частку у спадщині.

Виходячи зі змісту ч. 5 ст. 1224 ЦК України та з урахуванням роз'яснень у п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», правило ч. 5 ст. 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов'язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Суд при вирішенні справи про усунення особи від права на спадкування повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.

Крім цього, необхідно встановити чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.

Для задоволення позовних вимог про усунення від права на спадкування відповідно до частини 5 статті 1224 ЦК України має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунутий від спадкування.

Згідно з довідкою до акту огляду МСЕК від 15.01.2008 року (а.с. 25) ОСОБА_5 встановлено 1 групу інвалідності безстроково, з цього часу він став потребувати постійної сторонньої допомоги.

Таку допомогу надавала позивачка та ОСОБА_11, ОСОБА_1 підтримувала батька, доглядала та утримувала в належних умовах, дані обставини підтверджується показаннями свідка ОСОБА_11

Отже, померлий не потребував допомоги саме від ОСОБА_4, за наданням такої допомоги до нього не звертався, оскільки така допомога надавалася позивачем.

Суд враховує, що сторони не надали докази, які б свідчили про можливість надання відповідачем матеріальної допомоги.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідач з 2015 року є пенсіонером, тобто вважається непрацездатною особою.

Пояснення ОСОБА_1, що ОСОБА_4 не є їх ріднею та що він ухилявся від виконання обов`язку по догляду за батьком, а тому згідно з ч.3 ст.1224 ЦК України не має права на спадкування, розцінюються судом критично, оскільки матеріали справи таких доказів не містять, а у судовому засіданні позивач та свідок підтвердили, що померлий ОСОБА_5 за допомогою до ОСОБА_4 не звертався.

Таким чином, позивач не довела, що відповідач умисно ухилявся від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, та потребу спадкодавця в допомозі саме відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна особа повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.

За таких обставин, суд вважає, що підстави для усунення відповідача від права на спадкування на підставі ч.5 ст.1224 ЦК України відсутні, а тому позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Зазначена правова позиція підтримується Верховним Судом (постанова від 19.03.2018 року по справі №396/180/17-ц).

Керуючись статтями 4-7, 10-13, 19, 258, 265, 268, 354 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про усунення від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, померлого 02 серпня 2015 року, відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 08.11.2018 року.

Суддя Л.С. Єршова